Рішення

від 09.05.2023 по справі 921/455/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

09 травня 2023 рокуСправа № 921/455/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянувши заяву без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі :

за позовом: Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ, 46003, м. Тернопіль, вул. Чехова, буд. 8

до відповідача: Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт, 46010, вул. Збаразька, 29 а, м. Тернопіль; вул. Злуки, 5/41, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості у сумі 43 262 грн 12 коп., з яких: 27 349 грн 16 коп. основний борг; 6 103 грн 18 коп. інфляція; 8 838 грн 78 коп. пеня; 971 грн 3% річних.

За участі представників:

Позивача: голова правління Сусук Борислав Богданович, наказ №1-к від 11.01.2023 (присутній при видаленні суду в нарадчу кімнату);

Відповідача: не з`явився.

1. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/455/22 за позовом: Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ до відповідача: Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт про : стягнення заборгованості у сумі 43 262 грн 12 коп., з яких: 27 349 грн 16 коп. основний борг; 6 103 грн 18 коп. інфляція; 8 838 грн 78 коп. пеня; 971 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 у справі №921/455/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт на користь Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ - 43 247 (сорок три тисячі двісті сорок сім) грн 61 коп., з яких: 27 349 (двадцять сім тисяч триста сорок дев`ять) грн 16 коп. основний борг; 6 103 (шість тисяч сто три) грн 18 коп. інфляційні збитки; 8 838 (вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 78 коп. пеня; 956 (дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 49 коп. 3% річних. В решті частини позовних вимог у позові відмовити. Судові витрати покладено на Приватне підприємство Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт. Стягнуто з Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт на користь Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ - 2 481 грн 00 коп. судового збору.

При цьому, питання щодо судових витрат у складі витрат позивача на професійну правничу допомогу, вирішено не було.

21.04.2023 представником позивача Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ подано заяву без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15600,00 грн, з підстав визначених у заяві.

Враховуючи зазначене, суд призначив судове засідання для розгляду заяву без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, поданої представником позивача на 09.05.2023.

У призначене судове засідання 09.05.2023 з`явився представник позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні, не забезпечив.

09.05.2023 суд видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати 09.05.2023 ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину додаткового рішення.

2.Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція заявника (позивача у справі).

У поданій суду заяві без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/455/22, позивач посилаючись на те, що при ухваленні рішення не було вирішено питання про розмір судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді справи.

У відповідності до поданої заяви, позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі №921/455/22 про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 15 600,00 грн.

2.2. Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач - Приватне підприємство Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт явку уповноваженого представника у судове засідання 09.05.2023 не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань суду не надав.

3. Фактичні обставини встановлені судом у розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених позивачем. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення.

У відповідності до частин 1, 2 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Згідно вимог статті 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Приписами статті. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, розглянувши та надавши оцінку заяві позивача щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №921/455/22 задовольняє вказану заяву, з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Із змісту статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем, у відповідності до приписів вказаної статті, у позовній заяві зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у наведеній справі в розмірі 18 000, 00 грн.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

На обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ до відповідача: Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад "Еліт" про стягнення заборгованості у сумі 43 262 грн 12 коп., заявником подано суду копії : Договору про надання правової допомоги №21/22-г від 15.07.2022; Акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.09.2022; Ордеру на надання правничої допомоги Серії ВО №1003708 від 15.09.2022; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №297, видане адвокату Рукавцю Олександру Володимировичу; квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.07.2022 на суму 15 600,00 грн.

Як встановлено судом, 15.07.2022 між Приватним акціонерним товариством ВТО НАДЗБРУЧЧЯ та адвокатом Рукавець Олександром Володимировичем укладено Договір про надання правової допомоги №21/22-г. За цим Договором Адвокат бере на себе зобов`язання особисто приймати участь у судових засіданнях (п.1.6. договору) та надавати інші види правової допомоги Замовнику, а Замовник зобов`язується їх оплатити.

Відповідно до Акту приймання передачі виконаних робіт від 16.09.2022, адвокатом Рукавцем Олександром Володимировичем що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.04.2003 №297, надано Приватному акціонерному товариству ВТО НАДЗБРУЧЧЯ послуги в повному обсязі з дотриманням умов Договору про надання правової допомоги.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі 640/18402/19.

Так, ВС дійшов висновку, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі 922/1163/18 викладені такі правові висновки.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положення статей 126, 129 ГПК України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європа державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Дослідивши матеріали справи, подану представником позивача заяву без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15600,00 грн, мотиви та обґрунтування, викладені в ній, суд дійшов висновку про задоволення заяви, із врахуванням такого.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."

При цьому, дослідивши наданий позивачем Акт приймання-передачі виконаних робіт, суд приходить до висновку, що виконання робіт по наданню послуг адвокатом підтверджено, а також доведено їх реальність та дійсність понесення у межах розгляду даної справи.

Згідно із рішенням ВС/КСЦ у справі №641/7612/16-ц від 01.12.2021, беручи на себе обов`язок здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексних дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає нарівні з іншими витратами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За принципом змагальності сторін, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ПАТ ВТО НАДЗБРУЧЧЯ на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищезазначене у сукупності, надавши оцінку поданій позивачем заяві без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №921/455/22, керуючись вимогами статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт на користь Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ 15 600 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Рукавець Олександра Володимировича.

Враховуючи зазначене вище, керуючись статтями 129, 232, 234, 235, 244, з 253 по 259 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Ухвалити у справі №921/455/22 додаткове рішення.

2. Заяву без номера від 19.04.2023 (вх.№3456 від 21.04.2023) представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №921/455/22, задовольнити.

3. Стягнути з відповідача - Приватного підприємства Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт на користь Приватного акціонерного товариства ВТО НАДЗБРУЧЧЯ 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Позивач : Приватне акціонерне товариство ВТО НАДЗБРУЧЧЯ, 46003, м. Тернопіль, вул. Чехова (Олени Теліги) , буд. 8, (код ЄДРПОУ 01528051);

Відповідач : Приватне підприємство Приватний дошкільний навчальний заклад Еліт, 46010, вул. Збаразька, 29 а, м. Тернопіль; вул. Злуки, 5/41, м. Тернопіль, 46000 (код ЄДРПОУ 39006832).

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його підписання суддею (суддями) та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статті з 253 по 259 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 18.05.2023.

Повний текст додаткового рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяВ.Л. Гевко