Постанова

від 20.04.2023 по справі 910/7899/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. Справа№ 910/7899/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

представники сторін у судове засідання 20.04.2023 не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «БГФ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 (повний текст рішення складено 04.01.2021)

у справі № 910/7899/20 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз»

до Приватного підприємства «БГФ-Агро»

про стягнення 1 982 376,94 грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз» (далі - ТОВ «Агросоюз», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємства «БГФ-Агро» (далі - ПП «БГФ-Агро», відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 982 376,94 грн з якої: 1 668 928,50 грн основна сума заборгованості за отриманий товар згідно договору № 31/07/18 від 31.07.2018, пеня у розмірі 146 555,59 грн та штраф у розмірі 166 892,85 грн за порушення умов проведення розрахунків за вказаним договором.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №31/07/18 від 31.07.2018 в частині здійснення повної оплати за поставлену партію товару.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись зокрема на те, що в процесі зміни корпоративної структури підприємства, новому керівництву ПП «БГФ-Агро» не було передано усіх первинних документів, на підставі яких велась фінансова звітність у попередні періоди. Позивачем не додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження попередніх розрахунків між сторонами, які вочевидь мали місце, оскільки заявлена ТОВ «Агросоюз» сума основного боргу є меншою від суми накладної №3 від 11.12.2019. Також позивачем не надано до суду товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки товарів за договором поставки №31/07/18 від 31.07.2018, а акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує заявлену позивачем суму заборгованості. Документи внутрішнього обліку відповідача не містять записів про поставку зерна згідно з накладною №3 від 11.12.2019, що була складена на виконання умов договору поставки.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано клопотання про призначення комплексної судової технічної експертизи документів у задоволенні, якої судом було відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «БГФ-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз» заборгованість у розмірі 1 668 928,50 грн, пеню у розмірі 146 555,59 грн, штраф у розмірі 166 892,85 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 297 35,64 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство «БГФ-Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про призначення комплексної судової технічної експертизи документів у справі № 910/7899/20.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, що викладені у відзиві на позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 № 09.1-08/734/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7899/20 у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства «БГФ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/7899/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не пізніше 10.03.2021.

03.03.2021 від Приватного підприємства «БГФ-Агро» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «БГФ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/7899/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 задоволено клопотання Приватного підприємства «БГФ-Агро» про призначення у справі № 910/7899/20 комплексної судової експертизи. Призначено у справі № 910/7899/20 комплексну судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертам поставлені питання:

- чи нанесено відтиск печатки (штампа) в той час, яким датовано Накладну №3 від 11.12.2019 до Договору поставки №31/07/18 та Акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-АРГО» та ТОВ «Агросоюз»;

- чи виготовлено рукописний текст (підпис) в той час, яким датовано Накладну №3 від 11.12.2019 до Договору поставки №31/07/18 та Акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-АРГО» та ТОВ «Агросоюз»;

- в який період часу було виконано рукописний текст (підпис) у Накладній №3 від 11.12.2019 до Договору поставки №31/07/18 та Акті звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-АРГО» та ТОВ «Агросоюз».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросоюз» надати на експертизу оригінали Накладної №3 від 11.12.2019 до Договору поставки №31/07/18 та Акту звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-Агро» та ТОВ «Агросоюз». Витрати по проведенню експертизи покладено на апелянта - Приватне підприємство «БГФ-Агро». Зобов`язано Приватне підприємство «БГФ-Агро» здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку. Зобов`язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз після проведення експертизи надіслати копії експертного висновку позивачу та відповідачу. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків відповідно до статтей 384, 385 КК України. Зупинено апеляційне провадження у справі №910/7899/20 до проведення комплексної судової експертизи та отримання висновку цієї експертизи. Надіслано справу № 910/7899/20 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) для проведення комплексної судової експертизи.

29.07.2021 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз листом від 26.07.2021 №22103/21-34/22104/21-33 надійшли: клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, необхідності внести уточнення щодо об`єктів експертизи; рахунок та копія рахунку №2598 від 21.07.2021; матеріали справи № 910/7899/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз задоволено в повному обсязі. На вирішення експертизи поставлено питання, які уточнено відповідно до п. 1 клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до п. 2 клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вирішено надати на експертизу оригінали документів з вільними зразками відтисків печатки за період часу їх датування: січень-грудень 2019 року - січень-грудень 2020 року (в тому числі й за дати, які вказані у Накладній №3 до Договору поставки №31/07/18 та в Акті звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-Агро» та ТОВ «Агросоюз»), а також за той період, який передбачається, тобто коли могли бути нанесені відтиски печатки (печаток) у наданих на експертизу документах; порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів з грудня 2019 до лютого 2020, в яких рукописно виконано запис та підпис синьо-фіолетовим та чорними пастами кулькових ручок (такими ж за кольором та відтінком, як і в підписах у накладній №3, датованій 11.12.2019 до Договору поставки №31/07/18 та Акті звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-Агро» та ТОВ «Агросоюз»). Надано дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх накладних (досліджуваних та порівняльних) документах ПП «БГФ-Агро». Зупинено апеляційне провадження у справі № 910/7899/20 до проведення комплексної судової експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та отримання висновку цієї експертизи. Витрати по проведенню експертизи покладено на апелянта - Приватне підприємство «БГФ-Агро». Надіслано справу № 910/7899/20 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) для проведення комплексної судової експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021. Зобов`язано Приватне підприємство «БГФ-Агро» здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку. Зобов`язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз після проведення експертизи надіслати копії експертного висновку позивачу та відповідачу. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків відповідно до статтей 384, 385 КК України.

17.11.2022 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 15.08.2022 №22103/22-34/22104/22-33 про залишення ухвали без виконання у зв`язку з незабезпеченням виконання оплати вартості проведення експертизи. Разом з листом, надійшли, зокрема, матеріали справи № 910/7899/20.

Розпорядженням т.в.о керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 №09.1-07/487/22 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7899/20 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «БГФ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/7899/20 до провадження у визначеному складі суду; поновлено провадження у справі № 910/7899/20; розгляд справи призначено на 19.12.2022.

Судове засідання, призначене на 19.12.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Попікової О.В. 19.12.2022 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 розгляд справи № 910/7899/20 призначено на 25.01.2023.

У зв`язку з обранням судді Попікової О.В. членом Вищої ради правосуддя, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.01.2023 у справі № 910/7899/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 прийнято справу № 910/7899/20 за апеляційною скаргою ПП «БГФ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. та призначено розгляд справи на 16.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у зв`язку з неявкою учасників справи розгляд справи відкладено на 16.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у зв`язку з неявкою учасників справи розгляд справи відкладено на 20.04.2023.

У судове засідання 20.04.2023 представники сторін втретє не з`явились, про час та місце розгляду справи сторони повідомлялися належним чином. Про причини неявки учасники процесу суд не повідомили.

Ухвали суду від 25.01.2023, 16.02.2023 були направлені учасникам справи засобами електронного зв`язку (електронною поштою), ухвала суду від 16.03.2023 була направлена засобами поштового зв`язку. При цьому, поштовий конверт адресований відповідачу на адресу 01133, м. Київ, вул. Алмазова, 18/7, оф. 408, повернулися без вручення адресату за закінченням терміну зберігання, а поштовий конверт направлений за адресою: 01001, м. Київ, а/с В-397, повернулися без вручення адресату з відміткою про те, що адресат (відповідач) відсутній за вказаною адресою.

Зворотне поштове повідомлення адресоване позивачеві на час розгляду справи судом апеляційної інстанції до суду не повернулося, проте за інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження (трекінгу) поштового відправлення №0411638553716 та реєстру відправлення вбачається що поштове відправлення вручено адресату особисто 01.04.2023.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників учасників справи у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників позивача та відповідача що не з`явилися у судове засідання.

Судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 20.01.2023 у справі №465/6147/18 де суд касаційної інстанції зазначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства (подібні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17 тощо).

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (див. постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 31.07.2018 між ТОВ «Агросоюз» (продавець) та ПП «БГФ-АГРО» (покупець) був укладений договір поставки №31/07/18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Продавець зобов`язується передати покупцю наступний товар: пшениця 2, 3 клас. Загальна кількість товару складає 5000 т +-3%. Кількість товару, що поставляється в кожній конкретній партії вказується в накладних (п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями на умовах EXW, згідно правил Інкотермс-2010, транспортом покупця на склад останнього.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що ціна товару за 1 тону складається та прямо залежить від максимальної ціни, яка склалась на аграрному ринку України на момент розрахунку. Ціни за даним договором будуть складатись з врахуванням ПДВ (п.4.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору покупець перераховує оплату за товар, в залежності від максимальної ринкової ціни, яка склалась на аграрному ринку України на момент розрахунку, на розрахунковий рахунок продавця, але в будь-якому випадку кінцева дата розрахунків за відпущений товар до 31.12.2019.

Пункт відвантаження: Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Орепи. Транспортування товару відбувається засобами покупця (п. п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору перехід права власності на товар відбувається з моменту отримання товару на складі продавця на підставі виписаної видаткової накладної. Зазначений товар знаходиться на відповідальному зберіганні на складах продавця до моменту відвантаження покупцю. Ціна за зберігання однієї тони товару включається до ціни реалізації зазначених видів товару (п. п. 7.1, 7.3, 7.4 договору).

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

За вимогами п. 10.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.4 договору, в разі затримки оплати за відпущений товар, згідно умов, зазначених у п. 5.1 договору, більш ніж на 10 банківських днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу обумовлений договором товар - пшеницю у кількості 300,600 тон, загальною вартістю з ПДВ - 1 683 360,00 грн, що підтверджується накладною № 3 від 11.12.2019, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств.

Крім того, між сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.02.2020 склала 1 668 928,50 грн.

Як зазначалось вище, звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що вказана заборгованість відповідачем не погашена, а тому просить стягнути з Приватного підприємства «БГФ-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз» суму боргу у розмірі 1668928,50 грн за отриманий товар згідно договору № 31/07/18 від 31.07.2018, пеню у розмірі 146555,59 грн та штраф у розмірі 166892,85 грн за порушення умов проведення розрахунків за договором.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу обумовлений договором товар - пшеницю у кількості 300,600 тон, загальною вартістю з ПДВ - 1 683 360,00 грн, що підтверджується накладною № 3 від 11.12.2019, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств.

Вказана накладна відповідачем не спростована, підписана відповідачем без зауважень та застережень, скріплена печаткою відповідача (ПП «БГФ-Агро»).

Згідно п. 5.1 договору покупець перераховує оплату за товар, в залежності від максимальної ринкової ціни, яка склалась на аграрному ринку України на момент розрахунку, на розрахунковий рахунок продавця, але в будь-якому випадку кінцева дата розрахунків за відпущений товар до 31.12.2019.

Доказів виконання відповідачем свого зобов`язання щодо повної оплати товару суду не надано.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1 668 928,50 грн в якості оплати за поставлений товар. Доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем суду надано не було.

Крім того, як зазначалося вище, між сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.02.2020 склала 1 668 928,50 грн.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Доводи скаржника, що позивачем не було надано суду товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт поставки товарів за договором поставки №31/07/18 від 31.07.2018, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються умовами самого договору, відповідно до п. 3.1 якого поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями на умовах EXW, згідно правил Інкотермс-2010, транспортом покупця на склад останнього. Транспортування товару відбувається засобами покупця (п. 6.2 договору).

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про те, що в процесі зміни корпоративної структури підприємства, новому керівництву ПП «БГФ-Агро» не було передано усіх первинних документів, на підставі яких велась фінансова звітність у попередні періоди, що документи внутрішнього обліку відповідача не містять записів про поставку зерна згідно з накладною №3 від 11.12.2019, що була складена на виконання умов договору поставки, оскільки, такі доводи не спростовують поставку вказаного товару, яка підтверджується накладною № 3 від 11.12.2019 підписаною як позивачем так і відповідачем та скріплена печатками сторін.

Зміна власника або керівника підприємства, не є підставою для відмови від виконання своїх обов`язків, як і порушення кримінальних справ проти колишнього директора Приватного підприємства «БГФ-Агро» Бойко О.А. В матеріалах справи відсутній вирок суду.

Крім того, матеріали справи містять інші накладні за інший період та платіжні доручення, відповідно до яких відповідач отримував товар та розраховувався за нього, що свідчить про виконання сторонами вказаного вище договору поставки.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції за клопотанням скаржника, судом було призначено у даній справі комплексну судову експертизу документів, з дослідження накладної №3 від 11.12.2019 до Договору поставки №31/07/18 та Акта звірки взаєморозрахунків з 01.01.2020 по 12.02.2020 між ПП «БГФ-АРГО» та ТОВ «Агросоюз».

Однак, вказана судова експертиза проведена не була, ухвала суду залишена без виконання у зв`язку з незабезпеченням ПП «БГФ-АРГО» виконання оплати вартості проведення експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Враховуючи зазначене, поміж іншого що вже встановлено судом, на переконання колегії суддів, додатково можна стверджувати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена.

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог підтверджують факт поставки пшениці за накладною №3 від 11.12.2019 до Приватного підприємства «БГФ-Агро» в заявленому розмірі, оплату за яку позивач просить стягнути з відповідача. Тобто, надані позивачем докази є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Отже, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1 668 928,50 грн основної суми боргу.

Крім основної заборгованості, позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 146 555,59 грн та штраф у розмірі 166 892,85 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За вимогами п. 10.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.4 договору, в разі затримки оплати за відпущений товар, згідно умов, зазначених у п. 5.1 договору, більш ніж на 10 банківських днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пунктів 10.2, 10.4 договору.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 146 555,59 грн та штраф у розмірі 166 892,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 668 928,50 грн, пеню у розмірі 146 555,59 грн та штраф у розмірі 166 892,85 грн.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПП «БГФ-Агро» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2020 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БГФ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/7899/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/7899/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаргу Приватне підприємство «БГФ-Агро».

4. Матеріали справи №910/7899/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 16.05.2023 після виходу суддів з відпусток.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала