Рішення

від 18.05.2023 по справі 904/1261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1261/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Антанта", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Антанта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заборгованості за договором № 104/77 від 29.07.2019 на суму 69 841, 87 грн, яка складається з суми основного боргу - 48 500 грн, інфляційних витрат - 18 090, 43 грн та 3% річних - 3 171, 44 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1261/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 була отримана уповноваженим представником Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" 07.04.2023.

Отже, відповідач повинен був подати відзив на позов не пізніше 24.04.2023, останнім днем надходження якого до суду, з урахуванням нормативних строків пересилання місцевої рекомендованої поштової кореспонденції, є 01.05.2023.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами. Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 104/77 від 29.07.2019 в частині оплати заборгованості за поставлений товар.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

29.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АНТАНТА»» (далі позивач, постачальник) та Акціонерним товариством «ДНІПРОВАЖМАШ» (далі позивач, покупець) було укладено договір № 104/77 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною нього Договору.

Згідно пункту 2.1 договору ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях.

Загальна сума договору становить суму всіх підписаних Сторонами специфікацій. Ціни на продукцію за цим Договором, ціни у видаткових накладних, рахунках на оплату продукції, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України (пункти 2.3-2.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому договорі, на підставі рахунку на оплату Постачальника.

Покупець здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації (пункт 3.2 договору).

Пунктами 4.2 4.3 договору передбачено, що базисні умови постачання продукції: FCA склад Постачальника в м. Дніпро (згідно з Правилами Інкотермс 2010 року), якщо інше не вказується в специфікації. Строк постачання продукції вказується в специфікації.

Цей договір набирає чинності і після його підписання і діє до 31.12.2019 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (пункт 12.1 договору).

Відповідно до специфікації № 7 від 02.12.2020 до договору № 104/77 від 29.07.2019 позивач поставив відповідачу продукції на суму 107 160 грн (плита гумова до вагоноперекидача 690*460* 100мм).

Специфікацією № 7 сторони передбачили, що умови оплати: 50% вартості товару - передплата, 50% вартості - протягом 30 календарних днів після поставки.

Поставка позивачем відповідачу товару на 107 160 грн підтверджується видатковою накладною № 448 від 30.12.2020 та товарно-транспортною накладною № 2012-022 від 30.12.2020. Кінцевий строк оплати продукції поставленої згідно видаткової накладної № 448 від 30.12.2020 - 29.01.2021.

29.12.2020 відповідач здійснив передплату у розмірі 50 % за поставку товару згідно специфікації № 7 від 02.12.2020 до договору № 104/77 від 29.07.2019, що підтверджується платіжною інструкцією № 20422 від 29.12.2020.

Для досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 104 від 18.06.2021 щодо погашення боргових зобов`язаня.

Відповідач частково оплатив суму заборгованості у розмірі 5 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17779 від 22.10.2021.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар у визначений строк, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 48 580 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 48 580 грн, позивач просить суд стягнути 3 % у розмірі 3 171, 44 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 090, 43 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 107 160 грн підтверджується матеріалами справи.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до специфікації № 7 віл 02.12.2020, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 58 580 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у розмірі 48 580 грн від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 48 580 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми 3 % річних та інфляційних втрат

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 14 286, 81 грн розраховані за загальний період з лютого 2021 року по січень 2023 року (із врахуванням часткових оплат).

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 14 286, 81 грн є вірною.

Заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у загальній сумі 3 171, 44 грн за загальний період з 30.01.2021 по 07.03.2023 (із урахуванням часткових оплат) є арифметично точними.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 14 286, 81 грн та 3% річних у розмірі 3 171, 44 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу, які складають 7 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги б/н від 06.03.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Антанта" та адвокатом Рак Тетяною Сергіївною, акт наданих послуг від 07.03.2023, ордер серія АН № 1099617 від 07.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3364 від 30.09.2009 та квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 10.03.2023 на суму 7 000 грн.

Як встановлено судом та вбачається з умов п. 3.1 договору, за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) із розрахунку 2 000, 00 гривень за годину роботи адвоката та 2 000, 00 гривень за участь у одному судовому засіданні.

Гонорар сплачується адвокату протягом одного дня з моменту підписання акту наданих послуг, якщо інше не зазначено в акті наданих послуг. Обсяг наданих послуг зазначається в актах наданих послуг, підписаними обома сторонами, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до Акту наданих послуг від 07.03.2023 адвокатесою Рак Тетяною Сергіївною надано послуги на загальну суму 7 000 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Антанта" сплачено гонорар, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 10.03.2023 на суму 7 000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень проти віднесення на нього витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання про зменшення розміру витрат не було заявлено.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VІ від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними(§55).

Суд не може погодитися із доводами позивача, що 7 000 грн гонорару є співмірним розміром витрат на правничу допомогу. В кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

Крім того, суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах про поставку товару, позовна заява є шаблонною, що використовується для масових звернень до суду, не містить складних розрахунків та фактично дана сума була безспірною.

З аналогічного питання щодо системності подання ідентичних позовів та заяв, у яких зазвичай змінюються лише дати, суми тощо Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладено правову позицію у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, у якій зменшено розмір витрат на правову допомогу на 90%.

На підставі викладеного, враховуючи всі витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 4 000 грн. Суд вважає за необхідне скористатися правом суду і не розподіляти витрати на правову допомогу в іншій частині на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49600, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Антанта" (49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2; ідентифікаційний код 32651261) суму основного боргу в розмірі 48 580 грн, 3 % річних у розмірі 3 171, 44 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 090, 43 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко