Постанова

від 18.05.2023 по справі 922/1418/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1418/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Нововодолазької селищної ради (вх.497Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 (рішення ухвалено суддею Прохоровим С.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області 08.02.2023, повний текст рішення складений 15.02.2023) у справі №922/1418/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766)

до Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ 04397997, 63202, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Донця Григорія, 14)

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ соціального захисту населення Нововодолазької селищної ради

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1418/22 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Нововодолазької селищної ради на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з 01.12.2021 - 31.07.2022 (включно) у сумі 38762,76 грн. та 2481,00 грн. судового збору.

Нововодолазька селищна рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1418/22 в повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на таке:

- судом першої інстанції не надано належну правову оцінку доводам відповідача щодо того, що чинне законодавство України передбачає можливість компенсації пільг з послуг зв`язку за рахунок усіх місцевих бюджетів, та не покладає ці видатки виключно на бюджети селищних територіальних громад. Позивач має право на відшкодування пільг послуг зв`язку не лише з бюджету селищної громади, а й з будь-якого іншого місцевого бюджету, передбаченого Бюджетним кодексом України обласного, районного бюджету;

- відповідач не заперечує та не спростовує, що розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за грудень 2021 липень 2022, а також акти звіряння розрахунків станом на 01.01.2022, 01.02.2022, 01.06.2022, 01.07.2022 та 01.08.2022 були направлені позивачем на адресу відповідача на паперових носіях. Проте, судом першої інстанції не взято до уваги, що Нововодолазька селищна рада та її виконавчий орган, що забезпечує виконання на території Нововодолазької селищної ради повноважень у сфері соціального захисту населення Відділ соціального захисту населення Нововодолазької селищної ради, не підписували та не погоджували акти звіряння розрахунків;

- судом першої інстанції необґрунтовано враховано акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форма « 3-пільга», як допустимий доказ, тому як складання такого документу не передбачено діючим законодавством. Крім того, наявні в матеріалах справи акти форма « 3-пільга» оформлені позивачем в односторонньому порядку, відповідачем не погоджені та не підписані.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Нововодолазької селищної ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1418/22; попереджено, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1418/22.

24.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1418/22.

29.03.2023 від АТ "Укртелеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

Акціонерне товариство Укртелеком є оператором електронних комунікацій, який надає електронні комунікаційні (телекомунікаційні) послуги споживачам у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації, Закону України Про електронні комунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України (нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач надає телекомунікаційні послуги споживачам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

У період з 01.12.2021 по 31.07.2022 позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Нововодолазької селищної ради, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати на загальну суму 38762,76 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлені листи «Щодо надання інформації, яка міститься в реєстрі» від 06.01.2022, 07.02.2022, 07.06.2022, 07.07.2022, 08.08.2022 разом із доданими до них розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку за грудень 2021 липень 2022, а також актами звіряння розрахунків станом на 01.01.2022, 01.02.2022, 01.06.2022, 01.07.2022 та 01.08.2022.

У листах позивач просив відповідача провести звіряння інформації, що міститься у наданих розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку, із інформацією у Єдиному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, доступ до якого наявний у структурних підрозділах з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад; у разі виявлення розбіжностей позивач просив направити їх на електронну адресу.

Відповіді на вищезазначені листи відповідачем не надано.

У липні 2022 позивач направив відповідачу претензію з вимогою про відшкодування витрат за період з 01.12.2021 по 30.06.2022 у сумі 34269, 40 грн. понесені внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах мешканцям Нововодолазької селищної ради.

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що АТ «Укртелеком» має можливість звернутися до інших розпорядників коштів місцевих бюджетів (обласної, районної ради) з числа зазначених у ст. 91 Бюджетного кодексу України для компенсації вартості пільг з послуг зв`язку. Крім того, за твердженням відповідача, Нововодолазька селищна рада не зобов`язана відшкодовувати позивачу витрати, понесені внаслідок надання мешканцям селищної ради послуг на пільгових умовах.

Несплата відповідачем позивачу коштів за надані телекомунікаційні послуги і стала підставою звернення з відповідним позовом до господарського суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач в порушення вимог Бюджетного кодексу України, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не відшкодував позивачу вартість наданих послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з 01.12.2021 по 31.07.2022 .

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами 1-3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", приписами статті 19 якого унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Обов`язок надання послуг зв`язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для відповідних категорій осіб.

Відповідно п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів бюджетної системи України є принцип самостійності, відповідно до змісту якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", який введено в дію з 01.01.2021, внесено зміни до ст. 85, 86 і 89 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

Також, з 01.01.2021 розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64 Бюджетного кодексу України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1 Бюджетного кодексу України).

В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.

Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014. № 333-р адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.

Відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (п.7 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України).

Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.

В силу положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 725р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області адміністративним центром Нововодолазької об`єднаної територіальної громади визначено смт. Нова Водолага.

Відтак, представницьким органом Нововодолазької об`єднаної територіальної громади є Нововодолазька селищна рада.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Частиною 1 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону Про місцеве самоврядування в Україні мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Згідно положень ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Фінансування пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок місцевих бюджетів передбачено, також, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.18 №688 Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі Соціальний захист та соціальне забезпечення.

У листі від 19.07.2022 № 09010-03-6/15533 Міністерство фінансів України наголосило на тому, що оскільки витрати за надання пільг з оплати зв`язку окремим категоріям громадян включено до визначених ст. 91 Бюджетного кодексу України видатків місцевих бюджетів, їх відшкодування повинно здійснюватися відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів, виділених на цю мету з відповідних місцевих бюджетів.

Виходячи з системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання мешканцям Нововодолазької селищної ради послуг зв`язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.12.2021 по 31.07.2022 позивачем надано електронні комунікаційні (телекомунікаційні) послуги на пільгових умовах громадянам Нововодолазької селищної ради, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати на загальну суму 38762,76 грн.

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку для отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян за грудень 2021 липень 2022, а також акти звіряння розрахунків були направлені позивачем на адресу Нововодолазької селищної ради на паперових носіях, та отримані останнім, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Обставини отримання таких документів не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок боржника виконати зобов`язання в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Направлення відповідачу розрахунків видатків, в яких зазначена вартість послуг, наданих пільговикам у минулому місяці та актів звіряння розрахунків є вимогою позивача про оплату в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та підставою для виконання зобов`язання відповідачем.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що вказані акти підписані з боку відповідача.

В матеріалах справи мітяться копії вказаних актів та вони, як слушно зазначає відповідач, ним не підписані.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він не заперечує та не спростовує, що розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремими категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку для отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, за грудень 2021 - липень 2022, а також акти звіряння розрахунків станом на 01.01.2022, 01.02.2022, 01.06.2022, 01.07.2022 та 01.08.2022 були направлені позивачем на адресу відповідача на паперових носіях.

Крім того, ані факт, ані обсяг наданих послуг відповідним пільговикам у вищезазначений період часу, визначений за змістом актів звіряння розрахунків, відповідачем не оспорено та не спростовано (у тому числі, з мотивів відсутності обов`язку щодо відшкодування витрат з бюджету відповідача). В матеріалах справи відсутні заперечення щодо розрахунків позивача стосовно видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат; зауваження, претензії щодо нарахованих сум.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що складання акту звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форма « 3-пільга» не передбачено діючим законодавством, а тому вказані акти не можуть бути належними доказами надання послуг.

Колегія суддів зазначає, що дійсно з 01.10.2019 було виключено з Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, пункти 11 та 12 (щодо форми складання звітів). Натомість іншої форми для складання документу за результатами такого звіряння чинним законодавством, встановлено не було. Тобто, складання таких документів за певною формою у спірний період не передбачено законодавством, натомість, не скасовує обов`язок відповідача щодо звіряння інформації, одержаної від надавача послуг в силу того, що на нього покладено обов`язок розрахунку розміру пільг та їх надання.

Таким чином, є правомірними і добросовісними дії позивача, який з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах та суми заборгованості щомісяця складав акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги та направляв їх для підписання відповідачу.

Факт не підписання вказаних актів звіряння відповідачем не свідчить про наявність підстави для звільнення від встановленого законом обов`язку компенсувати вартість отриманих пільговими категоріями населення послуг зв`язку.

Так, у супровідних листах, які направлялись на адресу відповідача, зазначалася помісячна сума розрахунків на відшкодування вищевказаних витрат, кількість абонентів-пільговиків, також позивач просив відповідача надати інформацію, яка міститься в Єдиному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та у разі наявності розбіжностей, направити їх на електронну адресу позивача.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після отримання листів від позивача звертався до позивача із повідомленням про необхідність підготувати документацію у іншому форматі чи згідно інших вимог законодавства.

Таким чином, скасування певних форм звітності без подальшого запровадження інших, та за умов чинності обов`язку з проведення звіряння між позивачем і відповідачем для цілей проведення розрахунків з відшкодування, обумовлює висновок про відповідність принципу справедливості, добросовісності і розумності відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України поведінки позивача з надання відповідачу відомостей про надані ним послуги пільговикам у спірний період, достовірність яких відповідачем належними і допустимим доказами не спростована.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1418/22 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нововодолазької селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1418/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.05.2023.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель