Рішення

від 01.05.2023 по справі 922/779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023м. ХарківСправа № 922/779/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "MC КАРГО" (02192, м. Київ, б-р Дарницький, буд. 8-В, оф. 177) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ СТІЛ КОНСТРАКШН" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 155, оф. 16) простягнення 115320,71 грн,за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "MC КАРГО" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ СТІЛ КОНСТРАКШН" (відповідач), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ СТІЛ КОНСТРАКШН" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд 155, оф. 16, код ЄДРПОУ 41709531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "MC КАРГО" (02192, м. Київ, б-р Дарницький, буд. 8-В, оф. 177, код ЄДРПОУ 40855437) заборгованість у сумі 69550,44 грн (сума основного боргу), 6504,57 грн пені, 14696,17 грн додаткового штрафу у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за прострочення оплати по договору більше 15-ти календарних днів, 21359,02 грн інфляційного збільшення заборгованості та 3210,51 грн трьох відсотків річних, а всього разом 115320,71 грн, яка виникла у зв`язку з відсутністю оплати за надані послуги по договору №К122 транспортного експедирування від 08.06.2021. Також судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №К122 транспортного експедирування від 08.06.2021.

Ухвалою від 01.03.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/779/23. Відмовив в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також, вказаною ухвалою цю справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2023 о 14:30 год, про що повідомлено учасників справи.

14.03.2023 позивач надав на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2023 письмове уточнення позовних вимог.

Протокольними ухвалами від 21.03.2023 суд прийняв до розгляду уточнення позовних вимог та відклав підготовче засідання на 04.04.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.

28.03.2023 позивач надав письмові уточнення позовних вимог щодо періодів нарахованих сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, в якому просить: стягнути з відповідача заборгованість у сумі 69550,44 грн (сума основного боргу), пеню за період з 13.08.2021 по 13.02.2022 у сумі 6504,57 грн, додатковий штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг більше 15-ти календарних днів у сумі 14696,17 грн, інфляційне збільшення заборгованості за період з 13.08.2021 по 15.02.2023 в сумі 21359,02 грн та 3% річних за період з 13.08.2021 по 15.02.2023 у сумі 3210,51 грн, а всього 115320,71 грн.

Протокольними ухвалами від 04.04.2023 суд: прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.

04.04.2023 позивач надав клопотання про долучення доказу, а саме оригіналу опису щодо відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

04.04.2023 позивачем надана заява про подальший розгляд справи за відсутності представника позивача.

Протокольними ухвалами від 18.04.2023 суд: задовольнив клопотання позивача про долучення доказу, вказаного в клопотанні; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 01.05.2023 о 16:00 год, про що повідомив учасників справи.

Представник позивача у судове засідання 01.05.2023 не з`явився.

Відповідач не надав суду відзив на позов та витребувані судом документи.

З метою повідомлення, зокрема, відповідача про відкриття провадження у цій справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, суд засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направив копію ухвали від 01.03.2023 про відкриття провадження у справі №922/779/23.

Однак, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 01.03.2023 повернулася на адресу суду 21.03.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Днем проставлення у поштовому повідомленні відділенням зв`язку відмітки є 08.03.2023.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлений господарським судом в ухвалі від 01.03.2023 п`ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідачу цієї ухвали для подачі, зокрема, відзиву на позов та доказів сплив 23.03.2023.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Ухвала Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 про відкриття провадження у цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, ухвала Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 про відкриття провадження у справі №922/779/23, а також всі інші ухвали по цій справі, були опубліковані на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням викладеного, суд виконав процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду зазначеної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МС КАРГО» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ СТІЛ КОНСТРАКШН» (замовник) був укладений договір №К122 транспортного експедирування (надалі - договір), за яким експедитор приймає на себе зобов`язання надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів за дорученнями (заявками) замовника, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплати їх вартість в порядку та строки, визначені договором. Послуги з організації перевезення вантажів здійснюються на підставі окремих доручень (заявок) в яких містяться про перевезення, які необхідно здійснити. В рамках кожної окремої заявки замовника транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів включають в себе виконання наступних дій експедитором:

пошук транспорту, перевізників для виконання перевезень;

своєчасна подача транспортного засобу;

укладення угод за рахунок та від імені замовника з перевізниками та іншими учасниками перевезення;

здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник передає експедитору будь яким способом передбаченим договором доручення (заявку) на організацію перевезення вантажів. В заявці сторона зокрема визначають:

- вид та найменування вантажу;

- ціну послуг;

- пункти відправлення та призначення вантажу;

- строк (термін) виконання перевезення.

Будь-яка форма, назва доручення (заявка, замовлення, заявка-договір та інш) навіть без посилань на цей договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього договору, якщо зворотнє прямо не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між сторонами.

На виконання умов договору та заявки №7 на міжнародні автомобільні перевезення вантажу від 28.07.2021 експедитором 05.08.2021 були надані послуги з організації міжнародних перевезень, організації міжнародних перевезень в України та транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується Міжнародною товаро-транспортною накладною від 30.07.2021.

Згідно з п. 4.2 договору оплата послуг здійснюється замовником у безготівковій формі на підставі рахунку експедитора, протягом 7-ми календарних днів після одержання вантажу вантажоодержувачем.

05.08.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок №0000001030 на оплату перевезень у сумі 73480,86 грн, кінцевою датою оплати за надані позивачем відповідачу послуг є 12.08.2021.

В порушення умов договору оплата проведена замовником частково з порушенням строків передбачених договором, а саме 16.02.2022 платіжним дорученням №4399 від 16.02.2022 в сумі 3930,42 грн, що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

Отже, з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості перевезення заборгованість відповідача перед позивачем складає 69550,44 грн. Проте вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

України своїм Законом «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не в повному обсязі оплатив надані йому послуги у строк, встановлений договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.6 договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати послуг, включаючи понаднормовий простій (послуги з очікування) замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 15-ти календарний днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг.

На підставі п. 5.6 договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 13.08.2021 по 13.02.2022 у сумі 6504,57 грн та додатковий штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за прострочення оплати за договором у сумі 14696,17 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки за період з 13.08.2021 по 15.02.2023 у сумі 21359,02 грн та 3% річних за період з 13.08.2021 по 15.02.2023 у сумі 3210,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду докази сплати заборгованості за отримані послуги з перевезення вантажу, сплати пені, 3% річних та інфляційних або будь-яких заперечень.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, в позовній заяві позивач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи у сумі 12684,00 грн, які складаються з суми судового збору у сумі 2684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема - на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

В якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідачем надано до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №004625 від 08.07.2015 та оригінали: ордеру серії АА№1176880 від 21.02.2023 та платіжного доручення №2495 від 21.02.2023 на суму 10000,00 грн.

Стаття 59 Конституції України закріпила право кожної людини на правничу допомогу, для надання якої діє адвокатура.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частина друга статті 27 вищевказаного Закону регламентує вичерпні випадки вчинення договору про надання правової допомоги усно.

Системний аналіз положень статей 26 та 27 зазначеного вище Закону дає змогу дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених ч. 2 ст. 27 цього Закону.

За змістом статті 1 згаданого Закону, договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах.

На підставі договору адвокатом (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта, що узгоджується з пунктом 14 Положення про ордер.

Договір про надання правової допомоги по суті є договором про надання послуг у розумінні ст. 902 ЦК України, що узгоджується з нормами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Проте позивачем на підтвердження витрат на професійну не надано доказів укладення між ТОВ "МС Карго" та адвокатом Лубяниченко В.О. договору на надання послуг у справі №922/779/23 та акту приймання-передачі наданих послуг в описом і вартістю наданих послуг.

Також, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а відтак покладений саме на позивача.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №911/4242/15 вказано, що "від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права".

Отже, детальний опис робіт (наданих послуг) є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відсутність якої тягне за собою неможливість іншої сторони спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п.269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17 від 11.05.2018 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

В контексті норми ст. 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім цього, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надаються документи, що підтверджують перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача надано до позовної заяви оригінал платіжного доручення №2495 від 21.02.2023 про сплату Лубяниченко В.О. із призначенням платежу: "поповнення рахунку Лубяниченко Володимира Олександровича за юридичні послуги зг. дог. №03/08-1 від 03.02.2021" у сумі 10000,00 грн.

Проте зазначеного у вищевказаному платіжному дорученні договору №03/08-1 від 03.02.2021 на підтвердження надання адвокатом Лубяниченко В.О. послуг позивачу саме у цій справі до матеріалів не надано. Отже, вказане платіжне доручення в якості доказу фактичного понесення позивачем витрат у даній справі судом не приймається.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн відмовити, у зв`язку із відсутністю документального підтвердження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, згідно зі ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Проте, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на цей час).

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №152 від 14.07.2022), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно з Рекомендаціями, прийнятими Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, наявною у зв`язку з цим загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 ГПК України.

Керуючись ст. 193, 306, 307 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 908, 909 ЦК України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 2, 16, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238, 247, 248 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ СТІЛ КОНСТРАКШН" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 155, оф. 16. Код ЄДРПОУ 41709531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "MC КАРГО" (02192, м. Київ, б-р Дарницький, буд. 8-В, оф. 177. Код ЄДРПОУ 40855437) суму основного боргу у сумі 69550,44 грн, пеню у сумі 6504,57 грн, 14696,17 грн додаткового штрафу у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за прострочення оплати по договору більше 15-ти календарних днів, 21359,02 грн інфляційного збільшення заборгованості, 3210,51 грн трьох відсотків річних та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ СТІЛ КОНСТРАКШН" витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "MC КАРГО" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "17" травня 2023 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.