Постанова

від 17.05.2023 по справі 440/11165/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 р. Справа № 440/11165/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/11165/21

за позовом ОСОБА_1

до Козельщинської селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.07.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко" із земель фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796 для ведення особистого селянського господарства та передати таку земельну ділянку у власність ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 14.07.2021 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок", відповідно до якого вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності площами: 4,8033 га (рілля) з кадастровим номером: 5322080400:00:001:1796; 4,8033 га (рілля) з кадастровим номером: 5322080400:00:001:1797; 4,8034 га (рілля) з кадастровим номером: 5322080400:00:001:1798, що знаходяться за межами населених пунктів на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області з формуванням земельної ділянки загальної площею 14,4100 га (рілля) для ведення фермерського господарства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Козельщинської селищної ради (вул. М. Остроградського, 75/15, с-щ. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що розгляд справи відбувся у порядку спрощеного провадження, клопотання позивача, наведене в апеляційній скарзі про розгляд справи за участі сторін не містить посилань на дослідження або витребування будь-яких доказів, які відсутні в матеріалах справи, а також те, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, то за таких обставин справи колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами доказів в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в якій просив: визнати протиправною та скасувати відмову від 18.07.2017 року № 10331/6-17 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко", із земель фермерського господарства "Бочко" для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5322080400:00:001:1796; зобов`язати повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко", із земель фермерського господарства "Бочко" для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5322080400:00:001:1796.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №816/1333/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Водночас постановою Верховного Суду від 24.06.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017р. - скасовано; прийнято нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною та скасовано відмову відповідача від 18.07.2017 року № 10331/6-17 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко", із земель фермерського господарства "Бочко" для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5322080400:00:001:1796; зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко", із земель фермерського господарства "Бочко" для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5322080400:00:001:1796 з урахуванням висновків суду викладених у цій постанові.

06.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) із земель ФГ «Бочко» для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передати у власність позивачу як члену ФГ «Бочко, відведену земельну ділянку площею 4,8033 га, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796, для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Бреусівської с/р Козельщинського району Полтавської області. Зазначено, що проект було розроблено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16.06.2016 №4123-сг та подано на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. 04.07.2017 у затверджені якого було відмовлено. Крім того, зазначено, що дану відмову постановою Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №816/1333/17 було визнано протиправною та скасовано (а.с. 37).

Рішенням дванадцятої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.07.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " відмовлено у затвердженні вказаного вище проекту у зв`язку з невідповідністю статтям 32, 121, 134 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" (а.с. 105).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем спірного рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої з огляду на таке.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Частина 9 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

Згідно ч. 8 ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Водночас, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звертаючись до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу як члену ФГ «Бочко» площею 4,8033 га, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796, для ведення фермерського господарства.

Рішенням дванадцятої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.07.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " відмовлено у затвердженні вказаного вище проекту у зв`язку з невідповідністю статтям 32, 121, 134 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" (а.с. 105).

У відповідності до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Стаття 121 ЗК України передбачає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Статтею 134 ЗК України врегульовано питання обов`язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах.

У відповідності до ст. 13 закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

З протоколу засідання дванадцятої позачергової сесії Козельщинської селищної ради восьмого скликання, яке відбулося 29 липня 2021 року та за наслідками якого прийняте спірне рішення, колегією суддів встановлено, що при прийнятті цього рішення селищною радою прийнято до уваги те, що земельна ділянка, про виділення якої просить позивач знаходиться у нього в оренді, а передача йому цієї земельної ділянки у власність суперечитиме, на думку відповідача, чинному законодавству. Однак приписи якого законодавства порушені та в чому полягає саме порушення діючого законодавства в протоколі не наведено.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Земельного кодексу України встановлено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Між тим, в спірному рішенні жодним чином не обгрунтовано в чому полягає невідповідність проекту землеустрою статтям 32, 121, 134 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство".

При цьому, перебування земельної ділянки в оренді у особи, яка подала клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути підставою для законної відмови у погодженні проекту землеустрою відповідно до норм ЗК України, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до матеріалів справи 12 вересня 2011 року між Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки ріллі площею 14,4100 га. строком на 10 років. (а.с. 27-28)

За правилами пункту «а» частини 3 статті 116 ЗК України приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян є самостійною підставою безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян.

При цьому, обов`язковою умовою для безоплатної передачі земельної ділянки за пунктом «а» частини 3 статті 116 ЗК України є перебування такої ділянки у користуванні особи.

Припинення права користування (розірвання договору оренди) автоматично позбавить особу права на отримання у власність такої ділянки в порядку передбаченому пунктом «а» частини 3 статті 116 ЗК України.

Крім того, за правилами статті 31 Закону України «Про оренду землі» однією з підстав припинення договору оренди землі є поєднання в одній особі власника земельної ділянки і орендаря.

Таким чином, передбачена частиною 5 статті 116 ЗК України така умова передачі у власність чи користування земельної ділянки, як попереднє припинення права власності чи користування ними не поширюється на випадки безоплатної передачі земельних ділянок на підставі пункту «а» частини 3 статті 116 ЗК України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 24 червня 2021 року по справі № 816/1333/17 прийнятій за позовом ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка, із клопотанням про затвердження проекту землеустрою якої звернувся позивач до відповідача, не може бути передана у власність ОСОБА_1 до припинення права оренди такої земельної ділянки відповідно до договору оренди № 574 від 12.09.2011.

Враховуючи викладене, колегія суду дійшла висновку, що відмова у затвердженні проекту землеустрою оформлена рішенням дванадцятої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.07.2021 є протиправною, а тому висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи відповідача про те, що підставою для відмови слугувала та обставина, що земельна ділянка площею 4, 8033 га в оренду ФГ «Бочко» не передавалася та за позивачем ОСОБА_1 жодне речове право на вказану земельну ділянку не зареєстроване колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного

Так, у відповідності до матеріалів справи розпорядженням Голови Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.01.2011 р. за № 40 ОСОБА_1 передано земельну ділянку в оренду терміном 10 років. ( а.с. 128). 12 вересня 2011 року між Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322080400:001:1569 ріллі площею 14,4100 га. строком на 10 років. (а.с. 27-28).

У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.09.2021 року (а.с. 15) державна реєстрація трьох земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 5322080400:00:001:1796 площею 4, 8033 га , була здійснена 19.10.2016 року на підставі проектів щодо відведення земельних ділянок, що були розроблені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5322080400:001:1569.

Таким чином, спірна земельна ділянка сформовано шляхом поділу земельної ділянки переданої в оренду ОСОБА_1 за проектом землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У постанові від 2 липня 2019 року у справі №140/2160/18 Верховний Суд зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що спірне рішення є індивідуально-правовим актом, яке повинно відповідати вимогам встановленим ст. 2 КАСУ. Обгрунтованість в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Отже, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад адміністративний суд наділений процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість спірного рішення.

Крім того, у постанові від 5 березня 2020 року у справі № 640/467/19 Верховний Суд зауважив, що зміст оскаржуваного рішення, який є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом; з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного рішення суб`єкту владних повноважень не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення; останній зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у відповідній сфері.

Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №400/4458/19 та від 21.01.2021 у справі №480/3179/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Між тим, спірне рішення містить посилання про невідповідність проекту землеустрою статтям 32, 121, 134 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство", однак не містить жодних обгрунтувань в чому саме полягає така невідповідність.

За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 19 серпня 2021 року по справі № 509/396/17 адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Таким чином посилання відповідача на підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, що не були наведені у рішенні є безпідставними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення не містить обгрунтованих підстав його прийняття.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення дванадцятої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.07.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 14.07.2021 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок", колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, статтею 118 ЗК України передбачено певний порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, який включає в себе законодавчо визначені послідовні стадії.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Як вже було зазначено вище у відповідності до матеріалів справи ОСОБА_1 було передано земельну ділянку з кадастровим номером 5322080400:001:1569 площею 14,4100 га. в оренду терміном 10 років.

При цьому на підставі проектів щодо відведення земельних ділянок, що були розроблені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області раніше сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5322080400:001:1569 була поділена на 3 земельні ділянки в тому числі з кадастровим номером 5322080400:00:001:1796 площею 4, 8033 га за проектом відведення земельної ділянки позивачу.

При цьому 06.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) із земель ФГ «Бочко» для ведення фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передати у власність позивачу як члену ФГ «Бочко, відведену земельну ділянку площею 4,8033 га, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796, для ведення фермерського господарства.

Однак відповідач, не розглянувши вказану заяву прийняв рішення від 14 липня 2021 року, яким вирішив розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності, до складу яких входить земельна ділянка площею 4,8033 га, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796 щодо якої позивач звернувся з заявою про передачу її у власність.

За такого правового регулювання колегія суддів вважає, що вказане рішення органу місцевого самоврядування про об`єднання раніше поділених земельних ділянок фактично створює перешкоди для подальшого вирішення питання позивача щодо затвердження проекту землеустрою.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення від 29 липня 2021 року відповідач не врахував наявність заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, а наявність наведеного рішення позбавить позивача отримати у власність наведену земельну ділянку та створить певні перешкоди у розгляді його питання.

Надаючи оцінку правомірності рішення відповідача від 29 липня 2021 року, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та приходить до висновку, що прийнято воно не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам, закріпленим у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 14.07.2021 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко" із земель фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796 для ведення особистого селянського господарства та передати таку земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За приписами ч. 5 ст. 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Стаття 59 цього Закону визначає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що погодження проекту землеустрою є складною процедурою, яка залежить не тільки від того, чи було позивачем надано всі необхідні документи, а й від того чи отримано всі необхідні погодження від законодавчо визначених органів влади, чи відповідає проект землеустрою вимогам чинного законодавства, містобудівній документації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 січня 2022 року у справі № 200/13539/19-а, постанові від 17 лютого 2022 року за № 560/1651/20.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту порушеного права у контексті обставин цієї справи буде зобов`язання відповідача внести на розгляд заяву позивача стосовно виділення йому земельної ділянки на чергову сесію міської ради з прийняттям рішення відповідно до чинного законодавства та висновків Суду, зроблених у цій справі.

Стосовно вимог апеляційної скарги про перерозподіл судових витрат (на сплату судового збору, що понесені в суді першої та апеляційної інстанції), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено з матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату судового збору, позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1816, 00 грн та за подання апеляційної скарги 2724,00 грн.

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 в розмірі 4540,00 грн.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року по справі № 440/11165/21 через неправильне застосування норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 по справі № 440/11165/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.07.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 14.07.2021 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок", відповідно до якого вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності площами: 4,8033 га (рілля) з кадастровим номером: 5322080400:00:001:1796; 4,8033 га (рілля) з кадастровим номером: 5322080400:00:001:1797; 4,8034 га (рілля) з кадастровим номером: 5322080400:00:001:1798, що знаходяться за межами населених пунктів на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області з формуванням земельної ділянки загальної площею 14,4100 га (рілля) для ведення фермерського господарства.

Зобов`язати Козельщинську селищну раду винести на чергову сесію міської ради та розглянути відповідно до чинного законодавства та висновків суду, зроблених у цій справі, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у розмірі земельної частки (паю) 4,8033 га, як члену ФГ "Бочко" із земель фермерського господарства на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5322080400:00:001:1796.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради (39100, Полтавська обл., Козельщинський р-н., сел. Козельщина, вул. М. Остроградського, 75/15, код ЄДРПОУ 21063513) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко