Рішення

від 10.05.2023 по справі 904/4920/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4920/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКО-ТЕХНИК-ПЛЮС", с.Мар`янка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 972 583, 89 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Літвін Д.Е.

Представники:

від позивача ОСОБА_2

Пеліпас Т.К.

від відповідача Кошкіна О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКО-ТЕХНИК-ПЛЮС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 972 583,89 грн., з яких: 530 517,74 грн. - сума основного боргу, 246 247,74 грн. - пеня, 169 787,06 грн. інфляційні втрати, 26 032, 00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором оренди № 04ДТ+/А від 15.08.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі № 904/198/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що станом на час звернення Позивача з даним позовом до суду, заборгованість за спірним договором оренди відсутня, навпаки у відповідача перед Позивачем існує переплата в розмірі 25 501,50 грн. Крім того, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, Відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо неустойки, яка нарахована на заборгованість, що начебто виникла станом на 29.11.2019 року, а також зазначив, що при розрахунку пені, Позивач не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якого нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ухвалою від 11.04.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляджу по суті в засіданні на 04.05.2023 року.

В судовому засіданні 04.05.2023 року оголошувалася перерва до 10.05.2023 року згідно положень ст. 216 ГПК України.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 10.05.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог позивача та заперечень відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2017 року між ТОВ «Дуко-Технік-Плюс (далі Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Смакота Владиславом Степановичем (далі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 04ДТ+/А (далі Договір) .

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець обов`язується за оплату надати в тимчасове володіння та користування Орендарю нежитлові виробничі приміщення загальною площею: 82,6 кв.м. Приміщення належить Орендодавцю на праві власності та розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, сільська рада Мар`янівка, 519,6 км від автодороги Київ-Луганськ.

Відповідно до п. 4.1 Договору Орендар зобов`язався сплачувати Орендодавцю за використання вказаними приміщенням протягом визначеного Договором терміну орендну плату. Орендна плата по Договору Встановлюється у наступному поєднанні форм:

- постійної складової - сума орендної плати за використання вказаними приміщеннями протягом встановленого Договором терміну, включно з комунальними витратами. Орендна плата встановлюється у гривнях за 1 (один) кв.м., що складає 48,00 грн. (в тому числі ПДВ 20 % 8,00 грн.) на місяць за всі приміщення, що орендуються. Оплата постійної складової проводиться в гривнях щомісячно, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. Термін слати: відстрочка 40 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг);

- змінної складової - сума додаткових витрат Орендодавця (електрична енергія). Оплата змінної складової відбувається щомісячно, в залежності від підтверджених реальних витрат Орендодавця, на підставі додатково виставлених рахунків.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку невнесення оплати в строки встановлені пунктом 4.1 цього Договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми невнесеного платежу за кожен день прострочення.

Строк дії договору встановлено сторонами з 15.08.2017 по 15.08.2018 (п. 8.1. Договору).

15.08.2017 року сторони склали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, за змістом якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування нерухоме мано загальною площею 82,6 кв.м., зокрема, павільйон «Зустріч».

02.01.2018 року сторонами підписано Додаткову угоду, за змістом якої внесено зміни до п. 4.1 Договору, який викладено в наступній редакції:

«Орендар зобов`язується сплачувати Орендодавцю за використання вказаними приміщенням протягом визначеного Договором терміну орендну плату. Орендна плата по Договору Встановлюється у наступному поєднанні форм:

постійної складової - сума орендної плати за використання вказаними приміщеннями протягом встановленого Договором терміну. Оплата постійної складової проводиться в гривнях щомісячно, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. Термін сплати постійної складової не пізніше останнього робочого дня поточного місяця або окремо визначені строки. Ціна орендної плати за м2 складає - 84,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % 14,00 грн.;

Змінної складової - сума додаткових витрат Орендодавця (електрична енергія, послуги охорони, тощо). Оплата змінної складової відбувається щомісячно, в залежності від підтверджених реальних витрат Орендодавця, на розрахунковий рахунок Орендодавця».

02.07.2018 року сторони склали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, за яким Позивач передав Відповідачеві в користування додаткові об`єкти загальною площею 291,7 кв.м., в том числі: цех площею 171,8 кв.м.; цех площею 78,7 кв.м.; службове приміщення площею 41,2 кв.м.

15.08.2018 року сторони уклала Додаткову угоду до Договору оренди від 15.08.2017 року №04ДТ+/А, якою визначили, що у відповідності до пункту 8.6.Договору оренди № 04ДТ+/А від 15.08.2017 року даний Договір вважати продовженим на наступний термін, тобто до 15.08.2019 року;

Додатковими угодами від 15.08.2019 року та 15.08.2020 року сторони продовжили термін дії Договору до 18.08.2020 та 15.08.2021 року відповідно.

01.04.2021 року сторони уклали Додаткову угоду за змістом якої дійшли згоди розірвати Договір оренди від 15.08.2017 року №04ДТ+/А.

Згідно умов зазначеної угоди, Орендатор зобов`язався повернути Орендодавцю орендне майно по акту приймання - передачі. Пунктом 4 зазначеної угоди, сторони погодили провести звірку розрахунків.

Як свідчить зміст позовної заяви та відзиву на позов, повернення майна з орендного користування відбулося 01.04.2021 року за актом приймання-передачі.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач зазначає, що за результатами проведення звірки, станом на 01.04.2021 року встановлено наявність заборгованості Відповідача в розмірі 629 527,64 грн.

26.04.2021 року Відповідач сплатив частину зазначеної заборгованості в сумі 99 009,90 грн. внаслідок чого, сума боргу склала 530 517,74 грн., стягнення якої Позивач вимагає в судовому порядку.

Здійснивши оцінку обґрунтованості вимог Позивача в частині стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, за період із серпня 2017 року по квітень 2021 року, розмір орендних платежів за договором склав суму 1 504 520,27 грн.

За доводами Відповідача, протягом спірного періоду він здійснив оплату орендних платежів за спірним договором на суму 1 217 558,53 грн.,

Як свідчить зміст наданих у справу платіжних документів, за якими Відповідач здійснював на користь Позивача оплати протягом спірного періоду, відповідні оплати відбувалися з визначенням у призначенні платежу конкретних рахунків.

Згідно поданої Позивачем розшифровки платежів (том 1, а.с. 196, 197), сума платежів, яка була здійснена Відповідачем по рахунках, що виставлені для оплати за спірним договором оренди № 04ДТ+/А, склала 974 002,53 грн. Решта оплат із загальної суми 1 217 558,53 грн., була здійснена по рахунках, що виставлені в рамках інших укладених сторонами договорів, зокрема, договору № 31/08-П та № 01/09-О.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням здійснених Відповідачем оплат, розмір його заборгованості за договором оренди №04ДТ+/А склав суму 530 517,74 грн. (1 504 520,27 974 002,53 = 530 517,74)

Відповідач подав у справу Акт про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 10.02.2021 року, за змістом якого сторони, керуючись ст. 601 ЦК України дійшли згоди про припинення однорідних зобов`язань, що виникли за публічним договором від 23.07.2019, за яким Позивач має заборгованість перед Відповідачем в сумі 264 279,06 грн. та Договором оренди 04ДТ+/А від 15.08.2017 року, за яким Відповідач має заборгованість перед Позивачем на суму 264 279,06 грн. Зазначений акт підписано сторонами на скріплено печаткою підприємства позивача.

За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, враховуючи те, що 10.02.2021 року сторонами укладено правочин щодо заліку зустрічних однорідних вимог, за яким припинено зобов`язання Відповідача за договором оренди 04ДТ+/А від 15.08.2017 року на суму 264 796,06 грн., суд дійшов висновку, що сума заборгованості Відповідача за спірним договором оренди зменшилася та становить 266 238,68 грн. (530 517,74 грн. - 264 279, 06 грн.)

Суд не приймає до уваги заперечення Позивачем факту укладення з його боку акту про зарахування зустрічних однорідних вимог, адже наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

З урахуванням наведених обставин, обґрунтованими слід визнати вимоги Позивача про стягнення основного боргу за договором оренди 04ДТ+/А від 15.08.2017 року в сумі 264 279,06 грн.

На час розгляду справи доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надано.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом п. 4.2. Договору сторони погодили, що у випадку не внесення оплати в строки встановлені п. 4.1. Договору Орендар має сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми невнесеного платежу за кожен день проточки.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 246 247, 09 грн. за період прострочення з 01.05.2021 року по 19.12.2022 року.

За підрахунками суду, з урахуванням визначеного розміру основного боргу, що підлягає задоволенню (266 238,68 грн.), розмір пені за вказаний в позові період складає 123 943,22 грн.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми матеріального закону, Позивач вимагає стягнення процентів річних у розмірі 26 032, 00 грн. за період прострочення з 01.05.2021 року по 19.12.2022 року та 169 787, 06 грн. інфляційних втрат за аналогічний період.

З урахуванням визначеної судом суми основного боргу (266 238, 68 грн.), розмір відповідних нарахувань за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.05.2021 по 19.12.2022 року становить 13 085,81 грн. 3 % річних та 87 667,35 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 490 935, 06 грн., з яких: 266 238,68 грн. сума основного боргу, 123 943,22 грн. пеня, 13 085,81 грн. 3% річних, 87 667,35 грн. інфляційні втрати. В решті позовних вимог слід відмовити.

Заперечуючи проти позову, Відповідач посилався на пропуск Позивачем спеціального (скороченого) строку позовної давності, зокрема зазначає, що пеня нарахована на борг, що виник з 29.11.2019 року, а отже строк позовної давності сплив у листопаді 2020 року.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 2 частини 2 ст. 25 ЦК України, для вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочену позовну давність в один рік.

За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як убачається з матеріалів справи, прострочення сплати орендних платежів, внаслідок якого виникла заявлена до стягнення сума основного боргу, виникло з листопада 2019 року, а отже, з урахування встановленого ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності для стягнення пені, Позивач мав звернутися з відповідним позовом до суду в строк до листопада 2020 року.

Разом із тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення Позивача з позовною заявою у даній справі не закінчився.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з наведеними вимогами до суду, наразі не сплили, що виключає підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відносно доводів Відповідача щодо не врахування під час здійснення розрахунку пені положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якого нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, слід зазначити, що в силу положень пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд звертає увагу, що згідно наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення сторонами спірного Договору оренди, ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, але на час звернення Позивача з даним позовом до суду, припинив свою підприємницьку діяльність із внесенням відповідного запису до реєстру 18.05.2021 року.

Слід наголосити на тому, що припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 26.06.2019 року у справі № 760/13915/18).

У випадку припинення ФОП, її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, оскільки безпосередньо сама фізична особа не зникає і згідно ст. 52 ЦК України відповідає усім своїм майно за такими зобов`язаннями на загальних підставах (правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 09.08.2017 у справі № 3-788гс17).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05.06.2019 у справі №904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Відтак, припинення підприємницької діяльності ФОП до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, якщо спірні правовідносини виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКО-ТЕХНИК-ПЛЮС" (51261, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка, 519,6 км. Автодороги Київ-Луганськ, код ЄДРПОУ 34681942) 266 238,68 грн. основного боргу, 123 943,22 грн. пені, 13 085,81 грн. три проценти річних, 87 667,35 грн. інфляційних втрат, 7 364, 03 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.05.2023

Суддя О.В. Ліпинський