Постанова

від 16.05.2023 по справі 910/6/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. Справа№ 910/6/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 (повний текст рішення складено та підписано 07.12.2022)

у справі №910/6/22 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матоні»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 13478,85 грн.

В С Т А Н О В И В

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТОНІ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 13478,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №65305а9к3 від 12.03.2019 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля "PEUGEOT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у ТДВ СК «Альфа Гарант» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5949201, який на момент дорожньо-транспортної пригоди не діяв, а власником транспортного засобу "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є Відповідач з яким особа, винна у вчиненні ДТП, перебувала у трудових відносинах. Таким чином, у зв`язку з тим, що вина у вчиненні ДТП особою, яка перебувала у трудових відносинах з Відповідачем, встановлена в судовому порядку, останній зобов`язаний відшкодувати завдану своїм працівником шкоду розмірі 13478,85 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Матоні» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 9 435 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 589 грн. 00 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» 27.12.2022 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/6/22 частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач має нести відповідальність в розмірі 13478,85 грн. - вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, тобто в розмірі фактичних витрат, понесених у зв`язку з ремонтом пошкодженого транспортного засобу, оскільки відновлювальний ремонт автомобіля Пежо 307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є рахунки - фактури. Крім того, скаржник вважає, що судом невірно застосовано коефіцієнт фізичного зносу до всієї суми страхового відшкодування, оскільки в силу норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів цей коефіцієнт має застосовуватись тільки до вартості складників, що підлягають заміні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/6/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А. судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/6/22.

27.02.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку зі звільненням судді Пашкіної С.А. (головуючого судді), протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/6/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/6/22, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/6/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20 травня 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу «MAN TGX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом Drobech CNG, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ" та підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, схемою ДТП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №759/16061/19 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «MAN TGX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом Drobech CNG, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Оскільки між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №65305а9к3 від 12.03.2019 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, ОСОБА_3 21.08.2019 звернувся до страховика з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Фізичною особою - підприємцем Семеновою М.М. виставлено рахунок №7379 від 22.08.2019 року на ремонт транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 13478,85 грн., який складений згідно калькуляції Аудатекс.

Відповідно до Страхового акту №ARX2493150 від 03.09.2019 позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок Фізичної особи - підприємця Семенової М.М. в розмірі 13478,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №592840 від 04.09.2019 з призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту №ARX2493150 від 03.09.2019, ОСОБА_3 , рах.№7379 від 22.08.19».

Як встановлено місцевим господарським судом, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «MAN TGX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом Drobech CNG, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ", що відповідачем не заперечувалось.

29.10.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №СУ/007648/4-1 з вимогою здійснити відшкодування в порядку регресу в розмірі 13478,85 грн., що підтверджується копією фіскального чеку від 29.10.2019 р.

Відповідач у відповідь на зазначену претензію направив лист №11-11/19 від 11.11.2019, в якому просив надати звіт про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного «MAN TGX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у ТДВ «СК «Альфа - Гарант» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО5949201, але станом на 20.08.2019 поліс не діє. Доказів протилежного суду не надано.

Отже, оскільки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника «MAN TGX», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП не діяв, а ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому позивач звернувся з відповідним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ".

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № ARX2493150 від 03/09/2019 страхового відшкодування в розмірі 13478,85 грн, яке було перераховано на рахунок ФОП Семенової М.М., що підтверджується платіжним дорученням № 592 840 від 04.09.2019.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником за договором добровільного страхування шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Тобто, аналіз норм ст. 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом Drobech CNG, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ", про що не заперечував Відповідач у поданій заяві по суті спору.

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому Позивачем транспортному засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , має нести Відповідач, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено вказаний транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі №924/675/17 зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що для правильного визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ, який складає 0,7. А тому, виходячи з приписів п. 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, з урахуванням відсутності в матеріалах справи звіту визначення вартості пошкодженого транспортного засобу, а також непроведенням судової автотоварознавчої експертизи, у зв`язку з непроведенням оплати відповідачем, розмір завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 9435,20 грн. (13478,85 грн. * 0,7).

Проте, колегія суддів не погоджується з зазначеним виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки. Величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості відновленого після пошкодження автомобіля порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого автомобіля. За змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків)

Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тобто, матеріальний збиток, це вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2008, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (20.08.2019 року) строк експлуатації означеного автомобіля станом на дату ДТП складав 11 років.

А тому наявні підстави для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Відповідно до п. 8.2. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)

де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн.;

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт ,грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.03.2018 р. справі М 910/5001/17, від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Проте, місцевим господарським судом помилково застосовано коефіцієнт фізичного зносу до всієї суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем, оскільки значення коефіцієнту фізичного зносу відповідно до Методики приймається для розрахунку лише стосовно складників КТЗ, які підлягають заміні.

Позивачем на підтвердження суми страхового відшкодування надано рахунок на оплату по замовленню №7379 від 22.08.2019, ремонтну калькуляцію №1.003.19.0 від 31.08.2019 виконану в системі «AUDATEX», розрахунок страхового відшкодування, страховий акт №ARX2493150 від 03.09.2019.

Згідно з ремонтної калькуляції №1.003.19.0 від 31.08.2019, виконаної ТОВ «Інвест Ізоконсалт» в системі «AUDATEX», щодо транспортного засобу Пежо, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_4 , до загальної вартості входить вартість робіт в сумі 4012,00 грн., вартість фарбування в сумі 7443,44 грн. (8270,49 грн. - 827,05 грн. компенсація вигоди від фарбування) та вартість запасних частин в сумі 2023,41 грн., які складаються з наступного:

- вартість ремонтно-відновлювальних робіт - (4720,00 грн.-708,00 грн. +2760,00 грн.) = 6772,00 грн.;

- вартість необхідних для ремонту матеріалів - 5510,49 грн. (лакофарбові матеріали);

- компенсація вигоди від фарбування - 827,05 грн.;

- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту - (2204,16 грн. - 220,42 грн +39,67 грн.) = 2023,41 грн.;

- 0,7 - значення коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, виходячи з вимог п. 8.2 Методики визначаємо вартість матеріального збитку: 6772,00 + 5510,49 - 827,05 + 2023,41 * (1 - 0,7) = 13337,21 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТОНІ» страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню в сумі 13337,21 грн.

Водночас, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх заперечень.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що саме за клопотанням відповідача місцевим господарським судом призначалась судова автотоварознавча експертиза у цій справі, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, проте відповідачем не оплачена. Як і не було надано належним чином оформленого звіту визначення вартості пошкодженого транспортного засобу на підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/6/22 - підлягає зміні.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/6/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/6/22 змінити.

3.Прийняти нове рішення суду, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ" (04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЖАНСЬКА, будинок 12Б, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи 37687470) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) страхове відшкодування у розмірі 13337 (тринадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 00 коп.

4. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТОНІ" (04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЖАНСЬКА, будинок 12Б, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи 37687470) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 3285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 77 коп. судового збору за розгляд справ у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі №910/6/22 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/6/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік