Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/24553/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/24553/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Михальської Ю.Б.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна Трейд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 (суддя Смирнова Ю.М.) за заявою Комунального підприємства "Київський метрополітен" про повторне виселення боржника у справі №910/24553/15

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна Трейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення з орендованого майна та про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1) та про демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» та знаходяться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 (суддя Чебикіна С.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017, позов задоволено повністю, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1), зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати свої тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» та знаходяться в частині переходу за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1), загальною площею 22 кв.м, згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» судовий збір у розмірі 2436,00 грн.

31.10.2022 до Господарського суду міста Києва в рамках справи № 910/24553/15 від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшла заява, у якій заявник просить суд:

- поновити виконавче провадження з повторного виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, 2Б, код 25588907) з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1);

- повторно виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» (04073, м.Київ, вул. Куренівська, 2Б, код 25588907) з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1).

Дана заява обґрунтована тим, що після проведення Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виконавчих дій щодо примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» повторно самостійно вселилось у вказане приміщення без жодних правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 заяву Комунального підприємства «Київський метрополітен» про повторне виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» у справі № 910/24553/15 задоволено частково.

Повторно виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Почайна» («Петрівка») (вестибюль №1).

В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольняючи частково вказану заяву, суд виходив з того, що факт використання відповідачем приміщень, з яких відповідача виселено примусово за рішенням суду, зафіксований актами позивача від 19.09.2022 та від 05.12.2022, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували викладені заявником обставини. При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині щодо постановлення ухвали про поновлення виконавчого провадження, оскільки, як вбачається з приписів ч. 10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження у визначеному випадку підлягає відновленню саме за постановою державного виконавця, а не за ухвалою суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року по справі №910/24553/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про повторне виселення. Також в апеляційній скарзі викладено клопотання по поновлення строку на апеляційне провадження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не вселявся до спірного приміщення, а жоден із актів, складених позивачем, не можуть бути належним та допустимим доказом. На підтвердження своїх доводів відповідач надає товарний чек б/н від 21.12.2022, відповідно до якого у приміщенні здійснює господарську діяльність ФОП Тимченко Л.А.

09.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/24553/15 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 11.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

25.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №910/24553/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 24.02.20233 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 12.04.2023.

10.03.2023 до канцелярії суду від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зокрема, позивач зазначає, що доведеним є факт використання відповідачем спірних приміщень, з яких його виселено примусово за рішенням суду, а наданий відповідачем разом з апеляційною скаргою товарний чек від 21.12.2022 слід сприймати критично, оскільки такий доказ не є підтвердженням того, що він отриманий саме від ФОП «Тимченко Л.А» на станції «Петрівка», а тому не повинен прийматись до розгляду судом як такий, що поданий з пропуском строку.

07.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» надійшло клопотання про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 на 26.04.2023.

26.04.2023 в судове засідання з`явилися представники позивача та третьої особи, надали свої пояснення, у яких заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2017 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвою Я.А. відкрито виконавче провадження №54578438 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/24553/15 від 23.06.2017 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд».

20.01.2020 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Джулай Ю.Ю. у виконавчому провадженні №54578438 винесена постанова про передачу виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 23.06.2017 у справі №910/24553/15 Господарського суду міста Києва про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1) до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк 20.01.2020.

20.01.2020 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Джулай Ю.Ю. винесена постанова про прийняття виконавчому провадженні №54578438 з примусового виконання наказу від 23.06.2017 у справі №910/24553/15 Господарського суду міста Києва про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1).

15.07.2021 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Джулай Ю.Ю. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №54578438 з примусового виконання наказу від 23.06.2017 у справі № 910/24553/15 Господарського суду міста Києва про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1) у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Звернувшись з даною заявою про поновлення виконавче провадження та повторне виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, заявник посилається на те, що після проведення Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виконавчих дій щодо примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 22,0 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро «Петрівка» (вестибюль №1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» повторно самостійно вселилось у вказане приміщення без жодних правових підстав.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано акт від 19.09.2022, складений Комунальним підприємством «Київський метрополітен» за результатами проведення огляду використання об`єкта оренди, яким встановлено, що станом на 19.09.2022 в тимчасових огороджуючи конструкціях, які розташовано в частині підземного пішохідного переходу станції метро «Почайна» (стара назва «Петрівка») (вестибюль №1) загальною площею 22,0 кв.м, Товариством з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» здійснюється господарська діяльність (торгівля).

Отже, зазначеним актом підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» після примусового виселення за рішенням суду повторно вселилось в тимчасово огороджуючі конструкції, які розташовано в частині підземного пішохідного переходу станції метро «Почайна» (вестибюль №1) загальною площею 22,0 кв.м.

Крім того, факт використання відповідачем приміщень, з яких відповідача виселено примусово за рішенням суду, зафіксований і актом позивача від 05.12.2022.

Скаржник у свою чергу заперечує щодо доведеності факту використання ним спірного приміщення вказаними актами, які він вважає неналежними доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи, судова колегія визнає заперечення відповідача щодо невикористання ним спірного приміщення необґрунтованими, оскільки з урахуванням критерію вірогідності доказів судова колегія вважає доведеними позивачем обставини стосовно використання відповідачем приміщень, з яких відповідача виселено примусово за рішенням суду, натомість як належних та достатніх доказів чи аргументів відповідачем на спростування таких обставин не наведено.

Щодо наданого скаржником разом з апеляційною скаргою товарного чеку б/н від 21.12.2022 колегія суддів зазначає наступне.

Заперечуючи щодо використання спірного приміщення, відповідач надав товарний чек б/н від 21.12.2022, зазначивши, що у спірному приміщенні, яке нібито перебуває у користуванні відповідача, було здійснено покупку та надано відповідний товарний чек, відповідно до якого за твердженням скаржника господарську діяльність здійснює ФОП Тимченко Л.А. За доводами відповідача, вказане підтверджує те, що спірне приміщення перебуває у користуванні іншої особи, а не відповідача.

В обгрунтування неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції відповідач зазначає, що справа розглядалась без надання копій документів відповідачеві, а судом було відхилено клопотання про відкладення розгляду справи та відповідач був позбавлений належним чином захистити свою позицію та подати відповідні докази.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Єдиною підставою неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції відповідач зазначив, що дана справа розглядалась без надання копій документів відповідачеві, а судом було відхилено клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, перевіривши матеріали справи, колегія суддів сприймає критично наведене обгрунтування як таке, що спростовується матеріалами справи, оскільки про вказані обставини відповідач зазначав під час розгляду заяви в суді першої інстанції та судом було зобов`язано позивача надіслати на офіційну електронну адресу відповідача копію заяви з документами, що були подані позивачем до суду, а вказані докази були в подальшому долучено позивачем до справи (том 3, а.с. 130-133). Так, в судовому засіданні 14.12.2022 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, натомість крім іншого судова колегія наголошує, що відповідач, стверджуючи про необізнаність з матеріалами справи, не був позбавлений реалізувати своє процесуальне право на ознайомлення з матеріалами справи.

Разом з цим, з урахуванням викладених обставин, судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції процесуальних приписів, на що посилається відповідач в поданій апеляційній скарзі.

Також суд враховує, що відповідачем оскаржується ухвала суду від 14.12.2022, у той час як наданий відповідачем новий доказ датований 21.12.2022, тобто уже після винесення оскаржуваної ухвали суду.

Судова колегія звертає увагу, що заявляючи клопотання про визнання поважними причин неподання нового доказу, апелянт не наводить обґрунтованих підстав неможливості надання такого доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску строку на подання нового доказу та поновлення такого строку.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що відповідачем обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема щодо отримання необхідних на його думку доказів) та їх надання суду не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій відповідачем - не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання скаржника про визнання поважними причин неподання нового доказу та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання такого доказу, відтак такий доказ, а саме - товарний чек б/н від 21.12.2022 не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду.

Відповідно до ч. 10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає відновленню за постановою державного виконавця.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими на всій території України, і невиконання судового рішення є підставою для встановленої законом відповідальності.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували викладені заявником обставини, то заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» про повторне виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в зазначеній частині.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, у суду відсутні підстави для задоволення заяви в частині щодо постановлення ухвали про поновлення виконавчого провадження, оскільки, як вбачається з приписів ч. 10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження у визначеному випадку підлягає відновленню саме за постановою державного виконавця, а не за ухвалою суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви Комунального підприємства «Київський метрополітен» про повторне виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» у справі № 910/24553/15.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано, як і не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна Трейд" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/24553/15 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/24553/15 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

Ю.Б. Михальська