Ухвала

від 07.11.2006 по справі 1/624

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

07.11.06                                                                                 Справа

№ 1/624

             Суддя Зюбанова Н.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Урядового органу державного управління -Державної інспекції з

енергозбереження, м. Київ

до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи  ОСОБА_1, м. Красний Луч Луганської

області    

про

стягнення  26430 грн. 68 коп.

в присутності представників сторін:

від

позивача -Шоха С.Є.,  дов. від

04.04.06 № 12/168-1073;   

від

відповідача -ОСОБА_2,  дов. від

09.02.06 № 330;

                             ОСОБА_3, дов. від

12.01.06 № 73;

в с т а н о в и в:

Суть спору: про стягнення 26430 грн. 68 коп. підвищеної

плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 05.01.06 №

5/15 проти позову заперечує з посиланням на п. 14 Порядку проведення

перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на

підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного

використання, яким передбачено, що обсяги нераціонального використання ресурсів

коригуються, зокрема, у разі часткового виконання робіт, цей обсяг визначається

як перевитрати та прямі втрати енергоресурсів, зумовлені невиконанням частини

робіт. При цьому актом перевірки виконання припису від 02.11.04 № 18-20/180

встановлено фактичне виконання 4 з 8 заходів, а тому відповідач вважає, що

економія теплоенергії складає 3172 грн., через що позовні вимоги -6344 грн.

Також у додаткових поясненнях за листом від 20.01.06 відповідач посилається на

: недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спорів; сплинення

строку позовної давності; розбіжності у датах акту перевірки, припису до нього

та постанови; факт не закінчення будівництва об"єкту -виробничого корпусу

№ 4, що перевірявся; попереднього неповідомлення про проведення перевірки,

перевірки використання ПЕР трьох власних трансформаторних підстанцій, що

орендуються у ПМП "Фагот" 

тощо.

Позивач за листом, який здано до суду 12.01.06, у запереченнях на

відзив відповідача зазначає, що відповідач за відзивом помилково посилається на

3-ій абзац 2-ої частини Додатку до постанови КМ України від 02.09.93 № 699, яка

стосується перевитрат ПЕР, викликаних технологічною недосконалістю процесів, що

є невірним, оскільки перевитрати ПЕР на виробництві відповідача не

пов"язані з недосконалістю технологічних процесів, а тому підвищена

плата повинна вноситься одразу після обстеження підприємства.

Також за листом від 26.01.06 № 12/161-230 позивач відхиляє

заперечення відповідача щодо незакінченого будівництвом об"єкту, оскільки

державні будівельні норми передбачають експлуатацію об"єкту до прийняття

його державною технічною комісією; щодо орендованого обладнання, то відповідач

несе відповідальність за технічний стан обладнання.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від

19.12.05 згідно Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із оскарженням відповідачем у даній справі постанови

позивача про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива

та інших паливно-енергетичних ресурсів від 26.04.04 № 18-12/062-1 провадження у

даній справі було зупинене до розгляду судом справи № 1/93ад згідно

ухвали від 03.04.06.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим рішенням від 01.06.06 у

справі                    № 1/93ад  частково задоволено позовні вимоги та

постанову від 26.04.04 № 18-12/062-1 визнано недійсною у частині

застосування подвійної плати за виявлені перевитрати ПЕР електроенергії на суму

20086 грн. 68 коп.

Дане судове рішення не оскаржене, набрало законної сили, тому

провадження у даній справі поновлене ухвалою від 30.10.06.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних

адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам

відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,  вирішують у першій та апеляційній інстанціях

відповідні місцеві та апеляційні господарські суди  за правилами Кодексу адміністративного

судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача

виступає суб'єкт владних повноважень, провадження у даній справі продовжено за

правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи,

вислухавши представників сторін, господарський суд дійшов до наступного.

У відповідності до ст. 9 Закону України ”Про енергозбереження” від

01.07.94 № 74/94 (далі -Закон № 74/94) основою для здійснення управління у

сфері енергозбереження, є зокрема, здіснення функцій по контролю у відповідній

сфері.

Державна інспекція з енергозбереження, тобто відповідач у даній

справі, є органом державного управління у цій сфері, що закріплено у п.1

Положення  про Державну інспекцію з

енергозбереження, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від

29.06.00 № 1039.

Розділом V Закону № 74/94, який має назву "Контроль у сфері

енергозбереження та відповідальність за порушення цього закону",

передбачено, що державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється згідно

з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Державному контролю

підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по

отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та

використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України

/стаття  26/.

Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження

перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення

фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та

організаціях встановлений відповідним Порядком проведення перевірок

ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в

установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання,

затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження  від 04.08.00 № 64, зареєстрованим у

Міністерстві юстиції України 25.09.00 за № 653/4874.

Так, на виконання покладених на нього зазначених вище функцій

контролю, позивачем в особі структурної одиниці -Територіального управління

Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області - було проведено

комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів  у приватного підприємця ОСОБА_1  /відповідач/.

За результатами перевірки позивачем було складено акт від 26.04.04

№ 18-12/062, зі змісту якого вбачається, що з боку відповідача мають місце

факти безгосподарного використання паливно-енергетичних ресурсів з

систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушення

інших вимог раціонального використання та ощадливого витрачання

паливно-енергетичних ресурсів:

- відносно теплової енергії 

факти її марнотратного споживання полягають у відсутності другого

засклення; а також у цеху плитки та ремонтному блоці для авто техніки не

виконані роботи по утепленню цегляної бетонної кладки товщиною 250 мм проміж

підлогою та заскленням приміщення загальною площею 120 м2 ;

нераціональне використання теплоенергії склало 61,6 Гкал/рік на суму 3172

грн. 00 коп. ;

- відносно електроенергії позивачем зазначено, що мають

місце факти неекономного та неефективного використання електроенергії, які

полягають у наступному:

- має місце за даними акту перевірки недостатній коефіцієнт

потужності систем електропостачання, при витраті активної енергії у 2003 році

5319 кВтг витрати реактивної склали 2713 кВар, у разі чого коефіцієнт

потужності склав  соs ц = 0,85,

що призвело до нераціональних втрат електроенергії у кількості 50530 кВтг/рік

на загальну суму 10043,34 грн.

Нормативний коефіцієнт потужності соs ц - 0,95 згідно (Методики

обчисленая плати за перетікання реактивної електроенергії між

електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом

Міністерства палива та енергетики України №19 від17.01.01).

Нераціональні втрати 

електроенергії по цій причині склали 50530,4 кВтг/рік на суму 10043

грн. 34 коп.      

На підставі даного акту № 18-12/062 комплексної перевірки

використання паливно-енергетичних ресурсів від 26.04.04 позивачем застосовано

підвищену плату у загальній сумі 26430 грн. 68 коп..  

Відповідно до п. "е"  ст. 11 Закону № 74/94 економічні заходи для

забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема, введення плати за

нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до

діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо

витрат, встановлених стандартами.

Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження

несуть особи, винні, зокрема, у безгосподарному використанні

паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих

енергетичних рівнів та порушенні вимог щодо раціонального використання та

ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів (п. "є" ч. 2 ст.

27 Закону № 74/94).

Відповідно до абзацу 2 р. 4 Постанови Кабінету Міністрів України

від 02.09.93  № 699 "Про заходи щодо

ефективного використання газу на інших паливно-енергетичних ресурсів в

народному господарстві", якщо перевитрати газу та інших

паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни

(незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи

устаткування за режимними та технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного

устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат

газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі

встановленої на них ціни. Плата 

вноситься одразу після обстеження підприємства Державного інспекцією з

енергозбереження.

На виконання зазначених вище нормативних актів та результатів

перевірки Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по

Луганській області винесено постанову від 26.04.04 № 18-12/062-1 про

застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших

паливно-енергетичних ресурсів, якою до відповідача застосовано подвійну плату

за перевитрати ПЕР у розмірі 26430  грн.

68 коп.   

     Оцінивши доводи сторін

у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, а позов

таким,  що  підлягає 

задоволенню  також частково з

огляду на наступне.

          Як вбачається з

матеріалів справи, відповідач не погоджується з прийнятою позивачем постановою

у частині розрахунку марнотратних витрат електроенергії.

          В обґрунтування

доводів він посилається на те, що за змістом акту перевірки наведений

розрахунок витрат реактивної енергії та нормативний коефіцієнт потужності  соs ц = 0,95 у відповідності до Методики

розрахунку оплати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої

наказом Міністерства палива та енергетики України  від 17.01.01 № 19. Даний коефіцієнт

потужності  соs ц = 0,95 необгрунтовано,

на думку позивача, завищений, оскільки реальний коефіцієнт потужності

обладнання, що застосовується за паспортом складає соs ц не більше 0,88.

          З  п. 15 Методики визначення неефективного

використання паливно-енергетичних ресурсів вбачається, що значення Q

/максимальна споживана реактивна потужність/ та 

P /максимум навантаження/ визначаються за даними півгодинного заміру реактивних

і активних електролічильників в години ранкового максимуму енергосистеми на

день обстеження підприємства.

          Таким чином при

проведенні перевірки Територіальним управлінням Державної інспекції з

енергозбереження по Луганській області було порушено вимоги п. 15 Методики

проведення заміру показників потужності /навантаження/, тому дані  перевірки у частині визначення нераціональних

втрат електроенергії на суму 10043 грн. 34 коп. є такими, що визначені з

порушенням законодавства.

          На підставі

викладеного, а також фактів, встановлених судовим рішенням у справі № 1/93ад,

суд дійшов висновку, що постанова № 18-12/062-1 про застосування підвищеної

плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних

ресурсів  від 26.04.04, підставою якої є

результати перевірки,  є недійсною у

частині подвійної плати за виявлені перевитрати ПЕР електроенергії на суму

20086 грн. 68 коп.

   У решті вона є законною

та обґрунтованою, тому позов підлягає задоволенню частково, у решті вимог  слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 94

КАС України.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України

у судовому засіданні, в  якому закінчився

розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та

повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлений протягом

п"ятиденного строку.

          На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 2, 17, 72, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

           п о с т а н о в и в :

1.          Позов

задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 на користь державного бюджету України,

кбк 23030300, п/р 31117101800039  УДК в

Луганській області - 6344 грн. 00 коп. підвищеної плати.

          3. У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова  набирає законної

сили після  закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, 

встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку

заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення 

суду  першої  інстанції спочатку  подається 

заява.  Обґрунтування  мотивів 

оскарження  і вимоги до суду апеляційної

інстанції  викладаються  в 

апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне 

оскарження  та  апеляційна 

скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної 

інстанції  через суд  першої 

інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне 

оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення,  а в

разі   складення   постанови 

у  повному  обсязі 

відповідно  до статті 160 цього

Кодексу -  з  дня 

складення  в  повному 

обсязі. Апеляційна  скарга  на 

постанову  суду першої інстанції

подається протягом  двадцяти  днів 

після  подання  заяви  

про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може 

бути  подана  без 

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.11.06.

Суддя                                                                                      Н.М.Зюбанова