Постанова від 05.05.2023 по справі 314/1828/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/1828/22 Головуючий в 1 інст. Капітонов Є.М.

Провадження № 33/807/47/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника - адвоката Мухіна А.А., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2022 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого працівником поліції в УПП в Запорізькій області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що водій ОСОБА_1 06.08.2022 року о 01-20 год. по вул. Фрунзе в м. Вільнянську Запорізької області керував транспортним засобом MAZDA6 держаний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що мотивація судового рішення є поверхневою, без дослідження, аналізу та оцінки кожного доказу в справі. Суд переклав обов`язок збирання доказів на нього, знявши цей обов`язок з уповноваженої особи.

Суд першої інстанції не дослідив протокол про адміністративне правопорушення та не врахував, що в ньому вказана невірна кваліфікація його дій. Суд формально лише послався на зміст протоколу, без ретельного його аналізу.

Свідки подій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надавали письмових пояснень. В судовому засіданні ці свідки нічого пояснити не змогли, оскільки не пам`ятали, що підписували під час їх перебування у відділенні поліції.

Матеріли справи не містять відомостей та інформації щодо наявності ознак сп`яніння під час події.

Також апелянт наголошує, що матеріали справи не містять відомостей щодо пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та не містять доказів відмови від такого огляду.

Вважає, що висновок закладу охорони здоров`я не може бути доказом винуватості.

В направленні на огляд вказано медичний заклад КУ «ОКН» ЗОР, в цей час, висновок складений КНП «ОКЗНПД» ЗОР. Висновок не містить ступеню сп`яніння, що унеможливлює перевірку чи входив ступінь його сп`яніння за межі встановленого порядку.

Пояснення співробітників ТрО ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неналежними, недостовірними та недопустимими доказами у цій справі, та не можуть бути доказом того, що саме він - ОСОБА_1 керування засобом марки «Мазда 6», д.н. НОМЕР_1 .

Матеріали справи не містять підстав для зупинки автомобіля, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Також вказує, що матеріали справи не місять доказів того, що він здійснював керування транспортним засобом, оскільки факт перебування особи на місці водія не доводить такого факту, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Свідок ОСОБА_6 вказувала в судовому засіданні, що за кермом автомобіля знаходилась саме вона, а не ОСОБА_1 . Вказані пояснення судом першої інстанції необґрунтовано не було враховано.

Просить апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Мухін А.А. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Також вказав, що ОСОБА_1 обізнаний про час та місце розгляду його апеляційної скарги та він не заперечує проти розгляду справи без його участі в судовому засіданні апеляційного суду.

Вислухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мухіна А.А., перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами.

В основу винуватості ОСОБА_1 місцевим судом було покладено такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №106150 (а.с.2), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 06.08.2022 року о 01-20 год. по вул. Фрунзе в м. Вільнянську Запорізької області керував транспортним засобом MAZDA6 держаний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Від керування відсторонений. Про повторність попереджений. Протокол підписаний за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

- витяг з реєстрації ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 06.08.2022 року (час 01:22:45 годин) (а.с.3), яким встановлено, що до ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення чергового ТРО про те, що патрулем зупинено автомобіль, водій якого на їхню думку, перебуває в стані алкогольного сп`яніння за адресою: м. Вільнянськ, вул. Волошкова. Проводиться перевірка;

- рапорт чергового ВП №2 ЗРУП ГУПН в Запорізькій області від 06.08.2022 року (а.с.4), яким встановлено, що в ході відпрацювання повідомлення із служби 102 про те, що 06.08.2022 року о 01 годині 15 хвилин за адресою: м. Вільнянськ, вул. Фрунзе, Вільнянський ДФТГ №3 зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який є співробітником поліції у м. Запоріжжі, який знаходиться в стані алкогольного чи наркотичного сп`янінні;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.08.2022 року (а.с.5) відповідно якого ОСОБА_1 було направлено на огляд до спеціалізованого медичного закладу у зв`язку із тим, що у нього було виявлено запах алкоголю з рота;

- медичний висновком КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 06.08.2023 року (а.с.6), яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- письмові поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.7-8), які пояснили, що під час події вони перебували на службі в ДФТГ «Хортицький полк». Приблизно о 23:40 годині під час патрулювання міста Вільнянськ було зупинено транспортний засіб «Мазда 6», чорного кольору, д.н. НОМЕР_2 під кернуванням ОСОБА_1 , який після зупинки транспортного засобу почав перелазити на пасажирське сидіння. Під час спілкування було з`ясовано, що він перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, так як поводив себе неадекватно, через що було викликано працівників поліції.

- письмові поясненнями свідка ОСОБА_6 (а.с.9), яка під час події не заявляла, що вона здійснювала керування автомобілем та не спростувала те, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 ;

- довідку про транспортний засіб (а.с.10), якою встановлено, що автомобіль «Мазда 6» д.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 ;

- довідку ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 17.08.2022 року за №4901/74-2022 (а.с.33), якою встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №106150 від 06.08.2022 року відносно ОСОБА_1 було складено інспектором СРПП ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Сергієнком І.М.;

- пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які в судовому засіданні суду першої інстанції зазначили, що підписи в протоколі про адміністративне правопорушення належать їм, на час складання протоколу вони перебували у відділенні поліції.

Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , оскільки вони є безпідставними та такими, що не впливають на законність судового рішення.

Зокрема, доводи про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено посадової особи, яка здійснювала складання вищезазначеного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Суд частково погоджується з вказаним, однак вважає, що така обставина не може бути підставою для визнання протоколу недопустимим доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Для вирішення питання, чи може процесуальне порушення під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес, характер отримання доказів та співвіднести такі обставини з правами і свободами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене та висновки місцевого суду, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта в цій частині є формальними та такими, що не впливають на процес розгляду справи та на забезпечення прав і свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що сторона захисту, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не заперечує факт складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції.

Матеріали справи містять відповідь від ВП №2 ЗРУП ГУПН в Запорізькій області (а.с.33), якою зазначено, що протокол був складений капітаном поліції Сергієнком І.М.

Таким чином, певні недоліки процесуального документу були усуненні під час судового розгляду в суді першої інстанції та не впливають на результати судового розгляду.

Твердження про те, що матеріали справи не містять встановлених під час події ознак алкогольного сп`яніння є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 Розділу 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до системного тлумачення вищезазначеної норми наявність крапки з комою в нормі ставиться між групами незалежних речень, коли необхідно вказати межі між ними на відміну від розмежування окремих речень.

Таким чином, мовна конструкція пункту відомчої інструкції вказує на те, що наявність навіть однієї з перерахованих ознак, відповідно до п.3 Інструкції свідчить про те, особа може перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене та матеріали справи, встановлено, що під час події у ОСОБА_1 виявлено запах алкоголю з порожнини рота, що підтверджується направленням на огляд (а.с.5) та письмовими поясненнями свідків (а.с.7-8).

Посилання апелянта на те, що протокол не містить правильної кваліфікації дій, відповідно до ПДР України, а місцевий суд допустив самостійне редагування фабули обвинувачення, на думку апеляційного суду, є непереконливим та безпідставним, виходячи з такого.

Дійсно, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в графі «порушив вимоги ПДР України» не містить підпункту пункту 2.9 ПДР України, тобто відсутнє посилання на літеру «а».

Разом з тим неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, неправильного зазначення часу або місця та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).

Апеляційний суд вважає, що таке порушення за своїм характером не вливає на процес розгляду справи та не порушує істотно права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки фабулою вказаного протоколу зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, фабулу протоколу, тобто обвинувачення в справі сформулювано чітко та її зміст дає підстави для єдиного висновку, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто своїми діями порушив п.2.9а ПДР України.

Отже в даному конкретному випадку відсутність послання на підпункт «а» п. 2.9 ПДР України є неістотним недоліком протоколу і може бути підставою для скасування судового рішення.

Твердження апелянта про те, що на місці зупинки йому не пропонували пройти огляд за допомогою «Драгер» є також таким, що не свідчить про істотне порушення його прав і свобод, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Матеріали провадження дійсно не містять відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на місці зупинки та того що він відмовився від проходження такого огляду, або був незгодний з результатами його проведення.

Разом з тим, як було вказано вище, з матеріалів провадження випливає, що водій не відмовився від проходження такого огляду в спеціалізованому медичному закладі та пройшов його.

Системний аналіз положень ст. 266 КУпАП вказує на те, що огляд водія в спеціалізованому медичному закладі проводиться в разі незгоди водія з проведенням такого огляду поліцейськими, або у разі незгоди із результатами його проведення поліцейськими.

Отже законодавець передбачив додаткові гарантії для особи бути оглянутою в спеціалізованому медичному закладі фаховим спеціалістом, пройти додаткові медичні обстеження в разі, якщо особа не довіряє проведення такого огляду працівниками поліції із застосуванням спеціального технічного засобу або незгодна із його результатами.

Тобто результатами огляду, проведеного у спеціалізованому медичному закладі, можливо спростувати результати огляду, проведеного на місці зупинки.

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що неповне дотримання працівниками поліції процедури направлення особи до спеціалізованого медичного закладу в даному випадку не є підставою для визнання недопустимим доказом безпосередньо висновку щодо результатів медичного огляду, який було за згодою водія проведено у спеціалізованому медичному закладі.

Оцінюючи вказаний доказ на предмет його допустимості, апеляційний суд бере до уваги і те, що за доводами апеляційної скарги правомірність проведення медичного огляду стан сп`яніння в медичному закладі не оспорюються і самим ОСОБА_1 .

Доводи про те, що медичний висновок не містять кількісного відображення алкогольного сп`яніння є безпідставними, оскільки вказаним документом визначається лише те, чи перебуває особа в стані сп`яніння.

Сторона захисту та сам ОСОБА_1 не заявляв клопотання про витребування додаткових відомостей, зокрема Акту огляду з медичного закладу, а суд не має права самостійно вишукувати докази винуватості або невинуватості особи.

Доводи про те, що ОСОБА_1 під час події не керував автомобілем, на думку апеляційного суду, є також безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року «Кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія».

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Враховуючи викладене та матеріали справи, суд в противагу доводам апеляційної скарги апелянта, встановлено наступне.

Транспортний засіб «Мазда 6» д.н. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 показали, що вони зупинили автомобіль «Мазда 6» за кермом, якого перебував ОСОБА_1 . Під час вказаної події у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Викликано наряд поліції.

Свідок сторони захисту ОСОБА_6 під час події не спростувала факту, що ОСОБА_1 не був водієм автомобіля.

Під час допиту свідка ОСОБА_6 в суді першої інстанції, остання пояснила, що вона не має права керування транспортними засобами, а тому версія, що саме вона була водієм під час події є непереконливою.

Суд вважає, що транспортний засіб не міг здійснювати рух без здійснення активних дій певної особи, яка має навички користування транспортного засобу.

Виходячи з аналізу встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що саме ОСОБА_1 під час події був водієм автомобіля, а тому є суб`єктом за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що матеріали справи не містять підстав для здійснення зупинки автомобіля «Мазда 6», на думку апеляційного суду є безпідставним, виходячи з наступного.

З огляду на те, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази, які безумовно свідчать про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, здійснював рух в темну пору доби під час комендантської години, апеляційний суд критично оцінює такі доводи апелянта про те, що у військовослужбовців ТРО були відсутні підстави для зупинки автомобіля.

Вказані твердження жодним чином не впливають на висновки місцевого суду, які є правильними та обґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, внаслідок воєнної агресії рф, що в свою чергу висуває до правоохоронних органів, військових підрозділів, громадянського суспільства додатковий обсяг обов`язків для забезпечення безпеки порядку. Особливо такі вимоги є актуальними на територіях, які вважаються прифронтовими, наприклад, як Запорізька область.

Посилання апелянта на те, що його направили до медичного закладу, якого не існує, є лише формальним, виходячи з наступного.

Відповідно п. 1.2 Статуту комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької Обласної Ради (далі- КНП «ОКЗ НПД» ЗОР») підприємство створене на підставі рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 13 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради", з урахуванням рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 № 7 «Про припинення комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради», відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради (код ЄДОПОУ 05498909).

Відповідно до п. 3.2.10 Статуту КНП «ОКЗ НПД» ЗОР визначено, що одним з напрямків діяльності КНП "ОКЗ НПД" ЗОР є проведення профілактичних оглядів, обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних та наркологічних оглядів

Таким чином, КУ «ЗОКНД» ЗОР у 2019 році було перетворено в КНП «ОКЗ НПД» ЗОР, без зміни мети та функціонування, відносно проведення оглядів водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп`яніння.

Отже, апеляційний суд вважає, що зазначення старої назви закладу охорони здоров`я в направленні жодним чином не порушує права і свободи ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для визначення такого доказу недопустимим.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини обвинуваченого у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити наступне.

Апеляційний суд вказує, що право в суспільстві відображається в поведінці його членів та має вид соціального факту. Встановлені в суспільстві правила поведінки є обов`язковими для всіх членів суспільного життя. За порушення особи встановлених правил поведінки в суспільстві передбачається юридична відповідальність.

Юридична відповідальність для особи застосовується невідворотно, якщо є позитивно виражені умови для настання такої відповідальності та немає негативно виражених умов для її усунення.

Так, юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов`язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.

Вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.

Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини.

Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.

Тому, діяння за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч. 1 ст. 130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, поведінку під події, процесуальну поведінки під час розгляду справи, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 314/1828/22