Рішення

від 17.05.2023 по справі 182/3584/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3584/22

Провадження № 2/0182/95/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.05.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадок за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці комунальної власності, якій був присвоєний кадастровий номер 1211600000:03:007:0031, площею 0,0543 гектарів, який належав його батькові на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 08.10.1998 року, посвідченого Українською товарною біржою, реєстраційним номером 18602 від 08.10.1998 року. На випадок своєї смерті батько залишив заповіт від 26 лютого 2013 року, згідно якого заповідав усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, усі майнові права та обов`язки, йому. Спадщину післясмерті батька він прийняв в порядку ст.1268 ЦК України. Для отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину він звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апалькова Є.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено через відсутність належним чином оформленого документу, який би свідчив про належність його батьковіправа власності на зазначений вище житловий будинок і земельну ділянку. Для вирішення цього питання йому було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Звертаючись до приватного нотаріуса з приводу оформлення своїх спадкових прав ним були надані всі необхідні документи, в тому числі,договір купівлі-продажу нерухомості від 08.10.1998 року, посвідченого Українською товарною біржою, реєстраційним номером 18602 від 08.10.1998 року, зареєстрований КП«Нікопольське МБТІ» в реєстрі речових прав за № 268 від 27.10.1998 року, про що свідчить відповідна відмітка на самому договорі. На момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, його батькомта продавцем були виконані всі істотні умови, передбачені цим договором. Відповідно до п.11 вказаного договору, він підлягав реєстрації у БТІ. На договорі мається реєстровий надпис Нікопольського міжміського бюро технічної інвентаризації, згідно якого житловий будинок зареєстровано зайого батьком, про що зроблено запис № 33 у реєстровій книзі № 268 від 27 жовтня 1998 року. Крім того, в договорі зазначено, що, на підставі ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», Договір зареєстровано на Нікопольському філіалі ТБ «Українська» і він не підлягає нотаріальному посвідченню. Під час укладання зазначеного договору купівлі-продажу через товарну біржу, його батько був впевнений в правильності та законності укладення такої угоди купівлі-продажу, оскільки, відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», у редакції, що діяла на момент укладання Договору купівлі-продажу, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Реєстрація Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації за його батьком права власності на вказаний житловий будинок, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на жовтень 1998 року, не суперечило чинному законодавству. Правила державної реєстраціїоб`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою. Відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за №1952-ІУ, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті, згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно дост.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обоє 'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкоємця), до інших осіб (спадкоємців). Згідност.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно дост.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зіст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні. Відповідно дост.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, його батько за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звернувшись з відповідною заявою до Нікопольського ЦНАП, отримав технічну документацію на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 1211600000:03:007:0031, площею 0,0543 гектарів, і здав весь зазначений пакет документів до Нікопольського ЦНАП для реєстрації права власності, але, у зв`язку з його смертю, реєстрація виконана не була, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Згідно зі ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 1ст.1225 ЦК Україниунормовано, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення. Відповідно до п.5 ч.3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду судових справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, згідно зіст.125 ЗК України, протее, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства України, а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звернутись до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкуванняправа на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За таких обставин, виходячи з приписівст.16 ЦК України, це право підлягає захисту в судовому порядку. Тому вимушений звернутись до суду.

В судове засідання сторони не прибули, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність, представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала (а.с.84), представник відповідача проти задоволення позову не заперечувала, просила прийняти рішення, згідно чинного законодавства (а.с.39).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України, у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Згідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року визначає: щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, за договором купівлі - продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договору купівлі - продажу визначені в ст.224 ЦК УРСР, було виконано.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Відповідно з ч.3 ст.9 ЖК України, громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року за № 697-XII, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають право власності в разі укладання угод, які не заборонені Законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно до ч.2 ст.1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.1,5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 1950 року передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Гарантії здійснення прав володіння, користування та розпорядження майном, їх захист також регламентованост.41 Конституції України, відповідно до якоїгромадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об`єктами права державної та комунальної власності, відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача по справі ОСОБА_2 (а.с.11), який до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24). Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці комунальної власності, якій був присвоєний кадастровий номер 1211600000:03:007:0031, площею 0,0543 гектарів, який належав його батькові на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 08.10.1998 року, посвідченого Українською товарною біржою, реєстраційним номером 18602 від 08.10.1998 року (а.с.15-16). На випадок своєї смерті спадкодавець залишив заповіт від 26.02.2013 року, згідно якого заповідав усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, усі майнові права та обов`язки, позивачу по справі (а.с.14). Спадщину післясмерті батька позивач прийняв в порядку ст.1268 ЦК України. Для отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину, позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апалькова Є.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено через відсутність належним чином оформленого документу, який би свідчив про належність його батьковіправа власності на зазначений вище житловий будинок і земельну ділянку (а.с.13). Для вирішення цього питання позивачу було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Звертаючись до приватного нотаріуса з приводу оформлення своїх спадкових прав, позивачем були надані всі необхідні документи, в тому числі,договір купівлі-продажу нерухомості від 08.10.1998 року, посвідченого Українською товарною біржою, реєстраційним номером 18602 від 08.10.1998 року, зареєстрований КП«Нікопольське МБТІ» в реєстрі речових прав за № 268 від 27.10.1998 року, про що свідчить відповідна відмітка на самому договорі. На момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, спадкодавцем та продавцем були виконані всі істотні умови, передбачені цим договором. Відповідно до п.11 вказаного договору, він підлягав реєстрації у БТІ (а.с.16). На договорі мається реєстровий надпис Нікопольського міжміського бюро технічної інвентаризації, згідно якого житловий будинок зареєстровано заспадкодавцем, про що зроблено запис № 33 у реєстровій книзі № 268 від 27 жовтня 1998 року (а.с.16). Крім того, в договорі зазначено, що, на підставі ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», Договір зареєстровано на Нікопольському філіалі ТБ «Українська» і він не підлягає нотаріальному посвідченню. Реєстрація Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації за спадкодавцем права власності на вказаний житловий будинок, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на жовтень 1998 року, не суперечило чинному законодавству. Правила державної реєстраціїоб`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державногокомітету Українипо житлово-комунальномугосподарству №56від 13грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за № 1952-ІУ, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті, згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Крім того, спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звернувшись з відповідною заявою до Нікопольського ЦНАП, отримавши технічну документацію на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 1211600000:03:007:0031, площею 0,0543 гектарів, і здавши весь зазначений пакет документів до Нікопольського ЦНАП для реєстрації права власності, але, у зв`язку зі смертю, реєстрація виконана не була, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.29).

Відповідно до п.5 ч.3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду судових справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, згідно зіст.125 ЗК України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства України, а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звернутись до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкуванняправа на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі", не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Таким чином, реєстрація КП „НМБТІ" за спадкодавцем права власності на спірний житловий будинок на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на 08.10.1998 року не суперечило чинному законодавству.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за № 1952-IV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті, згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадок за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м.Нікополя Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , право власностіна житловийбудинок з надвірними будівлями (який складається з: житлового будинку (літ.А), загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м.; літньої кухні (літ.Б,б); підвалу (літ.бпд.); сараю (літ.б); вбиральні (літ.В); гаражу (літ.Г); сараю (літ.Д); 1-3,І споруджень), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м.Нікополь Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , право на завершення приватизації та отримання правовстанолюючого документу про право власності на землю щодо земельної ділянки, площею 0,0543 гектарів, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровим номером 1211600000:03:007:0031, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішеннясуду можебути поданоапеляційну скаргудо Дніпровськогоапеляційного судуДніпропетровської областідо абочерез Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал