Постанова

від 17.05.2023 по справі 260/2602/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №260/2602/20

адміністративне провадження № К/9901/18919/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Ніколін В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" звернулось з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" №2015/5 від 16.06. 2020, яким скаргу ОСОБА_1 від 16.12.2019 задоволено у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександром Володимировичем.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИН СПРАВИ

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 по справі №308/12227/13-ц визнано договір купівлі-продажу від 07.07.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. та реєстраційний в реєстрі за №1332, недійсним з моменту його укладення.

Витребувано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» з володіння ОСОБА_4 нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ.А 1-го поверху (позиція 1, 2), площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер - 3921708, за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:06:001:0029, шляхом його передачі в натурі.

Витребувано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_5 нерухоме майно - вбудовані приміщення, част. літ.А 1-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер - 36233656, за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:06:001:0029, шляхом його передачі в натурі.

28.05.2020 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у складі: Оніщук О., Дубовик В., Дідура Б., Романчук О., Колотілова О. розглянула скаргу ОСОБА_1 від 16.12.2019, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.01.2020 за №884-33-20 на рішення від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком О.В. та зробила висновок, яким рекомендувала: 1. Скаргу ОСОБА_1 від 16.12.2019 задовольнити у повному обсязі. 2. Скасувати рішення від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком О.В. 3. Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав а нерухоме майно державному реєстратору ОСОБА_6 строком 1 місяць.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що на підставі поданої 23.04.2018 ТОВ "Магазин "Взуття" заяви, до якої додано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 у справі №308/12227/13-ц державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26.04.2018 №40837881 та здійснено реєстраційний запис № 25911240. Колегією встановлено, що держреєстратором ОСОБА_6 оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог п.67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015, статей 10, 18, 23, 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не було витребувано у заявника документи, передбачені статтею 27 Закону та Порядком № 1127.

16.06.2020 Міністерством юстиції України винесено наказ №2015/5 "Про задоволення скарги", яким: скаргу ОСОБА_1 від 16.12.2019 задоволено у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком О.В.; тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_6 строком 1 місяць. Підстава: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 28.05.2020 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 16.12.2019, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.01.2020 за №884-33-20.

Також встановлено, що 04.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком О.В. та про скасування реєстраційного запису №25911240. Відповідачами вказано ТОВ "Магазин "Взуття" та державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_6 11.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження (справа №308/1289/19). 23.12.2019 позов залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.

26.02.2020 ОСОБА_1 зареєстрував у Міністерстві юстиції України доповнення до скарги, до якого додав ухвалу від 28.01.2020 по справі №308/12227/13-ц про відкриття апеляційного провадження.

27.05.2020 відповідачем на телефон директора ТОВ "Магазин Взуття", а також адвокату Кукарека К.С. та державному реєстратору було повідомлено про розгляд скарги ОСОБА_1 , що стверджується наданим відповідачем витягом із журналу телефонограм.

27.05.2020 ТОВ "Магазин Взуття" подало відповідачу заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких вказав на пропуск скаржником 60-денного строку звернення із скаргою, оскільки про рішення державного реєстратора від 26.04.2018 скаржник знав набагато раніше, що вбачається із його позову у судовій справі №308/1289/19.

Не погоджуючись із вказаним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що скарга ОСОБА_1 підлягала залишенню без розгляду за спливом строків оскарження. Також, позивач вказав, що документом, на підставі якого здійснюється в даному випадку реєстрація права власності є рішення суду. Крім того, позивач зауважував, що відповідач відмовив у задоволенні аналогічної скарги гр. ОСОБА_4 та оформив таку відмову відповідним наказом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" до Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №2015/5 від 16.06.2020, яким скаргу ОСОБА_1 від 16.12.2019 задоволено у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком Олександром Володимировичем.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №260/2602/20 скасовано. Провадження у справі №260/2602/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу закрито.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення зі скаргою на рішення державного реєстратора від 26.04.2018; позивач відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 по справі № 308/12227/13-ц має право на спірне нерухоме майно, однак відповідач в порушення ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без наданих йому повноважень розглянув скаргу ОСОБА_1 ; відповідач був обізнаний про ухвалу суду від 28.01.2020 по справі №308/12227/13-ц про відкриття апеляційного провадження, тобто, мала місце інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що були підстави для застосування відповідачем ч. 8 ст. 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та винесення рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 16.12.2019, однак, всупереч вищевказаним вимогам нормативних актів відповідач прийняв протилежне рішення.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, а тому, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; дана справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у зв`язку з тим, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 у справі №804/20728/14, від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та 803/1125/17.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просив залишити рішення суду апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу, представник Андросюка А.М. та Пушкаш М. С. просив закрити касаційне провадження на підставі п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 339 КАС України, у зв`язку з тим, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.01.2021 у справі №308/12227/13-ц скасовано рішення судів попередніх інстанцій, на підставі яких виникло речове право касатора на нерухоме майно, скасоване оскаржуваним наказом.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Крім того, у постановах від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а, від 18.09.2019 у справі №810/3711/18, від 12.02.2020 у справі №1840/3241/18 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме, правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

У постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивача.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2015/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу ОСОБА_1 від 16.12.2019 задоволено у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 26.04.2018 №40837881, прийняте державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюком О.В.

При цьому, зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав ТОВ "Магазин "Взуття" у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивача, його майнових прав, а саме, права власності на нежитлові приміщення.

Такі фактичні обставини, доводи та заперечення учасників справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивач пов`язує з порушенням його саме майнових прав і не пов`язує із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, а вирішення спору має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

Суд вважає безпідставними посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 у справі №804/20728/14, від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та №803/1125/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 відступила від висновків, викладених у вказаних постановах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 807/137/18 дійшла висновку, що такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Також, суд вважає необґрунтованими покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №826/9046/16, оскільки така постанова винесена до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, в якій викладено висновки щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникли в подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм процесуального права, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Клопотання про закриття касаційного провадження не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом у цій справі між ТОВ «Магазин «Взуття» та ОСОБА_1 існує майновий спір, відтак, судові рішення щодо такого спору справлять вплив на його права та інтереси.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника третіх осіб про закриття касаційного провадження у справі - відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" - залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №260/2602/20- без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук