Постанова

від 08.05.2023 по справі 440/6911/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 р.Справа № 440/6911/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.09.22 року по справі № 440/6911/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЛ ФІШ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЛ ФІШ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 №6902 та від 16.02.2022 №12441 про відповідність ТОВ "КУЛ ФІШ" критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості;

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області виключити ТОВ "КУЛ ФІШ" з переліку платника податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

21.09.2022 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дії рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 №6902 та від 16.02.2022 №12441 про відповідність ТОВ «КУЛ ФІШ» критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/6911/22.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 задоволено заяву про забезпечення позову.

Зупинено дію рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 №6902 та від 16.02.2022 №12441 про відповідність ТОВ "КУЛ ФІШ" критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості до набрання рішенням суду у справі №440/6911/22 законної сили.

Зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛ ФІШ» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

ГУ ДПС у Полтавській області не погодившись з зазначеною ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на наявність сталої практики Верховного Суду на користь контролюючого органу при оскарженні ухвал про забезпечення позову з аналогічних підстав в розрізі застосування положень статей 150, 151 КАС України, зазначив, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову у вигляді зупинення рішення Комісії від 01.05.2022 та 16.09.2022 та зобов`язання ГУ ДПС в Полтавській області виключити ТОВ «КУЛ ФІШ» з переліку ризикових платників податків, суд першої інстанції без розгляду справи по суті фактично повністю задовольнив позовні вимоги позивача, викладені в прохальній частині позовної заяви.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності товариства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових відносин та нормалізація ведення господарської діяльності, з врахуванням також введення по усій території України карантинних заходів, що зумовило погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат. Крім того, суд враховує і ту обставину, що спірне рішення порушує права не тільки позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит.

Колегія суддів важає помилковим висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст. ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 07.04.2020 у справі №826/13413/18, яку суд, з урахуванням приписів ч. 5ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд зупинити дію рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 №6902 та від 16.02.2022 №12441 про відповідність ТОВ «КУЛ ФІШ» критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості до набрання законної сили судовим рішенням у справі рішення комісії, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може створити негативний характер, як для платника податків, так і для контрагентів платника податків, які не мають можливості формувати податковий кредит за господарськими операціями, з цим платником, що негативно відображається на їх фінансовому стані.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку № 1165).

Підпунктом 3 пункту 11 Порядку № 1165 встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

Пунктом 5 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 р. (справа № 140/8457/20).

Доводи позивача про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені належними та допустимим доказами. Заявником не подано жодних доказів і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування.

Таким чином, наведені позивачем обґрунтування на час звернення до суду з заявою про забезпечення позову є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене та положення вище зазначених правових норм, коллегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області, скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суд від 26.09.2022 та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "КУЛ ФІШ" про забезпечення позову, оскільки відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по справі № 440/6911/22 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЛ ФІШ" про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 15.05.2023 року