Ухвала

від 18.05.2023 по справі 369/7303/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7303/23

Провадження № 2-з/369/16/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Л.М.,

за участю секретаря Магераммової Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Опришко Е.В. про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про визнання права власності на самочинне будівництво,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Опришко Е.В. звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду.

Представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, в тому числі і по знесенню самочинно збудованих: гостьового будинку, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що предметом спору являється самочинно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 . Сторони по справі спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2014 року по 08 березня 2022 року. 16 травня 2015 року подружжя придбало земельну ділянку, площею 0,1402 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення ОСГ з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 по ціні 64 556,27 грн. Договір купівлі - продажу по вказаній земельній ділянці було укладено 16.05.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Кошти за земельну ділянку в повному обсязі сплатив продавцю позивач ОСОБА_1 до підписання договору купівлі-продажу, що може підтвердити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який є другом сім`ї, брат якого порекомендував купити вказану земельну ділянку і ОСОБА_4 в подальшому став хрещеним батьком ОСОБА_5 - доньки ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки було змінено на землю для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 18.10.2018 року. За час спільного сумісного проживання подружжя, ОСОБА_1 за власні кошти на вказаній земельній ділянці побудував гостьовий будинок та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які не введені в експлуатацію і право власності на них не оформлено. 28 лютого 2019 року винесено рішення № 40 Дмитрівською сільською радою про присвоєння будівельної адреси житловому будинку в с. Мила, будівництво якого проектувалось на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 - будинок АДРЕСА_1 . 20 червня 2020 року відповідачкою було подано відповідно до Акту здачі-приймання робіт до госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при головному архітекторі Києво-Святошинського району матеріали для будівельного паспорту на розпочате будівництво будинку АДРЕСА_1 , будівельний паспорт було виготовлено і копія його додається до позову на підтвердження того, що під час перебування у фактичних шлюбних стосунках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, купляли землі та будували будинок. Під час спільного проживання подружжя, відповідачка постійно створювала навмисно конфлікти, викликала поліцію, запевняла про домашнє насильство, але жодного разу не знімала побої і на підтвердження наявних тілесних ушкоджень у неї відсутні висновки CME. І тільки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24.02.2022 року, а точніше після того як відповідачка з донькою без нотаріальної згоди відповідача виїхала з України за кордон, відповідачка захопивши з собою мобільний телефон позивача, почала надсилати йому та родичам і друзям позивача смс-повідомлення з погрозами, почала направляти на АДРЕСА_1 . Мила працівників поліції із зазначенням того, що позивач є сторонньою для неї особою і просила його виселити з будинку, який позивач збудував на свої кошти і це на стадії коли будинок можна здати в експлуатацію через його готовність. Позивач вважає,що йогоправа таінтереси порушуютьсявідповідачкою ОСОБА_2 ,а томувирішив звернутисьдо судуз позовомпро визнанняправа власностіна самочиннебудівництво. Причиною цьому стала видана ОСОБА_2 05 травня 2022 року в м. Рим Італійської Республіки довіреність на ОСОБА_6 з подальшим коментуванням відповідачкою своєї дії позивачу, що на підставі довіреності вказана особа може розпоряджатись будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484405:03:001:0068 та вирішить питання з виселенням позивача із будинку АДРЕСА_1 .

Не вжиттязаходів забезпеченняпозову шляхомнакладення заборонивчиняти певнідії, в тому числі, і по знесенню самочинно збудованих: гостьового будинку, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано: «те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є співмірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».

Крім того, суд враховує, що як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 640/17257/16 (провадження № 61-37105св18): «Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив, що між сторонами дійсно існує спір, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії.

При цьому суд вважає, що відповідний вид забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, в тому числі і по знесенню самочинно збудованих: гостьового будинку, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , є співмірним з заявленими в майбутньому позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, такий захід забезпечення позову є тимчасовим і в разі вирішення між сторонами спору може бути скасовано судом.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом із тим, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Поряд із цим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Опришко Е.В. про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, в тому числі і по знесенню самочинно збудованих: гостьового будинку, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Для виконання цілей даної ухвали вважати:

- стягувачем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- боржником ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК