Рішення

від 18.05.2023 по справі 184/660/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/660/23

Номер провадження 2/184/247/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_3 «про усунення перешкод у користуванні майном»,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом про усунення перешкод в користуванні майном і просить суд звільнити з-під арешту майно ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №56176704 (номер обтяження 25817578 (спеціальний розділ).

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, але надали суду заяву, в якій просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача - Покровський відділ ДВС у Нікопольськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їхньою відсутності, при винесення рішення покладаються на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №327764537 від 01.04.2023 у державному реєстрі містить запис про обтяження (арешт) майна позивача. Накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 за таким записом: Номер запису про обтяження: 25817578 (спеціальний розділ), внесений 20.04.2018р. на підставі документа: постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 56176704, виданий 13.04.2018, видавник: Покровський міський відділ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області. В Автоматичній системі виконавчого провадження (спецрозділ) міститься інформація стосовно перебування на виконанні виконавчого листа №2/184/119/18, виданого 26.02.2018р. Орджонікідзевським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 73020,88 грн. Постановою державного виконавця від 12.04.2018р. відкрито виконавче провадження №56176704. В ході проведення виконавчих дій, 13.04.2018р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 . В подальшому, 28.10.2019р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст.43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа повторно виконавчий документ не пред`являвся, про що свідчить інформація з Єдиного реєстру боржників наявна інформація лише про одне виконавче провадження №56176704, та Інформація з автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до якої на виконанні відносно ОСОБА_1 перебувало лише одне виконавче провадження №56176704 і його стан "завершено". На час звернення до суду з цим позовом боржнику належить майно: 2/3 частки квартири, трикімнатна, загальна площа 60.5кв.м, житлова площа 37.1кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Державний виконавець намагався звернути стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення боргу. Натомість, стягувач відмовився здійснити авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст.43 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого державним виконавцем було прийнято рішення про завершення виконавчого провадження. Постановою державного виконавця стягувачу встановлено строк для повторного пред`явлення в межах строків, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" (протягом трьох років). Цей строк сплинув 29.10.2022 року, проте стягувач своїм правом не скористався. Наявність зареєстрованого обтяження перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, а саме: вільно користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, в якій установлено форми власності (ст.13, 41, 142, 143), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (ст.1, 13), гарантії права власності та обов`язки власників (ст.13 і 41). Право на захист права власності на певне нерухоме майно в особи виникає на підставі ст.15, 16, 392 ЦК України. Згідно ст.317 ч. ч. 1, 2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. В той же час, відповідно до ст. 319 ч. ч. 1, 2 ЦК України, власник володіє,користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Як встановлює ст. 321 ч. ч. 1, 2 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. При цьому в силу ст. 328 ч. 1 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Ст.17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Ст.1 Протоколу №1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначено в п.п.19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини по справі « Кечко проти України» (Заява №63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років (ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч.5 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вже зазначалося, виконавчий документ повторно на виконання не надходив, що підтверджується Інформацією з Єдиного реєстру боржників та Інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження. Таким чином, стягувач втратив законну можливість стягнути з позивача заборгованість за рішенням суду в примусовому порядку у зв`язку з пропущенням строку пред`явлення виконавчого документа для виконання. Отже, існування зареєстрованого обтяження відносно майна є незаконним і недоцільним, порушує право позивача на мирне володіння майном, а відтак, обтяження підлягають припиненню. Згідно з ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна може бути знятий тільки за рішенням суду.

Згідно зі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна може бути знятий тільки за рішенням суду. Тому позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Вичерпний перелік підстав для зняття арешту безпосередньо державним виконавцем встановлений частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: - отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; - надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; - отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; - наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; - відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; - отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; - погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; - отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вчинення будь-яких дій безпосередньо державним виконавцем по завершеним виконавчим провадженням законодавством не передбачено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 зазначив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Приписами ст.321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 даного нормативно-правового акту, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконані в Покровському відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №56176704 з примусового виконання виконавчого листа №2/184/119/18, виданого 26.02.2018 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 73020,88 грн. 28.10.2019 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа передбачено ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на з попередження виконавця про повернення йому виконавчого провадження на проведення оцінки арештованого та описаного майна боржника ОСОБА_1 , що передбачено ст.43 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Станом на 04.05.2023 року виконавчий лист №2/184/119/18, виданий 26.02.2018 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області від стягувана ОСОБА_3 повторно на виконання до відділу не надходило.

Таким чином, вищевказане виконавче провадження повернуто, а тому наявність накладеного арешту на майно боржника, як гарантії виконання судового рішення є безпідставним та порушує право власності особи на належне йому майно.

Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту у позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Тому суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

Керуючись ст.ст.11, 13, 76-81, 268, 354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_3 «про усунення перешкод у користуванні майном» - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності, а саме: звільнити з-під арешту майно ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №56176704 (номер обтяження 25817578 (спеціальний розділ) на підставі виконавчого листа №2/184/119/18 від 26.02.2018 року, виданого Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18.05.2023р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш