Ухвала

від 15.05.2023 по справі 903/952/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 травня 2023 року справа №903/952/22 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича,

за присутності:

Григор`єв В.В. - розпорядник майна

Штокало Т.В. - представник ТОВ "Файненс Компані" (довіреність 30.06.2022р.)

участь представника в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 24.04.2023р.

Гаврилова Н.В. - представник ГУ ДПС у Волинській області (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

Кондратюк В.В. - адвокат, представник ЗАТ "Волинь-Лада" (ордер серії АС №1051764 від 10.01.2023р.)

Багіров Р.А. - адвокат, представник підприємця Горбача О.С. (ордер серія АС №1056174 від 17.03.2023р.)

Нечипорук І.С. - адвокат, представник ОСОБА_1 (ордер серія АС №1060418 від 15.05.2023р.)

ОСОБА_2 - керівник ЗАТ "Волинь-Лада" (паспорт серія НОМЕР_1, довіреність від 06.12.2022р. №06/12/2022),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ

про визнання грошових вимог

по справі за заявою ОСОБА_1 , с. Липини

до боржника: Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада", м. Луцьк

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ: ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.01.2023р., поруч з іншим, було відкрито провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" (м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 20 січня 2023 року за №69915 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада".

17 лютого 2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надійшла заява від 16.02.2023р. №325 про визнання грошових вимог до боржника котру ухвалою від 20.02.2023р. було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2023р.

27 лютого 2023 року судом було зареєстровано лист-повідомлення розпорядника майна Григор`єва В.В. від 20.02.2023р. щодо результатів розгляду грошових вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Ухвалою від 02.03.2023р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2023р.

З огляду на клопотання представника ЗАТ "Волинь-Лада" адвоката Кондратюка В.В., відображеною в протоколі засідання суду ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі 20.03.2023р. судового засідання, було відкладено розгляд справи в цілому, в частинах заяв суб`єктів господарювання про визнання грошових вимог до боржника, скарги уповноваженого представника ЗАТ "Волинь-Лада" ОСОБА_2 від 21.02.2023р. на дії арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на 30.03.2023р.

30 березня 2023 року судом було зареєстровано заяву ЗАТ "Волинь-Лада" від 30.03.2023р. про відвід судді у справі, котру ухвалою від 30.03.2023р. було визнано необґрунтованою, постановлено передати на авторозподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023р. заяву ЗАТ "Волинь-Лада" про відвід судді було передано на розгляд судді Слободян О.Г. Ухвалою від 03.04.2023р. у задоволенні заяви ЗАТ "Волинь-Лада" про відвід судді було відмовлено.

Ухвалою від 05.04.2023р. розгляд справи в попередньому судовому засіданні в цілому та в частинах заяв про визнання грошових вимог до боржника, скарги на дії арбітражного керуючого Григор`єва В.В. було призначено на 24.04.2023р.

Ухвалою від 24.04.2023р. розгляд справи в попередньому судовому засіданні в цілому та в частинах заяв про визнання грошових вимог до боржника, скарги на дії арбітражного керуючого Григор`єва В.В., клопотання розпорядника майна про сплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого було відкладено на 15.05.2023р.

Присутній в судовому засіданні 15.05.2023р. розпорядник майна щодо розміру грошових вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не заперечив.

Присутній в судовому засіданні представник ЗАТ "Волинь-Лада" заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не визнає частково, засвідчує, що ЗАТ "Волинь-Лада" перебуває в стані припинення з 05.01.2010р., проте, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не зверталось до товариства із заявою про включення до проміжного ліквідаційного балансу. Повідомляє, що сума непогашеного кредитного боргу становить 551 507,68 грн., зауважує, що у зв`язку із стягненням усієї суми кредиту до закінчення строку кредитного договору банк розірвав кредитний договір, тому застосування до ЗАТ "Волинь-Лада" на підставі ст. 625 ЦК України санкцій за невиконання рішення суду не може бути визнане законним, відтак вважає, що вимоги в цій частині не можуть бути визнані. При цьому звернув увагу, що зазначена в заяві кредитора вартість забезпеченого обладнання в сумі 218 333,33 грн. є заниженою.

За наслідками дослідження в судовому засіданні матеріалів заяви, суд зауважує наступне:

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Згідно ч. 4 ст. 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 КУзПБ, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розглянувши заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд встановив, що останню подано в строки, встановлені КУзПБ, заборгованість підтверджена належними та допустимими доказами. Відтак, кредиторські вимоги визнаються судом у визначеному розмірі із наступною черговістю їх задоволення: 5 368 грн. понесених судових витрат - вимоги першої черги; 863 417,32 грн. - вимоги четвертої черги; 17 361,91 грн. - вимоги шостої черги; 218 333,33 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника.

При цьому враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються у заявленому розмірі, що підтверджується відповідним повідомленням від 20.02.2023р.

Як встановлено та вбачається із матеріалів заяви, 14.08.2007р. між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та Закритим акціонерним товариством "Волинь-Лада" було укладено кредитний договір №СМ -SМЕ А00/037/2007 відповідно до умов котрого банк надав боржнику кредит в розмірі 125 000 дол. США на поповнення обігових коштів з фіксованою процентною ставкою 5,0% річних.

Згідно п. 1.5.1 договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку погашення шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний чи транзитний рахунок. Нараховані проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку погашення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ "Волинь-Лада" та ЗАТ "ОТП Банк" 14 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки №СМ-SМЕ А00/036/2007 відповідно до якого іпотекодавець (ЗАТ "Волинь-Лада") надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно (адміністративно-побутовий корпус №2 площею 625,3 кв.м. у м. Луцьку, вул. Кільцева, 1.

05 грудня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (заставодержатель) та ЗАТ "Волинь-Лада" (заставодацеь) було укладено договір застави обладнання №РЕ-SМЕ А00/135/2008р. відповідно до якого для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем його зобов`язань, визначених у кредитному договорі №СМ-SМЕ А00/037/2007 від 14.08.2007р., заставодавець надає заставодержателеві у заставу належне йому на праві власності майно (обладнання), яке знаходиться у м. Луцьку, вул. Кільцева, 1.

10 грудня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (фактор) та ПАТ "ОТП Банк" (клієнт) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого, у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 10.12.2010р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором №СМ-SМЕА00/037/2007 від 14 серпня 2007 року укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та ЗАТ "Волинь-Лада", договором іпотеки №СМ-SМЕА00/036/2007 від 14 серпня 2007 року, договором застави №РЕ-SМЕА00/036/2007 від 05 грудня 2008 року укладеними між ПАТ "ОТП Банк" та ЗАТ "Волинь-Лада".

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

Суд вважає, що в даному випадку такі обставини виникли в результаті укладення 10.12.2010р. між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" договору про відступлення права вимоги від 10.12.2010р., згідно якого ПАТ "ОТП Банк" відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна", прийняло, право вимоги за кредитним договором №СМ-SМЕА00/037/2007 від 14.08.2007р., договором іпотеки №СМ-SМЕА00/036/2007 від 14.08.2007р., договором застави №РЕ-SМЕА00/036/2007 від 05.12.2008р.

Відтак, з 10 грудня 2020 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло прав кредитора, іпотеко/заставодержателя щодо ЗАТ "Волинь-Лада".

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 29.06.2011р. у справі №5004/787/11 судом було досліджено факт видачі кредиту, надання забезпечення, укладення кредитного договору №СМ-SМЕА00/037/2007 від 14 серпня 2007 року, договору іпотеки №СМ-SМЕА00/036/2007 від 14 серпня 2007 року, договору застави №РЕ-SМЕА00/036/2007 від 14 серпня 2007 року та договору про відступлення права вимоги від 10.12.2010р. та ухвалено стягнути з ЗАТ "Волинь-Лада" 1 146 043,73 грн., в т.ч. 921 186,99 грн. суми основного боргу, 207 494,83 грн. відсотків, 17 361,91 грн. пені, 11 460,44 грн. витрат по оплаті держмита та 229,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2010р. у справі №2-1090/2010 стягнуто солідарно з ЗАТ "Волинь-Лада" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ТОВ "ОТП Факторинг Україна") 2 418 014,77 грн. та 1 820 грн. судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2019р. у справі №161/7459/15-ц постановлено замінити стягувача ПАТ "ОТП Банк" на правонаступника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ЗАТ "Волинь Лада", ОСОБА_2 про стягнення солідарно із ЗАТ "Волинь-Лада", ОСОБА_2 в користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором №СМ-SМЕА00/062/2007 від 29.10.2007р. в розмірі 2 418 014,77 грн. та стягнення з ЗАТ "Волинь-Лада", ОСОБА_2 в користь ПАТ "ОТП Банк" сплаченого судового збору 1 700 грн. по 850 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. по 60 грн з кожного.

Відповідно до Акту про реалізацію предмета іпотеки 22 грудня 2018 року в межах виконавчого провадження №56772335 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженко І.С., адміністративно-побутовий корпус №2 /Б-2/, площею 625,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, було реалізовано з прилюдних торгів за ціною 1 139 297 грн.

За змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61)

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Непроведення належних розрахунків з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виступило підставою для його звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 886 147,23 грн.

Суд констатує, що визначені суми обґрунтовані долученими до заяви документами та підтверджені рішенням Господарського суду Волинської області від 29.06.2011р. у справі №5004/787/11 та рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2010р. у справі №2-1090/2010.

Судом досліджено, що сума заборгованості повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена ЗАТ "Волинь-Лада" та визнається в повному розмірі боржником у відзиві від 16.03.2023р.

Стосовно вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання грошових вимог до боржника на суму 262 268,25 грн. суми інфляційних та 49 641,39 грн. 3% річних суд зазначає наступне:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають свої особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020р. (справа №910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, ч. 1 ст. ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.

Поруч з цим, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа, індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Суд засвідчує, що законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.

Розглянувши вимоги в частині нарахованих сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають визнанню у визначених кредитором розмірах.

Стосовно вимог кредитора в частині нарахування пені, суд зазначає, що підставною є пеня в розмірі 17 361,91 грн. постановлена до стягнення з боржника у відповідності до рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2011р. у справі №5004/787/11.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі, заставою.

З метою забезпечення виконання зобов`язань 05 грудня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (заставодержатель) - правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ЗАТ "Волинь-Лада" (заставодацеь) було укладено договір застави обладнання №РЕ-SМЕА00/135/2008р., відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем його зобов`язань, визначених у кредитному договорі №СМ-SМЕ А00/037/2007 від 14.08.2007р., заставодавець надає заставодержателеві у заставу належне йому на праві власності майно (обладнання), описане у статті 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору застави обладнання від 05.12.2008р. №РЕ-SМЕА00/135/2008р. предметом застави за цим договором є обладнання, що належить заставодавцю на праві власності, та знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1. Більш детальний опис предмету застави наведено в додатку 31 до цього договору.

В пункті 3.2. договору застави обладнання від 05.12.2008р. №РЕ-SМЕА00/135/2008р. сторони погодили, що станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмету застави становить 218 333,33 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушення зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Положеннями статті 19 Закону України "Про заставу", які кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Як унормовано ч. 8 ст. 45 КУзПБ, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Отже грошові вимоги забезпечених кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, незалежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв`язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства наслідки пропуску тридцяти денного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заявлені вимоги на суму 218 333,33 грн. є такими, що забезпечені заставою майна, відповідно до умов договору застави обладнання від 05.12.2008р. №РЕ-SМЕА00/135/2008р.

Майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов`язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 Цивільного кодексу України). У разі пред`явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов`язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави. Таким чином, відповідальність боржника майнового поручителя за цим зобов`язанням обмежується вартістю предмета застави.

На етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.

Законодавство про банкрутство не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави. Включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки (застави) вартість предмету іпотеки (застави) не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов`язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов`язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов`язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов`язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З врахуванням положень ст. 64 КУзПБ суд вважає, що вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на суму 218 333,33 грн. є такими, що забезпечені заставою, відтак підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення. При цьому до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна повинні бути внесеними відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Суд засвідчує, що згідно з ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом констатується, що 20 січня 2023 року за №69915 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада".

Суд засвідчує, що заява ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання грошових вимог до боржника надіслана до суду поштовим зв`язком 16.02.2023р. та надійшла до Господарського суду Волинської області 17 лютого 2023 року, тобто в строк встановлений ст. 45 КУзПБ.

Згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

За результатами розгляду вимог щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, черговість задоволення цих вимог та обґрунтування правової позиції суду.

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не на іншого учасника провадження у справі (постанови Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі № 904/9024/16).

За змістом частини 1 статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Відтак, вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ЗАТ "Волинь-Лада" в частині основних грошових зобов`язань на загальну суму 863 417,32 грн. (551 507,68 грн. заборгованість + 262 268,25 грн. сума інфляційних втрат + 49 641,39 грн. 3% річних) відносяться до 4 черги задоволення вимог кредиторів, 17 361,91 грн. (пеня) відносяться до 6 черги задоволення вимог кредиторів, 5 368 грн. - вимоги першої черги (судовий збір - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді), 218 333,33 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню.

Заперечення ЗАТ "Волинь-Лада" в частині нарахування 262 268,25 грн. сум інфляційних втрат та 49 641,39 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України відхиляються судом як необґрунтовані. При цьому засвідчується, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу передбаченого договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а інтереси кредитора забезпечені у такій ситуації ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Інші доводи та заперечення ЗАТ "Волинь-Лада" судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення майнової вимоги - її задоволення з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, дослідивши матеріали заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання грошових вимог з долученими документами, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора слід визнати в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 39, 45, 47, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" від 16.02.2023р. №325 про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д, код ЄДРПОУ 36789421) до Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" (м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504) та зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

- 5 368 грн. понесених судових витрат - вимоги першої черги;

- 863 417,32 грн. - вимоги четвертої черги;

- 17 361,91 грн. - вимоги шостої черги;

- 218 333,33 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна та підлягають позачерговому погашенню.

3. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва В.В. відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги та окремо внести до реєстру вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д, код ЄДРПОУ 36789421) на суму 218 333,33 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КУзПБ, ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З врахуванням ст.ст. 253-257 ГПК України, ухвала підлягає апеляційному оскарженню, апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 18.05.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

ухвалу направити: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ЗАТ "Волинь-Лада" (lada-lutsk@meta.ua; ІНФОРМАЦІЯ_5); розпоряднику майна Григор`єву В.В. (ІНФОРМАЦІЯ_7; ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ГУ ДПС у Волинській області (vl.official@tax.gov.ua); ГУ ПФУ у Волинській області (gu@vl.pfu.gov.ua); представнику ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Кравчуку М.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); представнику ТОВ "Файненс Компані", адвокату Штокалу Т.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); представнику ЗАТ "Волинь-Лада", адвокату Кондратюку В.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ); представнику підприємця Горбача О.С., адвокату Багірову Р.А. (ІНФОРМАЦІЯ_6).