Ухвала

від 17.05.2023 по справі 921/407/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/407/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 (суддя Руденко О. В.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Орищин Г. В.)

у справі № 921/407/22

за позовом Приватного підприємства "Орфей"

до 1) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", 2) Теребовлянського районного споживчого товариства і 3) Теребовлянської міської ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватне підприємство "Орфей" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", Теребовлянського районного споживчого товариства і Теребовлянської міської ради про витребування з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Райффазен Банк" у власність Приватного підприємства "Орфей" належну йому на підставі договору купівлі-продажу частини будівлі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

12.12.2022 рішенням Господарського суду Тернопільської області у задоволенні позову відмовлено.

03.04.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

27.04.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.05.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

11.05.2023 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату (доплату) судового збору (у разі такої необхідності).

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 15.05.2023 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та зазначив, що вартість спірного майна становить 167 900 грн про що надав відповідні докази.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Положеннями частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 471 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 167 900 грн (про що скаржник надав висновок від 01.09.2022 про вартість майна), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 921/407/22 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, наводячи такі обґрунтування скаржник не враховує, що у малозначній справі вони можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки подана касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі не вбачає.

Разом з тим, суд вважає доцільним відмітити, що доводи скаржника в цілому зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду (ухвалених за різних встановлених фактичних обставин) без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з мотивувальною частиною суду місцевого господарського суду та висновками суду апеляційного господарського суду, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведених міркувань, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил