Постанова

від 10.05.2023 по справі 504/114/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 504/114/19

провадження № 61-11273св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сичавська сільська рада Лиманського району Одеської області, правонаступником якої є Южненська міська рада Одеського району Одеської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд», база відпочинку,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області, до якої приєднався Фонд державного майна України, на постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів:

Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (правонаступник Южненська міська рада Одеського району Одеської області), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгробуд» база відпочинку та, з врахуванням збільшених позовних вимог, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 73 від 28 грудня

2006 року «Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, та надання їм юридичних адрес» щодо пункту 10, яким присвоїно слідуючу юридичну адресу базі відпочинку «Агроцентренерго»;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 62 від 31 липня 2008 року «Про оформлення права державної власності та видачу свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, АДРЕСА_5 за Державою України в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд».

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради № 62 від 31 липня 2008 року, на об`єкт нерухомого майна - бази відпочинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, власником якого зазначена Держава Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгробуд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району (далі - виконавчий комітет) Одеської області № 88 від 30 грудня 2004 року «Про оформлення права приватної власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 оформлено право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2005 року з переліком об`єктів та споруд.

Право власності зареєстроване Комінтернівським РБТІ 02 березня 2005 року, реєстраційний номер 8275880.

У подальшому, 31 березня 2008 року рішенням виконавчого комітету № 20 «Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, та надання їм юридичних адрес» були внесені зміни до адреси будинку відпочинку суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , надавши базі відпочинку адресу: АДРЕСА_2 ).

18 грудня 2018 року позивачу стало відомо, що 31 липня 2008 року виконавчий комітет рішенням № 62 оформив право державної власності з видачею свідоцтва про право загальнодержавної власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на території АДРЕСА_7 за Державою Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгробуд». Свідоцтво про право власності видане 28 серпня 2008 року, право власності не зареєстроване, що підтверджується довідкою КП «Лиманське РБТІ № 747 від 14 вересня 2018 року.

28 грудня 2006 року рішенням № 73 виконавчий комітет присвоїв базі відпочинку «Агроцентренерго» юридичну адресу АДРЕСА_2 , про що йому стало відомо 30 липня 2018 року.

Зазначав, що рішеннями виконкому № 73 від 28 грудня 2006 року та № 62 від 31 липня 2008 року присвоєно однакові юридичні адреси базам відпочинку, що порушує його право власності. Комплекс будівель та споруд бази відпочинку, які належать йому на праві власності, ніяким чином не знаходяться на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », між базами не існує жодних спільних споруд, їх офіси знаходяться у різних місцях та не мають нічого спільного. Але з даних рішень виконавчого комітету вбачається, що частина будівель має таку ж саму нумерацію, як і його будівлі, а саме: будинки відпочинку під літ. А, Б1, Б2, Б3, з В1 по В14, та за рішенням знаходяться за тією ж адресою, що і його база відпочинку.

З огляду на вказане та посилаючись на те, що користуючись даною обставиною, недобросовісні особи бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » почали звертатися до правоохоронних органів із заявами про те, що він нібито незаконно займає та володіє відповідними будинками бази відпочинку для подальшого позбавлення його права власності на них, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 року у складі судді Вінської Н. В. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, у чому саме полягає порушення права власності позивача, оскільки однаковий перелік об`єктів на різних базах за відсутності доказу графічного зображення на місцевості (технічних паспортів) є припущенням. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження №12018160330000724 від 14 травня 2018 року не встановлено порушення права власності позивача сільською радою.

Крім того, відповідач рішенням №5 від 28 лютого 2019 року усунув протиріччя між сторонами щодо адрес та присвоїв базі відпочинку відповідача іншу адресу, що унеможливлює порушення права позивача на час ухвалення рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 31 липня

2008 року № 62, яким вирішено оформити право загальнодержавної власності за Державою Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні ДП «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» та видано свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану на території АДРЕСА_8 та складається з: літ. «А» - будинок відпочинку; літ. «А1» - будинок відпочинку; літ. «Б» - будинок відпочинку; літ. «Б1» - будинок відпочинку; літ. «Б2» - будинок відпочинку; літ. «В1,в1» - будинок відпочинку; літ. «В2, в2» - будинок відпочинку; літ. «ВЗ, вЗ» - будинок відпочинку; літ. «В4, в4» - будинок відпочинку; літ. «В5, в5» - будинок відпочинку; літ. «В6, в6» - будинок відпочинку; літ. «В7, в7» - будинок відпочинку; літ. «В8, в8» - будинок відпочинку; літ. «В9, в9» - будинок відпочинку; літ. «В10, в10» - будинок відпочинку; літ. «В11, в11» - будинок відпочинку; літ. «В12, в12» - будинок відпочинку; літ. «В13, в13» - будинок відпочинку; літ. «В14, в14» - будинок відпочинку; літ. «Г» - будинок відпочинку; літ. «Д» - підсобне приміщення; літ. «Е, е» - будинок відпочинку; літ. «Ж, ж» - будинок відпочинку; літ. «Ж1, ж1» - будинок відпочинку; літ. «Ж2, ж2» - будинок відпочинку; літ. «Ж3, ж3» - будинок відпочинку; літ. «З» - підсобне приміщення; літ. «И, и» - будинок відпочинку; літ. «К, К1» - будівля їдальні; І - брукування; № 1,2 - огорожа та видано свідоцтво про право власності на цей об`єкт.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 серпня 2008 року серії НОМЕР_2 на нерухоме майно - базу відпочинку, розташовану на території АДРЕСА_8 та складається з: літ. «А» - будинок відпочинку; літ. «А1» - будинок відпочинку; літ. «Б» - будинок відпочинку; літ. «Б1» - будинок відпочинку; літ. «Б2» - будинок відпочинку; літ. «В1, в1» - будинок відпочинку; літ. «В2, в2» - будинок відпочинку; літ. «ВЗ, вЗ» - будинок відпочинку; літ. «В4, в4» - будинок відпочинку; літ. «В5, в5» - будинок відпочинку; літ. «В6, в6» - будинок відпочинку; літ. «В7, в7» - будинок відпочинку; літ. «В8, в8» - будинок відпочинку; літ. «В9, в9» - будинок відпочинку; літ. «В10, в10» - будинок відпочинку; літ. «В11, в11» - будинок відпочинку; літ. «В12, в12» - будинок відпочинку; літ. «В13, в13» - будинок відпочинку; літ. «В14, в14» - будинок відпочинку; літ. «Г» - будинок відпочинку; літ. «Д» - підсобне приміщення; літ. «Е, е» - будинок відпочинку; літ. «Ж, ж» - будинок відпочинку; літ. «Ж1, ж1» - будинок відпочинку; літ. «Ж2, ж2» - будинок відпочинку; літ. «Ж3, ж3» - будинок відпочинку; літ. «З» - підсобне приміщення; літ. «И, и» - будинок відпочинку; літ. «К, К1» - будівля їдальні; І - брукування; №1,2 - огорожа, власник Держава Україна в особі в особі Верховної ради України в повному господарському віданні ДП «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд».

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що

ОСОБА_1 свідоцтво про право власності було видано 02 лютого 2005 року, тобто фактично раніше, аніж відповідачу - 28 серпня 2008 року, проте вказані свідоцтва мають однакові об`єкти нерухомого майна за однією і тією ж адресою, у зв`язку із чим у позивача виникли перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майно.

Позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню, оскільки фактично оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету було змінено рішенням виконавчого комітету від 28 лютого 2019 року, а позовні вимоги про визнання незаконним та скасування останнього в рамках даної справи не заявлялись.

Факт присвоєння іншої юридичної адреси рішенням виконавчого комітету від 28 лютого 2019 року не спростовує факт видання свідоцтв про право власності на одні й ті самі об`єкти нерухомого майна 02 лютого 2005 року та 28 серпня 2008 року. Доказів на підтвердження того, що вказані об`єкти нерухомого майна не є тотожними сторона відповідача до суду не надавала.

Також апеляційний суд відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява Фонду державного майна України про приєднання до касаційної скарги Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року прийнято заяву Фонду державного майна України про приєднання до касаційної скарги Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Южненська міська рада Одеського району Одеської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 911/3552/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі рішення Кодимського районного суду від 06 травня 2004 року виконавчим комітетом Сичавської сільської ради 02 лютого 2005 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ані у свідоцтві, ані у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВО №314366 від 04 березня

2005 року не зазначено загальну площу об`єкту нерухомості - бази відпочинку. У 2008 році ОСОБА_1 подав заяву про зміну адреси своєї бази відпочинку, внаслідок чого відбулось співпадіння адрес, а в подальшому ним зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості із збільшенням загальної площі об`єкту нерухомості без законних на те підстав.

Апеляційний суд не врахував, що база відпочинку, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , розташована на земельній ділянці загальною площею 1,316 га, з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, яка передана ОСОБА_1 розпорядженням Комінтернівської райдержадміністрації №267 від 27 березня 2005 року в оренду на 5 років для обслуговування бази відпочинку у с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області.

База відпочинку, яка належить Державному підприємству «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд», розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, яка межує з земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку ОСОБА_1 .

Крім того зазначає, що за наслідками технічної інвентаризації по кожній базі відпочинку може мати місто дублювання окремих літер та цифр. У даній справі у обох свідоцтвах зазначено різні об`єкти нерухомості під однаковими літерами та цифрами на різних базах відпочинку. При цьому мав місто факт присвоєння однакової поштової адреси бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », але, як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Сичавської сільської ради №5 від 28 лютого 2019 року усунуто протиріччя між сторонами щодо адрес та присвоєно базі відпочинку відповідача іншу адресу, що унеможливлює порушення права позивача на час ухвалення рішення.

Також вказує, що апеляційним судом помилково не застосовано строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він дізнався у січні 2015 року, а з цим позовом звернувся до суду лише у січні 2019 року.

Зазначає, що апеляційний суд не надав оцінки встановленої ним обставини про те, що 24 грудня 2007 року позивач та ДП ВФ «Агроцентенерго» погодили в натурі на місцевості межі земельної ділянки загальною площею 1,316 га забудованих земель, які належать позивачу, з межою земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку ДП ВФ «Агроцентенерго».

У заяві про приєднання до касаційної скарги Фонд державного майна України посилається на те, що він не був залучений до участі у справі, проте відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 серпня

2020 року №1010-р «Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна України» актом приймання-передачі від 05 лютого 2021 року єдиний майновий комплекс ДП ВФ «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» передано із сфери управління Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву «Украгропромбуд» до сфери управління Фонду.

Отже майно, яке перебуває на балансі ДП ВФ «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» перебуває у державній власності, тому не може бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

Фонд погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, і повністю приєднується до касаційної скарги Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Зазначав, що лише 14 травня 2018 року він дізнався про те, що однакова нумерація об`єктів баз відпочинку порушує його право приватної власності, оскільки була знесена огорожа, яка відділяла їхні бази відпочинку та представники ДП «Агроцентренерго» захопили його будівлі, мотивуючи це конкретно рішеннями Сичавської сільради про право власності та присвоєння юридичної адреси ДП «Агроцентренерго». Також зазначав, що зміна адреси була необхідна для приведення назви вулиці у відповідність із рішенням Сичавської сільради про перейменування АДРЕСА_3 .

Вказував, що з 28 лютого 2019 року формально ДП ВФ «Агроцентренерго» користується юридичною адресою, відмінною від адреси його бази відпочинку, проте будь-яких змін до офіційних документів, зокрема до Свідоцтва про право власності, не внесли. До Єдиного реєстру об`єктів державної власності про нерухоме майно внесено відомості, які не відповідають наявним документам та порушують його конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на заяву про приєднання до касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням №88 Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 30 грудня 2004 року оформлено за ОСОБА_1 право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з: літ. «А», «Б1-Б2»,»В1-В2», «В3-В18», «Д1-Д2», «Г1-Г2», «ГЗ-Г4» - будинки відпочинку; літ. «Е» - будинку охорони; літ. «е» - веранди; літ. «Ж» - медпункту; літ. «ж» - веранди; літ. «З» - кухні; літ. «І» - навісу; літ. «К» - ізолятору; літ. «к» - веранди: літ. «Л-М» - будинку відпочинку; літ. «л» - веранди; літ. «Л1 - Л2» будинку відпочинку; літ. «л1» - веранди; літ. «л2» - «ЛЗ - М1» - будинок відпочинку; літ. «М2» - будинок відпочинку; літ. «М3» - будинок відпочинку; літ. «м» - веранди; літ. «Н» - гаражу; літ. «О» - побутового приміщення; літ. «П» - підсобного приміщення; літ. «Р» - складу; літ. «С» - альтанки; літ. «С1» - альтанки; літ. «Т, Т2, ТЗ, Т4» - вбиральні; літ. «У-У1» - душової; літ. «Ф» - підсобного приміщення; літ. «X» - навісу; літ. «Ц» навісу; І, II - брукування; № 1-10- огорожі.

На підставі вказаного рішення 02 лютого 2005 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 на базу відпочинку за адресою:

АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано 02 березня 2005 року Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації за №8275880, номер запису 16 в книзі 58. В свідоцтві про право власності міститься опис об`єкта, який відповідає рішенню Сичавської СР № 88 від 30 грудня

2004 року.

Рішенням №73 від 28 грудня 2006 року Сичавська сільська рада Комінтернівського району Одеської області вирішила присвоїти базі відпочинку «Агроцентренерго» юридичну адресу: Одеська область, Комінтернівський район, територія Сичавської сільської ради, АДРЕСА_2

Відповідно до акту від 24 грудня 2007 року на підставі рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у справі

№ 21/96-07-2653 представником ТОВ «Інагро» Стеценко Н. О., в присутності начальника Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів Волкодава А. В., приватного підприємця ОСОБА_1 , Сичавського сільського голови Деркача О. В., представників суміжних власників землі і землекористувачів: представника Одеського цементного заводу «Цементник» Трояка Ю. Н. та представника «Агроцентренерго»

Комарова Н. В. в натурі встановлено межі земельної ділянки загальною площею 1,316 га забудований земель, наданої ПП ОСОБА_1 у власність для експлуатації та обслуговування бази відпочинку із земель рекреаційного призначення, що знаходились в оренді ПП ОСОБА_1 на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

В подальшому вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5122785800:01:008:0005. З додатка до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 27 грудня 2007 року вбачається, що з точки А до точки Б - землі б.в. ЖЕУ - б.в. «Агроцентренерго», що також підтверджується актом від 24 грудня 2007 року.

Рішенням № 20 від 31 березня 2008 року Сичавська сільська рада Комінтернівського району Одеської області вирішила внести зміни до адреси бази відпочинку суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , привласнивши наступну адресу:

АДРЕСА_2 ).

Рішенням № 62 Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 31 липня 2008 року оформлено право загальнодержавної власності за Державою Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої Фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгпромбуд» на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану на території АДРЕСА_4 та складається з : літ. «А» - будинок відпочинку; літ. «А1» - будинок відпочинку; літ. «Б» - будинок відпочинку; літ. «Б1» - будинок відпочинку; літ. «Б2» - будинок відпочинку; літ. «В1,в1» - будинок відпочинку; літ. «В2, в2» - будинок відпочинку; літ. «ВЗ, вЗ» - будинок відпочинку; літ. «В4, в4» - будинок відпочинку; літ. «В5, в5» - будинок відпочинку; літ. «В6, в6» - будинок відпочинку; літ. «В7, в7» - будинок відпочинку; літ. «В8, в8» - будинок відпочинку; літ. «В9, в9» - будинок відпочинку; літ. «В10, в10» - будинок відпочинку; літ. «В11, в11» - будинок відпочинку; літ. «В12, в12» - будинок відпочинку; літ. «В13, в13» - будинок відпочинку; літ. «В14, в14» - будинок відпочинку; літ. «Г» - будинок відпочинку; літ. «Д» - підсобне приміщення; літ. «Е, е» - будинок відпочинку; літ. «Ж, ж» - будинок відпочинку; літ. «Ж1, ж1» - будинок відпочинку; літ. «Ж2, ж2» - будинок відпочинку; літ. «Ж3, ж3» - будинок відпочинку; літ. «З» - підсобне приміщення; літ. «И, и» - будинок відпочинку; літ. «К, К1» - будівля їдальні; І - брукування; №1,2 - огорожа та видати свідоцтво про право власності на цей об`єкт.

На підставі вказаного рішення 28 серпня 2008 року Державі Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої Фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгпромбуд» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 на базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до листа керуючого справами Апарату Верховної Ради України

№ 15/26-79 (7074) від 17 січня 2015 року у відповідь на звернення

ОСОБА_1 , за інформацією останнього база відпочинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , належить державі в особі Верховної Ради України та перебуває у повному господарському віданні ДП Виробничої фірми «Агроцентеренерго» корпорації «Украгропромбуд». Разом з тим, зазначений об`єкт нерухомості не перебуває у віданні парламенту та на нього не поширюються відповідні положення законодавства.

Згідно з листа КП «Лиманське РБТІ Лиманської районної ради Одеської області» № 747 від 14 вересня 2018 року право власності на базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить Державі Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні державного підприємства «ВФ «Агроцентеренерго» корпорації «Украгропромбуд» не зареєстровано.

Відповідно до витягу з рішення № 5 від 28 лютого 2019 року «Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області та надання їм адрес» вирішено з метою уточнення та приведення у відповідність юридичної адреси відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 28 серпня 2008 року Держава Україна в особі Верховної ради України в повному господарському віданні ДП «Виробнича фірма «Агроцентеренерго» Корпорації «Украгропромбуд», внести зміни в рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради від 28 грудня 2006 року № 73 «Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та надання їм адрес», присвоївши адресу: АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки, виданої Сичавською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_1 , 1954 р.н., проживає без реєстрації на території АДРЕСА_4 .

В матеріалах справи міститься витяг з державного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12018160330000724

від 14 травня 2018 року за заявою управляючого бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована в межах Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, Деркач О. В. про те, що представники бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вчинили відносно нього хуліганські дії.

Також в матеріалах справи міститься витяг з державного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12018160330001039

від 07 липня 2018 року за заявою директора ДП «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» Яровенко Н. С. про те, що землевпорядник Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області вніс неправдиві відомості до плану викопіювання землекористування земель, що розташовані на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Також в процесі розгляду справи до матеріалів справи була приєднана копія ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 червня 2019 року у справі № 504/1905/19, з якої вбачається, що 26 березня 2019 року до Лиманського ВП ГУНП в Одеській області надійшла заява директора ДП «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» Яровенко Н. С. про прийняття мір до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 та реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Т. І., які за попередньою згодою намагаються заволодіти приміщеннями будинків бази відпочинку вищевказаного державного підприємства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Вказаною ухвалою суду накладено арешт на базу відпочинку, яка належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року ухвала слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області

від 05 червня 2019 року скасована, в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту відмовлено.

Окрім іншого, в матеріалах справи містяться відповіді на листи-звернення ОСОБА_1 до апарату Верховної Ради України, Фонду державного майна України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частини перша-друга статті 386 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада

2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, у чому саме полягає порушення права власності позивача.

Суд відхилив у якості доказу порушення права позивача витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження №12018160330000724 від 14 травня 2018 року, оскільки з даного витягу не встановлено порушення права власності відповідачем сільською радою, а вбачається факт вчинення представниками бази відпочинку «Океан» щодо заявника ОСОБА_4 хуліганських дій, проте які саме хуліганські дії були вчинені відносно ОСОБА_4 та чи були вони спрямовані на порушення права власності з даного витягу встановити не можливо.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо порушення його права власності наявністю однакової нумерації переліку об`єктів нерухомого майна, оскільки однаковий перелік об`єктів на різних базах за відсутності доказу графічного зображення на місцевості (технічних паспортів) є припущенням, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідач рішенням № 5 від 28 лютого 2019 року усунув протиріччя між сторонами щодо адрес та присвоїв базі відпочинку відповідача іншу адресу, що унеможливлює порушення права позивача на час ухвалення рішення.

Апеляційний суд вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку, що оскільки ОСОБА_1 свідоцтво про право власності було видано 02 лютого 2005 року, тобто фактично раніше аніж відповідачу - 28 серпня 2008 року, і вказані свідоцтва мають однакові об`єкти нерухомого майна за однією і тією ж адресою, у позивача виникли перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що вказані вище свідоцтва про право власності видані на одні й ті самі об`єкти нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, бази відпочинку позивача та відповідача знаходяться на різних земельних ділянках, яким присвоєно різні кадастрові номера, рішенням сільської ради змінено адресу розташування бази відпочинку відповідача і позивачем не доведено, що рішенням виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 62 від 31 липня 2008 року «Про оформлення права державної власності та видачу свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 серпня 2008 року порушуються його права.

Щодо доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог, проте в даному випадку у задоволені позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Отже, Верховний Суд дійшов переконання, що суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що судом з`ясовано фактичні обставини справи, надано оцінку зібраним доказам, правильно заставано норми матеріального права та ухвалено рішення у відповідності до вимог статті 263 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений Южненською міською радою Одеського району Одеської областіза подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 3 073,60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області, до якої приєднався Фонд державного майна України, задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року скасувати, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 рокузалишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Южненської міської ради Одеського району Одеської областісудовий збір у розмірі 3 073,60 грн

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович