Постанова

від 17.05.2023 по справі 482/1362/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.05.23

22-ц/812/479/23

Справа номер 482/1362/22 Головуючий суду першої інстанції - Сергієнко С. А.

Провадження номер 22-ц/812/479/23 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

22-ц/812/480/23

22-ц/812/495/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Стрілець К. О.,

за участі:

представника позивача - Островської О. В.,

представників відповідача - Харитонової О. І., Рудь С. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Підлісне» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сергієнка С. А. в приміщенні суду у м. Нова Одеса Миколаївської області, повний текст якого складено 17 березня 2023 року, та за апеляційними скаргами Садівничого товариства «Підлісне» та ОСОБА_1 , яка подана через її представника Островську Оксану Володимирівну , на додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2023 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Підлісне» про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до суду позов, який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала, що вона з 22 серпня 2012 року є власником земельної ділянки та розташованого на ній садового будинку АДРЕСА_1 .

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну 24 лютого 2022 року вона разом з двома неповнолітніми дітьми була вимушена виїхати за межі країни.

У серпні 2022 року позивач дізналася про те, що її садовий будинок відключений від електропостачання представниками СТ «Підлісне», хоча будь-яких повідомлень щодо причини цього вона не отримувала.

Намагаючись з`ясувати причини відключення від електропостачання, позивач письмово звернулася до голови правління СТ «Підлісне» із проханням пояснити причини таких дій товариства, однак відповіді не отримала.

Посилаючись на те, що відключення її будинку від електропостачання здійснено з порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії та постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, ОСОБА_1 просила: 1) визнати неправомірними дії СТ «Підлісне» щодо відключення належного їй садового будинку АДРЕСА_1 від електропостачання; 2) зобов`язати СТ «Підлісне» поновити електропостачання до вищезазначеного садового будинку.

До позовної заяви ОСОБА_1 було надано попередній розрахунок судових витрат на загальну суму 60 492,40 грн, які складаються з консультації адвоката в сумі 500 грн, складання заяви в сумі 1000 грн, складання позовної заяви немайнового характеру в сумі 5000 грн, участі адвоката у трьох судових засіданням в сумі 3000 грн, гонорару адвоката в сумі 50 000 грн та судового збору за подання позовної заяви в сумі 992,40 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

СТ «Підлісне» просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою незгоду з позовом, СТ «Підлісне» зазначало, що воно на підставі договорів від 31 липня 2009 року з АТ «Миколаївобленерго» та від 01 грудня 2018 року з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є колективним споживачем, юридичною особою, що закуповує електроенергію для забезпечення потреб електроустановок всього товариства, зокрема для забезпечення електричною енергією членів товариства.

СТ «Підлісне» наполягало на тому, що воно з ОСОБА_1 договір на постачання електричної енергії не укладало, а тому позивач не є побутовим споживачем у розумінні Закону України «Про електроенергетику».

А тому, питання оплати за користування електричною енергією та підстав відключення садових будинків від електропостачання регулюються статутом товариства.

17 липня 2022 року правління СТ «Підлісне» прийняло рішення про необхідність відключення садових будинків від електричної енергії тих членів товариства, які мають боргові зобов`язання щодо сплати членських внесків та вартості спожитої електроенергії.

Відповідач вказував, що ОСОБА_1 , як член товариства, мала заборгованість по сплаті членських внесків в сумі 2661,60 грн та невиконаний обов`язок щодо надання показників спожитої електроенергії.

СТ «Підлісне» наполягало на законності своїх дій щодо відключення садового будинку позивача від електропостачання, оскільки попереджало її про необхідність сплати заборгованості, однак вона цього не здійснила.

Крім того, відповідач заперечував щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які є, на його думку, необґрунтованими та завищеними.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії СТ «Підлісне» щодо відключення електропостачання садового будинку АДРЕСА_1 у цьому товаристві, який належить на праві власності ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача поновити електропостачання цього садового будинку.

З СТ «Підлісне» на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 992,40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед СТ «Підлісне» щодо сплати членських внесків та вартості електричної енергії належним чином не виконувала. Разом з тим, враховуючи введення на території України воєнного стану, відключення садового будинку, належного ОСОБА_1 суперечило постанові Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206, якою введена заборона на припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі до припинення чи скасування воєнного стану.

Додатковим рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2023 року з СТ «Підлісне» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений позивачем розмір вказаних витрат у сумі 57 500 грн не відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності та співмірності, враховуючи складність справи, її значення для сторін та їх фінансовий стан.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішеннями суду, СТ «Підлісне» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, СТ «Підлісне» зазначало, що суд першої інстанції безпідставно вважав ОСОБА_1 побутовим споживачем електричної енергії. Її садовий будинок не є житловим приміщенням, а є будовою сезонного використання, що унеможливлює застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206.

В обґрунтування своєї незгоди з додатковим рішенням суду щодо стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги відповідач вказував, що позивач не надала суду належних доказів оплати нею заявлених судових витрат. Крім того заявлений розмір цих витрат не відповідає умовам договору про надання правової допомоги, а тому їх стягнення з відповідача є безпідставним.

ОСОБА_1 не погоджуючись з додатковим рішення суду подала через свого представника Островську О. В. апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення на її користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 57 500 грн.

Позивач зазначала, що нею було надано суду всі необхідні докази, які підтверджують обсяг отриманої правничої допомоги, а також її вартість, яка має бути сплачена адвокату.

Також позивач наполягала на тому, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а тому суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:02:007:0067 та розташованого на ній садового будинку АДРЕСА_1 (а.с.12-19).

Сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 є членом СТ «Підлісне».

Відповідно до протоколу засідання правління №37 від 17 липня 2022 року правління СТ «Підлісне» вирішило повідомити боржників про можливе відключення від мереж через порушення п. 4.10, 4,11 статуту товариства. Під час засідання правління головою СТ «Підлісне» зазначено про те, що станом на 17 липня 2022 року сума боргу ОСОБА_1 за спожиту електроенергію невідома, а по сплаті членських внесків борг становить 1618,20 грн, який складається з заборгованості, яка утворилася за 2021 рік в сумі 574,80 грн та заборгованості за два квартали 2022 року в сумі 1043,40 грн (а.с.58-59).

СТ «Підлісне» направило ОСОБА_1 повідомлення про наявність заборгованості та можливе відключення електроенергії за допомогою месенджерів та за місцем проживання.

02 вересня 2022 року постачання електроенергії до садового будинку позивача було припинено (а.с.63).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо розгляду справи по суті позовних вимог

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Колективним побутовим споживачем (КПС) є юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність.

Судом встановлено, що СТ «Підлісне» є колективним побутовим споживачем, який закуповує електричну енергію у електропостачальника і здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об`єднання, у тому числі і до будинку позивача.

Пунктом 10.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оператор малої системи розподілу виконує функції, має права та обов`язки оператора системи розподілу щодо користувачів малої системи розподілу, електроустановки та/або мережі яких приєднані до мереж малої системи розподілу з урахуванням особливостей, визначених цими Правилами, без отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії. По відношенню до інших учасників роздрібного ринку оператор малої системи розподілу має права та обов`язки споживача електричної енергії.

Згідно з пунктом 10.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії колективний побутовий споживач на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами колективного побутового споживача для задоволення комунально-побутових потреб споживачів колективного побутового споживача, для технічних цілей та інших потреб колективного побутового споживача. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується колективний побутовий споживач відповідно до умов договору.

Закупівля електричної енергії та розподіл здійснюються за рахунок коштів споживачів колективного побутового споживача. Умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача регулюються установчими документами та/або укладеними в установленому законодавством порядку договорами між споживачами колективного побутового споживача та колективним побутовим споживачем щодо розподілу та постачання електричної енергії в межах колективного побутового споживача (пункт 10.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

За змістом пункту 10.2.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії електроустановки споживачів колективного побутового споживача та споживачів на території колективного побутового споживача, які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або колективним побутовим споживачем, підлягають відключенню від електричних мереж колективного побутового споживача. На вимогу постачальника електричної енергії колективний побутовий споживач зобов`язаний відключити електроустановки споживача на території колективного побутового споживача у порядку, встановленому цими Правилами.

Умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу визначені розділом VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення; 2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.

Пункт 4.10 Статуту СТ «Підлісне» передбачає, що член товариства зокрема зобов`язаний сумлінно виконувати вимоги статуту товариства, рішення загальних зборів, правління та законодавство України; своєчасно (кожен квартал) сплачувати членські, цільові внески, відповідно до рішень загальних зборів (зборів уповноважених) та правління товариства, своєчасно (помісячно) сплачувати вартість спожитої електроенергії.

Пункт 4.11 Статуту визначає заходи впливу, які можуть застосовуватися до членів товариства за невиконання вимог статуту, одним з яких є письмове попередження про порушення з строком його усунення; відключення від водо-та електропостачання.

Відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» з 24 лютого 2022 року і до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.09.2022 у справі №361/5632/21 колективний побутовий споживач, яким є садове об`єднання, фактично виконує функції електропостачальника по відношенню до членів садового об`єднання, які мають у власності або користуванні будинки на відповідній території. Садове об`єднання має права та обов`язки оператора системи розподілу щодо кінцевих споживачів електричної енергії. Садове об`єднання має право припиняти постачання електричної енергії своїм споживачам у випадках, передбачених нормативно-правовими актами. Проте, вказане є неможливим у період з 24 лютого 2022 року і до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, оскільки така заборона передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції дав належну оцінку поданим сторонами доказам, зробив об`єктивні висновки, що позивачем були порушені її обов`язки щодо сплати членських внесків товариству і подання показників електроспоживання. Відповідач відповідно до умов статуту наділений правом відключення будинку позивача від електропостачання у випадку невиконання останнім вищевикладених обов`язків, але під час воєнного стану не мав такого права, тому що це протирічить нормам вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, нормам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги СТ «Підлісне» не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат у додатковому рішенні від 28 березня 2023 року

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункти 5.40 - 5.44) виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та адвокат Островська О. В. уклали договір №9 про надання правової допомоги, у розділі 4 якого передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару у сумі 8000 грн, а у разі ухвалення по справі позитивного для клієнта рішення передбачено сплату додаткового гонорару в сумі 50 000 грн протягом 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили (а.с.88-89).

08 березня 2023 року Островською О. В. та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого адвокатом надано послуги загальною вартістю 57 500 грн, які складаються з консультації адвоката вартістю 500 грн, складання заяви до СТ «Підлісне» вартістю 1000 грн, складання позовної заяви вартістю 5000 грн, участі адвоката у одному судовому засіданні вартістю 1000 грн, гонорару адвоката в сумі 50 000 грн (а.с.87).

Задовольняючи частково понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7500,00 грн, суд виходив із того, що саме ця сума є доведеною належними доказами. Вона відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності, враховуючи складність справи, значення її для сторін та фінансовий стан сторін.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн, суд вважав такими, що не відповідають вищевикладеним критеріям.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду.

Досліджені судом докази свідчать, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн є «гонораром успіху», а отже не є обов`язковими для суду. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З урахуванням наданої по справі професійної правничої допомоги адвокатом позивача суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення, що такі витрати становили 7500 грн.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача щодо збільшення розміру таких витрат, як і не вбачає підстав для задоволення скарги СТ «Підлісне» про скасування додаткового рішення про стягнення такої суми витрат.

Як вже було зазначено вище, колегія суддів погоджується із стягнутим судом розміром витрат на професійну правничу допомогу із вищевикладених мотивів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Садівничого товариства «Підлісне» та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 березня 2023 року та додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 17 травня 2023 року.