Рішення

від 04.05.2023 по справі 910/13668/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2023Справа № 910/13668/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест"

про стягнення 114 063, 88 євро

Представники:

від позивача: Шевченко М.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 114 063, 88 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 01/06/2019 від 01.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.03.2023.

08.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" надійшло клопотання, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест", відповідно до якого відповідач визнає заборгованість в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи без участі офіційного представника ТОВ "Юнівест".

У судовому засіданні 09.03.2023 суд зобов`язав позивача надати пояснення щодо законодавчих підстав застосування пені у випадку порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також довідку з банку щодо відсутності надходження коштів від відповідача.

Також, у судовому засіданні 09.02.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.03.2023.

30.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13668/22 призначено на 04.05.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Разом з тим, відповідач по справі є нерезидентом.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест» є: п. московський, Київське шосе, 22-й км, домоволодіння 4, будівля 1, блок А, поверх 7, приміщення 735 А, офіс 04, м. москва, 108827, російська федерація.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 року.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 року з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою білорусь.

За наведених обставин, суд не вбачав підстав для направлення ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 року про відкриття провадження у даній справі російською мовою безпосередньо на адресу відповідача.

Тож, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівест" було повідомлено про розгляд справи та його право подати відзив на позовну заяву шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Суд зазначає, що відповідач також мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнівест" (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (далі - сторона-2) укладено договір поставки № 01/06/2019, умовами якого передбачено, що сторона-2 зобов`язується на підставі вихідніх матеріалів, наданих стороною-1 забезпечити виготовлення продукції та поставляти її стороні-1 за адресою, зазначеної у відповідній специфікації, якщо інше додатково не погоджено сторонами, на підставі специфікації, підписаної сторонами, поставляти стороні-1 продукцію та/або товар, виготовлену безпосередньо стороною-2, набутою стороною-2 у третіх осіб, у тому числі і на підставі договору комісії. Сторона-1 зобов`язується приймати поставлену продукцію та оплачувати її вартість.

Відповідно до п. 3.1. договору, вид та назва продукції, технічні характеристики кожної партії продукції, а також кількість примірників у партії, кінцева дата передачі стороною-1 вихідних матеріалів, вид упаковки і адреса, за якою сторона-2 має передати продукцію стороні-1 або визначеному нею вантажоодержувачеві, вказуються в специфікаціях, які підписуються сторонами.

Фактична передача продукції стороні-1 або визначеному нею вантажоодержувачеві здійснюється у місці, зазначеному у відповідній специфікації або додатково погодженому сторонами. Разом із виготовленою продукцією сторона-2 передає стороні-1 наступні документи: інвойс, пакувальний аркуш, транспортну накладну (п.п. 7.1 та 7.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, ціна договору дорівнює сумі всіх специфікацій, підписаних сторонами.

Пунктом 9.1. договору визначено, що всі розрахунки по цьому договору здійснюються в євро шляхом перерахування стороною-1 на підставі рахунків (інвойсів), які виставляє сторона-2, грошових коштів на рахунок сторони-2, вказаний в розділі 18 цього договору. Всі банківські витрати (комісії) з переказу грошових коштів за територією України несе сторона-1, а на території України - несе сторона-2.

Умовами п. 9.2. договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється стороною-1 на наступних умовах: протягом 160 календарних днів від дати оформлення митної декларації, на підставі якої дозволяється вивезення продукції за межами митної території України.

Цей договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє протягом п`яти років (п. 16.1. договору).

Відповідно до умов договору, між сторонами також були підписані наступні специфікації:

- № UM00-010458 від 23.11.2021 на поставку продукції загальною вартістю 19 329, 14 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника;

- № UM00-010494 від 26.11.2021 на поставку продукції загальною вартістю 13 474, 97 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника;

- № UM00-010870 від 23.12.2021 на поставку продукції загальною вартістю 16 914, 40 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника;

- № UM00-000062 від 06.01.2022 на поставку продукції загальною вартістю 17 157, 74 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника;

- № UM00-000079 від 11.01.2022 на поставку продукції загальною вартістю 15 352, 09 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника;

- № UM00-0000376 від 28.01.2022 на поставку продукції загальною вартістю 16 592, 75 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника;

- № UM00-0000681 від 17.02.2022 на поставку продукції загальною вартістю 15 242, 79 євро. Умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за період з листопада 2021 по лютий 2022 було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 114 063, 88 євро, що підтверджується інвойсами, пакувальними листами № UM00-010458 від 23.11.2021, № UM00-010494 від 26.11.2021, № UM00-010870 від 23.12.2021, №UM00-000062 від 06.01.2022, № UM00-000079 від 11.01.2022, № UM00-000376 від 28.01.2022, № UM00-000681 від 17.02.2021; міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) № UM00-010458, № UM00-010494, № 010870 № 000062, № 000079, № 000376, № 000681 та митними деклараціями № UА100270/2021/542408, № UА100270/2021/542431, № UА100270/2021/542645, № UА100270/2022/780015, № UА100270/2022/780032, № UА100270/2022/780146, № UА100270/2022/603993, а також актом звірки взаємних розрахунків № 2275 від 01.11.2022, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнівест" утворилась заборгованість у розмірі 114 063, 88 євро.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 114 063, 88 євро.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01/06/2019 від 01.06.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносини повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з листопада 2021 по лютий 2022 було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 114 063, 88 євро, що підтверджується інвойсами, пакувальними листами № UM00-010458 від 23.11.2021, № UM00-010494 від 26.11.2021, № UM00-010870 від 23.12.2021, №UM00-000062 від 06.01.2022, № UM00-000079 від 11.01.2022, № UM00-000376 від 28.01.2022, № UM00-000681 від 17.02.2021; міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) № UM00-010458, № UM00-010494, № 010870 № 000062, № 000079, № 000376, № 000681 та митними деклараціями № UА100270/2021/542408, № UА100270/2021/542431, № UА100270/2021/542645, № UА100270/2022/780015, № UА100270/2022/780032, № UА100270/2022/780146, № UА100270/2022/603993, а також актом звірки взаємних розрахунків № 2275 від 01.11.2022, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Пунктом 9.1. договору визначено, що всі розрахунки по цьому договору здійснюються в євро шляхом перерахування стороною-1 на підставі рахунків (інвойсів), які виставляє сторона-2, грошових коштів на рахунок сторони-2, вказаний в розділі 18 цього договору. Всі банківські витрати (комісії) з переказу грошових коштів за територією України несе сторона-1, а на території України - несе сторона-2.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умовами п. 9.2. договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється стороною-1 на наступних умовах: протягом 160 календарних днів від дати оформлення митної декларації, на підставі якої дозволяється вивезення продукції за межами митної території України.

Разом з тим, укладеними між сторонами до договору специфікаціями № UM00-010458 від 23.11.2021, № UM00-010494 від 26.11.2021, № UM00-010870 від 23.12.2021, № UM00-000062 від 06.01.2022, № UM00-000079 від 11.01.2022, № UM00-0000376 від 28.01.2022, № UM00-0000681 від 17.02.2022 визначено наступні умови оплати: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника після закінчення 27 днів з дати розмитнення вантажу у розмірі 100 % вартості продукції постачальника.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, доказів зворотнього суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнівест" утворилась заборгованість у розмірі 114 063, 88 євро.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у розмірі 114 063, 88 євро.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01/06/2019 від 01.06.2019 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 114 063, 88 євро.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест" (п. московський, Київське шосе, 22-й км, домоволодіння 4, будівля 1, блок А, поверх 7, приміщення 735 А, офіс 04, м. москва, 108827, російська федерація, ідентифікаційний код - 7710468808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг» (вул. Поліграфічна, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код - 20059685) 114 063 (сто чотирнадцять тисяч шістдесят три) євро 88 євроцентів та 64 073 (шістдесят чотири тисячі сімдесят три) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 15.05.2023

Суддя С. О. Щербаков