Рішення

від 12.04.2023 по справі 204/4298/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4298/22

Провадження № 2/204/321/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 квітня 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лавриненко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2022 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 серпня 2019 року, у сумі 56144 гривні 74 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 44205 гривень 09 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 11938 гривень 84 копійок (а. с. 1-3 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору № б/н від 14 серпня 2019 року та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитним договором у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Однак відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок цього, станом на 16 лютого 2022 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 56144 гривні 74 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 44205 гривень 09 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 11938 гривень 84 копійок, яку позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 разом із судовими витратами у сумі 2481 гривня (а. с. 1-3 та на звороті).

Ухвалою суду від 23 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 33).

29 вересня 2022 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 23 серпня 2022 року, позивачем усунуто (а. с. 39-43).

Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 14 годину 15 хвилин 03 листопада 2022 року (а. с. 44), копія якої надіслана відповідачу за вихідним № 17806/22-вих/2/204/1675/22 від 30 вересня 2022 року (а. с. 45). 08 листопада 2022 року на адресу суду надійшов з відміткою «за відсутністю поштового обліку» повернуто конверт, яким відповідачу направлялися копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками (а. с. 48).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 4), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 56-57), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, що 14 серпня 2022 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору № б/н від 14 серпня 2022 року та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, ОСОБА_2 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитним договором у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 16 лютого 2022 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 56144 гривні 74 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 44205 гривень 09 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 11938 гривень 84 копійок (а. с. 5-7).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч.2ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

На підтвердження того, що між банком і відповідачем було укладено договір про надання кредиту, позивачем надано в якості письмового доказу анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, (яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг) від 14 серпня 2019 року. Вказана Анкета-заява підписана 14 серпня 2019 року року від імені ОСОБА_1 (а. с. 7 на звороті).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із Анкети-заяви (а. с. 7 на звороті), у ній зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, РНОКПП, а також міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг та погодився з ним, а також з тим, що він згоден отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом самостійного його роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Також позичальник висловив свою згоду, що дана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у А-Банку, яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява підписана 14 серпня 2019 року позичальником та представником банку (а. с. 7 на звороті).

Натомість, Анкета-заява не містить жодних даних про те, яку саме картку отримав відповідач, строк її дії, та розмір наданого кредиту. Також не вказано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачеві, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. Про вид картки не вказано і в самій позовній заяві. Крім того, із даної анкети-заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг відповідачеві не видавався. Також позивачем до позову додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов, та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» (а. с. 9-17), які не містять відомостей щодо того, яку саме картку видано відповідачу, а також підпису останнього.

Про вид картки не вказано і в самій позовній заяві, тому, не зрозуміло, яким чином вказана заява стосуються кредитного договору № б/н від 14 серпня 2019 року. Крім того, із даної анкети-заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг відповідачу не видавався. А з наданої позивачем довідки за картками (а. с. 39) про відкриття відповідачу рахунку № НОМЕР_1 та надання йому карток №№ НОМЕР_2 від 23 жовтня 2019 року, 4323347310892168 від 14 серпня 2019 року, не вбачається яким чином вони стосуються анкети-заява від 14 серпня 2019 року та кредитного договору від 14 серпня 2019 року, а також довідки за лімітами (а. с. 40).

Крім того, не вбачається, яким чином стосується кредитного договору № б/н від 14 серпня 2019 року та заяви відповідача від 14 серпня 2019 року, довідка за лімітами кредитного договору б/н (внутрішньобанківський референт SAMABWFC10072868186) від 14 серпня 2019 року (а. с. 40). Інших доказів позивачем на підтвердження того, що відповідачем отримано кредитну картку за вказаним кредитним договором, суду не надано.

З тих підстав, що надані Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№ 6-16цс15) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Приписами ч. ч. 1, 3 ст.509ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, відповідно до вимог ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з вимогами п. 22 ч. 1 ст.1Закону України«Про захистправ споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22листопада 1996року «Провідповідальність занесвоєчасне виконаннягрошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

У Анкеті-заяві позичальника від 14 серпня 2019 року, процентна ставка не зазначена, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені і штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», як невід`ємні частини спірного договору.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України,за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms), неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період із часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більш співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

До того ж, суд звертає увагу на те, що у Резолюції Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано принципи для захисту інтересів споживачів.

Разом з цим, Верховний Суд у своїй постанові від 03 липня 2017 року у справі № 342/180/17 вказав на те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більш співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 серпня 2019 року шляхом підписання заяви-анкети.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та унеможливив покладання на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту банку позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Приписами п. 336 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 визначено, що первинні документи і додатки до них це документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах. До них відносяться: касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Так, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором від 14 серпня 2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем (а. с. 5-7), з якого не вбачається, яким чином він стосується кредитного договору № б/н від 19 серпня 2022 року. Також даний розрахунок не містить відомостей щодо суми фактично наданого кредиту відповідачу.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, останнім здійснювалися нарахування відповідачу відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом у період часу з 31 січня 2020 року по 31 січня 2022 року в загальному розмірі 25629 гривень 96 копійок. Так, зокрема, позивачем здійснювалися нарахування відповідачу відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом: 31 січня 2020 року 479 гривень 94 копійки, 29 лютого 2020 року 832 гривні 70 копійок, 31 березня 2020 року 1037 гривень 82 копійки, 30 квітня 2020 року 1192 гривні 17 копійок, 31 травня 2020 року 1144 гривні 21 копійка, 30 червня 2020 року 1024 гривні 96 копійок, 31 серпня 2020 року 905 гривень 92 копійки, 30 вересня 2020 року 378 гривень 38 копійок, 31 жовтня 2020 року 32 гривні 95 копійок, 31 січня 2021 року 1688 гривень 81 копійка, 28 лютого 2021 року 1500 гривень 69 копійок, 31 березня 2021 року 1626 гривень 90 копійок, 30 квітня 2021 року 1569 гривень 01 копійка, 31 травня 2021 року 1599 гривень 12 копійок, 30 червня 2021 року 1518 гривень 49 копійок, 31 липня 2021 року 1537 гривень 59 копійок, 31 серпня 2021 року 1531 гривня 82 копійки, 30 вересня 2021 року 1482 гривні 41 копійка, 30 листопада 2021 року 1482 гривні 44 копійки, 31 грудня 2021 року 1531 гривня 79 копійок, 31 січня 2022 року 1531 гривня 84 копійки, які, відповідно до наданих суду документів, не погоджені з відповідачем, оскільки у анкеті-заяві позичальника від 14 серпня 2019 року відсутні умови про встановлення розміру відсотків за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розрахунок заборгованості, що наданий позивачем на обґрунтування позовних вимог, є неналежним доказом для підтвердження позовних вимог, а тому суд не приймає його до уваги.

Тобто, докази, якими позивач підтверджує обставини щодо погодження між сторонами розміру відсотків, якими обґрунтовує свої вимоги, викладені в позовній заяві щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, у сумі 11938 гривень 84 копійки, в розумінні ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України, є неналежними та недостатніми для підтвердження позовних вимог.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст.13ЦПК України це не є обов`язком суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту погодження між сторонами умов кредитного договору, в тому числі і щодо розміру відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, а також, строку дії такого договору, а наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Таким чином, суд вважає не доведеним погодження між сторонами розміру відсотків, пені та штрафів, під які видавався кредит, у зв`язку із чим позовні вимоги АТ «Акцент-Банку» в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 44205 гривень 90 копійок суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про платіжні системи», платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для лініювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Тобто, використання платіжної картки можливе лише за наявності відкритого рахунку.

Так, позивачем на підтвердження своїх вимог, щодо користування відповідачем кредитними коштами позивача за договором № б/н від 14 серпня 2019 року та наявності у останнього заборгованості за ним, надано суду виписку «по основній картці відповідача НОМЕР_3 за період з 14 серпня 2019 року по 12 вересня 2022 року» (а. с. 36-38 та на звороті). Вказана виписка є первинним банківським документом, а тому може бути належним доказом у справі.

Однак, суд не приймає її до уваги з огляду на наступне.

Так, надана позивачем виписка «по основній картці відповідача НОМЕР_3 за період з 14 серпня 2019 року по 12 вересня 2022 року» містить інформацію як щодо картки НОМЕР_3 за період з 14 серпня 2019 року по 12 вересня 2022 року (а. с. 36 та на звороті) так, і інформацію щодо картки НОМЕР_4 за період часу з 25 жовтня 2019 року по 06 грудня 2021 року (а. с. 36 на звороті 38 та на звороті), яка не охоплює ввесь період кредитних відносин, оскільки фактично вона надана за період часу з 15 серпня 2019 року по 06 грудня 2022 року, а стягнути заборгованість позивач прохає станом на 16 лютого 2022 року.

Більш того, суд зазначає, що вказана виписка не містить інформації щодо встановлення відповідачу кредитного ліміту, тобто надання кредитних коштів останньому за вказаним кредитним договором від 14 серпня 2019 року, а також відомостей щодо його зміни (збільшення/зменшення кредитного ліміту).

Крім того, вказана виписка не містить інформації про стан (балансу) рахунку після здійснення тієї чи іншої операції, а число суми «в валюте операции» має додане значення, при цьому валюта операції вказана як UAH (українська гривня), а деякі числові значення вказані одночасно в CR (відповідно до загальновідомої інформації, за кодами UPS та IATA є коста-риканським колоном). Так, наприклад: 21 серпня 2019 року по картковому рахунку НОМЕР_3 здійснено операцію «зачисление перевода на карту»; «сумма в валюте операции» - «UAH 405,00 CR», «сумма в валюте карты» - «405,00 CR»; 01 грудня 2020року по картковому рахунку НОМЕР_3 здійснено операцію «проценты на остаток собственных средств»; «сумма в валюте операции» - «UAH 3,07 CR», «сумма в валюте карты» - «3,07 CR»; що позбавляє суд можливості перевірити рух коштів по вказаним у ній рахункам, а також перевірити суми використаних кредитних коштів відповідачем за казаним кредитним договором та суми внесених ним коштів в рахунок погашення заборгованості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що виписка по картковим рахункам відповідача, що надана позивачем на обґрунтування позовних вимог, є неналежним доказом для підтвердження позовних вимог, а тому суд не приймає її до уваги.

Таким чином, позивач не надав суду у якості доказу належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів на підставі вказаної Анкети-заяви від 14 серпня 2019 року на відповідний рахунок відповідача, та згідно з яким можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу саме як кредитні кошти; підтвердив факт користування вказаними кредитними коштами відповідачем, а також можна було б встановити суму, яку відповідач сплатила/перерахувала позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Більш того, позивачем у позовній заяві навіть не зазначена сума наданого кредиту відповідачу.

Тобто, позивачем не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу, як на підтвердження того, що ним було надано вказані кредитні кошти відповідачу, так і того, що останній ними користувався та має заборгованість за ними перед позивачем.

При цьому, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 серпня 2019 року, який надано позивачем (а. с. 5-7) вбачається, що станом на 16 лютого 2022 року у відповідача: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 44205 гривень 90 копійок, залишок заборгованості за тіло кредиту 37211 гривень 73 копійки, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) 6994 гривні 17 копійок, при цьому загальний залишок заборгованості за процентами 11938 гривень 84 копійки, залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість 2124 гривні 80 копійок, залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість 9814 гривень 040000000001 копійки.

Разом з цим, позивачем не розкрито таке поняття як «прострочена» заборгованості за наданим (тілом кредиту) та «проценти на прострочену заборгованість», їх правову природу та підстави нарахування не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», «проценти на поточну заборгованість» та «проценти на прострочену заборгованість», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню.

Крім того, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 серпня 2019 року, який надано позивачем (а. с. 5-7) вбачається, що відповідачем, у зазначений період часу з 21 серпня 2019 року по 06 грудня 2021 року сплачено суму в погашення за наданим кредитом у розмірі 391440 гривень 46 копійок.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту та обґрунтувань (підстав) для їх нарахування.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач є юридичною особою банківською установою, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, що вказує на обізнаність позивача із нормами процесуального права, які регламентують принцип цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, враховуючи те, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд та знає про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, зважаючи на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості визнаний судом неналежним доказом, а інших належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано, суд доходить переконливого висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд визнає, що наданими до суду доказами позивач не довів підстав для задоволення заявлених ним вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 серпня 2019 року, через що підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна