Ухвала від 15.05.2023 по справі 757/15934/23-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15934/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_4 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000301 від 04.04.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -

В С Т А Н О В И В :

21.04.2023 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_4 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000301 від 04.04.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження № 62023000000000301 від 04.04.2023 за ч. 4 ст. 345 КК України.

06 квітня 2023 року Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, без ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження № 62023000000000301 від 04.04.2023, за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 .

Вказаний обшук у квартирі проводився в період часу з 09 год 01 хв по 13 год 55 хв включно. Під час обшуку старший слідчий ГСУ ДБР ОСОБА_5 вилучив у ОСОБА_3 належний йому на праві власності мобільний телефон Iphone 13 Pro IMEI: НОМЕР_1 .

Також власником майна в скарзі було зазначено, що він особисто повідомив слідчому ОСОБА_5 , що у вказаному мобільному телефоні містяться відомості, що становлять адвокатську таємницю, адже ОСОБА_3 є практикуючим адвокатом з 30.03.2006 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2515 від 30.03.2006), проте це не зупинило його і він незаконно, без ухвали слідчого судді на проведення обшуку, без постанови прокурора про проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій та навіть без постанови про визначення групи слідчих, лише на підставі витягу з ЄРДР, в якому відсутні будь які відомості щодо нього, прийняв процесуальне рішення про вилучення мого мобільного телефону Iphone 13 Pro IMEI: НОМЕР_1 .

При цьому, жодної інформації, яку шукав слідчий, під час огляду телефону, який ОСОБА_3 дозволив оглянути (без можливості переглядати інформацію з адвокатською таємницею щодо клієнтів, справи яких явно не стосуються підстави обшуку, так і не було виявлено (підтвердження надання можливості огляду телефону та пропозиція скопіювати дані з нього містяться в протоколі обшуку, зауваженнях до нього та на відеозаписі проведення обшуку, який проводився оперативними співробітниками).

Після цього, 06 квітня 2023 року ГСУ ДБР проведено невідкладний обшук автомобіля Opel Ampera, і.н.з. НОМЕР_2 граф.ел. (н.з. НОМЕР_3 ), що був припаркований на підземному паркінгу будинку № 20 по вул. Генерала Шаповала у м. Києві, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, без ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження № 62023000000000301 від 04.04.2023.

Вказаний обшук автомобіля проводився в період часу з 15 год 18 хв по 17 год 56 хв. включно. Під час обшуку старший слідчий ГСУ ДБР ОСОБА_5 зазначив що жодних речей та документів або інших відомостей, які цікавлять слідство в автомобілі ОСОБА_3 виявлено не було. Проте, начебто у зв`язку із тим, що у слідчого є інформація, що на спеціалізованому «СТО» в автомобіль начебто була вмонтована «сейф-схованка», яку неможливо візуальним оглядом салону виявити без відповідного обладнання чи спеціалістів, тому слідчий ОСОБА_5 прийняв рішення, що автомобіль Opel Ampera, і.н.з. НОМЕР_2 граф.ел. (н.з. НОМЕР_3 ) підлягає вилученню.

При цьому, слідчий на початку невідкладних обшуків повідомив, які саме речі чи документи він просить видати, а отже - буде шукати у разі невидачі, та детально описав їх у протоколах обшуків. Так, під час обшуку квартири - «мобільні телефони, планшети та інші носії інформації, на яких накопичено, які містять відомості щодо можливої протиправної діяльності, направленої на підготовку вчинення злочину відносно співробітника ДБР ОСОБА_6 та можуть бути використані у якості доказів для викриття протиправного механізму та припинення протиправної діяльності» (арк. 2 протоколу обшуку від 06.04.2023), а під час обшуку автомобіля - «мобільні телефони, планшети та інші носії інформації, на яких накопичено дані можливої протиправної діяльності, направленої на підготовку вчинення злочину відносно співробітника ДБР ОСОБА_6 та можуть бути використані у якості доказів для викриття протиправного механізму та припинення протиправної діяльності» (арк. 2 протоколу обшуку від 06.04.2023).

Таким чином, слідчий ОСОБА_5 незаконно, без ухвали слідчого судді на проведення обшуку, без постанови прокурора про проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій та навіть без постанови про визначення групи слідчих, лише на підставі витягу з ЄРДР, в якому відсутні будь які відомості щодо ОСОБА_3 , прийняв процесуальне рішення про вилучення належного йьому на праві приватної власності автомобіля Opel Ampera, і.н.з. НОМЕР_2 граф.ел. (н.з. НОМЕР_3 ).

Також власником майна в скарзі зазначено, що його адвокати 07.04.2023 звернулись із клопотаннями до Печерського, Шевченківського та Солом`янського районних судів міста Києва, з проханням повідомити про час та місце розгляду слідчим суддею клопотань слідчого/прокурора, поданих з метою «легалізації» проведених обшуків в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.

Працівники Печерського, Шевченківського та Солом`янського районних судів міста Києва повідомили, що не можуть ні підтвердити, ні спростувати факту звернення прокурора з клопотанням про надання дозволу на проведення вказаних обшуків, а також наявності ухвал слідчого судді за результатами розгляду таких клопотань, якщо такі були подані.

Враховуючи неповідомлення ОСОБА_3 про наявність законних підстав утримання вилученого у нього майна, він 12.04.2023 подав до ГСУ ДБР клопотання про негайне повернення незаконно вилученого майна.

19.04.2023 ОСОБА_3 отримав лист слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_4 від 13.04.2023 № 11623-23/10-2-02-01-4843/23, до якого було додано постанову слідчого ОСОБА_4 від 13.04.2023 про відмову у задоволенні клопотання.

ОСОБА_3 вважає, що вказана відмова у задоволенні клопотання є незаконною, а належне йому майно має бути негайно повернуте з наступних підстав.

У своїй постанові слідчий ОСОБА_4 повідомляє те, що обшуки проводились з метою здобуття доказів про протиправну діяльність осіб, інформація про причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 345 КК України, яких перевіряється.

Також слідчий зазначив про нібито наявність ухвал слідчого судді від 10.04.2023 у справах № 757/13908/23-к та 757/13906/23-к щодо надання дозволу на проведення невідкладних обшуків житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_3 , а також обшуку транспортного засобу Opel Almera, д.н.з. НОМЕР_3 , з метою виявлення та вилучення зазначеного вище майна.

За логічною практикою, наявною в інших правоохоронних органах, за наявності ухвал слідчого судді про надання дозволу на невідкладний обшук після його проведення правоохоронці не приховують такої інформації та надають копії ухвал власникам вилученого майна. Наприклад, в кримінальному провадженні № 12020000000000693 від 16.07.2020 Головним слідчим управлінням Національної поліції України у відповідь на адвокатський запит було надано копію ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/31039/21-к від 11.06.2021 щодо надання дозволу на проведення обшуку.

Інформація про звернення прокурора/слідчого до слідчого судді щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно також слідчим не надана, а тому зрозуміло, що таких дій не було зроблено.

Ненадання слідчим ОСОБА_4 копій ухвал слідчого судді щодо дозволу на проведення обшуку ставить під обґрунтований сумнів як їх наявність, так і їх зміст (якщо вони існують).

Особа, що подала скаргу в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду скарги повідомлялась належним чином. ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_7 через канцелярію суду подали заяви про розгляд скарги за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином, заяв, клопотань, заперечень до суду не надходило.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.

Судовим розглядом встановлено, що Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження № 62023000000000301 від 04.04.2023 за ч. 4 ст. 345 КК України.

06 квітня 2023 року Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, без ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження № 62023000000000301 від 04.04.2023, за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку старший слідчий ГСУ ДБР ОСОБА_5 вилучив у ОСОБА_3 належний йому на праві власності мобільний телефон Iphone 13 Pro IMEI: НОМЕР_1 .

При цьому, жодної інформації, яку шукав слідчий, під час огляду телефону, який ОСОБА_3 дозволив оглянути, так і не було виявлено (підтвердження надання можливості огляду телефону та пропозиція скопіювати дані з нього містяться в протоколі обшуку, зауваженнях до нього та на відеозаписі проведення обшуку, який проводився оперативними співробітниками).

Після цього, 06 квітня 2023 року ГСУ ДБР проведено невідкладний обшук мого автомобіля Opel Ampera, і.н.з. НОМЕР_2 граф.ел. (н.з. НОМЕР_3 ), що був припаркований на підземному паркінгу будинку № 20 по вул. Генерала Шаповала у м. Києві, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, без ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження № 62023000000000301 від 04.04.2023.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику. Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо заначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Отже, таке майно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.

Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є. Адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Положення ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (прим.: а не вилучення) яких проводиться обшук.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1)заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2)звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3)оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна. Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись. Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками - накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 10.04.2023надано дозвіл на обшук з метою, в тому числі, вилучення майна. В світлі конкретних обставин цієї справи, вирішуючи питання про повернення майна слідчому судді належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді (адже вона формально наявна), а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження, можна дійти висновку, що вилучене майно утримується вже понад одного місяця. Органом досудового розслідування не наведено доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, не проведено жодної дії, спрямованої на дослідження вилученого майна з метою доведення причетності такого майна до кримінального провадження. Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування такого майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.

У відповідності до КПК України обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв`язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час надання дозволу на проведення обшуку потреби досудового розслідування, можливо, виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Водночас зважаючи на непідтвердження подальшої необхідності утримання вилученого під час обшуку майна, скарга представника власника майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом зобов`язання слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_4 , або іншу уповноважену особу Головного слідчого управління Держааного бюро розсліувдань, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000301 від 04.04.2023, негайно повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: мобільний телефон Iphone 13 Pro IMEI: НОМЕР_1 та автомобіль Opel Ampera, і.н.з. НОМЕР_2 граф.ел. (н.з. НОМЕР_3 ), що були вилучені 06.04.2023 року під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та на підземному паркінгу будинку № 20 по вул. Генерала Шаповала у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_4 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000301 від 04.04.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Зобов`язати слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_4 , або іншу уповноважену особу Головного слідчого управління Держааного бюро розсліувдань, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000301 від 04.04.2023, негайно повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: мобільний телефон Iphone 13 Pro IMEI: НОМЕР_1 та автомобіль Opel Ampera, і.н.з. НОМЕР_2 граф.ел. (н.з. НОМЕР_3 ), що були вилучені 06.04.2023 року під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та на підземному паркінгу будинку № 20 по вул. Генерала Шаповала у м. Києві.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1