Постанова

від 10.05.2023 по справі 201/595/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 201/595/20

провадження № 61-8407св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд», Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція»,

третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» (далі - ТОВ «Інтерсервісбуд»), Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція» (далі - ТОВ ВКП «Проммонтаж реконструкція»), третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди, поновлення права власності.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 кв. м, набута на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В. В. й зареєстрованого в реєстрі за № 12764. У вказаній квартирі позивач не проживав, так як планував спочатку зробити в ній ремонт, переобладнання та після цього вже використовувати її за призначенням. Однак, наприкінці жовтня 2019 року позивач, проїжджаючи АДРЕСА_14, побачив, що будинку, в якому знаходиться його квартира більше немає, оскільки його було знесено разом із декількома іншими будинками, які знаходились поряд. На вказаній території здійснюється величезне будівництво та висить повідомлення, про те, що будівництво здійснюється відповідачами.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь майнову шкоду, спричинену знищенням належної йому квартири, у розмірі 770 000,00 грн, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 700 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що будівництво (підготовчі роботи), яке здійснюється ТОВ «Інтерсервісбуд» в межах вказаних земельних ділянок, будь-яким чином стосується меж земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено факту руйнування його майна, здійснення такого руйнування саме внаслідок дій відповідачів, а також заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно з ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж реконструкція» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, спричиненої знищенням належної йому квартири, у розмірі 770 000,00 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради відмовлено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж реконструкція» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, спричиненої знищенням належної йому квартири, у розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив зі того, що визнаючи недоведеним факт знищення належного позивачу нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_2 , суд першої інстанції не дав оцінки долученим до справи доказам щодо факту його реальної наявності, згідно з даними договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В. В. й зареєстрованого в реєстрі за № 12764; витягу про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , від 05 грудня 2006 року № 12760251, а також технічного паспорта.

Апеляційний суд встановив, що житловий будинок на АДРЕСА_2 , у якому знаходилось належне позивачу нерухоме майно, фактично відсутній.

Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні у справі докази свідчать про те, що ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_1 майна без виплати будь-якої компенсації, тому позовні вимоги про стягнення з вказаних відповідачів на користь позивача відшкодування майнової шкоди у розмірі 770 000, 00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, з ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» на користь ОСОБА_1 також підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, спричиненої знищенням належної йому квартири, у розмірі 10 000,00 грн.

Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт знищення належного йому нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_2 , саме Дніпровською міською радою, тому вона є не належним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи

26 серпня 2022 року ТОВ «Інтерсервісбуд» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження ТОВ «Інтерсервісбуд» зазначає неправильне застосування судами норми матеріального права, зокрема без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема суди не дослідили докази та не встановили фактичні обставини справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Інтерсервісбуд» мотивована тим, що апеляційний суд:

- безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції;

- не встановив належним чином факт того, що саме ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» є завдавачами майнової та моральної шкоди позивачеві внаслідок знищення належного йому майна;

- не врахував, що згідно з наявними у матеріалах справи проектом підготовчих робіт «Будівництво виставково-торгівельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпрі» та схеми генерального плану розвитку м. Дніпра будівельний майданчик ТОВ «Інтерсервісбуд» та будинок позивача знаходяться на значній відстані один від одного;

- на надав належної оцінки тому, що відповідно до рішення районного виконавчого комітету Жовтневого району від 20 травня 1988 року житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2 визначний як «ветхий», тому існує вірогідність саморуйнування цієї будівлі;

- безпідставно прийняв до уваги розпорядження міського голови від 05 вересня 2019 року «Про надання дозволу ТОВ «Інтерсервісбуд» на тимчасове перекриття тротуарів і звуження проїжджих частин на вул. Михайла Коцюбинського та вул. Ламаній», листи ТОВ «Інтерсервісбуд» від 22 липня 2019 року, від 12 серпня 2019 року, листи департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради від 06 серпня 2019 року, як належні докази у справі;

- не звернув увагу на те, що проведення досудового розслідування слідчим відділом відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальних провадженнях № 42020040000000284 за частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом умисного знищення майна позивача та № 42020040000000756 за частиною першою статті 366 КК України за фактом можливого підроблення рішень Дніпровської міської ради, жодним чином не свідчить про доведеність вини заявника щодо завдання позивачу шкоди;

Також, у касаційній скарзі ТОВ «Інтерсервісбуд» зазначило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтувало тим, що повний текст осаджуваної постанови апеляційного суду представник заявника отримав 08 серпня 2022 року.

07 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку із застосуванням електронного цифрового підпису звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення солідарно шкоди з Дніпровської міської ради і визначення розміру моральної шкоди та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Як підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом норми матеріального права, зокрема без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 та постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував, що Дніпровська міська рада, не зважаючи на те, що вона була балансоутримувачем житлового будинку на АДРЕСА_2 , ігнорувала звернення позивача з приводу комісійного виходу та огляду території цього буднику, а також врегулювання спірних правовідносин;

- не звернув увагу на те, що рішення (дозвіл) Дніпровської міської ради про проведення будівельних робіт біля будинку на АДРЕСА_2 стало підставою для незаконного знищення ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» нерухомого майна ОСОБА_1 , тому в діях Дніпровської міської ради також наявна вина у завданні шкоди позивачу і вона є належним відповідачем у цій справі;

- належним чином не обґрунтував розмір відшкодування позивачу моральної шкоди та не перевірив його відповідність принципу адекватного відшкодування шкоди;

- не врахував душевні страждання позивача та те, що майже три роки відповідачі ігнорують всі його звернення.

Також у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовала тим, що повний текст постанови апеляційного суду отримала 08 серпня 2022 року.

12 грудня 2023 року від Дніпровської міської ради до Верховного Суду через канцелярію надійшов відзив на касаційні скарги ТОВ «Інтерсервісбуд» тапредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому Дніпровська міська рада зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 спрямованих до неї, з огляду на законність та обґрунтованість такого судового рішення.

19 грудня 2022 року від ТОВ «Інтерсервісбуд» до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому заявник вказав на те, що представник позивача не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, зокрема: факт заподіяння шкоди позивачу саме ТОВ «Інтерсервісбуд», доказів вини ТОВ «Інтерсервісбуд», а також доказів, які б свідчили про причинно наслідковий зв`язок між винними діями ТОВ «Інтерсервісбуд» та наслідками у вигляді майнової та моральної шкоди, завданої позивачу, а отже оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 залишенню в силі.

06 січня 2023 року електронною поштою та 11 січня 2023 року засобами поштового зв`язку від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Інтерсервісбуд», в якому зазначено, що наявні у справі докази підтверджують факт того, що відповідачами вчинено дії щодо знесення житлового будинку на АДРЕСА_2 , в якому знаходилось квартира позивача, тому доводи касаційної скарги ТОВ «Інтерсервісбуд» про недоведеність знесення такого будинку та відсутність підстав для задоволення позову є безпідставними, а оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, в частині, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , є законною та обґрунтованою.

27 січня 2023 року від ТОВ «Інтерсервісбуд» до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшли додаткові пояснення, в яких заявник зазначив, що аргументи відзиву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на його касаційну скаргу не відповідають дійсності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 серпня та 08 вересня 2022 року касаційні скарги ТОВ «Інтерсервісбуд» і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ТОВ «Інтерсервісбуд» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Інтерсервісбуд» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 201/595/20 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

01 листопада 2022 року матеріали справи № 201/595/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ТОВ «Інтерсервісбуд» і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 кв. м., на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 12764.

Право власності позивача зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, при цьому, у вказаній квартирі він не проживав.

У жовтні 2019 позивач дізнався, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому знаходилась його квартира, знесено. Точні дата та час знесення будинку не встановлено.

У звіті про оцінку майна, складеного оцінювачем Меделян Т. В. від 18 листопада 2019 року зазначено, що оскільки на дату оцінки оцінюваний об`єкт фізично не існує, провести безпосередній огляд об`єкту оцінки оцінювачем є неможливим. Ринкова вартість об`єкту оцінки, визначена порівняльним підходом з урахуванням округлення, на дату оцінки становить 770 000, 00 грн.

Разом з цим, під час дослідження фотоматеріалів, наданих замовником, оцінювачем встановлено, що за зазначеною адресою, а саме: АДРЕСА_2 , на місці розташування об`єкту оцінки, житловий будинок відсутній.

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро» від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222, ТОВ «Інтерсервісбуд» здійснюється нове будівництво за місцем розташування об`єкта будівництва в межах земельних ділянок, кадастрові номери: 1210100000:03:337:0061 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0063 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0059 на АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0051 на АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0060 на АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0062 на АДРЕСА_5 ; 1210100000:03:337:0055 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0057 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0050 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0056 на АДРЕСА_4 .

Згідно з повідомленням про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро» від 24 червня 2019 року за № ДП 020191750788. внаслідок зміни даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро» від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222, межі земельних ділянок в межах яких здійснюється нове будівництво не були змінені.

Відповідно до проекту підготовчих робіт «Будівництво виставково-торгівельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро», складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у 2019 році, та схеми генерального плану у масштабі 1:500 щодо частини кварталу, яка обмежена вулицями Ламаною та Михайла Коцюбинського в м. Дніпро, здійснюване будівництво (підготовчі роботи) провадиться в межах земельних ділянок, кадастрові номери: 1210100000:03:337:0061 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0063 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0059 на АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0051 на АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0060 на АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0062 на АДРЕСА_5 ; 1210100000:03:337:0055 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0057 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0050 на АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0056 на АДРЕСА_4 .

Згідно з вищезазначеними повідомленнями про початок виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222 та від 24 червня 2019 року за № ДП 020191750788, забудовником на АДРЕСА_15; на АДРЕСА_5 ; на АДРЕСА_3 ; на АДРЕСА_3 ; на АДРЕСА_16; на АДРЕСА_4 є ТОВ «Інтерсервісбуд». За іншими адресами інформація в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутня.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповіді на запит ОСОБА_1 від 12 березня 2007 року №03/1559 щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин, листом Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 23 квітня 2007 року № 10/10-380 повідомлено наступне: «За даними містобудівного кадастру і матеріалами історико-опорного плану 2-поверховий житловий будинок на АДРЕСА_2 відноситься до категорії «характерна рядова історична забудова» і розташований в районі загальноміського центру, в межах історичного ареалу № 1 (1770 - 1950 роки) та в межах комплексної охоронної зони пам`яток архітектури. По матеріалам Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, квартал, в межах якого розташовано будинок на АДРЕСА_2 , заплановано до комплексної реконструкції з розширенням транспортної розв`язки, улаштуванням транзитного з`їзду з мосту та автомобільним тунелем. В ході зазначеної реконструкції можливе знесення частини існуючої периметральної та внутрішньоквартальної забудови, в перелік якої входить зазначений будинок АДРЕСА_2 . Враховуючи вищезазначене, ГоловАПУ не може надати позитивний висновок стосовно реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин».

Згідно з проєктом підготовчих робіт «Будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпрі», складеного ФОП ОСОБА_5 у 2019 році, визначено характеристику місцевих умов такого будівництва, а саме: будівельний майданчик проектованого виставково-торговельного комплексу розміщений у АДРЕСА_6 і межує: з півночі - АДРЕСА_2 , з півдня і сходу - 1-2-3 поверховою забудовою, з заходу - АДРЕСА_3 . На території забудови розміщені колишні житлові 1-2-3 поверхові будинки, частково в аварійному і напівзруйнованому стані, що підлягають розбиранню, а також підведені до них комунікації, які також підлягають відключенню та демонтажу.

Відповідно до письмових пояснень Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, щодо погодження будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 зазначено, що положеннями Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачено погодження будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1). Також вказано, що в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутні відомості щодо здійснення знесення житлових будинків, будівель та споруд за адресами АДРЕСА_4 , 4, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 . Водночас, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звертало увагу, що даний вид будівництва потребує лише подання повідомлення про початок будівельних робіт та не передбачає отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з копією розпорядження міського голови від 05 вересня 2019 року № 1503-р «Про надання дозволу ТОВ «Інтерсервісбуд» на тимчасове перекриття тротуарів і звуження проїзних частин на вул. Михайла Коцюбинського та вул. Ламаній», відповідно до листів ТОВ «Інтерсервісбуд» від 22 липня 2019 року № 11/1724, від 12 серпня 2019 року №11/1724, департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради від 06 серпня 2019 року № 11/1724, у зв`язку з необхідністю виконання робіт з будівництва виставково-торговельного комплексу на розі вул. Ламаної та вул. Михайла Коцюбинського і прокладання інженерних мереж до будівельного майданчика, надано дозвіл ТОВ «Інтерсервісбуд» на тимчасове перекриття тротуарів і звуження проїзних частин на вул. Михайла Коцюбинського, від будинку № 10 до будинку № 18 A та в районі будинків № АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 ; на АДРЕСА_2 , від будинку АДРЕСА_7 до будинку АДРЕСА_13 , для виконання робіт з будівництва виставково-торговельного комплексу та інженерних мереж з 09 вересня 2019 року до 09 вересня 2021 року.

Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 22 грудня 2021 року № 3112-6418, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району. Вказаний житловий будинок з 01 січня 2018 року не обслуговується комунальними підприємствами, підпорядкованими департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, особисті рахунки на квартири закрито, нарахування плати за управління будинком не проводиться.

Також зазначено, що відповідно до рішення районного виконавчого комітету Жовтневого району від 20 травня 1988 року № 509 зазначений житловий будинок визначений як ветхий. Інша інформація у департаменті відсутня.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, на питання суду представник ТОВ «Інтерсервісбуд» зазначив, що товариством було врегульовано питання щодо нового будівництва з власниками квартир у тому числі, розташованих в будинку АДРЕСА_2 , зокрема, шляхом виплати грошової компенсації, окрім ОСОБА_1 .

Також відповідно до матеріалів справи, слідчим відділенням відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях №42020040000000284 за частиною першою статті 194 КК України за фактом умисного знищення майна ОСОБА_1 та № 42020040000000756 за частиною першою статті 366 КК України за фактом можливого підроблення рішень Дніпровської міської ради.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги ТОВ «Інтерсервісбуд»

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 ЦК України).

Відповідно до частин першої та пунктів 1, 2 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналіз наведених норм права з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Водночас, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також той факт, що саме неправомірними діями відповідача завдано шкоду позивачу.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно встановив, що житловий будинок на АДРЕСА_2 , у якому знаходилось належне позивачу нерухоме майно, фактично відсутній; ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» вчинили дії щодо знищення цього нерухомого майна без виплати позивачу будь-якої компенсації, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що з вказаних відповідачів на користь позивача підлягає стягненню відшкодування майнової шкоди у розмірі 770 000, 00 грн.

Посилання у касаційній скарзі ТОВ «Інтерсервісбуд» на те, що апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, підлягають відхиленню з огляду на таке.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц за позовом фізичної особи до держави України в особі Державної казначейської служби України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області про відшкодування моральної шкоди, предметом спору є стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача відшкодування завданої незаконними діями і рішеннями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди.

Натомість у справі, що переглядається, предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, поновлення права власності на знищене відповідачами нерухоме майно

Отже, у наведеній ТОВ «Інтерсервісбуд» постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ, відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявника про не врахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Аргументи касаційної скарги ТОВ «Інтерсервісбуд» про те, що суд апеляційної інстанції не встановив належним чином факт того, що саме ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» є завдавачами майнової та моральної шкоди позивачеві внаслідок знищення належного йому майна є безпідставними, оскільки наявні у справі докази та зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про протилежне.

Так, апеляційний суд у цій справі належним чином встановив, що саме ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ «ВКП Проммонтаж-реконструкція» було вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_1 майна, факт та розмір завданої позивачу шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями цих відповідачів та шкодою.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що згідно з наявними у матеріалах справи проектом підготовчих робіт «Будівництво виставково-торгівельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м. Дніпрі» та схеми генерального плану розвитку м. Дніпра будівельний майданчик ТОВ «Інтерсервісбуд» та будинок позивача знаходяться на значній відстані один від одного, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання касаційній скарзі ТОВ «Інтерсервісбуд» на те, що відповідно до рішення районного виконавчого комітету Жовтневого району від 20 травня 1988 року житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2 визначний як «ветхий», тому існує вірогідність саморуйнування цієї будівлі є безпідставними, оскільки факт саморуйнування вказаного житлового будинку є припущеннями заявника, які не підтверджені жодними доказами у процесі розгляду справи.

Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Отже, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню судом підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, варто зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні вказував на те, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria», заява № 68490/01).

Також ЄСПЛ у рішенні від 29 березня 2001 року у справі «Thoma v. Luxembourg» (заява № 38432/97) використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 29 березня 2001 року у справі «Thoma v. Luxembourg» (заява № 38432/97), від 20 липня 2000 року у справі «Caloc v. France» (заява № 33951/96) та від 04 липня 2000 року «Niedbala v. Poland» (заява № 27915/95) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, встановивши факт вчиненння ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» дій щодо знищення належного ОСОБА_1 нерухомого майна, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» на користь ОСОБА_1 відшкодуванням моральної шкоди спричиненої знищенням належної йому квартири саме у розмірі 10 000,00 грн.

Аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд не врахував душевні страждання позивача, є безпідставними оскільки зі зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що апеляційний суд врахував вказані обставини у процесі визначення розміру відшкодування моральної шкоди, якої зазнав позивач.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд належним чином не обґрунтував розмір відшкодування позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки розмір грошового відшкодування моральної шкоди обґрунтовано та визначено апеляційним судом відповідно до характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. При визначенні розміру відшкодування враховано вимоги розумності, виваженості та справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Щодо позовних вимог, пред`явлених до Дніпровської міської ради

Відповідно до частини першої і третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах № № 552/91/18, 554/9144/17.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивачем не доведено факт знищення належного йому нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_2 , саме Дніпровською міською радою, то вказаний відповідач є неналежним відповідачем у цій справі.

Водночас апеляційний суд правильно врахував, що цивільним законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що рішення (дозвіл) Дніпровської міської ради про проведення будівельних робіт біля будинку на АДРЕСА_2 стало підставою для незаконного знищення ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ ВКП «Проммонтаж-реконструкція» нерухомого майна ОСОБА_1 , тому в діях Дніпровської міської ради також наявна вина у завданні шкоди позивачу і вона є належним відповідачем у цій справі, є безпідставними, оскільки зводяться до припущень заявника, які не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду справи.

Посилання у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на неврахуванням апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 та постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, підлягають відхиленню, оскільки наведені у вказаних постановах судів касаційної інстанції висновки щодо загальних підстав відшкодування шкоди (статті 22, 23, 1166, 1167 ЦК України), не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що Дніпровська міська рада, не зважаючи на те, що вона була балансоутримувачем житлового будинку на АДРЕСА_2 , ігнорувала звернення позивача з приводу комісійного виходу та огляду території цього буднику, а також врегулювання спірних правовідносин, Верховний Суд також відхиляє, оскільки ненадання Дніпровською міською радою відповідей на звернення позивача не є фактичною підставою позову у цій справі, а отже предметом дослідження суду.

Інші наведені у касаційних скаргах ТОВ «Інтерсервісбуд» і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду по суті вирішення указаного спору та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ТОВ «Інтерсервісбуд» є необґрунтованими, а тому підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак