Ухвала

від 17.04.2023 по справі 200/19875/16-к

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/19875/16-к

Провадження № 1-кс/932/1108/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3 із клопотання, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2017 року у кримінальному провадженні № 12016040430000144, в частині земельної ділянки площею 8,2285 га, яка має кадастровий № 1221084100:01:003:0019, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський р-н,с/рада Дмитрівська, власником якої є ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 001982.

В обґрунтування свого клопотання, заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2017 року по справі № 200/5201/17 в рамках розгляду кримінального провадження було накладено арешту на майно та майнові права юридичної особи ФГ «Лоренц» (ЕДРПОУ 34471841) шляхом заборони розпорядження та відчуження на майно, серед іншого, на земельну ділянку, площею 8, 2285 Га, кадастровий номер 1221084100:01:003:0019, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Дмитрівська, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дана земельна ділянка на яку було накладено арешт, належна ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 001983, та я не є підозрюваними, обвинуваченими чи третьою особою у вказаній вище кримінальній справі, і моя земельна ділянка не може бути речовим доказом, знаряддям чи будь-яким іншим елементом у вказаному кримінальному провадженні. Мої правовідносини з ФГ «Лоренц», які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки закінчилися ще у 2017 році.

Заявник вважає, що вищезазначена земельна ділянка, на яку накладено арешт не є предметом злочину, доказом злочину, не підлягає спеціальній конфіскації, не є предметом забезпечення цивільного позову, а тому на цей час потреба у зазначеному заході забезпечення кримінального провадження відпала.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду клопотання, слідчий до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв та пояснень не надав..

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, про розгляд клопотання за його відсутності, викладене в клопотанні підтримує та просить його задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Слідчий суддя дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, дійшов до наступного.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Дніпровським СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040430000144 від 08.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.ч. 1,4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 200/5201/17 від 28.03.2027 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016040430000144 від 08.02.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366, ч.ч. 1,4 ст.358 КК України накладено арешт на земельну ділянку площею 8, 2285 Га, кадастровий номер 1221084100:01:003:0019, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Дмитрівська, власник якої є власником якої є ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 001982, з позбавленням права її відчуження та розпорядження.

Зокрема, слідчим та прокурором не надано суду допустимих доказів на підтвердження того, що зазначена вище земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 , було одержано злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину.

Відповідно до ухвали про арешт майна метою застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження було збереження речових доказів та проведення відповідних експертиз.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що власником вище зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

З цього приводу слідчий суддя звертає увагу на те, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту її державної реєстрації.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час, слідчий суддя не вирішує питання щодо повернення органом досудового розслідування у користування законному володільцю арештованого майна, оскільки скасування арешту майна і є підставою для повернення такого майна особі після набрання ухвалою суду законної сили.

Керуючись ст. ст. 107, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2017 року у кримінальному провадженні № 12016040430000144, в частині земельної ділянки площею 8,2285 га, яка має кадастровий № 1221084100:01:003:0019, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський р-н,с/рада Дмитрівська, власником якої є ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 001982.

Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1