Рішення

від 11.05.2023 по справі 903/6/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2023 року справа № 903/6/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича,

за присутності:

Андрущак О.М. - представник Волинської обласної державної (військової) адміністрації (довіреність від 28.10.2022р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.11.2022р.)

Ковальчук О.В. - головний спеціаліст відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління ГУ Держгеокадастру у Волинській області (дов. від 02.01.2023р. №3-0.6-1/62-23)

Присяжнюк І.Б. - прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071756 від 01.03.2023р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м. Луцьк

до відповідача 1: Поромівської сільської ради, с. Поромів

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача 3: Володимирської районної державної (військової) адміністрації, м. Володимир

про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання незаконними та скасування пунктів додатку до наказу та рішення, скасування реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив: 02 січня 2023 року заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом від 26.12.2022р. №50/1-2662вих-22 до Поромівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Володимирської районної державної (військової) адміністрації в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га;

- визнати незаконним та скасувати п. 38 додатку до наказу Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнати незаконним та скасувати п. 38 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 15,6377 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 у комунальну власність Поромівської сільської ради;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 15,6377 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області;

- усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 0721184400:17:000:0005, площа 15,6377 га.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023р. позовні матеріали було передано для розгляду судді Якушевій І.О.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, з врахуванням п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016р., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 09.01.2023р. №01-4/5, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023р., розгляд відповідних позовних матеріалів було доручено судді Войціховському В.А.

Ухвалою від 16.01.2023р. (з огляду на наведені прокурором в позові обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва в суді) було підтверджено підстави представництва заступником керівника Володимирської окружної прокуратури інтересів держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації за відповідною позовною заявою, прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено її розгляд в підготовчому засіданні на 13.02.2023р., запропоновано прокурору та сторонам вчинити ряд дій та надати суду відповідні додаткові матеріали.

25 січня 2023 року до суду від Поромівської сільської ради надійшов відзив від 23.01.2023р. №117/01-14 на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю.

Також 25.01.2023р. до суду надійшло клопотання Поромівської сільської ради від 23.01.2023р. №118/01-14 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України, Західне регіональне управління ДПС України та 6 прикордонний загін (м. Луцьк) ДПСУ.

27 січня 2023 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив від 27.01.2023р. №9-3-0.6-325/2-23 на позовну заяву, в якому відповідач засвідчив на наявність обставин для відмови у задоволенні позову.

31.01.2023р. до суду від Володимирської окружної прокуратури надійшла відповідь №50/1-211 вих-23 від 30.01.2023 на відзив Поромівської сільської ради, в якій прокуратура просить відмовити у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та відхилити заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві на позовну заяву, з підстав їх необґрунтованості.

03.02.2023р. до суду від Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшли пояснення від 03.02.2023р. №781/54/2-23 про підтримання позовних вимог.

09.02.2023р. до суду від Володимирської районної державної (військової) адміністрації надійшла заява №360/30/2-23 від 09.02.2023р. про здійснення розгляду справи без участі представника сторони за наявними матеріалами.

10.02.2023р. до суду від Володимирської окружної прокуратури надійшла заява №50/1-267вих23 від 03.02.2023р., в які прокуратура зазначає, що при складанні тексту позовної заяви були допущені помилки (описки), а саме: в пункті 1 позовної зави помилково зазначено: "1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2022р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га, тоді як необхідно було зазначити: 1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га".

Відображеною в протоколі судового засідання від 13.02.2023р. ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі за участю прокурора, представників Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, судом було:

- відмовлено в задоволені клопотання Поромівської сільської ради №118/01-14 від 23.01.2023р. про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України, Західне регіональне управління ДПС України та 6 прикордонний загін (м. Луцьк) ДПСУ;

- постановлено (з огляду на клопотання прокурора про виправлення допущених при підготовці позову технічних помилок) здійснювати подальший розгляд справи з врахуванням оскаржуваного прокуратурою в судовому порядку розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га;

- відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 06.03.2023р.;

- встановлено Володимирській районній державній (військовій) адміністрації строк для подання суду та сторонам відзиву на позовну заяву;

- встановлено прокурору строк для подання суду та ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповіді на відзив від 27.01.2023р. на позовну заяву;

- запропоновано відповідачам подати заперечення (за наявності) на відповіді на відзиви на позовну заяву.

Про процесуальні дії, вчинені в судовому засіданні 13.02.2023р., Володимирську районну державну (військову) адміністрацію та Поромівську сільську раду було повідомлено ухвалою від 13.02.2023р.

17.02.2023р. до суду від Володимирської окружної прокуратури надійшла відповідь №50/1-333вих-23 від 14.02.2023 на відзив ГУ Держгеокадастру у Волинській області в якій прокуратура просить відхилити заперечення відповідача з підстав їх необґрунтованості.

21.02.2023р. до суду від ГУ Держгеокадастру у Волинській області надійшли заперечення від 20.02.2023р. №10-3-0.6-583/2-23 у котрих сторона просить відмовити у задоволенні позову.

23.02.2023р. до суду від Волинської обласної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення від 23.02.2023р. №15-314ВИХ-23.

27.02.2023р. до суду від Володимирської районної державної (військової) адміністрації надійшла заява №513/30/2-23 від 27.02.2023р. про здійснення судового розгляду справи без участі представника за наявними матеріалами.

Відображеною в протоколі засідання суду від 06.03.2023р. ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі за участю прокурора, представників Волинської обласної державної (військової) адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Волинській області, судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2023р. Про процесуальні дії, вчинені в судовому засіданні 06.03.2023р. Володимирську районну державну (військову) адміністрацію, Поромівську сільську раду було повідомлено ухвалою від 23.03.2023р.

10.03.2023р. до суду від Поромівської сільської ради надійшло клопотання від 10.03.2023р. №344/01-14 про здійснення судового розгляду справи за відсутності представника із засвідченням підстав відмови у задоволенні позову.

15.03.2023р. до суду від Волинської обласної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення від 14.03.2023р. №15-433ВИХ-23, в яких прокуратура просить долучити до матеріалів справи зазначені пояснення та врахувати їх при ухвалення рішення у справі.

20.03.2023р. до суду від Володимирської районної державної (військової) адміністрації надійшла заява №697/30/2-23 від 20.03.2023р. про здійснення судового розгляду справи за наявними у ній матеріалами та за відсутності представника адміністрації.

Згідно даних активної карти повітряних тривог (сайту: https://alerts.in.ua) та додатку карта тривог України, на території Волинської області з 09 год. 08 хв. до 11 год. 07 хв. 23 березня 2023 року було оголошено повітряну тривогу. У зв`язку з означеною обставиною судове засідання у справі, призначене на 10 год. 00 хв. 23.03.2023р., не відбулось.

Ухвалою від 23.03.2023р. сторін/учасників справи було повідомлено, що судове засідання по розгляду справи по суті відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області 13.04.2023р.

30.03.2023р. до суду від Володимирської районної державної (військової) адміністрації надійшла заява №763/30/2-23 від 29.03.2023р. про здійснення судового розгляду справи за наявними у ній матеріалами та за відсутності представника адміністрації.

12.04.2023р. до суду від Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшло клопотання від 12.04.2023р. про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відображеною в протоколі засідання суду від 13.04.2023р. ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі за участю прокурора та представника ГУ Держгеокадастру у Волинській області, судом, на стадії з`ясування заперечень ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо наведених прокурором обставин та правових підстав позову, було відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 11.05.2023р. про що Волинську обласну державну (військову) адміністрацію, Поромівську сільську раду та Володимирську районну державну (військову) адміністрацію повідомлено ухвалою від 13.04.2023р.

02.05.2023р. до суду від Володимирської районної державної (військової) адміністрації надійшла заява №1027/30/2-23 від 02.05.2023р. про здійснення судового розгляду справи 11.05.2023р. без участі представника за наявними матеріалами.

У визначений день та час в судове засідання з`явився прокурор, представники позивача та ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Поромівська сільська рада та Володимирська районна державна (військова) адміністрація в засідання суду своїх уповноважених представників не направили.

Судом враховується, що ухвалами, постановленими у справі, явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась, матеріали справи містять письмовий відзив Поромівської сільської ради стосовно обставин справи та пред`явлених вимог, клопотання Володимирської районної державної (військової) адміністрації про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Присутнім в судових засіданнях 13.04.2023р. та 11.05.2023р. під час розгляду справи по суті прокурором, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідачів позовні вимоги було підтримано, зауважено на наявності правових підстав для задоволення позову.

Присутнім в судовому засіданні 11.05.2023р. представником позивача пред`явлені прокурором до відповідачів позовні вимоги було підтримано.

Присутня в засіданні суду представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, щодо позову заперечила, засвідчила на відсутності визначених законодавством підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників сторін, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновків про підставність пред`явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію сторін/учасників, викладену у поданих заявах і поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію сторін/учасників, викладену в обґрунтування пред`явленого позову та у заперечення позовних вимог, суд засвідчує наступне:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено судом, 15 вересня 1946 року Обласна Рада Депутатів Трудящих Волинської області прийняла постанову №39/599, якою з метою покращення охорони кордону встановила в межах Волинської області наступні прикордонні зони і полоси: а) заборонену прикордонну зону, в яку включити, зокрема, Володимир - Волинський район; б) 2- ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, які визначити на місцевості від лінії кордону, позначивши відповідними вказівниками (п.1); постановила землі 800-метрової прикордонної полоси передати у повне розпорядження прикордонних військ за виключенням райцентру Устилуг (п.4).

Відповідно до інформації 6-го прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України №710/8323-22-Вих від 15.12.2022р., наданої на запит Володимирської окружної прокуратури №50/1-2509вих-22 від 14.12.2022р., лінія прикордонних інженерних споруд на ділянці українсько-польського державного кордону в межах Поромівської територіальної громади Володимирського району облаштована за часів Радянського Союзу та за період незалежності України значною мірою не змінювалась. Питання передачі земель у комунальну власність, які знаходяться в межах прикордонної смуги, з 6 прикордонним Волинським загоном Державної прикордонної служби України не погоджувалось.

Згідно з відповіддю Волинської обласної державної (військової) адміністрації №1068/01-19/2-22 від 20.12.2022р. на запит Володимирської окружної прокуратури №50/1-2563вих-22 від 19.12.2022р. Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ не приймалося.

В подальшому інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку не визначались, постанова №39/599 від 15.09.1946р. не змінювалась і не скасовувалась, а тому відсутні підстави не брати до уваги встановлені у цій постанові розміри прикордонної смуги.

Судом встановлено, що 21 серпня 2013 року Іваничівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №220 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності", яким дозволила Головному управлінню Держземагенства у Волинській області провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5512,3 га в межах району згідно з додатком

19.11.2013р. Головне управління Держземагенства у Волинській області прийняло наказ №58 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності", яким надало дозвіл ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Волинської області, орієнтовною площею 91341,8 га згідно з додатком №2, в тому числі й на території Іваничівського району.

На виконання вказаних розпорядчих актів ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2013 році розробило технічну документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Поромівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області площею 470,9192 га, в тому числі й на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га та цільовим призначенням - землі запасу не надані у власність чи користування.

08.11.2013р. відомості про вказану земельну ділянку були внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0708763942019 від 05.12.2019р. Відповідно до розділу витягу "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки" вид обмеження: прикордонна смуга.

Аналогічні відомості містяться й у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Поромівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області. Зокрема, з викопіювання з чергового кадастрового плану земель цієї сільської ради (аркуш 30 технічної документації) також вбачається, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги.

З викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, розташована між державним кордоном, який проходить по річці Західний Буг , та смугою інженерно-технічних споруд, яка внесена до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 0721184400:17:000:0017, відтак знаходиться у прикордонній смузі.

Розпорядженням Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. затверджено вказану технічну документацію, в тому числі й щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" передбачено реорганізацію Іваничівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації.

У відповідності до п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021р. №4 утворено комісію з реорганізації Іваничівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області.

Відтак, Володимир-Волинська районна державна адміністрація з моменту утворення згаданої комісії з реорганізації є правонаступником прав та обов`язків Іваничівської районної державної адміністрації.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації №121 від 05.12.2022р., виданого відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанов Верховної Ради України від 15.12.2021 №1959р. "Про перейменування міста Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області" від 18.07.2022р. №2405 "Про перейменування Володимир-Волинського району Волинської області", а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022р. №1030-р "Про перейменування Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області" Володимир-Волинську районну державну адміністрацію перейменовано на Володимирську районну державну адміністрацію.

Відповідно до п. 38 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг вказану земельну ділянку передано Поромівській сільській раді.

На підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до п. 38 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради" Поромівська сільська рада прийняла вказану земельну ділянку із державної у комунальну власність.

16 травня 2019 року право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га було зареєстровано за Поромівською сільською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2022 №318507038.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально- культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про державний кордон України", у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги, та спростовує доводи відповідача-1 про те, що позивач у встановленому законом порядку не довів розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га на землях оборони.

Знаходження на спірній земельній ділянці загальнозоологічного заказника місцевого значення не змінює її приналежність до земель оборони і не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998р. "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998р. "Про прикордонний режим".

Поромівська сільська рада у відзиві на позов посилається на ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га розташована на землях оборони та її незаконно вилучено з державної власності у комунальну. Проте, не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Іваничівського району Волинської області затверджені постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області №39/599 від 15.09.1946р.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг), то вони належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, відтак земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у своє чергу вказує на її приналежність до земель комунальної власності.

За таких обставин не можна погодитись з доводами ГУ Держгеокадастру у Волинській області про неналежність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га, до земель оборони. Вказані твердження відповідача, на думку суду, є помилковими та не ґрунтуються на нормах матеріального права, а також на доказах, долучених прокурором до матеріалів справи.

Про ту обставину, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить й судова практика.

Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі №924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019р. у справі №163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області №39/599 від 15.09.1946р., якою в межах Волинської області встановлено 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020р. у справі №297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанову Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946р. "Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області".

Стосовно обґрунтування незаконності рішень органів влади щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, судом зауважується, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Оскільки пунктом 4 постанови Обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946р. №39/599 землі прикордонної полоси постановлено передати у повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг), вказана постанова залишається чинною, відтак, спірну земельну ділянку неправомірно без зміни цільового призначення віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Поромівській сільській раді.

Зі змісту листів Волинської обласної військової адміністрації №1030/01-19/2-22 від 08.12.2022р. та №1068/01-19/2-22 від 20.12.2022р. вбачається, що вказаним органом, як розпорядником земель, рішень про вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось. Про факти вибуття земель з державної власності вказаному органу стало відомо з листа Володимирської окружної прокуратури №50/1-2425вих-22 від 30.11.2022р.

Статтею 35 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями: а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив.

З урахуванням викладеного, приймати рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області на території Іваничівського району та її затвердження вправі був лише розпорядник земель оборони - Волинська обласна державна (військова) адміністрація.

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.

Розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки, п. 38 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та п. 38 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради", яким прийнято вказану земельну ділянку у комунальну власність, прийняті за відсутності відповідного розпорядчого акту.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відтак, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р., наказ №3-1360/15-18-сг від 21.12.2018р. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в частині п. 38 додатку до наказу, рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. в частині п. 38 додатку до рішення прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК).

Таким чином, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки, п. 38 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.08.2018р. №3-1034/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та п. 38 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради", якими спірну земельну ділянку передано з державної до комунальної власності, є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га, зареєстрована на праві власності за Поромівською сільською радою, проте, в силу закону остання не може належати до земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь- яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На час розгляду справи земельна ділянка площею 15,6377 га, з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 зареєстрована на праві комунальної власності за Поромівською сільською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.05.2019р., індексний номер 46974154.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника спірної земельної ділянки із кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, підлягає до задоволення вимога прокурора про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 15,6377 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, що розташована за межами Поромівської сільської ради, Володимирського району, Волинської області.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 Земельного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" №340-ІХ від 05.12.2019р., земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0708789322019 земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 08.11.2013р. із зазначенням її цільового призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яким згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306, присвоєно код 16 та категорію земель - землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства неправильно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також послужило однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки судом зауважується, що згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №910/13356/17 суд виснував, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка загальною площею 15,6377 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 зареєстрована на праві власності за Поромівською сільською радою, може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та може бути переданою фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога прокурора про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 площею 15,6377 га.

В обґрунтування дотримання строків позовної давності при зверненні з позовом до суду судом зауважується, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривалості відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі й оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №653/1096/16-ц, від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019р. у справі №487/10132/14-ц, від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17, постановах від 11.09.2019р. у справі №924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №297/1395/15-ц.

Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними, скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних відносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка земель оборони із кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 зареєстрована на праві комунальної власності за Поромівською сільською радою і порушення прав її законного володільця - держави на реалізацію усіх правомочностей власника триває, прокурор не пропустив строку позовної давності для звернення з позовом до суду.

Щодо обґрунтування визначення позивача у справі судом засвідчується, що згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Волинська обласна державна (військова) адміністрація.

В обґрунтування наявності порушень інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення охорони державного кордону України.

Статтею 2 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організаціям порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином, до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі й охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги в умовах повномасштабної війни проти України підриває обороноздатність держави.

Окрім цього, згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді Володимирською окружною прокуратурою на адресу Волинської обласної державної (військової) адміністрації було скеровано лист №50/1-2425вих-22 від 30.11.2022р., у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання повідомити прокуратуру про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

Волинська обласна (військова) адміністрація листом №1030/01-19/2-22 від 08.12.2022р. повідомила про те, що їй не було відомо про факт передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки, а також повідомила, що у зв`язку з обмеженістю в коштах на сплату судового збору заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у державну власність, останньою не вживались, у листі обласна військова адміністрація не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах.

Додатково листом від 20.12.2022р. №1068/01- 19/2-22 Волинська обласна державна (військова) адміністрація повідомила, що вона не приймала розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 (п. 6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що у вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення з позовом до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді, що і було враховано судом в даному випадку на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Стосовно твердження ГУ Держгеокадастру у Волинській області про те, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе, судом зауважується, що обґрунтовуючи вказані твердження, відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022р. у справі №922/1830/19, предметом розгляду у якій було, зокрема, й визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області. Однак, правовідносини, які виникли у цих справах, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у справі №903/6/23.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а| також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №910/719/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі №696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/1830/19 виступала вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, яким фермерському господарству передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас, предметом розгляду у справі №903/6/23 (позовна вимога, яка звернута безпосередньо до ГУ Держгеокадастру у Волинській області) є усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що наведена відповідачем справа №922/1830/19 не є релевантною (тотожною) справі №903/6/23, а тому викладені у ній правові висновки не можуть братись до уваги.

Окрім цього, ГУ Держгеокадастру у Волинській області визначено відповідачем у справі за позовною вимогою про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

Із наданих прокурором пояснень слідує, що ця позовна вимога спрямована до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з урахуванням того, що органами Держземагенства (Держгеокадастру) було незаконно проведено інвентаризацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільових призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням ст.ст. 77, 83 та п. 24 "Перехідних положень" Земельного кодексу України.

Згідно з поясненнями прокурора, звертаючись з позовом до суду, було обрано такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме: скасування у земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га.

Відтак, позовні вимоги в частині скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Відповідач у процесі судового розгляду не спростував належними і допустимими доказами доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га належить до земель оборони та знаходиться у межах прикордонної смуги, а також тих доводів, що відповідач-2 з порушенням вимог закону провів інвентаризацію спірної земельної ділянки та вніс відповідні відомості про неї у Державний земельний кадастр, внаслідок чого земельну ділянку відносено до земель комунальної власності.

Також відповідно до позиції прокурора, з метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає як скасування державної реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі - сільськогосподарського призначення, а не землі оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, хоч їм було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

Інші доводи та заперечення відповідачів судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд засвідчує, з платіжного доручення від 26.12.2022р. №2550, долученого Володимирською окружною прокуратурою в підтвердження сплати судового збору до позовних матеріалів, вбачається сплата судового збору на загальну суму 14 886 грн.

Суд, погоджуючись із поясненнями прокурора та засвідчує, що сума судового збору, яка підлягала б до сплати, складає 14 886 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд засвідчує, що враховуючи предмет спору та визначений судом суб`єктний склад відповідачів до котрих в тій чи іншій мірі позов пред`явлений (до Поромівської сільської ради, до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, до Володимирської районної державної (військової) адміністрації), приймаючи до уваги висновки про підставність позову та доведення спору до суду з вини визначених відповідачів, суд вважає, що витрати Волинської обласної прокуратури, пов`язані із поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору на суму 14 886 грн.), слід відшкодувати останній у відповідності до ст. 129 ГПК України порівну за рахунок Поромівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Володимирської районної державної (військової) адміністрації з розрахунку: 14 886 грн. : 3 = 4 962 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 38 додатку до наказу Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

4. Визнати незаконним та скасувати п. 38 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018р. "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 15,6377 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005 у комунальну власність Поромівської сільської ради.

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

6. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 15,6377 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

7. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради (Волинська область, Володимирський район, с. Поромів, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 04333359) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0005, площею 15,6377 га.

8. Стягнути з Поромівської сільської ради (с. Поромів, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 04333359) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4 962 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4 962 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

10. Стягнути з Володимирської районної державної (військової) адміністрації (м. Володимир, вул. Небесної Сотні, 3, код ЄДРПОУ 04051359) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4 962 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

11. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 18.05.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- Волинській обласній прокуратурі (infocourt@pvo.gov.ua);

- Володимирській окружній прокуратурі (vvolinsk_prok@pvo.gov.ua);

- Волинській обласній державній (військовій) адміністрації (post@voladm.gov.ua);

- Поромівській сільській раді Володимирського району Волинської області (porom-rada@ukr.net);

- Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області (volyn@land.gov.ua);

- Володимирській районній державній (військовій) адміністрації (ІНФОРМАЦІЯ_1).