Рішення

від 11.05.2023 по справі 922/768/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023м. ХарківСправа № 922/768/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод залізобетонних шпал" (69600, Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхінвест" (61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, кімн. 517) про стягнення 628'722,48 грн за участю представників:

позивача - Коноваленко О.В.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Запорізький завод залізобетонних шпал" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхінвест", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 427'554 грн, пеню у сумі 44'299,01 грн, інфляційні втрати в сумі 136'398,36 грн та 3% річних у сумі 20'471,11 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 18 від 21.05.2021. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 9430,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на "11" травня 2023 р. о(б) 12:15.

Представник позивача у судовому засіданні 11.05.2023 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у призначене на 11.05.2023 засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, кімн. 517.

Відповідач копію ухвали від 21.03.2023 отримав, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 73). Вся інша судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/768/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

Акціонерне товариство "Запорізький завод залізобетонних шпал" (Позивач, Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхінвест" (Відповідач, Покупець) уклали Договір поставки №18 від 21.05.2021 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач оплатити та прийнята залізобетонні вироби (надалі - товар). Найменування товару, асортимент, кількість та строки поставки вказуються у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною договору.

Сторонами укладено Специфікацію №1 від 21.05.2021 до Договору, відповідно до якої сторонами погоджено поставку: шпали залізобетонної попередньо напруженої типу СБЗ марки СБЗ-0 ДСТУ Б В.2.6- 209:2016 1 гатунок 70 штук за ціною 1157,5 грн без ПДВ на суму 81'025 грн без ПДВ та Комплекти брусів залізобетонних попередньо напружених для стрілочних переводів типу Р65 колії 1520 мм марки 1/9 із застосуванням пластмасових пустотоутворювачів з П-подібною шайбою ТУ УЗ 23.6- 40075815-087:2019 3 комплекти за ціною 118'765 грн без ПДВ на суму 356'295 грн без ПДВ, всього на суму 437'320 грн без ПДВ, крім того ПДВ 87'464 грн, всього разом з ПДВ 524'784 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника. Порядок оплати - 100% передплата за узгоджену до постачання партію товару на підставі рахунку на передплату.

Водночас за умовами Специфікації №1 від 21.05.2021 до Договору строк оплати становить 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару.

На підставі вказаного Договору та Специфікації Позивач поставив Відповідачеві товар, що підтверджується видатковими, товарно-транспортними (ТТН) та податковими накладними:

1.Видаткова накладна № 171 від 19.07.2021 на суму 71'259 грн із ПДВ;

2.ТТН № Р171 від 19.07.2021;

3.Видаткова накладна №172 від 19.07.2021 на суму 71'259 із ПДВ;

4.ТТН № Р172 від 19.07.2021;

5.ПН №20 від 19.07.2021;

6.Видаткова накладна № 173 від 20.07.2021 на суму 97'230 із ПДВ;

7.ТТН № Р173 від 20.07.2021;

8.ПН № 21 від 20.07.2021;

9.Видаткова накладна №207 від 19.08.2021 на суму 71'259 із ПДВ;

10.ТТН № Р207 від 19.08.2021;

11.Видаткова накладна №208 від 19.08.2021 на суму 71'259 із ПДВ;

12.ТТН № Р208 від 19.08.2021;

13.ПН №28 від 19.08.2021;

14.Видаткова накладна №217 від 25.08.2021 на суму 71'259 із ПДВ;

15.ТТН № Р217 від 25 08.2021;

16.Видаткова накладна №218 від 25.08.2021 на суму 71'259 із ПДВ;

17.ТТН №Р218 від 25.08.2021;

18.ПН №33 від 25.08.2021.

Відповідач здійснив частково оплату товару на суму 97'230 грн, що підтверджується платіжним дорученням №906 від 28.12.2021.

Позивач звертався до Відповідача з Претензією від 11.02.2022 (направлена на адресу відповідача 15.02.2022) про сплату заборгованості, проте відповідач оплату не здійснив та будь-якої відповіді на вимогу про сплату боргу не надав.

Позивач зазначає, що на теперішній час основний борг Відповідача становить 427'554 грн із ПДВ (524'784 грн 97'230 грн = 427'554 грн).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд установив, що Позивачем на користь Відповідача поставлено Товар загальною вартістю 524'784 грн із ПДВ.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору Відповідач мав провести остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 14 календарних днів від дати поставки товару.

Суд установив, що Відповідачем частково оплачено товар за Договором в розмірі 97'230 грн, у зв`язку з чим у останнього утворився борг перед Позивачем в сумі 427'554 грн.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку Позивача факту порушення Відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором в розмірі 427'554 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 44'299,01 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.3. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати він сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент її нарахування за кожен день прострочки.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 136'398,36 грн та 3% річних у сумі 20'471,11 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 427'554 грн суми основного боргу, 44'299,01 грн пені, 136'398,36 грн інфляційних втрат, 20'471,11 грн 3% річних як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхінвест" (61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, кімн. 517, код ЄДРПОУ 37762746) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод залізобетонних шпал" (69600, Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10-А, код ЄДРПОУ 32407952) основну заборгованість в сумі 427'554 грн, пеню у сумі 44'299,01 грн, інфляційні втрати в сумі 136'398,36 грн, 3% річних у сумі 20'471,11 грн, а також 9430,83 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство "Запорізький завод залізобетонних шпал" (69600, Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10-А, код ЄДРПОУ 32407952).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхінвест" (61052, м.Харків, вул. Конєва, 4, кімн. 517, код ЄДРПОУ 37762746).

Повне рішення складено "17" травня 2023 р.

СуддяІ.В. Трофімов