Рішення

від 10.04.2023 по справі 607/2524/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2023 Справа №607/2524/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С. М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Тернопільської міської ради Яроша О. П., представника відповідача Органу самоорганізації населення будинкового комітету «Микулин» - Кіцану А. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Органу самоорганізації населення будинкового комітету «Микулин» про визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільської міської ради, Органу самоорганізації населення будинкового комітету «Микулин», у якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Право власності на вказану квартиру належить позивачу на підставі технічного паспорта. Вказує, що ним було подано заяву до Тернопільської міської ради з проханням прийняти до комунальної власності гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , в якому знаходиться його квартира АДРЕСА_4 , оскільки без даного рішення не може реалізувати свої право на приватизацію квартири. Листом Тернопільської міської ради від 07.08.2019 позивачу було відмовлено у задоволенні вимог його заяви. При цьому, вказує, що квартирою АДРЕСА_2 він відкрито та безперервно володіє більше десяти років і не вживала заходів, спрямованих на приховування факту володіння майном, а тому просить визнати за ним право власності на спірну квартиру, застосувавши строки набувальної давності. З цих підстав, вважає відмову Тернопільської міської ради щодо прийняття житлового приміщення в комунальну власність незаконною, внаслідок чого він позбавлений можливості приватизувати вищевказану квартиру. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 15.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду постановленою 15.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні не заперечили щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Окрім цього, представником відповідача Органу самоорганізації населення будинкового комітету «Микулин» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого БК «Микулин» позовні вимоги визнає та не заперечує щодо його задоволення.

Судом встановлено, що гуртожиток загальною площею 403,9 кв.м., який розташований по АДРЕСА_3 зареєстрований на праві власності за колгоспом «Озернянський» на підставі рішення арбітражного суду Тернопільської області від 02 березня 2000 року у справі №3/122-699 і записано в реєстрову книгу за №1133, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим 04 липня 2000 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, житлове приміщення.

Розпорядженням Тернопільської міської ради №61 від 15 травня 2012 року «Про присвоєння адресного номера гуртожитку колгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », присвоєно житловому приміщенню гуртожитку загальною площею 403,9 кв.м., що згідно реєстраційного посвідчення від 04 липня 2000 року зареєстрований на праві власності за колгоспом « ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , адресний номер: АДРЕСА_3 .

Згідно витягу з сайту Міністерства юстиції України, колгосп «Озернянський», місцезнаходження якого - с. Озерна, Зборівського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 03783764, припинив свою діяльність.

Як вбачається з листа Органу самоорганізації населення-будинкового комітету «Микулин» від лютого 2023 року, БК «Микулин» не може передати в комунальну власність гуртожиток в АДРЕСА_3 , оскільки не є власником будівлі гуртожитку. Власник гуртожитку є колгосп « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який ліквідовано без правонаступництва.

На звернення позивача ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради із проханням про прийняття у комунальну власність міста гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , листом Тернопільської міської ради №10980/02Т від 07 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні його звернення та повідомлено, що для здійснення процедури прийняття у комунальну власність міста гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 необхідно надати власником житла або уповноваженим представником житла перелік документів, а саме: інвентарну справу, акт прийняття в експлуатацію, технічний паспорт, план інженерних мереж, правовстановлюючий документ на об`єкт передачі, довідку про балансову вартість, акт обстеження комісії.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Органом самоорганізації населення-будинковим комітетом «Микулин», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 з 25 березня 2000 року по теперішній час.

Факт реєстрації та постійного проживання позивача за даною адресою також підтверджується відміткою, у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який видано Тернопільським МВ УМВС України у Тернопільській області 28 червня 2002 року, де зазначено про реєстрацію позивача за даною адресою з 25 березня 2000 року.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Вимогами ст.181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з вимогами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

У відповідності до вимог п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Як передбачено п. 14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач достовірно довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном протягом більше 10 років. При цьому, житловий будинок АДРЕСА_3 , у якому знаходиться спірна квартира АДРЕСА_4 , зареєстровано на праві власності за колгоспом « ОСОБА_3 », який припинив свою діяльність.

Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не судом не встановлено, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що за позивачем слід визнати право власності на квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 44,9 кв.м.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.392 Цивільного кодексу України, суд ,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Органу самоорганізації населення будинкового комітету «Микулин» про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 44,9 кв.м.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, адреса місцезнаходження: вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305.

Відповідач: Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Микулин», вул. Микулинецька-бічна, 2а, м. Тернопіль.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич