Ухвала

від 15.05.2023 по справі 2-711/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-711/11

Провадження № 4-с/210/9/23

У Х В А Л А

іменем України

"15" травня 2023 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Степаненко С.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст скарги та її обґрунтування

Скаржник ОСОБА_1 05квітня 2023року звернулисьдо судузі скаргоюна діїприватного виконавця.В обґрунтуванняскарги зазначає,що 27.10.2018р.Приватним виконавцемМойсенко А.Г.виконавчого округуДніпропетровської області,на підставізаяви стягуванаПАТ «ДельтаБанк» пропримусове виконання,відкрито виконавчепровадження №57541708з виконаннявиконавчого листа№ 2-711/11,виданого 23.10.2017року Дзержинськимрайонним судомм.Кривого РогуДніпропетровської області,про стягненнясолідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість усумі 298737,67грн.,витрати посплаті судовогозбору врозмірі 1700грн.та витратина ІТЗ120грн.Всього довиконання 300557,67грн.27.10.2018р.приватним виконавцему виконавчомупровадженні винесенопостанову проарешт коштівборжника,якою накладеноарешт нагрошові кошти,що містятьсяна відкритихрахунках,а такожна коштина рахунках,що будутьвідкриті післявинесення постановипро арешткоштів боржника ОСОБА_1 .Так,ухвалою Дзержинськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областіпо справі№ 2-711/11(провадження4-с/210/7/20)від 28.10.2020року,виконавчий документ№ 2-711/11від 23.10.2017р.визнано таким,що непідлягає виконанню.Зобов`язано приватноговиконавця Дніпропетровськогоокругу МосейкоА.Г.закінчити виконавчепровадження №57541708з примусовоговиконання виконавчоголиста №2-711/11від 23.10.2017р.08.08.2021року виконавчийдокумент №2-711/11від 23.10.2017р.було переданона виконанняіншому приватномувиконавцю Дніпропетровськогоокругу ОсельськомуЄ.С.на підставіускладненого договорупро заміщенняприватного виконавцявід 20.07.2021р.08.08.2021р. приватним виконавцем Осельським Є.С виконавчого округу Дніпропетровської області, винесена постанова про повернення виконавчого документа № 2-711/11 від 23.10.2017р. стягувачу без виконання. Однак приватним виконавцем не було знято арешти з рахунків, коштів боржника.

Відповідно до інформації АТ «УКРСИББАНК» по рахункам ОСОБА_1 діє блокування обтяження в ДРОРМ. В 2022 році ОСОБА_3 звернулася з запитом до Міністерства Юстиції України Південнно- Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зняття арешту (блоку) по рахункам які маються в АТ «УКРСИББАНК». Однак, відповідно до наданої відповіді від 01.08.2022р. ОСОБА_1 було відмовлено.

У зв`язку з накладанням арешту (блоку) з 2018 року на рахунки, ОСОБА_1 не може отримувати належні їй соціальні виплати, оскільки вона стоїть на обліку у Державному центрі зайнятості Криворізький МРЦЗ, виплати які здійснює Міністерство соціальної політики станом на березень 2023 р., а також не має можливості отримати раніше виплачену заробітну плату, що є єдиним джерелом її існування.

Позиція учасників справи

Від скаржника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд скарги у її відсутність, на своїх вимогах наполягає.

Приватні виконавці, дії яких оскаржуються Мосейко А.Г. та ОСОБА_4 повідомлялись про розгляд скарги, однак відомості повернулись на адресу суду з відмоткою про неотримання та у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Заінтересована особа Міністерство Юстиції України направило лист за підписом директора Департаменту державної виконавчої служби Кисельова Максима, у яких останній зазначає, що на підставі заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. від 12.04.2023 року наказом Міністерства юстиції від 17.04.2023 №1383/5 діяльність приватного виконавця округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. припинена відповідно до пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів».

Згідно з частиною 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що судом вжито заходів щодо повідомлення учасників справи та надано можливість представити докази та заперечення, їх неявка в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги за наявними матеріалами.

Обставини, встановлені судом під час розгляду скарги

27.10.2018р. Приватним виконавцем Мойсенко А.Г. виконавчого округу Дніпропетровської області, на підставі заяви стягувана ПАТ «Дельта Банк» про примусове виконання, відкрито виконавче провадження №57541708 з виконання виконавчого листа № 2- 711/11, виданого 23.10.2017 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у сумі 298737,67 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ 120 грн. Всього до виконання 300557,67 грн.

27.10.2018р. приватним виконавцем у виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 2-711/11 (провадження 4-с/210/7/20) від 28.10.2020 року, виконавчий документ № 2-711/11 від 23.10.2017р. визнано таким, що не підлягає виконанню. Зобов`язано приватного виконавця Дніпропетровського округу Мосейко А.Г. закінчити виконавче провадження №57541708 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 711/11 від 23.10.2017р.

08.08.2021 року виконавчий документ № 2-711/11 від 23.10.2017р. було передано на виконання іншому приватному виконавцю Дніпропетровського округу Осельському Є.С. на підставі ускладненого договору про заміщення приватного виконавця від 20.07.2021р. 08.08.2021 р. приватним виконавцем Осельським Є.С виконавчого окруїу Дніпропетровської області, винесена постанова про повернення виконавчого документа № 2-711/11 від 23.10.2017р. стягувачові без виконання. Однак приватним виконавцем не було знято арешти з рахунків, коштів боржника.

Так, відповідно до інформації АТ «УКРСИББАНК» від 11 жовтня 2022 року по рахункам клієнта ОСОБА_1 діє блокування обтяження в ДРОРМ, що не є арештом.

В 2022 році ОСОБА_3 звернулася з запитом до Міністерства Юстиції України Південнно- Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зняття арешту (блоку) по рахункам які маються в АТ «УКРСИББАНК». Однак, відповідно до наданої відповіді від 01.08.2022р. ОСОБА_1 було відмовлено.

У зв`язку з накладанням арешту з 2018 року на рахунки, ОСОБА_1 не може отримувати належні їй соціальні виплати, оскільки вона стоїть на обліку у Державному центрі зайнятості Криворізький МРЦЗ, виплати які здійснює Міністерство соціальної політики станом на березень 2023 р., а також не має можливості отримати раніше виплачену заробітну плату, що є єдиним джерелом її існування.

Також судом встановлено, що на підставі заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. від 12.04.2023 року наказом Міністерства юстиції від 17.04.2023 №1383/5 діяльність приватного виконавця округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. припинена відповідно до пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень органів».

Нормативне обґрунтування суду

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону№ 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція).

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами, зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема, щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладенням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладення арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладення арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Враховуючи вищевикладене, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Статтею73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення.

В даному випадку рахунок ОСОБА_1 в АТ «Укрсиббанк», не є рахунком із спеціальним режимом використання, як то визначено абзаці 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та як посилається сама заявниці у своїй скарзі, але є рахунком для зарахування коштів цільового призначення, а саме заробітної плати, соціальної допомоги, оскільки остання стоїть на обліку у державному центрі зайнятості Криворізького МРЦЗ, виплати які здійснює Міністерство соціальної політики.

В Україні на конституційному рівні закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги (стаття 46 Конституції України).

Законом України «Про виконавче провадження» встановлений особливий порядок проведення стягнень з пенсії, яка відповідно до ст. 46 Конституції відноситься до основоположних прав і свобод особи які гарантуються державою та не можуть бути скасовані.

Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 яка не виконала судове рішення, державний виконавець у постанові від 27 жовтня 2018 року зазначив, що арешт накладається на все майно боржника в межах суми звернення стягнення.

Отже, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Крім того, застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні заяви щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 унеможливлює здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за умови пропуску стягувачем трирічного строку для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить до переконання, що не зняття арешту з майна заявника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, тому суд вважає скаргу законною та обґрунтованою.

Викладені у цій ухвалі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі №21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19).

Керуючись статтями 260, 353, 447-451, 453 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця задовольнити.

Скасувати арешт(блок), накладений відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни № 57541708 від 27.10.2018р. на належне - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) все рухоме та нерухоме майно.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали складено 18 травня 2023 року.

Суддя: О. В. Чайкіна