Рішення

від 03.05.2023 по справі 914/127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023 Справа № 914/127/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, місто Золочів, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо», село Ботар, Виноградівський район, Закарпатська область

про 1) Розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883600:06:000:0540 від 20.08.2015.

2) Зобов`язання повернути власнику Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області, земельну ділянку площею 17,5965 га з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540.

За участю представників:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури (службове посвідчення №058387 від 02.12.2020);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» про 1) Розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883600:06:000:0540 від 20.08.2015. 2) Зобов`язання повернути власнику - Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області, земельну ділянку площею 17,5965 га кадастровий номер 4621883600:06:000:0540.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представник прокуратури в судове засідання 03.05.2023 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 03.05.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив, попередньо подавав клопотання про розгляд справи без участі представника Золочівської міської ради (вих.№197 від 20.01.2023 (вх.№1989/23 від 27.01.2023)).

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 03.05.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання, не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 03.05.2023 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Ухвала суду від 05.04.2023 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.05.2023 надсилалась відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 90366, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, не вважає відсутність представників сторін перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 03.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Позиція прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 20.08.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та відповідачем було укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 1.1. умов цього договору орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 20.08.2015 №232 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (загальною площею 17,5965 га, кадастровий номер 4621883600:06:000:0540, у тому числі - 17,5965 га сіножаті) сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Колтівської сільської ради (пізніше Золочівської міської ради) Золочівськогорайону Львівської області.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вид угідь земельної ділянки з кадастровим номером4621883600:06:000:0540 площею 17,5965 га - сіножаті, площа 17,5965 га, датадержавної реєстрації 25.10.2013.Відповідно до інформації відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУДержгеокадастру у Львівській області вид угідь (згідно класифікації видів земельнихугідь) земельної ділянки з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540 сіножаті.

16.11.2022 комісією Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером4621883600:06:000:0540, яка передана в користування ТзОВ «ТісаБіо» згідно договору оренди землі від 20.08.2015.За результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка розорана та на ній наявні посіви сої.

ТзОВ «ТісаБіо», всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, використовує орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення як ріллю, а не як сіножаті, тобто використовує її в інших цілях, що є правовою підставою для розірвання в судовому порядку оспорюваного договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та для повернення власнику земельної ділянки.

Таким чином, прокурор просить розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883600:06:000:0540 від 20.08.2015; зобов`язати повернути власнику - Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області, земельну ділянку площею 17,5965 га з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540.

Позивач Золочівська міська рада Золочівського району Львівської областіпозовні вимоги підтримала у повному обсязі, про що зазначено у наявному в матеріалах справи клопотанні за вих.№197 від 20.01.2023 (вх.№1989/23 від 27.01.2023).

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

20.08.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, в особі начальника Головного управління Кавецького Андрія Володимировича, що діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015р. №8 та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 30.07.2015р. №748-то «Про призначення Кавецького А.В.» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо», в особі ТізешПавла Павловича, що діє на підставі Статуту(надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором - орендар) було укладенодоговір оренди землі(надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. умов цього договору орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 20.08.2015 №232 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Колтівської сільської ради) Золочівськогорайону Львівської області.

Згідно п.п. 2.1.-2.6. договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначеннядержавної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальноюплощею 17,5965 гектарів, у тому числі: 17,5965 га сіножаті.Кадастровий номер земельної ділянки: 4621883600:06:000:0540.Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель(КВЦПЗ): А. 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 25.06.2015 рік становить114 673,58 грн(сто чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят три гривні 58 копійок) з урахуваннямкоефіцієнту індексації.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору сторони погодили, що договір укладено на строк 14 (чотирнадцять) років.Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 4.1. та п.4.2. договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельнихторгах згідно з протоколом земельних торгів від « 20» серпня 2015 року у розмірі річноїорендної плати, що становить 4 678,66 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 66копійок), підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди на р/р 33218812700207 в ГУ ДКСУ у Львівській області одержувач місцевийбюджет Колтівськоїсільської ради Золочівськогорайону Львівської області), код платежу 18010600.Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуваннямцільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, ізатвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Відповідно до п. 5.1. та п.5.2. договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарськоговиробництва.Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 5.3. та п.5.4. договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.Орендована земельна ділянка повинна використовуватись способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яке зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до п. 6.1. та п.6.2. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону за розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.Підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - проект землеустрою не розроблявся.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору.

Відповідно до п. 9.1.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим договором; дотримання екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил.

Згідно п. 12.1. та п.12.2. договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторіншляхом підписання додаткової угоди до договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельноїділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря/смерті фізичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 9.4.5. договору орендар зобов`язувався, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства,законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати, під час здійснення господарської діяльності, забруднення земельної ділянки радіоактивними іхімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.

Пунктом 12.3. договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороноюобов`язків, передбачених цим договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати, а також з інших підстав визначених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 12.4. договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

На виконання договору між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Колтівської сільської ряди Золочівського району Львівської області площею 17,5965 гектара. Орендодавець передав орендарю земельну ділянку у належному стані та і визначених межах згідно з умовами договору. Датою набуття орендарем права володіння, користування земельною ділянкою є дата складання цього акту.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №314665209, 31.08.2015 зареєстровано право державної власності на вказану земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та право оренди за ТзОВ «ТісаБіо».

В подальшому, 30.12.2020 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Золочівськоюміською радою (код ЄДРПОУ 26256903) (номер запису про право власності: 44604870) та одночасно внесено запис про припинення права державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

31.08.2015 внесено зміни до відомостей про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди до 30.08.2029 ТзОВ «ТісаБіо» на вказану земельну ділянку, змінено орендодавця Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на Золочівську міську раду (номер запису 11048458). Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав нанерухоме майно відсутні.

Золочівською окружною прокуратурою під час вивчення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері використання земель державної та комунальної власності встановлені порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про оренду землі» під час користування ТзОВ «ТісаБіо» земельною ділянкою з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540 площею 17,5965 га, що стало підставою для ініціювання питання про повернення земельної ділянки в судовому порядку.

10.11.2022 Золочівською окружною прокуратурою скеровано запит №14.54/05-45-363вих-22 до Золочівської міської ради про надання у строк до 17.11.2022 провести обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 4621883600:06:000:0540) з питань відповідності її використання та утримання відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами чого скерувати до Золочівської окружної прокуратури акти обстежень.

Золочівська міська рада листом від 15.11.2022 №3356 повідомила про те, що в межах Золочівської територіальної громади Золочівського району Львівської області прийнято розпорядження від 14.11.2022 №266 «Про створення комісії». Комісійно проведено обстеження, зокрема, земельної ділянки зазначеної у запиті на предмет відповідності її використання та утримання відповідно до вимог чинного законодавства та долучено копію розпорядження 14.11.2022 №266 та копію Акта (земельної ділянки (кадастровий номер 4621883600:06:000:0540).

Із вказаного Акта вбачається, що 16.11.2022 комісією Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером4621883600:06:000:0540, яка передана в користування ТзОВ «Тіса Біо» згідно договору оренди землі від 20.08.2015. За результатами обстеження на місцевості встановлено, що на вказаній земельній ділянці виявлені посіви сої.

Золочівська окружна прокуратура скерувала до Золочівської міської ради запит №14.54/05-4022 вих-22 від 14.12.2022 про надання інформації, чи вживалися (чи будуть вживатися) Золочівською міською радою заходи щодо стягнення боргу з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Листом від 16.12.2022 №3733 Золочівська міська рада повідомила Золочівську окружну прокуратури про те, що до суду з позовом про стягнення боргу з оренди за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки не зверталась та звертатись не буде у зв`язку з великим навантаженням на відділ юридичного забезпечення та кадрової політики міської ради.

Золочівська окружна прокуратура скерувала начальнику Відділу №3 Управління з надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області запит 14.54/05-45-4196вих-22 від 27.12.2022, про надання інформації щодо виду угідь земельної ділянки з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540.

Відділ №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області в листі від 28.12.2022 №0-13-0.98-3207/05-22, зазначив, що земельна ділянка загальною площею 17,5965 га кадастровий номер 4621883600:06:000:0540, яка перебуває в оренді ТзОВ «ТісаБіо» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь сіножаті.

Належних заходів для захисту інтересів держави та для усунення порушень позивач не надав, а тому прокурор у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив про підготовку позову в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом №14.54/05-45-4128вих-22 від 21.12.2022.

Таким чином, у зв`язку із систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки прокурор звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» в якій просить суд:

- 1) розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883600:06:000:0540 від 20.08.2015;

- 2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» повернути власнику - Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області, земельну ділянку площею 17,5965 га кадастровий номер 4621883600:06:000:0540.

Висновки суду.

З приводу подання позову прокуратурою в інтересах держави особі Львівської обласної державної адміністрації, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України у статті 20 визначає справи, що належать до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема, справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Згідно частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України «Про прокуратуру».

Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України «Про прокуратуру».

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, зокрема згідно частини 1 статті 23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно абзацу першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства. Порушення у сфері земельних відносин є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Так, відповідно до статей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено пунктом 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями частини 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №314665209, 31.08.2015 зареєстровано право державної власності на вказану земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та право оренди за ТзОВ «ТісаБіо». В подальшому, 30.12.2020 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Золочівською міською радою (код ЄДРПОУ 26256903) (номер запису про право власності:44604870) та одночасно внесено запис про припинення права державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

31.08.2015 внесено зміни до відомостей про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди до 30.08.2029 ТзОВ «ТісаБіо» на вказану земельну ділянку, змінено орендодавця Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на Золочівську міську раду (номер запису11048458).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

Золочівська міська рада Золочівського району Львівської областівідповідно до пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та частини 1 статті 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, органом який уповноважено здійснювати захист інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у даному випадку, є Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області.

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури звертався до Золочівської міської ради (лист №14.54/05-45-4022 вих-222 від 14.12.2022) в якому повідомляв що ТзОВ «ТісаБіо» використовує орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення як ріллю, а не як сіножаті, та просив надати інформацію, зокрема, чи вживалися (чи будуть вживатися) Золочівською міською радою заходи щодо стягнення боргу з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

З листа Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області від 16.12.2022 №3733 вбачається, що остання не зверталася в господарський суд з позовною заявою про стягнення боргу з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки і звертатись не буде, у зв`язку з великим навантаженням на відділ юридичного забезпечення та кадрової політики міської ради.

Вказані порушення спричинили шкоду інтересам держави, внаслідок чого, прокурором заздалегідь проінформовано позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави.

Листом №14.54/05-45-4128вих-22 від 21.12.2022, Золочівська окружна прокуратура повідомила Золочівську міську раду про те, що в ході здійснення представницької діяльності, Золочівською окружною прокуратурою встановлено підстави для звернення до суду із позовною заявою до ТзОВ «ТісаБіо» про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки площею 17,5965 га в комунальну власність та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю.

Враховуючи положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», даним фактом підтверджується не здійснення захисту інтересів держави Золочівською міською радою, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці.

При цьому також слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).

З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку, перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

Щодо суті спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди землі від 20.08.2015.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно з статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За змістом п.п. 10.1.1. п.10.1. ст.10, п.п. 14.1.147 п.14.1. ст.14, п.п. 265.1.3. п.265.1. ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України заосновним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землісільськогосподарського призначення.

У частині третій статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категоріїземель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовийрежим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним напідставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чиннійна час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки вмежах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення таземель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межахвимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванняммістобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянкисільськогосподарського призначення використовуються їх власниками абокористувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного видувикористання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано частиною першою статті 22 Земельного кодексу України, за змістомякої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані длявиробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарськоїнауково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничоїінфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарськоїпродукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земельсільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля,багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарськіугіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захиснінасадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі підгосподарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринківсільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, на часукладення договору оренди землі) землі сільськогосподарського призначенняпередаються у власність та надаються у користування, зокрема, а) громадянам дляведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіннята випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва,фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для веденнятоварного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження №12-11гс21), указаними нормами права (статті 31, 33-37 Земельного кодексу України) визначені видивикористання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, длясінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовимпризначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категоріїземель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Згідно з частиною 1 статті 96 Земельного кодексу України та статті 35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовимпризначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельнуділянку.

Відповідно до частин 1-3 статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості,забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Визначення видів угідь міститься у Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (додаток 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051від 17.10.2012).

Рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються івикористовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посівибагаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї ітеплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті й пасовища, що розорані з метоюїхнього докорінного поліпшення й використовуються постійно під трав`янимикормовими культурами для сінокосіння й випасання худоби, а також міжряддя садів,які використовують під посіви.

В свою чергу сіножаті - це сільськогосподарські угіддя, які систематичновикористовуються для сінокосіння (рівномірно вкриті деревною та чагарниковоюрослинністю на площі до 20 % ділянки).

Відповідно до п. 9.4.5. договору орендар зобов`язувався, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства,законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати,під час здійснення господарської діяльності, забруднення земельної ділянки радіоактивними іхімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.

Пунктом 9.1.1. договору сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим договором; дотримання екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.4. договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначеннядержавної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальноюплощею 17,5965 гектарів, у тому числі: 17,5965 га сіножаті.Кадастровий номер земельної ділянки: 4621883600:06:000:0540.Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель(КВЦПЗ): А. 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вид угідь земельної ділянки з кадастровим номером4621883600:06:000:0540 площею 17,5965 га - сіножаті, площа 17,5965 га, дата державної реєстрації 25.10.2013. Відповідно до інформації відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області вид угідь (згідно класифікації видів земельних угідь) земельної ділянки з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540 сіножаті.

Відповідно до наявного в матеріалах листа-відповіді Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУДержгеокадастру у Львівській області (від 28.12.2022 №0-13-0.98-3207/05-22, земельна ділянказагальною площею 17,5965 га кадастровий номер 4621883600:06:000:0540, яка перебуває в оренді ТзОВ «ТісаБіо» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь сіножаті.

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі», частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому за змістом статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Законом України «Про охорону земель» в статті 36 закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу)для несільськогосподарських потреб.

При цьому необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України «Про Основні засади (стратегію)державної екологічної політики України на період до 2020 року», «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

16.11.2022 комісією Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4621883600:06:000:0540, яка передана в користування ТзОВ «ТісаБіо» згідно договору оренди землі від 20.08.2015. За результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка розорана тана ній наявні посіви сої.

Вищенаведене свідчить про те, що ТзОВ «ТісаБіо», систематично порушує умови договору орендиі всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, використовує орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення як ріллю, а не як сіножаті, тобто використовує її в інших цілях.

Відповідно частин 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом наведеної норми, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що вказана земельна ділянка розорана тана ній наявні посіви сої.

З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ТзОВ «ТісаБіо» обов`язків, передбачених статтею 25 Закону про оренду землі, умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, наявні підстави для розірвання договору оренди.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, на підставі статей 32, 24 Закону України «Про оренду землі», статті 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору, у відповідача з моменту розірвання договору відсутні правові підстави для використання ним спірної земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути власнику - Золочівській міській раді Золочівського району Львівської областіземельну ділянку площею 17,5965 га кадастровий номер 4621883600:06:000:0540, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 5 954,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2796 (внутрішній номер 249272689) від 27.12.2022.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас позовна заява першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури подана до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» 30.12.2022.

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, прокуратура мала би сплатити судовий збір в сумі 3 969,60 грн., переплата становить 1 984,40 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 1 984,40 грн судового збору підлягатимуть поверненню прокуратурі з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання прокурором до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 3 969,60 грн відшкодування витрат на оплату судового збору на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 4, 13, 41, 45, 53, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883600:06:000:0540 від 20.08.2015 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» (90366, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 39492777).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» (90366, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 39492777) повернути власнику - Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області(80700, Львівська область, Золочівський район, місто Золочів, вулиця Шашкевича, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 04055908) земельну ділянку площею 17,5965 га кадастровий номер 4621883600:06:000:0540.

Стягувач Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області (80700, Львівська область, Золочівський район, місто Золочів, вулиця Шашкевича, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 04055908).

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» (90366, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 39492777).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТісаБіо» (90366, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 39492777) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи 02910031) 3 969,60 грн судового збору.

5.Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 15.05.2023

Суддя Сухович Ю.О.