Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/5763/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/5763/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22 (суддя Привалов А.І., повний текс рішення складено 16.01.2023)

за позовом Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України"

до 1) Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича;

2) Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної академії наук України

про визнання недійсним договору оренди майна

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича, Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України про визнання недійсним договору оренди майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є балансоутримувачем нежитлових приміщень головного корпусу літ. «А» по вул. Академіка Лебедєва, 31 в м. Києві. Під час проведення Рахунковою палатою України аудиту ефективності управління Національною академією наук України об`єктами державної власності було встановлено, що 08.07.2019 без дозволу Національної академії наук України було укладено Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України між Фізичною особою-підприємцем Яцевським В.Я. та Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України відносно передачі в оренду відповідачу-1 нежитлових приміщень головного корпусу літ. «А» по вул. Академіка Лебедєва, 31 в м. Києві. Оскільки оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок укладення договорів оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.07.2019 підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 позовні вимоги Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» задоволено повністю.

Визнано недійсним Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, від 08.07.2019 року, укладений між Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України та Фізичною особою-підприємцем Яцевським Владиславом Ярославовичем.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича на користь Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» судовий збір у розмірі 1240 грн. 50 коп.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України на користь Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» судовий збір у розмірі 1240 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що укладення договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, 08.07.2019 року між Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України та Фізичною особою-підприємцем Яцевським Владиславом Ярославовичем здійснено в порушення приписів Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук», Положення про порядок передачі в оренду майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Яцевський Владислав Ярославович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій останній просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, а позов Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» залишити без розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд не з`ясував обставини, які мають значення для справи, а саме - наявність у позивача процесуальної дієздатності подавати позов, наявність державної реєстрації права оперативного управління на орендоване майно на момент укладення оспорюваного договору у іншої особи та не надав цим фактам належної оцінки;

- суд першої інстанції допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, зокрема щодо наявності у позивача процесуальної дієздатності подавати позов;

- на переконання скаржника, суд першої інстанції повинен був на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК залишити позов без розгляду у зв`язку із тим, що позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - ОСОБА_1, суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/5763/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 07.02.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/5763/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

20.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5763/22.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/150/23 від 06.03.2023, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі №910/5763/22 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 11.04.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1334/23 від 11.04.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відряджені, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 26.04.2023.

17.03.2023 до канцелярії суду від Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження процесуальної дієздатності подавати позов позивачем надано витяг з ЄДРЮОФОПГФ станом на 07.07.2022, яким спростовуються відповідні доводи скаржника.

20.03.2023 до канцелярії суду від Національної академії наук України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа заперечила проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, третя особа наголошує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а оскільки нежитлові приміщення перебували на балансі та були закріплені на праві оперативного відання за позивачем, а також у зв`язку з відмовою Національної академії наук України у наданні дозволу відповідачу-2 на передачу майна в оренду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач-2 не мав права укладати оспорюваний договір оренди та не був орендодавцем спірного майна за вказаним договором.

27.03.2023 до канцелярії суду від Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, наголосивши на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 26.04.2023 з`явилися представники учасників справи, надали свої пояснення.

Представник відповідача-1 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи заперечили проти доводів апеляційної скарги з урахуванням поданих під час апеляційного провадження відзивів на апеляційну скаргу та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.07.2019 між Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Яцевським Владиславом Ярославовичем (орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В. Т. та зареєстрований в реєстрі за №793.

Згідно з пунктом 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення головного корпусу літ. «А», що розташовані: на першому поверсі (приміщення їдальні) №№109, 118, загальною площею 288,6 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31; на четвертому поверсі №№477, 480, 479, 478, 473, 476, 475, 474, 469, 472, 470, 471, 465. 467, 468, 466, 461, 464, 462. 463, 457, 460, 459, 458, 453, 454, 456, 455, 449, 452, 451, 450, 448, 447, 446, 445, 444, 443. 442. 441, 440, 438, 439. 437, 436, 435, 434, 433, 425, 426, 427, 428, 421, 423, 422, 424, 417, 418, 419, 420, 413, 415, 416, 414, 409, 411, 410, 412. 405, 407, 406, 408, 401, 403, 402. 404 загальною площею 337,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31.

Відповідно до п. 1.5 договору, нежитлові приміщення є власністю Держави Україна в особі НАН України на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 19909604 та перебувають у орендодавця в оперативному управлінні на підставі розпорядження Президії НАН України від 08.12.2015 № 745 «Про закріплення об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України» та рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 09.12.2017 № 23930010.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на десять років, що діє з 08 липня 2019 року до 31 грудня 2029 року включно.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вказаний договір є недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог законодавства, яке регулювало порядок укладення договорів оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, у зв`язку з неотриманням дозволу від Національної академії наук України. Крім того, договір укладено директором відповідача - 2 з рідним племінником відповідачем-1 в умовах реального конфлікту інтересів із наданням близькій особі можливості використання державного майна внаслідок порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Суд наголошує, що вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, 08.07.2019 між Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Яцевським Владиславом Ярославовичем (орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В. Т. та зареєстрований в реєстрі за №793.

Згідно з пунктом 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення головного корпусу літ. «А», що розташовані: на першому поверсі (приміщення їдальні) №№109, 118, загальною площею 288,6 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31; на четвертому поверсі №№477, 480, 479, 478, 473, 476, 475, 474, 469, 472, 470, 471, 465. 467, 468, 466, 461, 464, 462. 463, 457, 460, 459, 458, 453, 454, 456, 455, 449, 452, 451, 450, 448, 447, 446, 445, 444, 443. 442. 441, 440, 438, 439. 437, 436, 435, 434, 433, 425, 426, 427, 428, 421, 423, 422, 424, 417, 418, 419, 420, 413, 415, 416, 414, 409, 411, 410, 412. 405, 407, 406, 408, 401, 403, 402. 404 загальною площею 337,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31.

Відповідно до п. 1.5 договору, нежитлові приміщення є власністю Держави Україна в особі НАН України на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 19909604 та перебувають у орендодавця в оперативному управлінні на підставі розпорядження Президії НАН України від 08.12.2015 № 745 «Про закріплення об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України» та рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 09.12.2017 № 23930010.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.

Згідно з Переліком об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 № 226, відповідач-2 є державним підприємством, що перебуває у віданні Національної академії наук України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом..

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Як встановлено судом, Національна академія наук України є суб`єктом управління об`єктами державної власності та здійснює передбачені законодавством України повноваження з управління щодо об`єктів державної власності, які належать до її майнового комплексу.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону, чинній на дату укладення оспорюваного договору), відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук».

Відповідно до абзаців 7-8 частини 2 статті 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України та надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

На час укладення оспорюваного договору оренди порядок передачі в оренду майна Національної академії наук України було врегульовано Положенням про порядок передачі в оренду майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216 (далі - Положення № 216).

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 216 установи, організації та підприємства, що віднесені до відання Національної академії наук України, на підставі дозволу НАН України можуть передавати в оренду нерухоме (незалежно від площі) та інше індивідуально визначене майно, що обліковується на їх балансах, якщо це відповідає правилам дотримання державної таємниці, пожежної безпеки, вимогам технічних та санітарних норм, не суперечить обмеженням, встановленим чинним законодавством України, та не шкодить виконанню їх основної статутної діяльності.

Пунктом 1.4 Положення № 216 визначено, що орендодавцями є Національна академія наук України, державні підприємства, установи та організації, що віднесені до відання НАН України, на балансі яких обліковується майно.

Відповідно до пункту 3.8 Положення № 216 у разі, якщо НАН України не дає згоди на укладення договору оренди орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Отже, в силу приписів зазначених нормативно-правових актів об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України можуть бути передані в оренду установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України, лише у разі, якщо такі об`єкти обліковуються на їх балансі, тобто орендодавцями можуть виступати виключно балансоутримувачі такого майна, та виключно за наявності відповідного дозволу (згоди) Національної академії наук України.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Бюро Президії НАН України від 23.05.2018 № 172, єдиний майновий комплекс Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України, у тому числі головний корпус літ. «А» по вул. Академіка Лебедєва, 31 у м. Києві, передано на баланс та закріплено на праві оперативного управління за Державною установою «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України».

На виконання вказаної постанови відповідач-2 та позивач склали відповідний акт приймання-передачі, який було затверджено розпорядженням Президії НАН України від 04.09.2018 № 495.

Пунктом 2 постанови Бюро Президії НАН України від 23.05.2018 № 172 вирішено розмістити Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України на площах головного корпусу літ. «А» в установленому НАН України порядку, зберігши в повному обсязі функціонування комплексу як лікувального, профілактичного та реабілітаційного закладу, що надаватиме й надалі послуги санаторно-курортного лікування співробітникам НАН України та іншим громадянам.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 16.03.2012 № 57, користувачі зобов`язані використовувати надані їм приміщення для здійснення статутної діяльності.

З наявних матеріалів справи, а саме - з балансової довідки № 25 від 06.07.2022, витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі позивача № 10-15-26695 від 28.12.2018, листа №16/265-21 від 31.08.2022 Національної академії наук України, вбачається, що станом на дату укладання спірного договору державне майно перебувало на балансі Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» та було закріплено за нею на праві оперативного відання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України зверталося до Національної академії наук України з клопотанням №28/05/2019 від 28.05.2019 про отримання дозволу Національної академії наук України на передачу майна в оренду.

Однак, листом № 16/404-21-156 від 20.06.2019 Національна академія наук України відмовила Державному підприємству Лікувально-профілактичному комплексу «Феофанія» Національної академії наук України у задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказане у цьому клопотанні майно було передано на баланс Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» у складі єдиного майнового комплексу.

З огляду на викладене, оскільки нежитлові приміщення головного корпусу літ. «А» за адресою м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31 перебували на балансі й були закріплені на праві оперативного відання за Державною установою «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України», а також у зв`язку з відмовою Національною академії наук України у наданні дозволу Державному підприємству Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України на передачу майна в оренду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач - 2 не мав права укладати договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, від 08.07.2019 року, а також не був орендодавцем спірного майна за вказаним договором.

Разом з тим, постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216 затверджено Типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, спірний договір не відповідає умовам, формі та змісту Типового договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, який затверджений вказаною постановою Бюро Президії НАН України та є нотаріально посвідченим.

Крім того, у матеріалах справи наявний звіт Рахункової палати «Про результати аудиту ефективності управління Національною академією наук України об`єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету», затверджений рішенням Рахункової палати від 22.02.2022 № 3-1.

У вказаному звіті Рахункова палата зазначає, що аналіз акту Комісії НАН України з перевірки діяльності ДП ЛПК «Феофанія» від 24.11.2021 свідчить про порушення директором підприємства О. Демченком вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності. Зокрема, директор підприємства О. Демченко, незважаючи на відсутність на балансі підприємства приміщень санаторію-профілакторію «Феофанія», усвідомлюючи неможливість для підприємства виступати орендодавцем цих приміщень, у порушення встановленого в НАН України Порядку передачі майна НАН України в оренду (без дозволу НАН України на передачу майна в оренду на тривалий строк) укладає два нотаріально засвідчені договори оренди нерухомого майна НАН України загальною площею 1002,3 кв. м. на 10 років і передав майно в користування ФОП Яцевському В. Я та ПП «Здравниця Феофанія», директором якого є Яцевський В. Я.

У висновках вказаного звіту Рахункова палата зазначила, що незважаючи на відсутність на балансі підприємства приміщень санаторію-профілакторію «Феофанія», в порушення Порядку № 150 (без дозволу НАН України на передачу майна в оренду на тривалий строк) ДП «ЛПК «Феофанія» укладено два нотаріально засвідчені договори оренди нерухомого майна НАН України загальною площею 1002,3 кв. м. на 10 років і передано майно в користування ФОП. Не підтверджено виконання підприємством у повному обсязі основного завдання - функціонування як лікувального, профілактичного та реабілітаційного закладу, що надає послуги санаторно-курортного лікування співробітникам НАН України та іншим громадянам. Безконтрольне розпорядження державним майном має ознаки корупційної схеми виведення ДП «ЛПК «Феофанія» з державного володіння інвестиційно привабливого об`єкта та потребує оцінки правоохоронних органів.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що договір укладено директором відповідача-2 з рідним племінником відповідачем-1 в умовах реального конфлікту інтересів із наданням близькій особі можливості використання державного майна внаслідок порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів.

Також відповідач-1 заперечує щодо того, що за відповідачем-2, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на момент укладення спірного договору, було зареєстровано право оперативного управління на майно, яке було передано в оренду за спірним договором.

Так, відповідачем-1 додано до відзиву на позовну заяву витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2014 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.12.2017.

Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, вказані витяги не є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки вони сформовані задовго до укладення спірного договору.

Водночас, слід звернути увагу відповідача-1, що у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності» витягу від 02.04.2014 та розділі «Актуальна інформація про право власності» витягу від 14.12.2017 зазначено, що форма власності є державною, а власником майна, яке було передано в оренду за спірним договором є Держава Україна в особі Національної академії наук України, відтак, відповідач-2 у будь-якому випадку був зобов`язаний отримати погодження від Національної академії наук України на укладення спірного договору.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що майно, яке було передано в оренду спірним договором вилучено на потреби Збройних сил України суд зазначає, що вказана обставина не є предметом розгляду у даній справі та жодним чином не стосуються правовідносин, що потребують дослідження та доказування у даній справі.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставин, які мають значення для справи щодо наявності у позивача процесуальної дієздатності подавати позов судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки позивачем на виконання ухвали суду першої інстнації від 22.09.2022 було подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.07.2022 відносно Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, якими спростовуються вказані доводи скаржника.

Отже, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, укладення договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, 08.07.2019 року між Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України та Фізичною особою-підприємцем Яцевським Владиславом Ярославовичем здійснено в порушення приписів Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук», Положення про порядок передачі в оренду майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а крім того є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником у поданій апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/5763/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яцевського Владислава Ярославовича - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/5763/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/5763/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв