Постанова

від 15.05.2023 по справі 480/12592/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 р. Справа № 480/12592/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. (ухвалене суддею Прилипчук О.А.) по справі № 480/12592/21за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ" про стягнення податкового боргу, накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ" (в подальшому - ТОВ "ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ"), в якому просило: стягнути з ТОВ «ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» (код за ЄДРПОУ 34564752) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у розмірі 11071,64 грн., а саме: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код податку 14060100) на суму 10863,92 грн.; з податку на прибуток (код податку 11021000) на суму 207,72 грн.; накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Двадцять третій квартал» (код за ЄДРПОУ 34564752) на загальну суму 11071,64 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках МФО банку - 320627; назва банку - АТ «СБЕРБАНК»; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 320627; назва банку - АТ «СБЕРБАНК»; номер рахунку - НОМЕР_2 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 320627; назва банку - АТ «СБЕРБАНК»; номер рахунку - НОМЕР_3 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 320627; назва банку - АТ «СБЕРБАНК»; номер рахунку - НОМЕР_4 ; валюта рахунку - 980-українська гривня.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ «ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 11071,64 грн., з яких: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код податку 14060100) на суму 10863,92 грн. отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ на р/р UA158999980313040029000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; з податку на прибуток (код податку 11021000) на суму 207,72 грн. отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ на р/р UA15899998313070002000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. в частині відмови в задоволенні позову та прийняти рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» з 12.09.2006 р. зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку Головного управління ДПС у Сумській області.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 09.09.2019 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0120745006 на суму 10 9430,83 грн. (після часткової сплати 10761,92 грн.).

25.06.2021 р. Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0048135404 на суму 102 грн.

Таким чином, у позивача виник податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код податку 14060100) у розмірі 10863,92 грн.

Податковий борг відповідача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 207,72 грн. сформовано на підставі податкового повідомлення-рішення №0134015004 від 04.10.2019 р. на суму 1020 грн. (після часткової сплати становить 204,00 грн.).

Також, контролюючим органом відповідачу нараховано пеню в загальній сумі 3,72 грн.

У зв`язку з наявністю вищевказаного податкового боргу, несплаченого відповідачем, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Тобто, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про відмову в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позовні вимоги про накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 11071,64 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно із пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що підставами для звернення контролюючого органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 р. у справі № 360/2588/20.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження наявності підстав для застосування арешту коштів ТОВ «ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» позивачем надано суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якого у ТОВ «ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» відсутнє майно, а також акт від 17.08.2021 р. про відсутність майна за місцем реєстрації відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом, згідно п.п. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Крім того, апелянтом, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що ним здійснювався пошук всього майна відповідача та, що його балансова вартість є меншою суми податкового боргу.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти ТОВ «ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» в загальній сумі 11071,64 грн, які знаходяться на відкритих рахунках у банках не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 9, ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд наділений правом збирати докази з власної ініціативи та не позбавлений права витребувати докази на підтвердження відсутності у відповідача іншого майна на яке може бути накладено арешт, а також того, що балансова вартість майна менша за суму податкового боргу, суд апеляційної вважає помилковими, оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Крім того, суд не може замінювати суб`єкта владних повноважень при виконані ним його обов`язків.

Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про необхідність застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 р. у справі № 480/5449/21, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. по справі № 480/12592/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич