Постанова

від 11.05.2023 по справі 521/19063/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/479/23

Номер справи місцевого суду: 521/19063/22

Головуючий у першій інстанції Черевко С. П.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі - секретаря судового засідання Бойко В.В., представника ОСОБА_1 Рижих Д.О., представника Одеської митниці Бурчо І.Й., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Племениченко Г.В. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2023, якою:

ОСОБА_1 , громадянина України, керівника ПП «Торговий Дім «Золота Миля» (61001 Україна м. Харків, Московський проспект, 135-а; код ЄДРПОУ -34470937), картка фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ),

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2023 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: 3144900 (три мільйона сто сорок чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 коп., з конфіскацією цих товарів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №1079/50000/22.

Відповідно до ст. 520 МК України, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці Держмитслужби витрати за зберігання товару з 08.09.2022 року по 21.02.2023 року з розрахунку 76,0 євро за добу зберігання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил вбачається, що 26.08.2022 року в пункт пропуску «Орлівка» митного поста «Орлівка» Одеської митниці прибув вантажний автомобіль з напівпричепом, державні номери AP3950BT/AP9623XX, країна реєстрації Україна, який прямував з Туреччини до України (м. Харків), під керуванням водія ТОВ «Славутич Транс» (код ЄДРПОУ 37941395, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 58/169), громадянина України ОСОБА_2 , який переміщував вантаж «Насіння кунжуту, очищене, облущене, сортоване: чистота 99,97% - 6000 кг, 240 мішків; чистота 99,95% - 3000 кг, 120 мішків; чистота 99,90%-13000 кг, 520 мішків. Врожай 2022 р. Сфера застосування харчова промисловість. Не в первинній упаковці. Дата виробництва липень 2022р. Кінцевий термін використання липень 2023 р. Виробник: «Dhaval Agri Exports LLP», Індія. Країна виробництва: IN. Торговельна марка: немає даних», у кількості 880 мішків, загальною вагою 22 000 кг.

Отримувачем вказаного вантажу є ПП «Торговий Дім «Золота Миля» (61001 Україна, м. Харків, пр-т Московський, 135-А), відправником «Dhaval Agri Exports LLP» (A-75 New Market Yard Morbi Road village bedi Rajkot 360003, India).

Згідно поданих до митного оформлення товаросупровідних документів: електронної митної декларації типу «ІМ EE» №UA901000/2022/902114, СMR №416616 від 16.08.2022, інвойсу (invoice) №238 від 02.07.2022, експортної декларації Т1№22TR34310000424265 від 11.08.2022, оформленої митними органами Туреччини, зазначено загальну вартість товару 18280,00 доларів США.

Під час проведення митного контролю кабіни вантажного автомобіля з напівпричепом, державний номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Україна, серед особистих речей водія вказаного автомобіля, громадянина України ОСОБА_2 , було виявлено інший пакет документів на переміщуваний ним відповідно до електронної митної декларації типу «ІМ EE» №UA901000/2022/902114 вантаж «Насіння кунжуту, очищене, облущене, сортоване: чистота 99,97% - 6000 кг, 240 мішків; чистота 99,95% - 3000 кг, 120 мішків; чистота 99,90% - 13000 кг, 520 мішків. Врожай 2022 р. Сфера застосування харчова промисловість. Не в первинній упаковці. Дата виробництва липень 2022р. Кінцевий термін використання липень 2023р. Виробник: «Dhaval Agri Exports LLP», Індія. Країна виробництва: IN. Торговельна марка: немає даних».

Відповідно до виявлених документів, а саме, експортної декларації Т1 №22TR34310000424265 від 11.08.2022, оформленої митними органами Туреччини, зазначеного у ній та вилученого інвойсу (invoice) від 24.06.2022 №178654, виданого фірмою - відправником «Dhaval Agri Exports LLP» (A-75 New Market Yard Morbi Road village bedi Rajkot 360003, India), вказано загальну вартість товару «Насіння кунжуту, очищене, облущене, сортоване» - 44130,00 доларів США, де наявні відповідні відмітки (штампи) про здійснення митного контролю та оформлення митними органами Туреччини та Румунії (Ісакча).

В результаті порівняння відомостей у зазначених інвойсах (invoice) було встановлено, що в поданому до митного оформлення митному органу України громадянином України ОСОБА_2 інвойсі (invoice) зазначено вартість товару 18280,00 доларів США, при цьому в інвойсі (invoice), за яким було здійснено оформлення митними органами Румунії та Туреччини, зазначено вартість товару 44130,00 доларів США.

Відмінність полягає у відомостях щодо фактурної вартості товарів, а саме: у інвойсі №238 від 02.07.2022, що поданий ПП «Торговий Дім «Золота Миля» (61001 Україна, м. Харків, пр-т Московський, 135-А) в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України за електронною митною декларацією типу «ІМ EE» №UA901000/2022/902114, загальна вартість товарів складає 18 280,00 доларів США, а відповідно до відомостей, наявних в інвойсі (invoice) від 24.06.2022 №178654, виданий фірмою відправником «Dhaval Agri Exports LLP» (A-75 New Market Yard Morbi Road village bedi Rajkot 360003, India), за яким було здійснено оформлення митними органами Туреччини та Румунії, вартість товару складає 44130,00 доларів США.

Відповідно до відомостей інформаційних баз даних Державної митної служби України, станом на 30.08.2022 року, на посаді керівника ПП «Торговий Дім «Золота Миля» (61001, м. Харків, Московський проспект, 135-А; код ЄДРПОУ 34470937) перебуває громадянин України ОСОБА_1 . Перебуваючи на посаді керівника підприємства, громадянин України ОСОБА_1 відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства і зобов`язаний забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості цих товарів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

На дану постанову представник ОСОБА_1 Племениченко Г.В. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а вилучене майно повернути власнику.

Доводи обґрунтовує тим, що суд під час винесення постанови проігнорував те, що у ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення у зв`язку з тим, що він фактично не виконує обов`язки директора з 09.03.2022 року відповідно до наказу №22 та з 13.03.2022 року перебуває за межами України.

Вказує, що хоча і безпосередньо контракт на поставку продукції був підписаний ОСОБА_1 (ще в 2020 році), однак специфікація по договору за №27 від 27.06.2022 року була підписана вже виконуючим обов`язки директора ОСОБА_3 .

Зазначає, що судом не взято до уваги, що інвойс на який посилається митниця, а саме №178654 від 24.06.2022 року на суму товару 44130 доларів США був виписаний помилково про що свідчить лист продавця товару від 24.08.2022 року.

Таким чином, вважає, що у ОСОБА_1 був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він не тільки не декларував товар, а і навіть не виконував функції директора з березня 2022 року, не підписував специфікації по договору, не організовував та не керував поставкою товару.

До початку розгляду справи апеляційним судом від представника ОСОБА_1 Рижих Д.О. надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме, наказу про відпустку ОСОБА_1 , відомість з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела /суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 , які були приєднані до матеріалів справи.

Перевіривши доводиапеляційної скаргита матеріалисправи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника ОСОБА_1 Рижих Д.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника Одеської митниці Бурчо І.Й., яка заперечувала проти задоволення скарги, прихожу до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 486, 489 МК України належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернув уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом про порушення митних правил №1079/50000/22 від 30.08.2022 року; доповідною запискою головного державного інспектора м/п «Орлівка» Одеської митниці Кіка Г.; письмовими поясненнями водія ТОВ «Славутич-Транс» ОСОБА_2 від 26.08.2022 року; інвойс від 24.07.2022 №178654; інвойс від 02.07.2022 №238; експортною декларацією Т1№22ТК34310000424265 від 11.08.2022; CMR №416616 від 16.08.2022; МД типу «ІМ EE» №UA901000/2022/902114; актом огляду від 26.08.2022 та іншими матеріалами справи.

Однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати достатніми, належними та такими, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Частиною 1 статті 483 МК України встановлено адміністративну відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Аналіз даної норми права дає підстави вважати, що встановлений національним законодавством порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України є об`єктом порушення митних правил за ст. 483 МК України. Об`єктивною стороною зазначеного правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Під дією мається на увазі активна поведінка (вчинок) особи, в якій відображена зовні її воля і, що спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку.

Згідно роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Відповідно до матеріалів справи, а саме наказу №22 від 09.03.2022 року ОСОБА_1 призначив виконуючого обов`язки директора ПП «Торговий Дім «Золота Миля» ОСОБА_3 (відповідні відомості були внесені в держаний реєстр юридичних осіб (ЄДРПОУ), що підтверджується витягом №205429244434 від 26.12.2022 року де наявні відомості про ОСОБА_3 з повноваженнями: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо); наказом №89/О про відпустку від 28.02.2022 року; (відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у відпустці за власний рахунок без збереження заробітної плати); відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела /суми виплачених доходів та утриманих податків, щодо ОСОБА_1 (відповідно до якої ОСОБА_1 не отримував доходи від ПП «Торговий Дім «Золота Миля»).

На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 не виконував функції директора з березня 2022 року та не відповідав за здійснення господарської діяльності ПП «Торговий Дім «Золота Миля».

За таких обставин ОСОБА_1 умисел на вчинення адміністративного правопорушення не мав, він не виконував посадові обов`язки та не був посадовою особою товариства, тобто відсутня суб`єктивна сторона за ч. 1 ст. 483 МК України.

Стосовно тверджень працівників митниці щодо невідповідності вартості товарів заявлених у товаросупровідних документах, апеляційним судом враховується те, що станом під час імпорту вказаних товарів через митницю, під час їх огляду не було виявлено жодної невідповідності переміщеного товару його супровідним документам.

Згідно з положеннями ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, яка базується на ціні, що фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари, а ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заповнюють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Під час розгляду справи, митним органом не надано доказів того, що застосований декларантом метод визначення митної вартості товару суперечить зазначеним вимогам законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 190 МК України товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо митний орган переконається в тому, що ввезення цих товарів не є результатом умисних дій. Помилкове ввезення товарів не може вважатися порушенням митних правил.

Апеляційний суд також зауважує, що згідно ст. 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання не тягне за собою застосування санкцій.

Статтею 460 МК України встановлено, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Аналогічні положення містяться і в п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Зазначене узгоджується із принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності (ст. 8 Митного кодексу України).

Таким чином, оскільки згідно листа компанії «Dhaval Agri Exports LLP» (A-75 New Market Yard Morbi Road village bedi Rajkot 360003, India) від 24.08.2022, компанія повідомила, що інвойс 178654 від 24.06.2022 року був наданий помилково, та враховуючи, що вартість товару, який зазначений декларантом в декларації відповідає вартості товару, яка зазначена в Специфікації №27 до контракту №ВО-192-16062 від 27 червня 2022 року, що свідчить про відсутність умислу в зазначенні недостовірних відомостей щодо товару, та вказує на відсутність суб`єктивної сторони складу правопорушення, згідно вимог ст.ст. 268, 460 МК України.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що контракт №ВО-192-16062 від 16.06.2020 року, специфікації №27 до контракту № ВО-192-16062 від 27 червня 2022 року укладений між компанією «Dhaval Agri Exports LLP» (A-75 New Market Yard Morbi Road village bedi Rajkot 360003, India) та ПП «Торговий Дім «Золота Миля», інвойс №238 від 02.07.2022 року, платіжні доручення 108 від 29.06.2022 року та №117 від 19.07.2022 року є підробленими чи одержані незаконним шляхом, а також митницею не спростовано правильність та достовірність внесених декларантом відомостей до поданої митної декларації типу ІМ EE №UA901000/2022/902114 від 26.08.2022 року.

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, за відсутності даних, що підтверджують недостовірність вказаного рахунку (інвойсу), в силу вимог ст. 53 МК України, такий рахунок не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

На момент надання до митного органу документів жодних підстав вважати такі документи підробними, або такими, що містять неправдиві відомості щодо вартості та продавця товарів у митного органу не було.

Отже навіть за наявності достатніх підставі вважати, що інвойс містить неправдиві дані, інкримінувати порушення керівнику підприємства покупця (одержувача) є безпідставним, оскільки кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Пункт 8 ч. 1 ст. 4 МК України містить визначення поняття «декларант», згідно якого це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 МК України, декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Згідно ч. 5 ст. 265 МК України, декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Стаття 266 МК України встановлює обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи, зокрема, ч. 4 зазначеної статті передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 МК України, особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

На підставі вище встановлених обставин, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що під час апеляційного розгляду справи було встановлено те, що ОСОБА_1 не мав наміру вчиняти будь-яких протиправних дій направлених на приховування товару від митного контролю, що свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення митного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Одночасно, вимоги апеляційної скарги, щодо повернення власнику ПП «Торговий Дім «Золота Миля» (61001 Україна, м. Харків, пр-т Московський, 135-А, код ЄДРПОУ 34470937) тимчасово вилученого товару, згідно протоколу про порушення митних правил №1079/50000/22 від 30.08.2022 року, є передчасними, оскільки згідно ч. 3 ст. 528 МК України, у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, статтями 472, 529, 530 МК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Племениченко Г.В. задовольнити частково.

ПостановуМалиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2023 скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов