Рішення

від 16.05.2023 по справі 910/2740/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/2740/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Зодіак»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 485.970,73 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

22.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Зодіак» до Комунального Підприємства «Київпастранс» про стягнення 485.970,73 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 52.22-89 від 21.06.2022 позивачем 04.07.2022 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 550.115,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 3 від 04.07.2022 на суму 218.795,5 грн та № 4 від 04.07.2022 на суму 331.320,00 грн. Умовами договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару. У зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено позивачу лише 200.000,00 грн, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 485.970,73 грн, з яких 350.155,50 грн основного боргу, 99.686,80 грн пені, 29.726,79 грн інфляційних втрат, 6.441,64 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2740/23 від 24.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

09.03.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2740/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.03.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493937410 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 16.03.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.03.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493937410, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 07.04.2023 включно.

03.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені посилаючись на те, що Указами Президента від 24.02.2022 №64/2022 та 69/2022 (зі змінами та доповненнями) в державі запроваджено військовий стан та оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до Статуту КП «Київпастранс» предметом діяльності підприємства є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, трамваями, тролейбусами та фунікулером. Рухомий склад підприємства із самого початку повномасштабного вторгнення російською федерацією був залучений до евакуації жителів Київської області та в подальшому здійснював перевезення мешканців міста Києва на безоплатній основі, що в свою чергу негативно вплинуло на фінансове становище підприємства. Також, наразі, значну кількість маршрутів міста скорочено за наслідками чого пропускна спроможність пасажиропотоку зменшилася в рази, а відтак доходи підприємства значно скоротилися. Звертає увагу суду, що наразі підприємство опинилося в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою № 03/22 від 27.03.2023 відповідно до якої недофінансування з місцевого бюджету складає 294,3 млн. грн, з них: компенсаційні виплати на пільговий проїзд транспортом окремими категоріями громадян 59,9 млн. грн, відшкодування різниці в тарифах - 234,4 млн. грн. Зазначені обставини унеможливили виконання відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань за договором № 52.22-89 від 21.06.2022. З огляду на викладене, просить зменшити розмір пені на 95% від нарахованої суми. Відповідач просить відмовити позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу у повному розмірі, оскільки позивачем не підтверджено понесення цих витрат.

12.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти зменшення пені посилаючись на те, що договір укладено 22.06.2022, тобто в період дії воєнного стану, тому відповідач укладаючи даний договір зобов`язаний був зважати на дану обставину та замовляти товар відповідно до своїх фінансових спроможностей, а також відповідач не має права посилатися на форс-мажорні обставини. Стосовно недофінансування з місцевого бюджету зазначає, що позивач не має ніякого відношення до майнового стану відповідача, під час укладення договору відповідач не повідомляв про наявність проблем з фінансуванням та можливість притримання оплати отриманого товару, договір не містить відкладальних умов, які б давали право відповідачу здійснити розрахунок в інші строки. Зазначає, що з моменту виникнення обов`язку по розрахунку за отриманий товар минуло вісім місяців, тобто відповідач мав можливість поступово розрахуватися з позивачем. Вважає, що відповідач знав про свій фінансовий стан та повинен був розуміти наслідки несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, але не вчинив жодних дій для зменшення негативних наслідків такого невиконання, що в свою чергу позбавляє його права вимагати зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2022 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Зодіак» (постачальник, позивач) укладено договір № 52.22-89 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: Фреон (хлооген), код 24960000-1 за ДК 021:2015 «Хімічна продукція різна», надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 350.155,50 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 99.686,80 грн пені, 29.726,79 грн інфляційних втрат, 6.441,64 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до завершення воєнного стану, оголошено Указом резидента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань сторонами договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вартість товару включає в себе повний комплекс по заправці кондиціонерів (відкачка фреона з системи кондиціонування, вакуумація, сушіння системи від вологи, заправка кондиціонера).

Відповідно до п. 3.1 договору сума цього договору (ціна договору) визначається згідно Специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 990.000,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару: протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких зазначається у додатку № 1 до цього договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 550.115,50 грн, що підтверджується наступними накладними

№ 3 від 04.07.2022 на суму 218.795,50 грн;

№ 4 від 04.07.2022 на суму 331.320,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, за товар поставлений 04.07.2022 відповідач мав здійснити оплату у строк до 03.08.2022 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за договором 13.09.2022 було здійснено часткову сплату товару у розмірі 200.000,00 грн, що підтверджується випискою АТ «Райффайзен Банк» по рахунку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1.2 договору покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 350.115,50 грн (550.115,50 грн - 200.000,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 350.115,50 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені договором строки оплату товару не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку країни, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по своєчасній сплаті за поставлений товар відповідач не виконав, позивачем пред`явлено до стягнення пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 99.686,80 грн.

Разом з цим, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини, враховуючи недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних несвоєчасною оплатою поставленого ним відповідачу товару, а відтак розмір пені значно перевищує збитки, та враховуючи часткове виконання відповідачем свого зобов`язання по сплаті товару, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені на 50%, тобто до 49.843,40 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29.726,79 грн інфляційних втрат (на суму 550115,50 грн за серпень 2022 року та на суму 350.115,50 грн за період вересень 2022 року - січень 2023 року) та 6.441,64 грн 3% річних (на суму 550.115,50 грн за період з 04.08.2022 по 12.09.2022 та на суму 350.115,50 грн за період з 13.09.2022 по 04.02.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 29.726,79 грн інфляційних втрат та 6.441,64 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача) підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Зодіак» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Зодіак» (007400, Київська обл., м. Бровари, вул. Горіхова, 15, код ЄДРПОУ 13710223) 350.115 (триста п`ятдесят тисяч сто п`ятнадцять) грн 50 коп. основного боргу, 49.843 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок три) грн 40 коп. пені, 29.726 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять шість) грн 79 коп. інфляційних втрат, 6.441 (шість тисяч чотириста сорок одну) грн 64 коп. 3% річних, 7.289 (сім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова