Рішення

від 09.05.2023 по справі 914/605/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 Справа № 914/605/23

За позовом: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства Бодекс, смт.Козин Обухівського району Київської області

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, м.Львів

про: про стягнення 2259130,82 грн заборгованості з орендної плати, 604362,15 грн інфляційних втрат, 93189,12 3% річних, 933756,67 грн штрафу та 29995,32 грн пені за договором оренди №З-3057 від 25.01.2018

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: О.В.Шаповал - представник

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023, справу №914/605/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 22.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.03.2022.

Ухвалами від 14.03.2023 та від 04.04.2023 підготовче засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 20.04.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 09.05.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 09.05.2023 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Треті особи-1,2 в судове засідання 01.11.2022 явку повноважних представників не забезпечили.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Київська область, смт. Козин, вул. Лугова, 33/2. Поштові конверти з ухвалами повернуті поштовим відділенням із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

07 грудня 2017 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2739 «Про продовження ТзОВ «ВТП «Бодекс» терміну оренди земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 230-а».

25 січня 2018 року між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - транспортне підприємство «Бодекс» укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді 25.01.2018 за №3-3057.

01 березня 2018 року між Львівською міською радою та ТзОВ ВТГІ «Бодекс» укладено договір про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого у Львівській міській раді 25.01.2018 за №3-3057. Відповідно до п.1 та п.2 договору Львівська міська рада надала, а ТзОВ ВТП «Бодекс» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:04:017:0135, яка розташована у м. Львові на вул. Кульпарківській, 230-а, площею 1,6023 га.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Договору оренди землі від 25.01.2018 за №3-3057 за ТзОВ ВТП «Бодекс» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:04:017:0135, яка розташована у м. Львові на вул. Кульпарківській, 230-а, площею 1,6023 га.

Договір оренди землі, згідно п. 8 договору, укладено строком на 10 років до 07 грудня 2027 року.

Пунктом 5 договору №3-3067 визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 7 716 997 грн 26 коп.

Згідно з п.9 договору №3-3067 (з урахуванням внесених змін), орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 848 869 грн 70 коп. в рік, що становить 11 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок для юридичних осіб до 30 го числа місяця наступного за звітним.

Відповідно п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Орендодавець, відповідно п. 28 договору, має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 договору).

За твердженням позивача відповідач не виконує умови договору оренди землі, які стосуються оплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість та порушується право територіальної громади на своєчасне надходження коштів до міського бюджету.

У порядку досудового врегулювання спору відповідачу було надіслано лист-вимогу департаменту містобудування ЛМР від 14.07.2022 № 2403-вих-47630 про наявність заборгованості з орендної плати та необхідність її погашення. Вимоги претензії відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до долученого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.01.2020 до 31.12.2022 становить 2259130 грн 82 коп.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірним договором. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 2259130грн 82коп. основного боргу.

Крім того, в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 604362грн 15коп. інфляційних втрат, 93189грн 12коп 3% річних, а також керуючись п. 14 договору 29995грн 32коп пені та 933756грн 67 коп.

Третя особа підтримала позовні вимоги, зазначивши, що з лютого 2020 року підприємством орендна плата за землю не нараховувалась, податкова декларація з орендної плати за землю за 2021-2023 не подавалась, орендна плата не сплачувалась.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Оскільки спір стосується стягнення заборгованості по договору оренди землі, яка знаходиться у м.Львові, то ця справа належить до юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди землі від 25.01.2018 за №3-3057, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Спірний договір містить всі істотні вимоги передбачені чинним законодавством. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право Львівської міської ради як орендодавця отримати орендну плату та обов`язок ТзОВ ВТП «Бодекс» як орендаря сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі, договір укладено на 10 (десять) років терміном до 07 грудня 2027 року.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі в оренду земельної ділянки за спірним договором виконав повністю, однак спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих зобов`язань щодо оплати орендних платежів за період з 01.01.2020 до 31.12.2022.

Відповідач про дійсність користування орендованим майном не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за оренду землі у розмірі 2259130грн 82коп.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 604 362,15 грн інфляційних втрат за період з 02.03.2020 до 02.01.2023, 93 189,12 3% річних за період з 02.03.2020 до 02.01.2023 слід задоволити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 995,32 грн пені за період з 01.08.2022 до 02.01.2023 суд зазначає наступне.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строків визначені цим договором, стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 129.4 Податкового Кодексу України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 Податкового Кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 14 договору, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 995,32 грн пені слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 933 756,67 грн штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строків визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Річна орендна плата становить 933756,64грн, відповідно до договору №3-3057 від 01.03.2018 (із внесеними змінами).

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.

Оскільки, п. 14 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 933 756,67 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства Бодекс (08711, Київська область, Обухівський район, смт.Козин, вул.Лугова, 33/2; ідентифікаційний код 36248962) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, площа Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 2 259 130,82 грн заборгованості з орендної плати, 604 362,15 грн інфляційних втрат, 93 189,12 3% річних, 933 756,67 грн штрафу, 29 995,32 грн пені та 58806,50 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 17.05.2023.

Суддя Ділай У.І.