Ухвала

від 17.05.2023 по справі 200/7262/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 200/7262/21

адміністративне провадження № К/990/15264/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі № 200/7262/21 за адміністративним позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «ИННКО» «Ясенове» (ДСГП ТОВ «ИННКО» «Ясенове») до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10.01.2022 позов ДСГП ТОВ «ИННКО» «Ясенове» (далі також Товариство) задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №0004908/0901 від 22.04.2021; здійснив розподіл судових витрат.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 13.02.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 залишив без змін.

28.04.2023 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані вище судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частин першої, восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» України від 19.12.1995 № 481/95- ВР (далі - Закон №481/95- ВР) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у Верховним Судом у постанові від 29.06.2022 у справі № 200/11016/20-а (адміністративне провадження № К/9901/37624/21), а також пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: не з`ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи (обсягів споживання Товариством пального, обставини щодо використання Товариством пального, місця та способу його зберігання, підтвердження факту залиття придбаного пального одразу в паливні баки транспортних засобів ДСГП ТОВ «ИННКО»; технічних можливостей і об`єм паливних баків транспортних засобів, фактичні об`єми використання пального Товариством у господарській діяльності).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

У постанові від 29.06.2022 у справі № 200/11016/20-а Верховний Суд, слідуючи висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 15, 17 Закону №481/95- ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) у постанові від 31.05.2022 (справі №540/4291/20), виснував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці. Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17.11.2020 ДСП TOB «ИННКО» «Ясенове» було видано ліцензію за №05370414202000919 терміном на 5 років на право зберігання пального за адресою: 85373, Донецька область, Покровський район, с. Ясенове, вул. Зелена, б/н (в кінці населеного пункту, тракторна бригада, гаражі), де розташовано резервуар об`ємом 10000 літрів. За результатами фактичної перевірки місця зберігання пального контролюючим органом складено акт №3070/05/99/37/09/30790583 від 31.03.2021, в якому зафіксовано, що станом на 20.03.2021 на території ДСП ТОВ «ИННКО» «ЯСЕНОВЕ» (Донецька область, Покровський район, с. Ясенове, вул. Зелена, б/н (в кінці населеного пункту, тракторна бригада, гаражі)) , розташовано резервуар об`ємом 10 000 літрів. Відповідно до відомостей з інформаційних баз ДПС України та відомостей Єдиного реєстру акцизних накладних у лютому, червні, серпні та жовтні 2020 року ДСП ТОВ «ИННКО» «Ясенове» придбало та зберігало великі дистиляти (код товару (продукції)згідно УКТЗЕД 2710194300) у кількості 30766 літрів за адресою місця зберігання пального, що не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки - Донецька область, Покровський район, с. Ясенове, вул. Зелена, б/н (в кінці населеного пункту, тракторна бригада, гаражі).

Доводів щодо інших обставин, як фактичної підстави для висновку, що ДСП ТОВ «ИННКО» «Ясенове» здійснювало зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, ГУ ДПС в судовому процесі не наводило. Немає таких доводів і в касаційній скарзі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0004908/0901 від 22.04.2021 прийнято відповідачем не на підставі фактично встановленого факту зберігання Товариством пального без отримання ліцензії, а на підставі відомостей з інформаційних баз ДПС України та Єдиного реєстру акцизних накладних про придбання Товариством пального в лютому, червні, серпні, жовтні 2020 року, опираючись на які контролюючий орган припустив можливість такого зберігання.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також зазначив, що в акті перевірки зафіксовано обставини придбання позивачем пального і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та розрахунок за пальне. Крім того, апеляційний суд встановив, що в акті перевірки ГУ ДПС зазначило, що місце зберігання пального (йдеться про пальне, стосовно якого в акті перевірки зроблено висновок як про таке, що зберігалося без отримання ліцензії) перевіркою не встановлено; в акті перевірки не відображено спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємності). З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Будь-яка підстава касаційного оскарження, передбачена нормами частини четвертої статті 328 КАС, згідно з вимогою пункту 4 частини другої статті 330 КАС означає, зокрема, що підстава касаційного оскарження у касаційній скарзі повинна стосуватися підстав, з яких судом апеляційної інстанції задоволено позов або відмовлено у задоволенні позову.

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 фактично зводяться до оспорювання оцінки доказів у справі судами попередніх інстанцій, на якій ґрунтується їх висновок, що штрафні санкції до Товариства контролюючий орган застосував, не встановивши під час перевірки обставин щодо зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Посилаючись в касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 353 КАС, ГУ ДПС, однак, не зазначає, які зібрані у справі докази не були досліджені судами першої та/або апеляційної інстанцій. Не наводить ГУ ДПС і доводу, що суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) відповідача щодо встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Межі касаційного перегляду справи встановлені нормами статті 341 КАС, зокрема згідно з нормою частини другої цієї статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підсумовуючи наведене вище, відповідачем не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Ця норма, безумовно, передбачає не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі № 200/7262/21.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко