Рішення

від 19.04.2023 по справі 907/883/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"19" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/883/20

За позовом Малого підприємства Надія, м. Тячів Закарпатської області

до відповідача Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі, м. Будапешт (Угорщина) в особі Представництва Шкала Енерджі КФТ, м. Тячів Закарпатської області

про стягнення суми 471 525 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 згідно договору оренди складських приміщень №25 від 20.06.2014,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Орбан Н.Л., адвокат, ордер серії АО №1076757 від 05.01.2023

Відповідача Маркусь М.І., адвокат, ордер серії АО №1080190 від 31.01.2023

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Малим підприємством Надія, м. Тячів Закарпатської області заявлено позов до відповідача Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі, м. Будапешт (Угорщина) в особі Представництва Шкала-Енерджі КФТ, м. Тячів Закарпатської області про стягнення суми 471 525 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 згідно договору оренди складських приміщень №25 від 20.06.2014.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2021 відкрито провадження у справі №907/883/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 25.02.2021 та 18.03.2021 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

У підготовчому засіданні 14.04.2021 судом за участю уповноважених представників сторін оголошено перерву до 06.05.2021.

Ухвалою суду від 06.05.2021 підготовче засідання відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

У підготовчих засіданнях 15.06.2021, 02.09.2021, 07.10.2021 та 02.11.2021 судом за участю уповноважених представників учасників процесу оголошувались перерви.

Ухвалами суду від 16.11.2021, 01.02.2022, 01.03.2022 та 17.05.2022 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 17.05.2022 клопотання представника відповідача про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України задоволено, витребувано від Територіального виробничого підприємства Техбуд-Сервіс, м. Тячів Закарпатська області: копію технічного паспорту, експлікації та генерального плану розміщення нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі, адміністративно-складської будівлі та будівлі складу, що розміщене за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вулиця Пролетарська, будинок 2, право власності на яке зареєстровано у книзі 2 нжф за № 225, реєстраційний номер майна: 37043315, загальною площею 2773,7 кв.м., яке належить, у тому числі, на праві спільної часткової власності МП Надія; відомості про час завершення будівництва, реконструкції або добудови вказаного майна або його частини, а також документи, якими це підтверджується; відомості про дату та час введення вказаного майна або його окремих частин (об`єктів) в експлуатацію та акти прийняття його до експлуатації у встановленому порядку.

На виконання ухвали суду від 17.05.2022 від Територіального виробничого підприємства Технобуд-Сервіс надійшли витребувані судом документи.

У підготовчих засіданнях 15.06.2022 та 18.08.2022 судом за участю уповноважених представників сторін оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 13.09.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/883/20 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.10.2022. За клопотанням представника відповідача судом в порядку ст. 91 ГПК України витребувано від Малого підприємства Надія для огляду в судовому засіданні оригінал договору №25 від 20.06.2014 та оригінал акту приймання та передачі майна від 20.06.2014.

Ухвалами суду від 19.10.2022 клопотання Малого підприємства Надія про продовження строку на подання витребуваних ухвалою суду від 13.09.2022 оригіналів документів задоволено та продовжено позивачу строк на подання договору №25 від 20.06.2014 та оригіналу акту приймання та передачі майна від 20.06.2014 у справі №907/883/20 до 30.11.2022. Судове засідання відкладено на 30.11.2022 року.

У судових засіданнях 30.11.2022 та 31.01.2023 за участю уповноважених представників сторін судом оголошувались перерви.

У судовому засіданні 31.01.2023 судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 02.03.2023 судове засідання відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 30.03.2023 судом досліджено письмові докази, наявні у справі, оглянуто оригінал договору №25 від 20.06.2014 та оригінал акту приймання та передачі майна від 20.06.2014, надані представником позивача в судовому засіданні, а також оголошено перерву перед стадією проведення судових дебатів до 19.04.2023.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що 20.06.2014 між Малим підприємством Надія та Торговим Товариством з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі в особі Представництва Шкала-Енерджі КФТ було укладено Договір оренди №25, за умовами якого позивач передав у строкове платне користування відповідача складське приміщення загальною площею 500 кв.м., яке розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2, строком до 19.05.2017. Як зазначає позивач, зазначені складські приміщення були передані в користування відповідача згідно з актом приймання-передачі, який був підписаний та скріплений печатками сторін 20.06.2014.

Вказує позивач також і на те, що зазначений Договір оренди після закінчення строку його дії (19.05.2017) пролонгований сторонами не був. За твердженням позивача, після закінчення строку дії Договору №25 від 20.06.2014 відповідач, всупереч договірним умовам, станом на 20.06.2018 та 18.12.2020 не повернув об`єкт оренди (складське приміщення) орендодавцю. Позивач наголошує на тому, що в період із 19.05.2017 по 20.06.2018 відповідачу вже нараховувавсь неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на загальну суму 519 360 грн.

Водночас із урахуванням факту неповернення відповідачем станом на дату звернення з позовом до суду об`єкта оренди (складського приміщення), позивач на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України здійснив останньому нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в період із 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 471 525 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 13.04.2021 (вх. №02.3.1-02/2768/21 від 14.04.2021), в якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що відповідач є резидентом Угорщини, який для здійснення господарської діяльності на території України зареєстрував постійне представництво з місцезнаходженням: м. Тячів, вул. Лазівська, 52. Надалі, як вказує представник, відповідач заснував Товариство з обмеженою відповідальністю Шкала-Енерджі, яке є резидентом України. Протягом 2012-2015 років, а також частини 2016 року ТОВ Шкала-Енерджі, а також відповідач почергово, на підставі відповідних договорів, використовували два складські приміщення, надані в оренду Малим підприємством Надія.

За твердженням представника відповідача, якщо приміщення використовувало ТОВ Шкала-Енерджі, то протягом такого періоду ними не користувався відповідач у даній справі, і навпаки, якщо їх використовувало Торгове товариство Шкала-Енерджі в особі Представництва Шкала-Енерджі КФТ (відповідач у справі), то такі приміщення не використовувало ТОВ Шкала-Енерджі, оскільки господарської потреби та доцільності в цьому не було. На переконання представника відповідача, у володінні позивача не було інших складських приміщень, які б могли використовуватись одночасно обома означеними суб`єктами господарювання.

На підтвердження своїх доводів представник відповідача до відзиву на позовну заяву долучив копії Договорів оренди №24 від 01.10.2013, №25 від 20.06.2014, №25/А від 20.06.2014, №26 від 01.01.2015, №1/2016 від 15.05.2016, №2/2016 від 30.11.2016, копії актів приймання та передачі майна та актів приймання наданих орендних послуг за такими договорами, рахунків орендодавця.

Зазначає представник відповідача і про те, що складське приміщення загальною площею 500 кв.м. із 20.06.2014 по 31.12.2014 використовувалось ТОВ Шкала-Енерджі на підставі Договору оренди №25/А від 20.04.2014, і таке 31.12.2014 було повернуте орендодавцю. Представник відповідача наголошує на тому, що ТОВ Шкала-Енерджі використовувало частину приміщень площею 300 кв.м. протягом 2015 року на підставі Договору оренди №26 від 01.01.2015, а тому, не могло користуватись ними з 20.06.2014 по 19.05.2017, як стверджує позивач.

Як стверджує відповідач, ним було укладено лише один Договір оренди №24 від 01.10.2013, предметом якого виступало складське приміщення Хард, котре відповідач використовував до 20.06.2014, після чого таке приміщення було звільнено та фактично передано орендодавцю; водночас останнє із 01.07.2014 використовувалось ТОВ Шкала-Енерджі, а тому, не могло перебувати в користуванні у відповідача. Складське приміщення площею 500 кв.м. за тією ж адресою з 20.04.2014 також використовувалося ТОВ Шкала-Енерджі, яке надалі було повернуто орендодавцю.

На переконання представника відповідача, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт відсутності в позивача відповідних складських приміщень у обсязі, необхідному для перебування його в одночасному користуванні відповідача (з урахуванням інших укладених договорів оренди в 2015 та 2016 роках).

Зазначає представник відповідача і про те, що у відповідача не існувало заборгованості за Договором оренди №25 від 20.06.2014, оскільки такий договір сторонами не виконувався; крім того, представник відповідача ставить під сумнів сам факт його укладення. Наголошує, що позивач із 19.05.2017 по даний час не звертався ні до відповідача, ні до суду з вимогами про повернення складських приміщень; при цьому, весь цей час приміщення не використовувались відповідачем і не могли ним використовуватись, оскільки вони знаходяться на території Малого підприємства Надія, огороджені, і без волевиявлення орендодавця відповідач не міг би самовільно ними користуватись.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача через канцелярію суду подала заяву про поновлення строків звернення до суду б/н від 01.10.2021 (вх. №02.3.1-02/7060/21 від 05.10.2021), в якій зазначає про те, що позовну заяву позивачем подано в грудні 2020, тобто після спливу трирічного строку позовної давності стосовно нарахування неустойки боржнику за період з 01.07.2018 по 31.12.2018, в межах трирічного строку позовної давності; одночасно просить врахувати, що Малим підприємством Надія із 2018 року вживались заходи щодо стягнення неустойки з відповідача в розмірі подвійної плати за користування річчю на підставі Договору оренди №25 від 20.06.2014, зокрема, в рамках судових справ №907/405/18 та №907/407/18, що свідчить про переривання строку позовної давності; позовні вимоги в даній справі заявлені в межах строку позовної давності.

У поданих через канцелярію суду письмових поясненнях б/н від 01.10.2021 (вх. №02.3.1-02/7061/21 від 05.10.2021) представник позивача вказує на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли через неповернення відповідачем складського приміщення після закінчення строку дії Договору оренди №25 від 20.06.2014. Доказом повернення таких приміщень, за твердженням представника позивача, може бути тільки акт повернення приміщень, який у даному випадку сторонами не складався. Представник позивача також наголошує на тому, що чинність Договору оренди №25 від 20.06.2014 не спростована відповідачем відповідно до стандартів доказування таких обставин більш вірогідними доказами, ніж надані позивачем, та водночас стверджує про безпідставність посилань відповідача на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2021 у справі №907/68/20, яке не набрало законної сили та стосується іншого кола учасників спору.

У поданих через канцелярію суду письмових поясненнях б/н від 01.11.2021 (вх. №02.3.1-02/7854/21 від 02.11.2021) представник відповідача зазначає про те, що строк позовної давності для позивача почав спливати із 20.05.2017, тобто після закінчення строку дії Договору оренди №25 від 20.06.2014, а позовну заяву, у свою чергу, подано до суду у грудні 2020 року. За твердженням представника відповідача, справи №907/405/18 та №907/407/18, на які посилається позивач у заяві про поновлення строків звернення до суду, розглядались судами в порядку наказного провадження, що унеможливлює переривання строку позовної давності за вимогами, які є предметом позову в даній справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові пояснення б/н від 01.11.2021 (вх. №02.3.1-02/7855/21 від 02.11.2021), в яких вказує на те, що з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, довідки Міністерства економіки України, наданої самим позивачем, вбачається, що уповноваженим представником Представництва Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала Енерджі КФТ був Верецький Бейла Бейлович; водночас поданий позивачем договір підписаний не представником чи головою Представництва, а іншою особою, яка нібито діяла на підставі довіреності від імені Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю Шкала Енерджі КФТ, яка відсутня як у відповідача, так і в матеріалах справи.

Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про те, що позивачем не додано до матеріалів справи належних доказів укладення саме відповідачем Договору оренди №25 від 20.06.2014; при цьому, матеріалами справи підтверджено факт укладення та виконання такого договору між позивачем та іншою особою ТОВ Шкала-Енерджі.

Представник позивача через канцелярію суду подала письмові пояснення б/н від 17.05.2022 (вх. №02.3.1-02/2466/22 від 17.05.2022), в яких зазначає про те, що відповідно до пунктів 3 та 5 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ внесено зміни до Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України шляхом доповнення таких пунктом 7 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказане, на переконання представника позивача, свідчить про те, що МП Надія строк на звернення до суду з позовом не пропущено.

Водночас представник позивача зазначає, що відповідач свідомо не вчинив жодних дій, передбачених ч. 1 ст. 157 ГПК України, спрямованих на скасування судових наказів, які 20.06.2018 видані Господарським судом Закарпатської області, тобто фактично визнав свою вину щодо неповернення майна, виконавши накази по стягненню неустойки у справах №907/405/18 та 907/407/18.

У поданому через канцелярію суду клопотанні про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів б/н від 18.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4246/22 від 18.08.2022) представник позивача у підтвердження факту наявності у МП Надія достатньої кількості приміщень для здачі в оренду покликається на укладений між позивачем та приватним підприємцем Паш І.І. Договір про співробітництво від 05.04.2018, копію якого долучила до матеріалів справи.

У поданих через канцелярію суду письмових поясненнях б/н від 12.09.2022 (вх. №02.3.1-02/4743/22 від 13.09.2022) представник відповідача вкотре наголошує, що матеріали справи свідчать про відсутність у позивача складських приміщень, які одночасно могли ним надаватись у користування відповідачу, ТОВ Шкала-Енерджі та ФОП Кухар І.С. Вказує, що такі обставини не можуть підтверджуватись Договором про співробітництво від 05.08.2018, що був укладений між позивачем та приватним підприємцем Паш І.І., бо такий був укладений пізніше, ніж Договір оренди №25, а також не посвідчений нотаріально.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Малим підприємством Надія (підприємством, позивачем у справі) та Представництвом Шкала-Енерджі КФТ (користувачем, відповідачем у справі) укладено Договір №25 від 20.06.2014 (далі Договір), за умовами якого підприємство передає, а користувач приймає в строкове платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа складу 500 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору, складське приміщення вважається поверненим підприємству з моменту повного звільнення складського приміщення та підписання сторонами Акта прийому передачі.

За умовами п. 2.1. Договору, вартість користування складським приміщенням становить 1,5 дол. США за один кв.м. в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу дол. США в ОТП Банк на день розрахунку. Плата за користування складським приміщенням здійснюється поквартально авансовим платежем, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок підприємства та становить: 500 кв.м. х 1,5 дол. США = 750,00 дол. США х 3 міс. = 2250 дол. США в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу дол. США в ОТП Банк на день розрахунку, при чому перший авансовий платіж за три місяці користувач проводить в день підписання даного договору, але не пізніше 10.07.2014. Всі наступні авансові платежі проводяться користувачем за 10 днів до закінчення попереднього трьохмісячного терміну.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що користувач зобов`язаний, у випадку припинення дії Договору, повернути підприємству складське приміщення в належному стані, з урахуванням фізичного зносу, та провести всі розрахунки за користування складу.

Цей Договір діє з 20.06.2014 до 19.05.2017 (п. 6.1. Договору).

На виконання умов Договору №25 від 20.06.2014, між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання та передачі майна від 20.06.2014, який свідчить про прийняття відповідачем у користування складського приміщення площею 500 кв.м. вартістю 2 000 000 грн.

За клопотанням представника відповідача, оригінали Договору №25 від 20.06.2014 та акту приймання та передачі майна від 20.06.2014 судом досліджено в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

За твердженням позивача, після закінчення дії Договору (19.05.2017) відповідачем у визначений Договором спосіб предмет оренди орендодавцю повернуто не було, акт повернення приміщення сторонами не складено, у зв`язку з чим, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в період із 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 471 525 грн.

Водночас відповідач наголошує, що він не володів та не використовував складські приміщення у вищезазначений період, натомість, такими користувались інші суб`єкти господарювання, а відтак, підстави для стягнення неустойки в даному випадку відсутні.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення (розірвання) договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

Правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

За матеріалами справи судом встановлено, що строк дії укладеного між сторонами Договору №25 від 20.06.2014 закінчився 19.05.2017.

За твердженням позивача, після закінчення дії Договору, як і станом на момент пред`явлення позову в даній справі до суду, передане в оренду за Договором №25 від 20.06.2014 складське приміщення відповідачем повернуте не було; акт повернення майна сторонами не складався.

Водночас відповідач, обґрунтовуючи свою позицію по суті спору, на підтвердження викладених ним обставин долучив до матеріалів справи копію Договору №24 від 01.10.2013 (далі Договір №24), укладеного між Малим підприємством Надія (підприємством, позивачем у справі) та Представництвом Шкала Енерджі КФТ (користувачем, відповідачем у справі), за умовами якого підприємство передало, а користувач прийняв у строкове платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа складу 1290 кв.м. За домовленістю сторін, та у залежності від наявності готової продукції, користувач орендує складське приміщення в цілому 1290 кв.м. або його частину в розмірі 645 кв.м. (п. 1.1 Договору №24).

Цей Договір діє з 01.10.2013 по 30.08.2016 (п. 6.1. Договору №24).

Згідно з актом приймання та передачі майна від 01.10.2013 за Договором оренди №24 від 01.10.2013, позивач передав у користування відповідача з 01.10.2013 по 28.02.2014 складські приміщення Хард площею 645 кв.м. та балансовою вартістю 2 000 000 грн, а в подальшому, на підставі акту приймання та передачі майна від 01.03.2014 позивачем передані в оренду відповідачу складські приміщення площею 1290 кв.м. Виконання Договору оренди №24 від 01.10.2013 оформлялось сторонами шляхом щомісячного складання актів приймання наданих орендних послуг, а також проведенням звірки розрахунків, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки розрахунків від 20.11.2014.

Заперечуючи щодо позовних вимог в даній справі, відповідач також стверджує, що складські приміщення площею 500 кв.м. ним на підставі Договору оренди №25 не використовувались, оскільки до 31.12.2014 вони перебували в користуванні ТОВ Шкала-Енерджі, засновником якого є відповідач, згідно з умовами Договору №25/А від 20.06.2014, укладеного таким товариством з МП Надія; більше того, впродовж 2015 року частину цього приміщення площею 300 кв.м. орендувало ТОВ Шкала-Енерджі згідно з укладеним із позивачем Договором оренди №26 від 01.01.2015.

На підтвердження вищевикладених обставин відповідачем до матеріалів справи долучено копії Договорів №25 від 20.06.2014, №25/А від 20.06.2014, №26 від 01.01.2015, №1/2016 від 15.05.2016 та №2/2016 від 30.11.2016, які укладалися МП Надія та ТОВ Шкала-Енерджі щодо оренди розташованих по вул. Пролетарській, 2 у м. Тячеві складських приміщень протягом 2014-2016 років.

Дослідивши вищезазначені Договори, суд встановив, що:

- за умовами Договору №25 від 20.06.2014 позивач передав, а ТОВ Шкала-Енерджі як користувач прийняло у строкове (з 01.07.2014 по 31.12.2016) платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передана в оренду, складає 1290 кв.м. (п. 1.1 Договору №25). Згідно з актом приймання та передачі майна б/н, б/д за цим Договором, складські приміщення Хард площею 1290 кв.м. та балансовою вартістю 4 000 000 грн позивачем передані в оренду ТОВ Шкала-Енерджі, а в подальшому останнім повернуті позивачу на підставі акту приймання та передачі майна від 31.12.2015;

- за умовами Договору №25/А від 20.06.2014 позивач передав, а ТОВ Шкала-Енерджі як користувач прийняло у строкове (з 20.06.2014 по 31.12.2014) платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передана в оренду, складає 500 кв.м. (п. 1.1 Договору №25/А). Згідно з актом приймання та передачі майна б/н, б/д за цим Договором, складські приміщення площею 500 кв.м. та балансовою вартістю 2 000 000 грн позивачем передані в оренду ТОВ Шкала-Енерджі, а в подальшому останнім повернуті позивачу на підставі акту приймання та передачі майна від 31.12.2014;

- за умовами Договору №26 від 01.01.2015 позивач передав, а ТОВ Шкала-Енерджі як користувач прийняло у строкове (з 01.01.2015 по 31.12.2016) платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа складу 300 кв.м. (п. 1.1. Договору №26). Відповідно до акту приймання та передачі майна від 31.12.2015 за Договором №26, складські приміщення загальною площею 300 кв.м. та балансовою вартістю 2 000 000 грн орендарем повернуті позивачу;

- за умовами Договору №1/2016 від 15.05.2016 позивач передав, а ТОВ Шкала-Енерджі як користувач прийняло у строкове (з 15.05.2016 по 30.06.2016) платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передана в оренду, складає 1290 кв.м. (п. 1.1 Договору №1/2016). Згідно з актом приймання та передачі майна від 30.06.2016 за Договором №1/2016 від 15.05.2016, складські приміщення Хард площею 1290 кв.м. та балансовою вартістю 4 000 000 грн орендарем передані орендодавцю;

- за умовами Договору оренди №2/2016 від 30.11.2016 позивач передав, а ТОВ Шкала-Енерджі як користувач прийняло у строкове (з 01.12.2016 по 31.12.2016) платне користування складське приміщення Хард, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2; загальна корисна площа, що передана в оренду, складає 1290 кв.м. (п. 1.1 Договору №2/2016). Згідно з актом приймання та передачі майна б/н, б/д за Договором №2/2016 від 30.11.2016, складські приміщення Хард площею 1290 кв.м. та балансовою вартістю 4 000 000 грн позивачем передані в оренду ТОВ Шкала-Енерджі.

Суд констатує, що означені Договори, укладені між МП Надія та ТОВ Шкала-Енерджі, крім умов наведених вище, містять умови, аналогічні умовам спірного в даній справі Договору №25 від 20.06.2014, якими узгоджено вартість користування приміщенням, визначену в доларах США за один кв.м до сплати у гривневому еквіваленті з відповідним визначенням курсу долара США на день розрахунку (крім Договору №2/2016, умовами якого визначено розмір плати за оренду приміщення за весь період у сумі 37 600 грн).

Умовами вищевказаних Договорів аналогічно умовам Договору №25 від 20.06.2014 узгоджені обов`язки та права сторін, зокрема, обов`язок користувача передане складське приміщення використовувати тільки для зберігання обладнання, готової продукції та інших належних йому вантажів (п. 3.1. Договорів); обов`язок користувача у випадку припинення дії Договору повернути підприємству приміщення в належному стані, з урахуванням фізичного зносу (п. 3.5. Договорів). Складське приміщення вважається поверненим підприємству з моменту повного звільнення складського приміщення та підписання сторонами акта прийому-передачі (п. 1.5. Договорів).

За матеріалами справи судом встановлено, що надання позивачем орендних послуг ТОВ Шкала-Енерджі за Договорами оренди №25 від 20.06.2014, №25/А від 20.06.2014, №26 від 01.01.2015, №1/2016 від 15.05.2016 та №2/2016 від 30.11.2016 оформлялось шляхом щомісячного складання актів приймання наданих орендних послуг, які підписувались та скріплювались печатками сторін.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що між МП Надія та ТОВ Шкала-Енерджі, засновником якого є відповідач у справі, мала місце усталена практика взаємовідносин сторін щодо оренди, яка тривала протягом 2014-2016 років, і яка була передбачувана на підставі відсутності заперечень із приводу повернення майна з оренди з огляду на періодичне переукладення договорів оренди щодо такого майна. З долучених відповідачем доказів вбачається, що виконання таких договорів протягом строку їх дії сторонами супроводжувалось щомісячним складанням актів приймання наданих орендних послуг, виставленням орендодавцем рахунків на оплату наданих послуг.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем до матеріалів справи додано копію Договору оренди №25 від 20.06.2014, а також акту приймання та передачі майна від 20.06.2014. Інших доказів, зокрема, актів приймання наданих орендних послуг за Договором оренди №25 від 20.06.2014, укладеним між позивачем та відповідачем, до матеріалів справи не надано.

Водночас суд констатує, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування складським приміщенням протягом періоду з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Відповідно до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

З урахуванням приписів статті 785 Цивільного кодексу України, викладених сторонами позицій та встановлених обставин даної справи, суд звертає увагу на те, що через 4 роки з дати закінчення Договору №25 від 20.06.2014 (19.05.2017) позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування складським приміщенням площею 500 кв.м. за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, за час прострочення із 01.01.2019 по 31.12.2019.

Поряд із цим, слід відзначити, що вимоги про повернення складського приміщення, переданого в користування за Договором №25 від 20.06.2014, строк дії якого закінчився 19.05.2017, позивачем не заявлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2018 році вже звертався до суду із заявами про видачу судових наказів про стягнення з відповідача неустойки за користування річчю за Договором оренди складських приміщень №25 від 20.06.2014 за попередні періоди (справи №907/405/18 та №907/407/18), при цьому, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог заявника в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Разом з тим, МП Надія жодного разу не було заявлено вимоги про повернення складського приміщення, переданого в користування за Договором №25 від 20.06.2014. Не заявлено такої вимоги і в даній справі.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази умисного ухилення відповідача від обов`язку повернути складське приміщення площею 500 кв.м. за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, чи утримання відповідачем цього приміщення, перешкоджання позивачу в доступі до нього. Позивачем таких доказів суду не надано. Єдиним доказом невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення складського приміщення за Договором №25 від 20.06.2014 позивач вважає відсутність складеного сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна.

Водночас сама лише відсутність доказів оформлення повернення складського приміщення за Договором №25 від 20.06.2014 не доводить невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення нерухомого майна; матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про повернення складських приміщень та підписання сторонами акту повернення останніх; відсутні також докази утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач належними і допустимими доказами не довів факту неповернення відповідачем складського приміщення площею 500 кв.м., розташованого за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська 2, факту перебування означеного приміщення у спірний період (із 01.01.2019 по 31.12.2019) у володінні відповідача чи перешкоджання останнім позивачу в доступі до спірного приміщення.

Документи, надіслані Територіальним виробничим підприємством Техбуд-Сервіс на виконання вимог ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2022 щодо нежитлових будівель, розміщених за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вулиця Пролетарська, будинок 2, та зареєстрованих речових прав на такі будівлі, а також наданий позивачем Договір про співробітництво від 05.04.2018, укладений між МП Надія та приватним підприємцем Паш І.І., за умовами якого сторони об`єднали зусилля, навики, виробничі можливості та ділову репутацію з метою надання на взаємовигідних умовах послуг у сфері логістики та складського зберігання за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 (об`єкт спільного інвестування/хаб), не доводять обставин, які входять до предмета доказування в даній справі, висновків суду не спростовують.

Відповідно, відсутніми є підстави для застосування до відповідача приписів ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в частині стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення переданого в користування складського приміщення за Договором №25 від 20.06.2014 у період із 01.01.2019 по 31.12.2019.

Аналогічна позиція міститися і у постанові Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №907/848/20 за позовом МП Надія до ТОВ Шкала-Енерджі про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення переданого в користування складського приміщення за Договором №25/А від 20.06.2014 у період із 01.01.2018 по 31.12.2018.

Що стосується доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Отже застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що визначені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення зазначеного виду договорів встановлені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання ним обов`язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2019 у справі №909/62/18.

Таким чином, суд зауважує, що до спірних правовідносин між сторонами спору підлягає застосуванню загальна позовна давність, встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України, тривалістю у три роки.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 карантин на всій території України. Надалі термін дії карантину неодноразово продовжувався, зокрема, станом на момент вирішення даного спору карантин продовжено до 30.06.2023.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020, в той час, як позивач звернувся до суду з даним позовом у грудні 2020 року. У зв`язку з наведеним, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як необґрунтовані.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, встановлених судом обставин даної справи, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 не підлягають задоволенню через недоведеність факту користування останнім означеним майном у спірний період, факту умисного ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди, утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 18.05.2023.

Суддя Пригара Л.І.