Постанова

від 16.05.2023 по справі 904/2943/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2943/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 (суддя Дупляк С.А.)

у справі №904/2943/22

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка", м.Дніпро

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою від 17.09.2022 за вих. №б/н до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка" про стягнення 128 041,19 грн основної заборгованості.

Позивачем подано письмові пояснення, у яких позивач просить стягнути суму залишку заборгованості, яка існує на час вирішення спору по суті, у розмірі 120 441,19 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка" на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради 120 441,19 грн (сто двадцять тисяч чотириста сорок одну грн 19 коп) основної заборгованості, 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп) судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Казка" подано апеляційну скаргу, згідно якої, з урахуванням заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не доведено факту надання позивачем відповідачу актів-рахунків для оплати послуг водопостачання та водовідведення наданих у період з квітня по грудень 2021 року. Звіти про об`єми спожитих послуг, наданих відповідачем позивачу встановлюють тільки обсяги отриманих послуг від позивача. Звітами не встановлюється вартість отриманих послуг. Вартість отриманих послуг встановлюється актами-рахунками за відповідний період. Позивач не надав відповідачу акти-рахунки за період з 01.07.2021 по 31.01.2021, в результаті чого відповідач не отримав інформацію на яку саме суму було отримано послуги у відповідний період. Оплату за отримані послуг відповідач сплачував щомісячно, відповідно до умов договору та діючого законодавства. Окрім того апелянт звертає увагу, що платіж №806 від 28.01.2022 на суму 10 000,00 грн. позивачем зараховано частково у сумі 5 777,33 грн. Залишок у сумі 4 222,67 грн. залишається не з`ясованим. Окрім того суд не прийняв до розгляду справи платіж №795 від 28.11.2021 на суму 8 000,00 грн. та №785 від 29.11.2021 на суму 18 400,00 грн. як такі, що не підтверджено належними доказами, оскільки в призначенні платежу було посилання на договір №7691 від 04.01.2000, тоді як договір укладено 10.04.2003. Проте зазначені платежі буди здійснені відповідачем у спірному періоді на виконання саме договору №7691. Окрім того суд залишив поза увагою той факт, що відповідач не отримав копію позовної заяви та додані до неї документи, а відповідь на відзив подана позивачем з порушенням строку встановленого судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/2943/22 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2022 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: уточнити/конкретизувати вимоги прохальної частини апеляційної скарги щодо оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 та зазначити яке саме нове рішення він просить ухвалити.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, та звертає увагу, що до позовної заяви було додано докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів. Окрім того ним виконано обов`язок щодо надання пояснень в частині сплати відповідачем 7 600,00 грн., та фактично зменшено суму позовних вимог до 120 441,19 грн. про що зазначено в письмових поясненнях від 09.11.2022. Щодо ненадсилання на адресу відповідача актів-рахунків за період з 01.07.2021 по 31.12.2021, то ані договором ані законодавством у сфері надання житлово-комунальних послуг не передбачено обов`язку позивача як виконавця послуг направляти виставлені рахунки за надані послуги. При цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження відмови позивачем у наданні рахунків. Окрім того, позивачем направлявся лист від 30.08.2022 №4861/2614 про заборгованість та доведено до відома відповідача інформацію про наявність боргу. Окремо позивач звертає увагу, що нарахування відображені в акті-рахунку №25679 від 31.03.2022, після втрати чинності договору було здійснено за спожиті відповідачем послуги в грудні 2021, тобто в період дії договору. Позивач не включив вказані нарахування до рахунку за грудень 2021, через те, що на підтвердження споживання об`ємів послуг надавався не один звіт, в якому відображено весь обсяг спожитих послуг за календарний місяць, а за два періоди до 20.12.2021 та за період з 20.12.201 по 31.12.2021. Щодо платіжного доручення №806 від 28.01.2022 на суму 10 000,00 грн. позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю призначення платежу та конкретного періоду за який вноситься сума, було закрито доспірний період, а саме: повністю березень 2021 року та частково квітень 2022 у сумі 5 777,00 грн., тобто місяць спірного періоду. Платіжні доручення №795 від 28.12.2021 на суму 8 000,00 грн. та №785 від 29.11.2021 на суму 18 400,00 грн. через відсутність призначення платежу конкретного періоду за який сплачувалася заборгованість було віднесено в рахунок погашення заборгованості за жовтень 2020, грудень 2020, лютий та частково березень 2021 року. Таким чином непогашеною залишилася сума у розмірі 120 441,19 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відпусткою члена колегії суддів судді Кузнецова В.О., справу №904/2943/22 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2003 між ДКВУ водопровідно-каналізаційного господарства м.Дніпропетровська (водоканал) та ОСББ «Казка» (абонент) було укладено Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору предметом даного договору є зобов`язання водоканалу надавати абоненту послуги водопостачання та водовідведення, а також зобов`язання абонента по сплаті вказаних послуг.

Відповідно до п.п. 3.2.1, п. 3.2 Договору водоканал зобов`язаний забезпечити відпуск води в об`ємах, які вказані у розділі 2 договору по складу та властивостях, які відповідають нормативам, які встановлені Держстандартами України та МОЗ України.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються у відповідності з діючим законодавством України на підставі рахунків згідно з затвердженими відповідним органом тарифом. У випадку зміни тарифів, які діяли на момент укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами.

Згідно з п. 5.3 Договору розрахунковим періодом для здійснення оплати послуг водопостачання та водовідведення визначено один календарний місяць. Абонент зобов`язаний оплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

За вимогою однієї із сторін, але не рідше одного разу на рік, станом на 01 січня, яке настає за розрахунковим, здійснюється звірка розрахунків. Звірка оформлюється актом звірки, який підписується сторонами (п.5.4 Договору).

При наявності заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за минулий період абонент зобов`язаний погодити графік погашення заборгованості за умови обов`язкової оплати поточних платежів (п.5.5. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, а саме з 31.01.2003 і діє в частині наданих послуг водопостачання та водовідведення до 31.01.2004, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги до повного погашення заборгованості (п. 9.1 Договору).

Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору ні одна із сторін не заявить про намір внести зміни в договір, доповнення чи відмову від договору, договір продовжує дію на наступний рік (п.9.2 Договору).

На виконання умов договору позивачем за період з квітня по грудень 2021 року було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується наданими в матеріал справи та підписаними сторонами звітами за розрахунковий місяць: квітень 2021 року; травень 2021 року; червень 2021 року; липень 2021 року; серпень 2021 року; вересень 2021 року; жовтень 2021 року; листопад 2021 року; грудень 2021 року; звітом за розрахунковий місяць грудень (20-31 числа) 2021 року.

Разом з тим відповідачем несвоєчасно та не в повному сплачувалися надані позивачем послуги, що і стало причиною звернення останнього до суду про стягнення суми заборгованості у розмірі 128 041,19 грн.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтями 19, 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з центрального водопостачання та водовідведення надаються на договірній основі.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати з надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об`єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 5.3 Договору встановлено, що розрахунковим періодом для здійснення оплати послуг водопостачання та водовідведення визначено один календарний місяць. Абонент зобов`язаний оплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Разом з тим відповідачем частково сплачено вартість послуг з водопостачання та водовідведення наданих позивачем за період з квітня по грудень 2021 року.

З наданих в матеріали справи документів та розрахунку позивача вбачається, що сума залишку заборгованості складає 120 441,19 грн.

Відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суму залишку заборгованості у розмірі 120 441,19 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підписавши договір сторони погодили його умови та були обізнані про такі умови.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Вказані положення кореспондуються з нормами Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», в якому зазначено, що споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 10.04.2003 абонент зобов`язаний оплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже як чинним законодавством так і договором встановлено обов`язок споживача оплатити надані йому послуги.

Апелянтом не спростовано факту надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, як не надано і доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати таких послуг.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що неотримання рахунків, на які посилається відповідач, не є підставою для звільнення останнього від оплати за надані послуги, оскільки споживаючи надані послуги він не був позбавлений можливості самостійно отримати такі рахунки у разі необхідності. Доказів звернення до позивача про надання рахунків для оплати відповідачем не надано. .

Сторонами підписувалися як звіти за розрахункові місяці так і Акти-рахунки, які містять інформацію як щодо об`єму наданих послуг так і затверджені тарифи на такі послуги.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу, що Акти-розрахунки, зокрема, за червень 2021 року №51476 від 30.06.2021, отримання та підписання якого не заперечується відповідачем, містить інформацію щодо наявної заборгованості споживача з наданих послуг. Згідно вказано акту заборгованість ОСББ «Казка» станом на 30.06.2021 складає 78 077,45 грн.

З Акту звіряння, наданого відповідачем та виписки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що споживач не в повному обсязі сплачував надані водоканалом послуги, через що утворилася заборгованість.

В платіжних документах відповідач вибірково в призначенні платежу посилався на періоди, за які ним вносилася плата, що не позбавляло позивача права на віднесення таких платежів в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди.

Тому посилання апелянта на неврахування в погашення заборгованості платіжних доручень №806 від 28.01.2022 на суму 10 000,00 грн., №795 від 28.12.2021 на суму 8 000,00 грн., №785 від 29.11.2021 на суму 18 400,00 грн. є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що відповідачем не виконувався належним чином обов`язок щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема, про неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також несвоєчасне подання відповіді на відзив, то такі доводи не спростовують встановлених судом обставин у справі, щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань та висновку господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому колегія звертає увагу, що позивачем до позовної заяви додано докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 у справі №904/2943/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Казка".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЛ.А.Коваль