Постанова

від 17.05.2023 по справі 640/36598/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/36598/21 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПАРК" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «ПАРК» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:

- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк";

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26066 від 12.10.2021;

- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк";

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26070 від 12.10.2021;

- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк";

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26069 від 12.10.2021;

- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк";

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26068 від 12.10.2021.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк".

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26066 від 12.10.2021.

Визнано протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк".

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26070 від 12.10.2021.

Визнано протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк".

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26069 від 12.10.2021.

Визнано протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк".

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом- повідомленням № 053-26068 від 12.10.2021.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що за приписами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, вказано, що абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, передбачено, що організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, що і було встановлено в межах спірних правовідносин, а отже спірні рішення про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «ПАРК» та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва:

- № 105-18 від 15 травня 2018 року (маршрут № 582 "Ст.м. "Оболонь" - Ст.м. "Оболонь"), строком дії до 04 червня 2023 року;

- № 05-19 від 23 січня 2019 року (маршрут № 410 "Ст.м. "Нивки" - Ст.м. "Почайна"), строком дії до 31 січня 2025 року;

- № 24 від 28 січня 2020 року (маршрут № 575 "Вул. Терещенківська - вул.Сирецька"), строком дії до 27 січня 2026 року;

- № 60 від 10 липня 2020 року (маршрут № 151 "Вул. Закревського - Ст.м. "Почайна"), строком дії до 10 липня 2026 року.

12 жовтня 2021 року відповідач направив позивачу листи-повідомлення про дострокове розірвання в односторонньому порядку вказаних вище договорів з 17 жовтня 2021 року:

- № 053-26066 (про розірвання договору № 105-18 від 15.05.2018, маршрут № 582);

- № 053-26070 (про розірвання договору № 05-19 від 23.01.2019, маршрут № 410);

- № 053-26069 (про розірвання договору № 24 від 28.01.2020, маршрут № 575);

- № 053-26068 (про розірвання договору № 60 від 10.07.2020, маршрут № 151).

Обґрунтовуючи підстави для прийняття спірних рішень про розірвання договорів, оформлених листами-повідомленнями, відповідач вказує на абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем обставини не підтверджують факту недостовірності інформації, а лише можуть вказувати на недоліки в оформленні конкурсної документації, правовим наслідком чого може бути рішення про недопущення до участі в конкурсі. Крім того, зауважено, що абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку не передбачено права на односторонню відмову від договору, а покладено на організатора обов`язок забезпечити дострокове розірвання договору, що має відбуватися згідно загальних положень договірного права та положень умов договорів.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (Закон № 2344-III) автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 2344-ІІІ договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об`єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедуру визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут).

Відповідно до пп. 2 п. 55 Порядку організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу. Розірвання договору або анулювання дозволу відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору або дозволу. У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці; підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Порядок укладення та виконання угоди за загальним правилом регулюються нормами публічного права з субсидіарним застосуванням в окремих випадках норм приватного права (господарського, цивільного тощо).

Виконання адміністративного договору має здійснюватись відповідно до вимог законодавства й умов самого договору тією особою, яка має на це повноваження. Таке виконання має задовольнити сторони договору, тим самим припинивши дію договору. За недотримання цих параметрів виникає невиконання адміністративного договору, що призводить до настання відповідних правових наслідків, зокрема, відповідальності.

При невиконанні адміністративного договору закріплена можливість існування реакції та її закріплення у законодавстві у вигляді: адміністративної реституції (повернення сторін в початкове положення); розірвання договору (тягне припинення забезпечувального акта; припинення спільної діяльності, співробітництва). Часткова відмова від адміністративного договору та тимчасова відмова від адміністративного договору є оперативними правовими заходами, а повна відмова від договору належать до правоохоронних заходів. За загальним правилом, розірвання здійснюється за згодою всіх сторін договору. У законодавстві можуть бути передбачені випадки одностороннього розірвання без згоди іншої сторони, зокрема, у разі суттєвої зміни умов діяльності учасників договору або за рішенням адміністративного суду. Суб`єкт владних повноважень має право розірвати договір чи перекласти його виконання за своїм вибором на іншу особу, якщо попередній контрагент порушує договір або не має можливості його виконати.

Формальною підставою для застосування судового порядку розірвання адміністративного договору є насамперед вказівка на це в тексті конкретної угоди. Для уникнення дефектів тлумачення умов договору така вказівка має бути викладена не у формі права, а як обов`язок органу звернутися до суду в разі невиконання чи виконання неналежним чином зобов`язань іншою стороною договору. Водночас особливістю адміністративних договорів є нерозривний зв`язок прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень як суб`єкта адміністративно-договірної компетенції, що зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень здійснити дії щодо розірвання адміністративного договору в односторонньому порядку чи звернутися з відповідним позовом до суду незалежно від позначення в тексті договору окреслених дій терміном "право".

Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства. Водночас навіть винне порушення органом влади своїх зобов`язань за договором не може викликати розірвання договору, якщо таке рішення спричинить собою заподіяння шкоди публічним інтересам.

Таким чином, зміст адміністративного договору передбачає взаємні права та обов`язки учасників, що мають заданий, спрямований, заздалегідь визначений характер, який залежить від компетенційних повноважень тієї чи іншої сторони. Використання адміністративного договору з боку уповноваженого суб`єкта владних повноважень є правом та обов`язком одночасно. Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку став абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку, відповідно до якого організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником-переможцем конкурсу у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Суд першої інстанції доречно зауважив, що вказаною нормою не передбачено права на односторонню відмову від договору, а покладено на організатора обов`язок забезпечити дострокове розірвання договору, що має відбуватися згідно загальних положень договірного права та положень умов договорів.

Колегія суддів при розгляді справи акцентує увагу на тому, що положеннями вищевказаних договорів не передбачено права на односторонню відмову від договору у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Таким чином, за вказаних обставин відповідач, реалізуючи свої обов`язки із забезпечення дострокового розірвання договорів з позивачем, повинен належно встановити відповідні порушення та розірвати відповідні договори у встановленому порядку.

Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності заходу принципу правомірності необхідно проаналізувати три критерії: чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством); чи є легітимною мета такого обмеження; чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Враховуючи викладене, дострокове розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку, оформлене листами-повідомленнями, не відповідає принципу правомірності та пропорційності.

Аналізуючи зміст прийнятих відповідачем рішень судом попередньої інстанції вірно встановлено, що підставами для розірвання договорів став лист Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.10.2021 року № 053/03-3940, якими встановлено факт подання позивачем недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах, зокрема: неналежним чином вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті; в відомостях про додаткові умови обслуговування маршруту не зазначено інформацію про можливість забезпечення додаткових умов конкурсу; відсутні копії договорів з заводом виробником, що є порушенням додаткових умов конкурсу; неналежним чином та недостовірно вказано інформацію та ін.

Відповідно до пп. 1 п. 12 Порядку підставою для недопущення учасника до конкурсу є подання ним до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію.

Наведені відповідачем обставини не підтверджують факту недостовірності інформації, а лише можуть вказувати на недоліки в оформленні конкурсної документації, правовим наслідком чого може бути рішення про недопущення до участі в конкурсі.

Відповідно до п. 37 Порядку, достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2021 року у справі № 826/4585/18 зокрема зазначено, що Порядок № 1081 не містить положень щодо шляхів подолання недоліків чи помилок у поданих документах. У випадку прийняття відповідачем рішення на підставі підпункту 1 пункту 12 Порядку № 1081 (недопущення до участі в конкурсі) не є співмірним із порушенням, яке вчинено позивачем, а саме: допущення технічних помилок у заповненні документів, з урахуванням того, що останнім подано на конкурс всі документи, які надають можливість ідентифікувати транспортні засоби, які запропоновані для використання на маршруті № 825. Допущення такої помилки може бути враховано конкурсним комітетом при оцінюванні перевізника, а не шляхом недопущення до участі в конкурсі.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у справі № 826/13869/17, яка висвітлена у постанові від 21 листопада 2018 року, позаяк в межах даної справи позивач звернувся до суду з позовними вимогами, зокрема, про визнання протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення перевірки виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, яка проведена відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» та графіку перевірок на III квартал 2017 року. Крім того, предметом оскарження були рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про дострокове розірвання договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва. Водночас, підставою даного позову було те, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням встановленої законом процедури, оскільки в січні 2017 року відповідач уже проводив планову перевірку дотримання позивачем умов договорів на пасажирські перевезення та не виявив під час неї жодних порушень.

Таким чином, частково предмет, підстави, обставини справи та правове регулювання не є тотожними з правовідносинами у справі № 640/36598/21, зокрема з тієї підстави, що з ПП «Парк» договори були розірвані достроково та в односторонньому порядку, без проведення відповідної перевірки Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як стороною договору, а на підставі виключно листа Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 053/03-3940 від 06.10.2021, яка є окремою юридичною особою та не є стороною договорів перевезень.

Відтак, правовідносини у справі № 640/36598/21 та у справі № 826/13869/17 не є подібними, а висновки Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 826/13869/17, на які посилається апелянт не є обов`язковими для врахування судами при розгляді даної справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, де вказано, що Департамент транспортної інфраструктури виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилаючись на право проводити перевірки виконання умов договорів та право достроково розривати договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування не обґрунтовує те, чому таке право не було реалізовано у законний спосіб шляхом проведення відповідної перевірки дотримання вимог законодавства перевізником та подальшого розірвання договорів перевезень відповідно до положень таких договорів та нормативно-правових актів.

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на положення ст. 627 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, позаяк в межах даного адміністративного позову предметом є правомірність дій та рішень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як суб`єкта владних повноважень, який повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувані рішення про розірвання договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва прийняті необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПАРК" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу, Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко