Рішення

від 17.05.2023 по справі 120/194/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 травня 2023 р. Справа № 120/194/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №105/02-32-18-02 від 29.07.2022 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ".

Ухвалою від 13.01.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що оскаржуване рішення від 29.07.2022 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Управляюча компанія «КОМФОРТ АБ» прийнято у зв`язку з тим, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Зазначив, що посилання позивача на той факт, що контролюючим органом невірно визначено період протягом якого позивач подає декларації з податку на додану вартість є необґрунтованими, адже для анулювання реєстрації платником ПДВ визначальним є факт неподання декларацій або подання таких декларацій з нульовими показниками саме за останні 12 послідовних податкових місяців.

07.02.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній підтримав вимоги даного позову та просив їх задовольнити. Зокрема зазначив, що позивачем не заперечується той факт, що він не здійснював господарської діяльності у період з липня 2021 року по червень 2022 року, проте, це було пов`язано виключно з непереборними обставинами всесвітньої пандемії коронавірусної хвороби та введеного воєнного стану в Україні. Зазначив, що позивач не проявляв пасивної поведінки, як суб`єкт господарювання, щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності, а подання позивачем податкової звітності про відсутність господарських операцій, було зумовлено виключною неможливістю провадження ним такої господарської діяльності з урахуванням вказаних вище обставин.

Звернув увагу на те, що за змістом позову позивачем наголошувалось на правових висновках Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20 та від 19.10.2022 у справі №380/8769/20, за якими визначено, що конструкція п. п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 01.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Разом із тим, рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області №105/02-32-18-02 від 29.07.2022 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ". Як слідує із змісту відповідного рішення, підставою для його прийняття слугувало те, що позивач протягом періоду з 01.07.2021 по 30.06.2022 подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формулювання податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що у відповідності до п. п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Втім, позивач не погоджується із відповідним рішенням, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі також - ПК України).

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 49 ПК України встановлено порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Згідно п.п. 49.1, 49.2 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Положеннями п.49.4 ст.49 ПК України визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Статтею 184 Податкового кодексу України регламентовано підстави і порядок анулювання реєстрації платника податку.

Пунктом 184.1 статті 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами «а» - «з» цього пункту.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Відповідно до пункту 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233 (далі - Наказ № 1130) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно з пунктом 5.5 Наказу № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, стало складення контролюючим органом довідки про результати перевірки подання та/або неподання платником ПДВ до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 26.07.2022 №4372/02-32-18-05/41610283.

При цьому, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного у даній справі рішення, представник позивача не заперечує обставин того, що ТОВ "КОМФОРТ АБ" не здійснювало господарської діяльності у період з липня 2021 року по червень 2022 року, проте зазначає, що це було пов`язано виключно з непереборними обставинами всесвітньої пандемії коронавірусної хвороби та введеного воєнного стану в Україні.

Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що основним видом діяльності ТОВ "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11). З метою реалізації основного виду діяльності, позивач також діє у сфері вантажного автомобільного транспорту (КВЕД 49.41), технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (КВЕД 45.20), роздрібною торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.32), а також торгівлею іншими автотранспортними засобами (КВЕД 45.19).

Зазначив, що для здійснення діяльності підприємство вишукує, закуповує та здійснює перевезення автотранспортних засобів з країн Європейського Союзу. Отже, діяльність позивача передбачає здійснення певних дій, які вимагають певного контакту з іншими особами, перетин кордонів областей, а також інших країн світу тощо.

Разом із тим, постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено обмеження на певні періоди щодо здійснення певних видів діяльності, в тому числі щодо перетину державного кордону України до країн ЄС, тощо. Відповідні обмеження встановили, що особи, які перетинають державний кордон на в`їзд в Україну підлягають обов`язковій самоізоляції, строк якої становив 10 днів та розпочинався через 72 години з моменту перетину кордону. Аналогічні за характером обмеження передбачались і у країнах EC, зокрема Республіки Польща, через кордон якої раніше виїжджали найняті працівники позивача або сам власник.

З огляду на викладене, представник позивача зазначив, що у зв`язку із запровадженими обмеженнями, підприємницька діяльність позивача була обмеженою та не рентабельною, так як передбачала додаткові витрати для довготривалого та дороговартісного проживання водіїв на території країн ЄС під час карантинних обмежень.

Також вказав, що починаючи з 24.02.2022 діяльність ТОВ "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" була також обмежена, у зв`язку із введеним на території України воєнним станом, в період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України.

Посилаючись на наведені вище обставини, представник позивача зазначив, що з урахуванням зазначених вище, незалежних від позивача всесвітніх та всеукраїнських обставин, позивач у період з 01.07.2021 по 30.05.2022 року був позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Крім того, представник позивача також наголосив на необхідність врахування під час розгляду даної справи правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20 та від 19.10.2022 у справі №380/8769/20, за якими визначено, що конструкція п. п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Надаючи оцінку наведеним вище посиланням та твердженням представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно, описана представником позивача специфіка провадження ТОВ "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" свого основного виду діяльності (торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11)), свідчить про те, що наявні у спірний період обмеження, в тому числі щодо перетину державного кордону, які були запровадженні з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а в подальшому введеним на території України воєнним станом, дійсно могли призвести до зниження рівня рентабельності провадження саме такого виду діяльності.

Разом із тим, описана представником позивача в позовній заяві та у відповіді на відзив специфіка провадження ТОВ "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" такого виду діяльності, як торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11), в тому числі, обставини того, що провадження такого виду діяльності нерозривно пов`язане із необхідністю перетину державного кордону, ґрунтується виключно на поясненнях представника позивача та жодним чином документально не підтверджена.

Більше того, як слідує із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, такий вид діяльності ТОВ "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ", як торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11), дійсно є основним видом діяльності, однак не єдиним.

Зокрема, як видно із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Управляюча компанія "КОМФОРТ АБ" здійснює наступні види діяльності: 45.11 - Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 43.22 - Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 - Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.13 - Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 81.10 - Комплексне обслуговування об`єктів, 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 68.32 - Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 41.10 - Організація будівництва будівель; 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 - Будівництво трубопроводів; 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 - Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.19 - Торгівля іншими автотранспортними засобами.

З огляду на вище викладене, твердження представника позивача про те, що ТОВ "КОМФОРТ АБ" не здійснювало господарської діяльності у період з липня 2021 року по червень 2022 року, виключно з непереборними обставинами всесвітньої пандемії коронавірусної хвороби та введеного воєнного стану в Україні, судом оцінюються критично.

Крім того, суд також критично оцінює посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20 та від 19.10.2022 у справі №380/8769/20, з огляду на наступне.

Так, як слідує із змісту постанови Верховного Суду від 30.11.2022 року по справі №380/8687/20, суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

Також Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано урахували, що конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Проте, як зазначив суд касаційної інстанції, відповідно до матеріалів справи (№380/8687/20) у вказаний період позивач був позбавлений можливості вплинути на податкові показники на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на формування своїх подальших податкових зобов`язань/податкового кредиту через накладення арешту. Зокрема, товариство не мало змоги здійснювати господарську діяльність шляхом реєстрації податкових накладних в ЄРПН, через позбавлення прав на розпорядження та користування лімітом ПДВ у зв`язку з накладенням арешту.

При цьому, у справі №380/8687/20 позивач вживав процесуальні заходи з метою скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 у справі №463/3239/19, шляхом оскарження її в апеляційному порядку та звертаючись до Личаківського районного суду м. Львова з клопотаннями про скасування такого арешту. І лише 01.06.2020 Личаківський районний суд м. Львова, розглянувши чергове клопотання позивача про скасування арешту, ухвалою скасував арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, з підстав тривалого накладення арешту та відсутності повідомлень посадовим особам товариства про підозру у вчинені злочину.

Аналогічна ситуація також мала місце в межах розгляду справи №380/8769/20.

З огляду на викладене, посилання представника відповідача на відповідні висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20 та від 19.10.2022 у справі №380/8769/20, на переконання суду, є необґрунтованими, адже ситуації, за яких мало місце нездійснення суб`єктом господарювання своєї господарської діяльності є суттєво відмінними, оскільки позбавлення юридичної особи права на розпорядження та користування лімітом ПДВ у зв`язку з накладенням арешту, не можливо порівнювати із певними обмеженнями в перетині державного кордону, які, ймовірно, могли вплинути на рентабельність здійснення лише основного виду своєї господарської діяльності позивача.

Більше того, посилаючись на відповідні висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20 та від 19.10.2022 у справі №380/8769/20, в яких, як зазначає представник позивача, визначено, що конструкція п. п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності, останній не наводить жодних обставин, які б свідчили про те, що поведінка ТОВ "КОМФОРТ АБ" у спірний період не була пасивною.

Що ж до посилань представника позивача на те, що оскільки ТОВ "КОМФОРТ АБ" зареєстроване як платник ПДВ в груді 2017 року, а тому 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності слід відраховувати саме із грудня місяця, то такі оцінюються судом критично, адже положення підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України не містять жодних застережень стосовно того, що 12 послідовних податкових місяців має бути обраховано саме з місяця реєстрації суб`єкта господарювання платником ПДВ.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до переконання, що спірне рішення Головного управління ГУ ДПС у Вінницькій області про анулювання реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ "КОМФОРТ АБ" прийнято податковим органом правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак, не підлягає скасуванню.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати не підлягають присудженню в його користь.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт АБ" (вул. Максимовича, 4, оф. 515, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41610283)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення складено 17.05.2023.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна