Рішення

від 08.05.2023 по справі 922/42/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023м. ХарківСправа № 922/42/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА", м. Одеса до Приватного підприємство "ХС Груп", м. Харків про стягнення 1644469,82 грн. за участю представників:

позивача - Коваль А.П.

відповідача - Прокопченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємство "ХС Груп" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором № 06 від 01.08.2018 у розмірі 600250,99 грн., суми нарахованої пені за прострочення строків оплати 386464,28 грн., суми штрафу у розмірі 60025,00 грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 28509,61 грн., інфляційного збільшення боргу в розмірі 291616,09 грн., суми донарахування 277603,85 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач 20.02.2023 за вх.№ 4118 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судовому засіданні 08.05.2023 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.05.2023 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА" (постачальник) та Приватним підприємством "ХС Груп" (покупець) було укладено договір поставки № 06 (надалі - договір), за умовами якого постачальник передав покупцю металопродукцію, а покупець зобов`язався здійснити оплату протягом 21 у календарних днів з дня отримання партії товару від постачальника.

Позивач вказує, що на виконання своїх обов`язків, він поставив товар, але відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, внаслідок чого станом на 15.03.22 утворилась заборгованість у розмірі 1348974,98 грн. (видаткова накладна № ЮТ 17-02-07 від 17.02.22, податкова накладної № 47 від 17.02.22, квитанції №1; видаткова накладна № ЮТ 18-02-01 від 18.02.22, податкова накладна № 49 від 18.02.22, квитанції №1; видаткова накладна № ЮТ 18-02-02 від 18.02.22, податкова накладна № 48 від 18.02.22, квитанції №1; видаткова накладна № ЮТ 21-02-01 від 21.02.22, податкова накладна № 50 від 21.02.22, квитанції №1).

07.11.22 між сторонами був підписаний акт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 748723,99 грн.

Згідно позову позивач вказує, що станом на 20.12.22 залишок боргу за договором поставки № 06 від 01.08.18 становить 600250,99 грн., а боржник відмовляється добровільно оплачувати залишок суми боргу. Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом та нарахування відповідачу пені за прострочення строків оплати у розмірі 386464,28 грн. згідно п. 6.3. договору, суми штрафу у розмірі 60025,00 грн. згідно п. 6.3. договору, суми донарахування у розмірі 277603,85 грн. згідно п. 2.7. договору, 3% річних за користування чужими коштами у сумі 28509,61 грн. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 291616,09 грн. згідно ст. 625 ЦК України.

Дослідивши акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.11.2022, складений між сторонами, судом було встановлено, що сторони у даному акті дійшли згоди про те, що грошові зобов`язання ПП "ХС Груп" перед ТОВ "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА" за договором поставки № 06 від 01.08.2018 припиняються в сумі 748723,99 грн. із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 600250,99 грн.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 09.11.2022, складеного між сторонами, станом на 09.11.2022 заборгованість за договором поставки № 06 від 01.08.2018 на користь ТОВ "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА" склала 600250,99 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наведені норми законодавства, відповідач станом на момент подання позову до суду мав обов`язок перед позивачем по сплаті суми основного боргу за договором поставки № 06 від 01.08.2018 у розмірі 600250,99 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено позивачу за договором поставки № 06 від 01.08.2018 суму основного боргу у розмірі 600250,99 грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ "БАНК ВОСТОК" по рахунку відповідача за період з 01.01.2023 по 26.04.2023.

За таких обставин господарський дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором № 06 від 01.08.2018 у розмірі 600250,99 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21 зазначив, що у пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 21.12.2021 у справі № 905/1252/16.

Частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п. 7.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за договором у випадку, якщо невиконання буде наслідком дії обставин непереборної сили, за які одна або інша сторона не несуть відповідальності. Обставинами непереборної сили (форс-мажор) вважається така подія чи обставина, що знаходиться поза контролем і не була спричинена з вини чи необережності. Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, та настання якої така сторона не змогла попередити або запобігти їй розумними мірами і включає, зокрема, а) постання, війну вторгнення, дії зовнішніх ворогів, військові дії (з оголошенням війни й без такого), терористичні акти, громадянська війна, бунт, революція, повстання військових або узурпація влади, розпорядження або акти органів державної влади, що безпосередньо впливають на можливість виконання зобов`язань за договором.

У відповідності з п. 7.3. договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно повідомити іншу сторону про настання таких подій та очікуваний термін їх тривання. Також, така сторона повинна представити іншій стороні письмове підтвердження від Торгової Палати чи іншого компетентного органу відповідної країни про форс-мажор. Після припинення дії непереборної сили, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна у найкоротший можливий строк відновити виконання зобов`язань за даним договором.

Проте, договором не було встановлено такої умови, як те, що ненадання письмового підтвердження від Торгової Палати про форс-мажор в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.

ТПП України оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким на підставі ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21 зроблено висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Згідно відзиву відповідач вказує, що під час підписання договору поставки № 06 від 01 серпня 2018 року форс-мажорних обставин не було, а ПП "ХС Груп" не могло знати про можливе виникнення таких обставин. ПП "ХС Груп" не несе відповідальності за розпочате російською федерацією широкомасштабне військове вторгнення в Україну та за майже щоденні численні ракетні обстріли міста Харкова, Харківської області та України в цілому, у зв`язку з чим ПП "ХС Груп" та інші численні підприємства на території України (у т.ч. контрагенти ПП "ХС Груп"), починаючи з 24.02.2022 не могли повноцінно функціонувати та здійснювати свою господарську діяльність.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2022 № 309, з 24.02.2022 року Харківська міська територіальна громада, до складу якої входить м. Харків, знаходиться в районні проведення (бойових) дій.

Місцезнаходженням ПП "ХС Груп" є: 61140, Харківська область, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 119. Ця ж адреса зазначена у видаткових накладних за договором поставки № 06 від 01 серпня 2018 року, повідомленні позивача вих.№ 13/07 від 13.07.2022, вимогах позивача вих.№ 22/08 від 22.08.2022 та вих.№ 14/12 від 14.12.2022. Також, за адресами: м. Харків, вул. Єнаківська, 14; м. Харків, просп. Льва Ландау, 171 відповідач здійснює господарську діяльність, що підтверджується договорами оренди № 2996 від 01.01.2022 та № 90-18/А від 01.01.2021.

Отже, з урахуванням таких установлених обставин справи, суд зазначає, що територія, де знаходиться місце реєстрації та місце здійснення господарської діяльності ПП "ХС Груп", починаючи з 24.02.2022, а також станом на дату 15.03.2022, перебувала в районні проведення (бойових) дій.

З висновку Харківської торгово-промислової палати № 303/63.01-6 від 05.04.2023 щодо обставин, які ускладнюють своєчасне виконання зобов`язань за договором поставки від 01 серпня 2018 року № 06 вбачається, що для ПП "ХС Груп" відбулася істотна зміна обставин (ускладнення), що знаходилась поза контролем сторін та яка об`єктивно ускладнює своєчасне виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар за договором поставки від 01 серпня 2018 року № 06, укладеним з ТОВ "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА".

Об`єктивними обставинами, через які підприємство було позбавлено можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за договором поставки від 01 серпня 2018 року № 06 згідно висновку Харківської торгово-промислової палати № 303/63.01-6 від 05.04.2023 є: введення воєнного стану на всій території України; введення воєнних (бойових) дій у м. Харкові та Харківській області, яка тривалий час знаходилася під окупацією російських військ; не отримання коштів від підприємств за поставлений ПП "ХС Груп" товар; скорочення будівництва в Україні, зокрема у м. Харкові, через ведення воєнних (бойових) дій в Україні, що призвело до зменшення попиту на металопродукцію підприємства у будівельних компаніях, які є основними замовниками у ПП "ХС Груп"; неповноцінне здійснення господарської діяльності контрагентами ПП "ХС Груп", 90-95% яких зареєстровані та функціонують на території м. Харкова та Харківської області; падіння споживання металопродукції, особливо в будівельному секторі; дія повітряних тривог тощо.

Отже, обставини, які відбулися, не могли бути передбачені відповідачем на момент укладення договору поставки від 01 серпня 2018 року № 06, а встановлені фактичні обставини у цій справі свідчать про неможливість виконання ПП "ХС Груп" своїх зобов`язань по оплаті товару у визначений договором строк.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті за поставлений товар за договором поставки від 01 серпня 2018 року № 06, оскільки таке порушення було викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Враховуючи вищевикладене, виконання відповідачем зобов`язання по сплаті позивачу суми основного боргу за договором № 06 від 01.08.2018 у розмірі 600250,99 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення строків оплати у розмірі 386464,28 грн. згідно п. 6.3. договору, суми штрафу у розмірі 60025,00 грн. згідно п. 6.3. договору, суми донарахування у розмірі 277603,85 грн. згідно п. 2.7. договору, 3% річних за користування чужими коштами у сумі 28509,61 грн. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 291616,09 грн. згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частин 1 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Ураховуючи викладене позов в частині стягнення суми нарахованої пені за прострочення строків оплати 386464,28 грн., суми штрафу у розмірі 60025,00 грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 28509,61 грн., інфляційного збільшення боргу в розмірі 291616,09 грн. та суми донарахування 277603,85 грн. не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 15663,30 грн. покладаються на позивача. При цьому суд звертає увагу позивача на те, що він має право подати клопотання про повернення судового збору у розмірі 9003,75 грн. у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за договором № 06 від 01.08.2018 у розмірі 600250,99 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення суми нарахованої пені за прострочення строків оплати 386464,28 грн., суми штрафу у розмірі 60025,00 грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 28509,61 грн., інфляційного збільшення боргу в розмірі 291616,09 грн. та суми донарахування 277603,85 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД СТІЛ УКРАЇНА" (65000, м. Одеса, 2-й Аеропортівський провулок 2А, код ЄДРПОУ 40457924).

Відповідач: Приватне підприємство "ХС Груп" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 119, код ЄДРПОУ 36459475).

Повне рішення складено "18" травня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/42/23