Рішення

від 05.05.2023 по справі 916/381/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/381/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/381/23

за позовом Фермерського господарства "Кулевча" (68261, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кулевча, вулиця Центральна, 47, код 37232251)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТА-АГРО" (67654, Одеська область, Одеський район, село Маяки, вул. Богачова, 86, код 3991766)

про стягнення 1478417,89грн.

Представники:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Кулевча звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АРІСТА-АГРО про стягнення боргу в розмірі 1 478 417, 89 грн.

В обґрунтовані позовних вимог, заявник посилається на порушення відповідачем договору № 05/09/2017р. про надання поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2023р. було відкрито провадження по справі № 916/381/23, справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 14.02.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2023р. підготовче засідання було закрито, підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.09.2017 року між Фермерським господарством "Кулевча" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МА-ЯК" було укладено договір № 05/09/2017 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно п.2.1. Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі, що становить 3 050 000 грн., а позичальник зобов`язується використати її за призначенням і повернути у визначений договором строк.

Згідно п. 3.2. Договору поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

У п.4.1. Договору сторони погодили, що повортна фінансова допомога надається на період з 05.09.2017р. по 31.12.2018р. Згідно п.5.1. договору, строк визначений у п. 4 цього договору, може бути продовжений за згодою сторін шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору.

У відповідності до п.п. 4.2., 5.2. Договору, після закінчення строку, встановленого у п. 4.1., позичальник зобов`язується повернути суму фінансової допомоги. Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що за прострочення строків повернення фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.2. договір укладений на строк до 31.12.2018р. та до повного виконання позичальником грошового зобов`язання, щодо повернення позики. Договір може бути продовжений за згодою сторін за умовами належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, передбачених договором.

26.11.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору повротної фінансової допомоги № 05/09/2017 від 05.09.2017 року, згідно якої п. 1 було внесено зміни до п. 3.1 Розділу 4 «Строк надання фінансової допомоги» Договору, виклавши його у наступній редакції: фінансова допомога надається на період з 05.09.2017 року по 31.12.2019 року.

Рішенням № 1/20 загальних зборів учасників ТОВ «МА-ЯК» від 26.02.2020 року було вирішено припинити ТОВ «МА-ЯК» у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ТОВ «АРІСТА-АГРО» та враховуючи законодавство та практику застосування ВС України ТОВ «АРІСТА-АГРО» є правонаступником ТОВ «МА-ЯК» з усіма його правами та обов`язками.

ФГ «Кулевча» свої зобов`язання згідно договору про поворотну фінансову допомогу в повному обсязі.

Станом на теперішний час відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в зазначений строк. Виписками по рахункам позивача підтверджується наявність заборгованості в розмірі 1 040 000 грн.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в сумі 99 612,05 грн., інфляційних витрати 301 793, 24 грн. та 3% річних в сумі 37 012,60 грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 05/09/2017р. про надання поворотної фінансової допомоги, Фермерське господарство Кулевча звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору позики, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

Як встановлено судом, 05.09.2017 року між Фермерським господарством "Кулевча" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МА-ЯК" було укладено договір № 05/09/2017 про надання поворотної фінансової допомоги.

26.11.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору повротної фінансової допомоги № 05/09/2017 від 05.09.2017 року, згідно якої п. 1 було внесено зміни до п. 3.1 Розділу 4 «Строк надання фінансової допомоги» Договору, виклавши його у наступній редакції: фінансова допомога надається на період з 05.09.2017 року по 31.12.2019 року.

Рішенням №1/20 загальних зборів учасників ТОВ «МА-ЯК» від 26.02.2020 року було вирішено припинити ТОВ «МА-ЯК» у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ТОВ «АРІСТА-АГРО» та враховуючи законодавство та практику застосування ВС України ТОВ «АРІСТА-АГРО» є правонаступником ТОВ «МА-ЯК» з усіма його правами та обов`язками.

Відповідно п.2.1. Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі, що становить 3 050 000 грн., а позичальник зобов`язується використати її за призначенням і повернути у визначений договором строк.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання договору № 05/09/2017 позивач перерахував на користь відповідача поворотну фінансову допомогу у розмірі 3 050 000 грн. за платіжними дорученнями: №2028 від 05.09.2017р.; №2061 від 11.09.2017р.; №2069 від 13.09.2017р.; №2080 від 15.09.2017р.; №2104 від 21.09.2017р.; №74 від 15.12.2017р.; №2678 від 27.04.2018р.; однак, відповідач у строк, як то передбачили сторони у вказаному договорі її не повернув, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 040 000 грн.

Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Одним з видів заміни особи у зобов`язанні є переведення боргу, наслідком якого є вибуття первісного боржника із зобов`язання і вступ у зобов`язання нового боржника, тобто відбувається заміна суб`єктного складу зобов`язання із збереженням первісного змісту такого зобов`язання.

Статтею 521 ЦК України унормовано, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, за приписами якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 040 000грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 99 612,05 грн господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги Фермерського господарства "Кулевча" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 99 612,05 підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 37 012,60 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 37 012,60 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 301 793,24грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 301 793,24грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Кулевча" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фермерського господарства "Кулевча" (68261, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кулевча, вулиця Центральна, 47, код 37232251) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТА-АГРО" (67654, Одеська область, Одеський район, село Маяки, вул. Богачова, 86, код 3991766) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТА-АГРО" (67654, Одеська область, Одеський район, село Маяки, вул. Богачова, 86, код 3991766) на користь Фермерського господарства "Кулевча" (68261, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кулевча, вулиця Центральна, 47, код 37232251) основний борг у розмірі 1 040 000 ( Один мільйон сорок тисяч) грн., інфляційні збитки у розмірі 301 793 (Триста одна тисяча сімсот дев`яноста три) грн.24 коп., 3% річних у розмірі 37 012 ( Тридцять сім тисяч дванадцять) грн.60 коп. та судовий збір 22 176 (Двадцять дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 28 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено 15 травня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна