Постанова

від 10.05.2023 по справі 520/22018/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 р.Справа № 520/22018/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Керімова А.З.,

представника відповідача Пульної Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.02.22 року по справі № 520/22018/21

за позовом Фермерського господарства "ЮГ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фермерське господарство "ЮГ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області №00/21973/07-08 від 13 жовтня 2021 року про збільшення (донарахування) суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2941023,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 588204,75 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС У країни, у Харківській області №00/21972/07-08 від 13 жовтня 2021 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 325086,00 грн.

- стягнути з Головного управління ДПС України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФГ ЮГ витрати по сплаті судового збору у сумі 22700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області від 13 жовтня 2021 року №00/21973/07-08 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2941023,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 588204,75 грн. та №00/21972/07-08 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 325086,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фермерського господарства "ЮГ" сплачений судовий збір в сумі 22700 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що товарно-транспортні накладні, виписані ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (вантожовідправник) на відпуск частини нафтопродуктів у кількості 989,35 тон на суму 13148609,25 грн, в т.ч. ПДВ 2629721,85 грн. на адресу ФГ "ЮГ" оформлені всупереч діючому порядку та свідчить про юридичну дефектність первинних документів. Також зазначає, що винесені податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач робить висновки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "ІДЕАЛІС" та ТОВ "АЕС КОМПАНІ" виключно на отриманій податковій інформації з інформаційно-аналітичних баз та інформації, наданої іншими податковими органами. Однак, зазначені висновки податкового органу є помилковими, оскільки спірні господарські операції з ТОВ "ІДЕАЛІС" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивач отримував товари від ТОВ "ІДЕАЛІС" на підставі видаткової накладної, рахунку на оплату, податкової накладної, що свідчить про реальність фактів придбання автогуми. Також зазначає, що всі ТТН по господарським взаємовідносинам з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" відповідають встановленій формі, містять необхідну інформацію. Позивач вказує, що суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази по справі та виніс законне рішення, а відповідач в апеляційній скарзі не спростував та не зазначив норми матеріального та процесуального права, на підставі яких законне рішення може бути скасовано.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 03 вересня 2021 року по 14 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС України у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ЮГ" (код ЄДРПОУ 31936159), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2021 року.

За результатами перевірки складено Акт від 21 вересня 2021 року №16484/20-40-07-08- 08/31936159.

Перевіркою встановлено наступні порушення, а саме:

- п. 198.1,п. 198.3ст. 198,п.201.1,п.201,7ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755- УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 2352819 грн., у тому числі: за серпень 2019 року в сумі 470506грн., за вересень 2019 року в сумі 1116668 грн., за грудень 2019 року в сумі 50026грн., за листопад 2020 року в сумі 715619 грн.

13 жовтня 2021 року відповідачем на підставі вищезазначеного Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення №00/21973/07-08 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2941023,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 588204,75 грн. та 13 жовтня 2021 року податкове повідомлення-рішення №00/21972/07-08 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 325086,00 грн., а загалом на суму 3854314,50грн.

Підставою для висновків ДПС послугувало заниження позивачем задекларованих господарством показників у рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг на необоротних активів на митній території України за основною ставкою" всього у сумі у 2676728,00 грн., у тому числі: за липень 2019 року в сумі 81274,0 грн., за серпень 2019 року 389232,00 грн, за вересень 2019 року в сумі 1116668,00 грн., за грудень 2019 року в сумі 50026,00грн., за квітень 2020 року в сумі 136667,00грн., за липень 2020 року в сумі 112173,00грн., за вересень 2020 року в сумі 462048,00грн., за жовтень 2020 року в сумі 83349,00грн., за березень 2021року в сумі 23561,00грн., за травень 2021 року в сумі 224740,00грн.

На такі висновки перевірки вплинув аналіз перевіряючими господарських операцій позивача з придбання автогуми у ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820) та придбання паливно - мастильних матеріалів у ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165).

Відповідач у Акті перевірки зазначив про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820) у сумі 50016,00грн.

Обґрунтовуючи свої доводи та донарахування по взаємовідносинам з ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820) відповідач в Акті перевірки зазначив, що не надано товарно-транспортні накладні, платіжні доручення/ банківські виписки, паспорта/сертифікати якості та відповідно до ІС "Податковий блок" підсистеми "Суб`єкт фіктивного підприємництва", ТОВ "ІДЕАЛІС" зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарству діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, кримінальне провадження №32019220000000096 від 30 вересня 2019 року. Протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 16.03.2020.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №00/21973/07-08 від 13 жовтня 2021 року про збільшення (донарахування) суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2941023,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 588204,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №00/21972/07-08 від 13 жовтня 2021 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 325086,00 грн., є протиправними, оскільки останні прийнятті не обгрунтовано та не законно, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п 21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI із змінами та доповненнями (далі ПКУ), посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

При цьому ст. 20 ПК України не надає органам ДФС повноважень по визнанню тих чи інших господарських операцій, договорів та правових наслідків недійсними, нереальними або ж нікчемними.

Підприємницька діяльність в Україні базується на принципі загального дозволу. Тобто, при здійсненні підприємницької діяльності в Україні дозволено все, за винятком того, що прямо заборонено законом. Свобода підприємницької діяльності закріплена Конституцією України (ст.42 Конституції України) та іншими Законами України.

Статтею 627 ЦК України закріплена свобода договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до ч.ч. 1 -3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами 1-3 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно з ч. 1 ст. 647 ЦК України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його не дійність встановлена законом. Всі інші правочини відповідно до положень ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними правочинами, недійсність яких встановлюється судом. У зв`язку із зазначеним, правочин, який вчинено без наміру створити правові наслідки, які обумовлені цим правочином (тобто фіктивний правочин), може бути визнаний недійсним тільки судом, про що прямо зазначено в ч. 2 ст. 234 ЦК України.

Отже, відсутність договору поставки, як єдиного документу не свідчить про відсутність договірних відносин, а також не свідчить про його нікчемність.

Щодо посилань відповідача на наявність кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170) зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Також правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження № К/9901/40809/18). Верховний Суд наголосив та тому, що доводи контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств, на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а.

Таким чином, відповідач дійшов неправомірного та неправомірного висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820), а саме, що господарські взаємовідносини між ФГ "ЮГ" та ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820) не опосередковувався реальним виконанням операцій.

Як наслідок, відповідач дійшов неправомірного висновку про невідповідність господарських операцій діючому законодавству, наявність факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів складених від імені ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820) на адресу позивача та щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту 50016,00грн. сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820).

Відповідач у Акті перевірки зазначив про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) у сумі 2676728,00 гри., у тому числі: за липень 2019 року в сумі 81274,0 грн., за серпень 2019 року 389232,00 грн., за вересень 2019 року в сумі 1116668,00 грн., за грудень 2019 року в сумі 50026,00грн., за квітень 2020 року в сумі 136667,00грн., за липень 2020 року в сумі 112173,00грн., за вересень 2020 року в сумі 462048,00грн., за жовтень 2020 року в сумі 83349,00грн., за березень 2021 року в сумі 23561,00грн., за травень 2021 року в сумі 224740,00грн.

Обґрунтовуючи свої доводи та донарахування по взаємовідносинам з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (СДРПОУ 39974165) орган перевірки зазначив, що за результатами аналізу наданих товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів встановлено, що частина ПММ у кількості 989,35тон на суму 13148609,25грн. в т.ч. ПДВ 2629721,85грн. здійснювалося автопідприємством, замовником та вантажоодержувачем є позивач, автомобіль ГАЗ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , пункт навантаження: м. Мерефа, вул. Пісщана, 22, а пункт розвантаження: Харківська область Ізюмський район с. Вище Солоне.

Відповідач зазначає, що відстань між пунктом навантаження (м. Мерефа, вул. Пісщана, 22) та пунктом розвантаження (Харківська область Ізюмський район с. Вище Солоне) складає більше 157 кілометрів, приблизний час перевезення 2 години 30 хвилин. Тобто за одну добу, можливо здійснити не більше 3 перевезень від пункту навантаження до пункту розвантаження. Проте, ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) виписано на адресу позивача 4 і більше товарно-транспортних накладних на добу, що унеможливлює виконання господарських операцій і порушує положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів №340 від 07.06.2010р.

Так. колегія суддів зазначає, що положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010р. № 340 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106.

Згідно п. 1.4. зазначеного Положення, дія останнього не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються (серед іншого) сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Позивач є сільськогосподарським підприємством про що свідчить Довідка про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021р. видана ГУ ДПС у Харківській області вих. №13191/20-40-18-09-17 від 09 квітня 2021р.

Крім того, висновок відповідача про можливість здійснити не більше 3 перевезень від пункту навантаження до пункту розвантаження є лише припущенням, який в будь - якому разі не спростовує кількість перевезень за добу.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дійшов неправомірного та необґрунтованого висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165), а саме, що укладений між позивачем та ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) договір не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, що позивач здійснив безпідставне оформлення нереальних операцій з купівлі у ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) паливно-мастильних операцій.

Отже, відповідач дійшов помилкового висновку про невідповідність господарських операцій діючому законодавству, наявність факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) на адресу позивача та щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту 2679728,00грн. сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165).

Також, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз даних ДПС та податкової звітності по контрагентам встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) зазначеним контрагентам - постачальникам.

Так, вказані висновки про не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами зроблені відповідачем на підставі баз даних АІС "ПОдатковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних. Водночас, будь-яких зауважень до складання первинної документації та/або відсутності чи недостатності поданих позивачем документів, акт перевірки не містить.

Колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгу постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 04.06.2020 по справі №340/422/19, від 14.12.2022 по справі № 320/5529/18.

Крім того, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №816/1118/17, від 15.01.2019 по справі №809/2918/13-а, від 15.03.2023 по справі №640/19369/21.

Стосовно висновків відповідача щодо недоліків при заповненні, формальностей, часткової відсутності товарно-транспортних накладних, та неможливості у зв`язку із цим підтвердити фактичне транспортування ТМЦ, колегія суддів зазначає наступне.

За результатами аналізу господарських операцій з придбання палива у ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) відповідач в Акті перевірки зазначає про те, що не має можливості підтвердити фактичне транспортування ТМЦ, оскільки надані до перевірки товарно - транспортні накладні мають недоліки, і як наслідок мають формальний характер. У зв`язку із чим орган перевірки не приймає господарські операції з придбання палива та придбаних у ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) для формування податкового кредиту.

При цьому відповідач посилається на порушення п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, при заповненні товарно-транспортних накладних на перевезення скрапленого газу, вказуючи на відсутність в деяких ТТН зазначення ЄДРППОУ або РНОКПП автопідприємства, конкретної повної адреси пункту завантаження або розвантаження, відсутності зазначення моделі транспорту або причепу, відсутності інформації щодо вантажно - розвантажувальних операцій, відсутності зазначення посвідчень водіїв, відповідальних за перевезення.

Однак, хоча деякі ТТН і містять вказані недоліки, однак вони є неістотними. Всі ТТН, за якими здійснювалось постачання паливно-мастильних матеріалів позивачу відповідають встановленій формі у додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997. Всі вони містять необхідну інформацію, визначену п. 11 вказаних Правил, а вказані неістотні недоліки, допущені при оформленні ТТН не перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, найменування перевізника, якого можна за необхідності ідентифікувати за Єдиним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, містять державні номери транспортних засобів, які були задіяні у перевезенні ТМЦ, що дає змогу ідентифікувати автомобіль за його державним номером в Єдиному державному реєстрі МВС України.

Не зважаючи на вказані недоліки, факт отримання ТМЦ від ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) підтверджуються відповідними записами в ТТН про отримання ТМЦ, а також підтверджуються відповідними видатковими накладними, які надані у якості доказів до матеріалів справи згідно з переліком.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХГУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки законодавчі норми не ставлять у залежність недоліки транспортних документів на перевезення вантажів (товару) або ж їх відсутність з наслідком формування бази обкладення ПДВ. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно - матеріальних цінностей.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16 та від 11.12.2018 у справі №807/143/16, від 10.11.2022 по справі № 640/11120/21, від 02.03.2023 по справі № 804/644/16.

Колегія суддів зазначає, що транспортування ТМЦ не мають переважаючого значення над результатом господарської операції, оскільки підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Щодо ПДВ, то підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН, а право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ у передбаченому законом порядку. Крім того, особливості функціонування системи електронного адміністрування ПДВ передбачають обов`язкову умову для реєстрації накладної - достатність коштів на рахунку в СЕА.

До того, ж факти постачання товарів та їх реального отримання, тобто реальність господарських операцій позивача з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) підтверджуються іншими документами, а саме такими як договорами, податковими та видатковими накладними, документами на оплату, рахунками, документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі автоматизованої системи бухгалтерського обліку господарства, а також документами, що підтверджують подальше використання придбаного паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання органу перевірки на обґрунтування висновків, викладених у Акті перевірки і на не надання до перевірки сертифікатів якості на отримане від ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) паливо є безпідставним.

Сертифікати якості є документами щодо підтвердження якості товару, і відповідно сертифікати не є документами первинного бухгалтерського обліку, що впливають на формування податкових зобов`язань.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16. Відповідно до правової позиції Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі №805/2030/16-а такі документи не є первинними у розумінні вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі ж виявлення поставки ТМЦ неналежної якості, питання вирішуються у встановленому законодавством порядку. Однак це питання відносин продавця (постачальника) та покупця щодо поставки неякісного товару.

Крім того, позивач провів повні розрахунки з ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165), в складі перерахованих грошових коштів перераховано і ПДВ, про що свідчать відповідні фінансові документи, заборгованість позивача перед ТОВ "АЕС КОМГІАНІ" (ЄДРПОУ 39974165), відсутня.

Використання паливно-мастильних матеріалів здійснювалось позивачем виключно на господарські потреби господарства, а саме для вирощування сільськогосподарських культур та здійснення сушіння зернових, технічних культур та заправки транспорту. їх використання підтверджується Журналами обліку за 2019 та 2021 роки, лімітно-забірними картками, актами - розрахунками списання палива, іншими документами.

Відповідно до пп. 14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операіф' з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в)ввезення товарів на митну територію України;

г)вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України(в редакції яка діяла на момент здійснення господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ІЖ України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 і{ього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дата складання податкової накладної;

в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з') загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням, податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України/три здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність платника податку наступає тільки у випадку віднесення в податковий кредит сум ПДВ, що не підтверджені належним чином зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням порядку заповнення податкової накладної. І будь-якого іншого додаткового підтвердження для віднесення сум ПДВ, сплачених в складі придбаного товару не потребується.

Матеріалами справи підтверджено, що всі податкові накладні по взаємовідносинам з придбання автогуми у ТОВ "ІДЕАЛІС" (ЄДРПОУ 42653820) та паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "АЕС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 39974165) по відносинам з якими фіскальним органом встановлені порушення, належним чином складені у встановленому діючим законодавством порядку та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що дає право у відповідності зі ст. 201 ПК України віднести суми ПДВ, сплачені продавцям, на податковий кредит.

Крім того, колегія суддів вказує, що позивач не може нести відповідальність за порушення податкового або іншого законодавства з боку його контрагентів, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність суб`єкт господарювання від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Статтею 61 Конституції України закріплений принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Законом України від 17.07.97 р. № 475/97-ВР ВРУ ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол і протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно з частиною 1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надала ВРУ, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини в справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив таке. Якщо держава за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховуються при операціях постачання, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карає покупця товарів (послуг), що повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза контролем одержувача і щодо якого не було коштів відстеження та забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі й порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 по справі № 520/22018/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 15.05.2023 року