Ухвала

від 15.05.2023 по справі 461/6735/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6735/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/377/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2022 року частково задоволено клопотання прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 про арешт на майно, та накладено арешт на частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб, шляхом заборони до завершення досудового розслідування та судового розгляду розпоряджатися ними у будь-який спосіб, а саме: ТОВ «Водаленд Україна» (колишня назва ТОВ «Стандартпарк Україна»), код ЄДРПОУ 35704813, адреса: м. Київ, пр. Перемоги, 67: частку 33,33% у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Водаленд Україна» (колишня назва ТОВ «Стандартпарк Україна»), код ЄДРПОУ 35704813, яка належить ОСОБА_7 , номінальна вартість частки - 106989, 00 грн.; ТОВ «Новопарк», код ЄДРПОУ 35232768, адреса: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, 18: частку 33,34% у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Новопарк», код ЄДРПОУ 35232768, яка належить ОСОБА_7 , номінальна вартість частки - 66680, 00 грн.; ТОВ «Водаленд Індастрі» (колишня назва ТОВ «Стандарт-Парк»), код ЄДРПОУ 31276864, адреса: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, кімната 6: частку 33,33% у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Водаленд Індастрі» (колишня назва ТОВ «Стандарт-Парк»), код ЄДРПОУ 31276864, яка належить ОСОБА_7 , номінальна вартість частки - 33996, 00 грн.; ТОВ «Бетоніка», код ЄДРПОУ 35546100, адреса: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, 8: частку 33,33% у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Бетоніка», код ЄДРПОУ 35546100, яка належить ОСОБА_7 , номінальна вартість частки - 49950, 00 грн.; ТОВ «Тенкі», код ЄДРПОУ 39089620, адреса: м. Черкаси, вул. 14-го грудня, б. 8/2: частку 25% у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Тенкі», код ЄДРПОУ 39089620, яка належить ОСОБА_7 , номінальна вартість частки - 450000, 00 грн.

Також накладено арешт на майно, шляхом заборони розпорядження ним у будь-який спосіб, а саме - на нерухоме майно юридичних осіб ТОВ «Новопарк» (код ЄДРПОУ 35232768), ТОВ «Водаленд Індастрі» (колишня назва ТОВ «Стандарт-Парк») (код ЄДРПОУ 31276864), ТОВ «Тенкі» (код ЄДРПОУ 39089620) та фізичної особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

ТОВ «Новопарк» (код ЄДРПОУ 35232768): навіс літ. "З-1", загальною площею 220.9 кв. м. розташований за адресою: Львівська обл., Яворівський р., м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, буд.18; земельну ділянку з кадастровим номером 4625810500:04:007:0119, площею 0,246 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та для будівництва та обслуговування виробничо-складської будівлі; будівлю склад-навіс літ. "Ж-1" загальною площею 357 кв. м. розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський р., м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, буд.18; склад-навіс сировинних матеріалів "Е-1" S=280,5 кв.м., площею 280.5 кв. м. розташований за адресою: Львівська обл., Яворівський р., м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, буд. 18; будівлю адміністративного корпусу "Є-2", S=277,0 кв. м., площею 277 кв. м. розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський р., м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, буд. 18; будівлю виробничого корпусу по виготовленню систем поверхневого водовідведення "Д-1", загальною площею 1327.5, кв. м., розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський р., м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, буд. 18; будівлю виробничого корпусу по виготовленню систем поверхневого водовідведення "Д-1" загальною площею 1327,5 кв. м. розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський р., м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, буд. 8.

ТОВ «Водаленд Індастрі» (колишня назва ТОВ «Стандарт-Парк») (код ЄДРПОУ 31276864): нежитлове приміщення загальною площею 1172.3 кв. м розташоване за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., буд. 8, приміщення 37г; нежитлове приміщення загальною площею 1162.2 кв. м, розташоване за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., буд. 8, приміщення 36г; нежитлове приміщення загальною площею 1162.2 кв. м, розташоване за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., буд. 8, приміщення 35г; нежитлове приміщення загальною площею 2951,5 кв. м., розташоване за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., буд. 8, приміщення 34г; нежитлове приміщення загальною площею 6370,8 кв. м., розташована за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., буд. 8, приміщення 33г; земельну ділянку з кадастровим номером 6125286400:01:002:0007, площею 0.4361 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6125286400:01:001:0742 площею 0,2575 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6125286400:01:001:0666 площею 1,6811 га; приміщення складу продовольчих та промислових товарів з виставковим залом, загальною площею 612.2 кв. м, розташований за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Поліська, буд. 12е; об`єкт незавершеного будівництва, незавершеного будівництвом складу продовольчих та промислових товарів з виставочним залом, процент готовності якого становить 83%, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:03:003:0012, площею 85360,0 кв.м., за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Поліська, буд. 12, частка 4/100, придбана на підставі договору купівлі-продажу ВКМ 351356 від 15.08.2008.

ТОВ «Тенкі» (код ЄДРПОУ 39089620): кисневу станцію (Літера С), загальною площею 148.8 кв.м., розташована за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, буд. 8/6; гараж (Літера Н) загальною площею 891,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, загальною площею 2007.3 кв.м, матеріали стін: метал, бетон, газобетон, Опис: Цех виробу з пластику - "Л1"; мощення - І, розташована за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, буд. 8/3; допоміжний корпус №2 (Літера М-2), загальною площею 601,3 кв. м., розташований за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, буд. 8/2.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : квартиру, загальною площею 90.6, кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, загальною площею 110,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою в цій частині відмовити в задоволенні клопотання прокурора..

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою оскільки в органу досудового розслідування не було підстав для внесення від остей до ЄРДР за ч.3 ст.110-2 КК України та до клопотання не було долучено жодного доказу того, що ОСОБА_7 з початком повномасштабного вторгнення вчиняв дії по виходу з кола учасників та засновників юридичних осіб, що стверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та вживав заходів для розірвання будь-яких зв`язків з рф, зокрема розпочав процедуру виходу з громадянства рф, відчужив корпоративні права в юридичних особах, його діти є громадянами України. Крім цього, апелянт зазначає, що до клопотання не долучено доказів того, що квартири на які накладено арешт були придбані за кошти незаконного походження.

Заслухавши доповідача та пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Так, у клопотанні прокурора зазначено, що СВ Управління СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022140000000141 від 15.07.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.

Згідно із клопотанням, таке подано з метою запобігання протиправним діям, збереження речових доказів та забезпечення майбутньої спеціальної конфіскації майна.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, 03 березня 2022 року Верховною Радою України, з урахуванням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» (далі Закон), який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об`єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону російська федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є російська федерація та/або у яких російська федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

У свою чергу встановлено, що на території України здійснюють господарську діяльність ряд суб`єктів господарювання, службові особи яких з використанням засобів масової інформації виправдовують, визнають правомірною та заперечують збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представляючи збройну агресію російської федерації проти України як внутрішній громадянський конфлікт, та майно яких у свою чергу підпадає під засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів.

Окрім цього встановлено, що на території України здійснюють господарську діяльність юридичні особи кінцевими бенефіціарами яких прямо або опосередковано є російська федерація та/або громадяни російської федерації, а також особи, які не є громадянами російської федерації, але мають найбільш тісний зв`язок з російською федерацією, які шляхом отримання прибутку від діяльності вказаних підприємств здійснюють фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, що призвели до інших тяжких наслідків.

При цьому, задовольняючи клопотання прокурора та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю збереження речових доказів.

Поряд із цим, не зрозуміло, на які саме докази покликається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст.171 КПК України прокурор належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв`язок є між кримінальними правопорушеннями, що розслідуються, та майном, на яке просить накласти арешт прокурор.

Разом з тим, слідчий суддя в категоричній формі погодився з доводами органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_7 здійснює фінансування збройної агресії рф проти України шляхом того, що підконтрольні йому підприємства сплачують податки до бюджету рф.

Всупереч зазначеному твердженню слідчим суддею не були належним чином досліджені докази долучені до клопотання прокурора, зокрема лист заст..начальника УСБ Українир у Львівській області ОСОБА_9 № 62/5/1-2611 щодо виконання доручення слідчого (т.1 а.с.169-172), протокол огляду від 28.09.2022 року (т.1 а.с.173-194), протокол огляду від 29.09.2022 року (т.1 а.с.195-212), протокол огляду від 29.09.2022 року (т.1 а.с.213-230), - якими органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 станом на 22.07.2022 року не є власником чи бенефеціаром російських товариств, з чого слід зробити висновок про те, що ОСОБА_7 вже станом на 22.07.2022 року (дату виходу із усіх господарських товариств у рф) повністю припинив займатись будь-яким бізнесом на території країни агресора.

Тобто, колегією суддів встановлено, що станом на момент подання клопотання прокурора від 13.12.2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_7 орган досудового розслідування володів інформацією про те, що останній не є власником чи бенефеціаром російських господарських товариств, тобто по факту не здійснює господарської діяльності на території країни-агресора, та в свою чергу не сплачує податків з доходів до її бюджету.

При апеляційному розгляді на підставі наданих апелянтом документів встановлено, що ОСОБА_7 є податковим резидентом Королівства Іспанії з 2018 року та проживає на території цієї країни з 09.06.2015 року.

Більше того представником власника майна під час апеляційного розгляду долучена довідка генерального консульства рф в Барселоні від 04.05.2023 року, згідно з якої ОСОБА_7 подано заяву про вихід з громадянства рф. Строк виконання зазначеної процедури становить не менше шести місяців.

Виходячи з викладеного та на підставі досліджених матеріалів клопотання прокурора судом апеляційної інстанції встановлено те, що органом досудового розслідування встановлено лише факт сплати підконтрольними станом на 2020-2021 року ОСОБА_7 російськими підприємствами сплати податків до бюджету рф за вказаний період, тобто до 24.02.2022 року та прийняття відповідних змін до законодавства України пов`язаних з повномасштабним вторгненням рф на територію України, а також факт володіння останнім майном та корпоративними правами на території України.

При цьому, органом досудового розслідування не доведено того факту, що ОСОБА_7 маючи громадянство рф, постійно проживаючий на території Королівства Іспанії, маючи статус податкового резидента цієї країни, в тому числі на підставі міждержавної угоди з Україною (тобто сплачує податки з власних доходів до бюджету Королівства Іспанії), володіючи корпоративними правами на території України здійснює фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема з моменту здійснення повномасштабного вторгнення.

Крім того, згідно поданих адвокатом документів (копій закордонних паспортів громадян України та довідки громадської організації Пласт (Іспанія)) встановлено, що діти власника майна ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , 2006 р.н. та ОСОБА_11 , 2013 р.н. вже отримали громадянство України та мають паспорти громадян України для виїзду за кордон від 03.06.2022 року, а сам ОСОБА_7 мінімум з 2019 року здійснює волонтерську та благодійну діяльність на користь українців в Іспанії.

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, вищевказані дії ОСОБА_7 свідчать про те, що він вжив та в подальшому вживає усіх необхідних та можливих заходів для розірвання будь-яких стосунків з країною-агресором (припинення заняття бізнесом у рф та вихід з російських господарських товариств, вихід з громадянства рф), що поза розумним сумнівом слід оцінювати як такі, що не можуть обґрунтовано стверджувати про причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що в кримінальному провадженні № 22022140000000141 від 15.07.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України, вже протягом тривалого часу ОСОБА_7 не було пред`явлено обґрунтованої підозри.

Викладаючи зміст клопотання, прокурор обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям ст.98 КПК України відповідають корпоративні права та майно ОСОБА_7 на території України, які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, зокрема що стосується фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема з часу початку повномасштабного вторгнення рф після 24.02.2022 року.

За правилами ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Більше того, прокурор в клопотанні про накладення арешту на майно ОСОБА_7 зазначає, що «постановою від 11.11.2022 року» вказане майно визнане речовими доказами, однак до матеріалів клопотання зазначене процесуальне рішення уповноваженої особи органу досудового розслідування не долучене, в тому числі під час апеляційного розгляду, з чого суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначене процесуальне рішення не досліджувалося слідчим суддею, хоча підлягає обов`язковому дослідженню, а тому не можливо встановити хто виніс таке рішення, підстави та мотиви його винесення, оскільки факт дослідження слідчим суддею, судом постанови про визнання речей чи майна речовими доказами впливає на обґрунтованість та вмотивованість прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання про накладення арешту на майно та відношення такого до кримінального провадження (які саме обставини кримінального провадження можуть бути встановлені з допомогою цих речей чи майна).

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Надана прокурором під час апеляційного розгляду копія патенту рф федеральної служби з інтелектуальної власності від 09.12.2020 року, виданого ОСОБА_7 , як одному із авторів винаходу системи із водовідведення, не спростовує встановленого колегією суддів факту про те, що після 24.02.2022 року (повномаштабного вторгнення рф на територію України) та станом на час звернення прокурора до слідчого судді місцевого суду із клопотанням від 13.12.2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_7 , останній не є власником чи бенефеціаром російських господарських товариств, тобто не здійснює господарської діяльності на території країни-агресора, та в свою чергу не сплачує податків з доходів до її бюджету, а отже не здійснює фінансування дій, вчинених з метою повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміну меж території або державного кордону України.

Під час апеляційного розгляду прокурором вищевказаний факт не був спростований.

Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст.170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, більше того клопотання слідчого містить лише припущення щодо можливої злочинної діяльності, при цьому матеріалами клопотання доведено лише факт того, що ОСОБА_7 є власником вище зазначеного майна на території України та на даний час має паспорт громадянина рф.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч.1 ст.173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо арешту майна, як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволити.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2022 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №22022140000000141 від 15.07.2022 року за ч.3 ст.110-2 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні №22022140000000141 від 15.07.2022 року за ч.3 ст.110-2 КК України, а саме: на частки у статутних капіталах (корпоративні права) юридичних осіб ТОВ «Водаленд Індастрі» (колишня назва ТОВ «Стандарт-Парк») (код ЄДРПОУ 31276864), ТОВ «Новопарк» (код ЄДРПОУ 35232768), ТОВ «Водаленд Україна» (колишня назва ТОВ «Стандартпарк Україна») (код ЄДРПОУ 35704813), ТОВ «Бетоніка» (код ЄДРПОУ 35546100), ТОВ «Тенкі» (код ЄДРПОУ 39089620), - що належать ОСОБА_7 ; а також на нерухоме майно юридичних осіб ТОВ «Новопарк» (код ЄДРПОУ 35232768), ТОВ «Водаленд Індастрі» (колишня назва ТОВ «Стандарт-Парк») (код ЄДРПОУ 31276864), ТОВ «Тенкі» (код ЄДРПОУ 39089620) та фізичної особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - відмовити за безпідставністю.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: