Ухвала

від 18.05.2023 по справі 806/5231/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 806/5231/15

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Маріщенко Л. О.

від 08.12.2022

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бучинська Г. Б., Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.

від 12.04.2023

у справі за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»

до: 1) Департаменту реєстрації Житомирської міської ради

2) Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об`єднань громадян Житомирського міського управління юстиції Лоханчука В`ячеслава Анатолійовича;

3) Державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка Олександра Володимировича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування реєстраційних дій і записів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» 16.05.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (повний текст складено 26.04.2023) у справі № 806/5231/15.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Поряд з цим, скаржник зазначає, що касаційна скарга ним подається на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, у поданій касаційній скарзі не зазначено щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, її застосування із конкретизацією подібних правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовано необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Скаржником чітко не вказано, як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та не визначено відповідної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частиною 2 цієї статті.

Крім того, звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» зазначено лише про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021, який був застосований судом апеляційної інстанції, однак не наведено правового обґрунтування щодо необхідності відступлення від такого висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах із визначенням конкретної норми права (абзац, пункт, частина статті), а також не наведено змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (повний текст складено 26.04.2023) у справі № 806/5231/15 залишити без руху.

2. Надати Товариству з додатковою відповідальністю «ЖЛ» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Товариству з додатковою відповідальністю «ЖЛ» усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець