Ухвала

від 17.05.2023 по справі 910/10228/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.05.2023Справа № 910/10228/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді

у справі №910/10228/22

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БВР-21Б"

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БВР-21Б" (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача як власника квартири АДРЕСА_1 , не було повідомлено належним чином про проведення 17.03.2021 установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БВР-21Б", крім того вказані установчі збори проведені із порушенням порядку оформлення результатів голосування, у зв`язку з чим прийняті на них рішення підлягають визнанню недійними, а державна реєстрація відповідача підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

13.04.2023 до відділу діловодства суду ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 13.04.2023 та про закриття підготовчого провадження і призначення справи №910/10228/22 до розгляду по суті на 17.05.2023.

В судовому засіданні 17.05.2023 представником позивача подано заяву про відвід судді.

Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява про відвід судді у справі №910/10228/22 подана під час судового засідання, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу, у відповідності до приписів статті 39 ГПК України.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Заява ОСОБА_1 про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/10228/22 обґрунтована тим, що під час розгляду клопотання позивача про витребування доказів суд погодився з непослідовною думкою представника відповідача про відсутність підстав для його задоволення.

Викладене, на думку заявника, свідчить про упередженість судді щодо позивача під час розгляду справи №910/10228/22.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Ягічевою Н.І. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі, а доводи, викладені в заяві, зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ягічевої Н.І. у справі №910/10228/22, оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ягічевої Н.І. у справі №910/10228/22.

2. Ухвала набирає законної сили 17.05.2023 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА