Рішення

від 02.05.2023 по справі 456/423/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/423/23

Провадження № 2/456/452/2023

РІШЕННЯ

іменем України

02 травня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача орган опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 05.02.2016 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак з 2016 року між сторонами фактично шлюбні стосунки були припинені, оскільки кожний із сторін мав різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. У зв`язку з чим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 29 вересня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано, а син ОСОБА_4 залишився проживати разом із позивачем у АДРЕСА_1 .Відповідач ОСОБА_2 , як батько сина ОСОБА_3 , з 2016 року не приймає участі у його вихованні та утриманні, не цікавиться його життям і здоров`ям, фізичним та духовним розвитком, взагалі не відвідує та не спілкується з сином, а також не надає жодної матеріальної допомоги. Вихованням та утриманням малолітньої дитини ОСОБА_3 увесь цей час займається позивач. Це стало підставою для звернення позивача до органу опіки і піклування Жидачівської об`єднаної територіальної громади Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та виконавчим комітетом Жидачівської міської ради 15 листопада 2022 року було ухвалене рішення № 247 про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позивач просить позов задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області В.Левко в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просить врахувати висновок комісії з прав захисту прав дитини від 28.10.2022 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 15.11.2022 року №247, згідно якого у зв`язку з невиконанням батьківських обов`язків відповідачем, орган опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що визнання позову відповідачем слід прийняти та позов задоволити.

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 21.04.2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 26.02.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вбачається, що 26.02.2022 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради Львівської області №247 від 15.11.2022 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських правОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із висновку вбачається, що протягом тривалого періоду ОСОБА_2 ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , а саме не забезпечував дитині необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не займався його вихованням, не забезпечував матеріально, не спілкувався з дитиною, не вітав з днем народження та з іншими святами, а тому орган опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. ст. 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться його життям та здоров`ям, не виявляє бажання спілкуватись з ним та приймати участь у його вихованні, не провідує, морально та матеріально не підтримує.

Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи те, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та сам не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи позицію орану опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає за необхідне з метою захисту інтересів дитини позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 09.05.2023 року.

Головуючий суддя С. С. Сас