Рішення

від 26.04.2023 по справі 320/12604/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2023 року 320/12604/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофермер" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофермер" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 03.11.2020 №КВ1013/1359/АВ/НП/СП/ФС-164 та від 03.11.2020 №КВ1012/1359/АВ/НП/СПТД/ФС-165.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки позивачем не чинились перешкоди у проведенні інспекційного відвідування. Наголошує, що не отримував направлення на проведення перевірки, а також вимогу про надання документів.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним правомірно винесено оскаржувані постанови, якими до позивача було застосовано штрафні санкції за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, з огляду на ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, створення перешкод в реалізації прав інспекторів праці.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофермер» від 14.09.2020 №2796, направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.09.2020-№1012, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством, відповідно до доповідної записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Знов`юка І.О. від 14.09.2020 №345, було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофермер».

Предмет контролю - додержання законодавства про працю, в частині не оформлення трудових правовідносин.

Також, відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофермер» від 14.09.2020 №2797, направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.09.2020 № 1013, на підставі звернення ОСОБА_1 від 07.08.2020, лист Держпраці від 28.08.2020 № 4977/2.1/3.1-зв-20, було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофермер».

Предмет контролю - додержання законодавства про працю.

29 вересня 2020 року інспекторомами праці було складено акти про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.09.2020 №1012/1359/АВ/НП та №1013/1359/АВ/НП.

На підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.09.2020 №1012/1359/АВ/НП, посадовою особою Головного управління було винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 03.11.2020 №КВ1012/1359/АВ/НП/СПТД/ФС-165, відповідно до якої, на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Крім того, на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.09.2020 №1013/1359/АВ/НП, посадовою особою Головного управління винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 03.11.2020 №КВ1013/1359/АВ/НП/СП/ФС-164, відповідно до якої, на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних постанов, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (надалі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у ч. 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V, порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону №877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 (ратифіковано Законом №1985-IV (1985-15) від 08.09.2004), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Під час проведення інспекційного відвідування, інспектори праці керуються Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823.

Відповідно до п. п. 3 п. 5 Порядку, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; рішення суду; повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; доручення Прем`єр-міністра України; звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; запит народного депутата України; невиконання вимог припису інспектора праці.

Відповідно до положень п. 10 Порядку, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.

У п. 11 Порядку, зазначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

При цьому, п. 12 Порядку передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що відповідачем була порушена процедура проведення інспекційного відвідування, зокрема, відповідач не з`являвся за юридичною адресою позивача та не міг фіксувати перешкоди зі сторони позивача для проведення інспекційного відвідування. До того ж, позивач наполягає на тому, що йому не було направлено жодного документу про проведення інспекційного відвідування, в т.ч. вимоги про надання документів.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.09.2020 посадовими особами Головного управління розпочато інспекційне відвідування за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивача.

Так, відповідачем були опитані працівники позивача, які знаходились на об`єкті відвідування (вирощування та збирання ягід), а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Копії пояснень вказаних осіб долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Згідно з довідкою Пенсійного фонду Київської області щодо поточного списку працівників страхувальника (ТОВ «Агрофермер») від 17.09.2020 встановлено, що ОСОБА_5 є діючим працівником ТОВ, відповідно до останнього звіту по ЄСВ за формою Додаток 4, поданий страхувальником за липень 2020 року.

Під час письмового опитування ОСОБА_5 16.09.2020 о 13 год 17 хв. встановлено, що він офіційно працює з 20.01.2020 головним агрономом у ТОВ «Агрофермер», тривалість робочого дня з 08 до 18, вихідні субота та неділя, заробітну оплату отримує 1 раз у місяць на картку, безпосередній керівник - ОСОБА_25 .

Працівнику, як представнику ТОВ «Агрофермер» на об`єкті відвідування, надавались для ознайомлення направлення на проведення інспекційних відвідувань та службові посвідчення присутніх інспекторів праці. Працівник ОСОБА_5 засобами телефонного зв`язку повідомив керівника ТОВ «АГРОФЕРМЕР» - ОСОБА_25 , про проведення інспекційного відвідування представниками Головного управління.

Факт надання письмових пояснень працівника ОСОБА_5 засвідчено його особистим підписом.

18.09.2020 Головним управлінням на юридичну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку було направлено рекомендованим листом з описом поштового відправлення (накладна від 18.09.2020 №0406005839676) копію направлення від 14.09.2020 №1012 на проведення інспекційного відвідування та один примірник Вимоги про надання документів від 17.09.2020 №1012, із визначеним переліком документів та термінів їх надання.

Крім того, 18.09.2020 відповідачем на юридичну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку було направлено рекомендованим листом з описом поштового відправлення (накладна від 18.09.2020 №0406005839668) копію направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.09.2020 №1013 та один примірник Вимоги про надання документів від 17.09.2020 №1013, із визначеним переліком документів та термінів їх надання.

Відповідно до пункту 11 Порядку №823, вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Станом на 29.09.2020, у термін, встановлений вимогами про надання документів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофермер» не було надано до Головного управління Держпраці у Київській області на ознайомлення жодних документів або інших пояснень, необхідних для проведення інспекційних відвідувань.

Пунктом 14 Порядку №823 встановлено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав.

З урахуванням наведених обставин, інспектором було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.09.2020 №1012/1359/АВ/НП.

Суд звертає увагу, що даний акт було направлено на юридичну адресу позивача засобом поштового зв`язку рекомендованим листом з описом поштового відправлення (накладна від 30.09.2020 №0406005835905).

Крім зазначеного, 29 вересня 2020 року інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.09.2020 №1013/1359/АВ/НП.

Даний акт було також направлено на юридичну адресу позивача засобом поштового зв`язку рекомендованим листом з описом поштового відправлення (накладна від 30.09.2020 №0406005835913).

Відповідно до частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура накладення штрафних санкцій, відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України регламентована Порядком № 509.

З 30 серпня 2019 року Порядок №509 затверджено Кабінетом Міністрів України в новій редакції, яка була чинною на момент розгляду справи щодо накладення штрафу на позивача. Відповідно до пункту 3 Порядку №509 (в редакції від 30.08.2019), справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

На виконання вимог Порядку №509 відповідачем було направлено на юридичну адресу позивача лист «Щодо розгляду справи про накладення штрафу» від 30.10.2020 №42/3/20/17193, відповідно до якого повідомлено позивача про розгляд справи про накладення фінансових санкцій щодо нього.

Суд зазначає, що Порядком №509 у новій редакції не встановлено вимоги щодо прийняття участі у розгляді справи про накладення штрафу суб`єкта господарювання чи його представника та надіслання йому повідомлення із зазначенням дати, часу та місця розгляду такої справи.

Термін для розгляду справи становить 45 днів з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою відповідних документів. Відповідно, контролюючому органу надано право розглядати справу про накладення штрафу у будь-який робочий день в межах 45-денного терміну.

Відповідно до абзацу 1 пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил.

Тобто, обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням відповідного листа. Фактичні обставини одержання такого листа знаходяться за межами компетенції Головного управління, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, відповідачем були складені відповідні акти та застосовні штрафні санкції.

У частині посилань позивача на те, що інспекторами Держпраці не дотримано вимог законодавства щодо призначення перевірки на підставі визначених законом підстав, суд звертає увагу на те, що згідно п.п. 3 п. 5 Порядку №823, інспекційні відвідування проводяться на підставі повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин та інформації ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.

У даному випадку, інспекційне відвідування призначено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофермер» від 14.09.2020 №2796, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством, відповідно до доповідної записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Знов`юка І.О. від 14.09.2020 №345.

Крім того, інспекційне відвідування щодо додержання законодавства про працю було призначено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофермер» від 14.09.2020 №2797, звернення ОСОБА_1 від 07.08.2020 та листа Держпраці від 28.08.2020 №4977/2.1/3.1-зв-20.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було дотримано встановлені законодавством, що регулює спірні правовідносини, вимоги щодо підстав призначення та проведення інспекційного відвідування.

Позивач зазначає, що за результатами проведення одного інспекційного відвідування, відповідач наклав два штрафи за одне й теж правопорушення.

Суд не погоджується з вказаними доводами позивача і зазначає наступне.

Відповідно до вищезазначених наказів та направлень на проведення інспекційних відвідувань, у позивача було здійснено спробу проведення контрольних заходів на предмет додержання законодавства про працю, в частині не оформлення трудових правовідносин та на предмет додержання законодавства про працю. Тобто, відповідачем було здійснено спробу проведення у позивача двох інспекційних відвідувань, різними контролерами, за різними предметами перевірки.

Позивач зазначив, що не отримував будь-яких документів та взагалі не був обізнаним із проведенням інспекційного відвідування, підставами та часом проведення такого відвідування.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп.1 пункту 10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь- якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці, проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2020 року по справі №0440/5056/18 зазначив: «...повідомлення об`єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування не є обов`язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування».

Тому, твердження позивача щодо неповідомлення його про проведення інспекційного відвідування, суд вважає необґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги по суті спору, враховуючи їх підстави, не знайшли свого фактичного підтвердження, при цьому, суд не встановив порушень процедури оформлення/проведення/фіксування результатів інспекційного відвідування, які можуть вплинути на законність оскаржуваних постанов.

Суд, враховуючи наведене, вважає, що відповідачем було дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу - інспекційного відвідування, а наведені позивачем доводи не містять у собі достатніх обставин, підтверджених відповідними доказами про допущення перевіряючими порушень процедури інспекційного відвідування, та, фактично, всі дії позивача, у сукупності, вказують на обґрунтованість висновків сторони відповідача.

Отже, суд не вбачає належних та достатніх підстав для визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Київській області №КВ1013/1359/АВ/НП/СП/ФС-164 від 03.11.2020 та №КВ1012/1359/АВ/НП/СПТД/ФС-165 від 03.11.2020.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність оспорюваної позивачем поведінки.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.