Рішення

від 15.05.2023 по справі 904/2974/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023м. ДніпроСправа № 904/2974/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148)

до Приватного підприємства "ЮЕС" (49000, м. Дніпро, просп. Воронцова, буд. 73, кв. 404; ідентифікаційний код 30394753)

про стягнення 72 834 грн. 06 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2881/22 від 13.09.2022) до відповідача - Приватного підприємства "ЮЕС" про стягнення 72 834 грн. 06 коп., що складає 56 674 грн. 55 коп. - основного боргу за теплову енергію, отриману за Договором від 12.09.2007 №1247 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, 8 554 грн. 42 коп. - інфляційних збитків, 1 814 грн. 67 коп. - 3% річних та 5 790 грн. 42 коп. - пені.

Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49000, м. Дніпро, просп. Воронцова, буд. 73, кв. 404 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.187).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 19.09.2022 фактично була надіслана відповідачу лише 09.03.2023.

Станом на 15.05.2023 до суду повернулося поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 19.09.2022, з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 11.03.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.182-186)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 19.09.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.05.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як постачальником, та відповідачем - Приватним підприємством "ЮЕС", як споживачем, було укладено Договір від 12.09.2007 №1247 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (надалі - Договір) (а.с.14-15).

Розділом 1 Договору визначено, що постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального спалення та гарячого водопостачання споживачу, по його об`єктах, розміщених за адресами: вул. Робоча,148 від джерела теплопостачання: котельні по вул. Уральська, 19.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

- централізоване опалення:

- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01.-82 "Будівельна клімотологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8°С (восени) і закінчується при підвіщенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8°С (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпропетровська опалювальний період становить 175 діб. У випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів сплачується окремо.

- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно БНіП.

- централізоване гаряче водопостачання (ГВП) - протягом року з урахуванням фактичного режиму роботи Споживача.

- забезпечення санітарної норми гарячої води в точці розбору не менш +50°С.

Відповідно до пункту 3.2.4. Договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок "оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування.

Відповідно до пункту 7.1. Договору споживач зобов`язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010 року (пункт 11.1. Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 11.6. Договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Отже, даний Договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається, Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання" надано дозвіл на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання (а.с.149).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (а.с. 163-164).

В подальшому Рішенням Дніпровської міської ради від 22.12.2021 №79/14 "Про затвердження статуту КП "Теплоенерго" у новій редакції у зв`язку зі збільшенням статутного капіталу" затверджено статут Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у новій редакції у зв`язку із збільшенням статутного капіталу на 57 800 000,00грн. (а.с. 165, 168-169).

В матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювальних періодів, а саме:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 17.10.2019 №1661-р "Про початок опалювального сезону 2019 - 2020 рр. у місті Дніпрі" (а.с.151);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2020 №355-р "Про закінчення опалювального сезону 2019 - 2020 рр. у місті Дніпрі" (а.с.152);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 №1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у місті Дніпрі" (а.с.153);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 №155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у місті Дніпрі" (а.с.154);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 №1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 р.р. у місті Дніпрі" (а.с.155);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 №155-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у місті Дніпрі" (а.с.156).

Як вбачається, на виконання умов Договору, позивачем у період з листопада 2019 по березень 2022 року було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 56 674 грн. 55 коп., що підтверджується актами прийому-передачі послуги №091247, що підписані позивачем в односторонньому порядку, а саме:

- від 30.11.2019 на суму 1 281 грн. 34 коп. (а.с.60);

- від 31.12.2019 на суму 1 995 грн. 54 коп. (а.с.61);

- від 31.01.2020 на суму 1 989 грн. 97 коп. (а.с.62);

- від 29.02.2020 на суму 2 425 грн. 09 коп. (а.с.63);

- від 31.03.2020 на суму 1 278 грн. 69 коп. (а.с.64);

- від 30.04.2020 на суму 476 грн. 11 коп. (а.с.65);

- від 30.11.2020 на суму 998 грн. 51 коп. (а.с.66);

- від 31.12.2020 на суму 1 975 грн. 70 коп. (а.с.67);

- від 31.01.2021 на суму 2 624 грн. 02 коп. (а.с.68);

- від 28.02.2021 на суму 2 451 грн. 95 коп. (а.с.69);

- від 31.03.2021 на суму 2 430 грн. 44 коп. (а.с.70);

- від 18.04.2021 на суму - 1 418 грн. 89 коп. (а.с.71);

- від 30.04.2021 на суму 752 грн. 80 коп. (а.с.72);

- від 30.11.2021 на суму 4 820 грн. 27 коп. (а.с.73);

- від 31.12.2021 на суму 5 795 грн. 51 коп. (а.с.74);

- від 31.01.2022 на суму 10 171 грн. 10 коп. (а.с.75);

- від 28.02.2022 на суму 8 281 грн. 43 коп. (а.с.76);

- від 31.03.2022 на суму 8 344 грн. 97 коп. (а.с.77);

Додатково надання послуг відповідачу підтверджується актами споживання теплової енергії, що підписані представником споживача: з 28.10.2019 по 25.11.2019, з 25.11.2019 по 24.12.2019, з 24.12.2019 по 22.01.2020, з 22.01.2020 по 24.02.2020, з 24.02.2020 по 23.03.2020, з 23.03.2020 по 01.04.2020, з 01.11.2020 по 23.11.2020, з 23.11.2020 по 21.12.2020, з 21.12.2020 по 22.01.2021, з 22.01.2021 по 20.02.2021, з 20.02.2021 по 21.03.2021, з 21.03.2021 по 31.03.2021, з 25.10.2021 по 19.11.2021, з 19.11.2021 по 20.12.2021, з 20.12.2021 по 26.01.2022, з 26.01.2022 по 24.02.2022, з 24.02.2022 по 31.03.2022 (а.с.132-148).

Як вбачається, позивачем було виставлено рахунки №091247 на загальну суму 56 674 грн. 55 коп., а саме:

- від 30.11.2019 на суму 1 281 грн. 34 коп. (а.с.42);

- від 31.12.2019 на суму 1 995 грн. 54 коп. (а.с.43);

- від 31.01.2020 на суму 1 989 грн. 97 коп. (а.с.44);

- від 29.02.2020 на суму 2 425 грн. 09 коп. (а.с.45);

- від 31.03.2020 на суму 1 278 грн. 69 коп. (а.с.46);

- від 30.04.2020 на суму 476 грн. 11 коп. (а.с.47);

- від 30.11.2020 на суму 998 грн. 51 коп. (а.с.48);

- від 31.12.2020 на суму 1 975 грн. 70 коп. (а.с.49);

- від 31.01.2021 на суму 2 624 грн. 02 коп. (а.с.50);

- від 28.02.2021 на суму 2 451 грн. 95 коп. (а.с.51);

- від 31.03.2021 на суму 2 430 грн. 44 коп. (а.с.52);

- від 18.04.2021 на суму - 1 418 грн. 89 коп. (а.с.53);

- від 30.04.2021 на суму 752 грн. 80 коп. (а.с.54);

- від 30.11.2021 на суму 4 820 грн. 27 коп. (а.с.55);

- від 31.12.2021 на суму 5 795 грн. 51 коп. (а.с.56);

- від 31.01.2022 на суму 10 171 грн. 10 коп. (а.с.57);

- від 28.02.2022 на суму 8 281 грн. 43 коп. (а.с.58);

- від 31.03.2022 на суму 8 344 грн. 97 коп. (а.с.59);

Підтвердженням надсилання на адресу відповідача актів прийому-передачі теплової енергії №060750 та рахунків на оплату є описи-вкладення, накладні та фіскальні чеки "Укрпошти", а саме:

- відправлення актів та рахунків за період з листопада 2019 по квітень 2021 включно, а також досудової вимоги було здійснено 12.10.2021 (а.с.30-34);

- відправлення актів та рахунків за період березень 2021 - квітень 2021 включно було здійснено 03.06.2021 (а.с.35-37);

- відправлення актів та рахунків за період листопад 2021 - грудень 2021 включно було здійснено 14.01.2022 (а.с.38-39);

- відправлення актів та рахунків за період з січня 2022 по березень 2022 включно було здійснено 27.04.2022 (а.с.40-41).

06 липня 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено акт звіряння взаємних розрахунків від 04.07.2022 за період з 01.11.2019 по 30.06.2022 та досудову вимогу на суму боргу 56 674 грн. 55 коп. (а.с.24-29).

Позивач стверджує, що здійснив відпуск теплової енергії за Договором відповідачу, проте оплата відповідачем не проведена, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина 2 статті 275 Господарського кодексу України).

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за спожиту теплову енергію є таким, що настав:

- за актом від 30.11.2019 - 20.12.2019;

- за актом від 31.12.2019 - 20.01.2020;

- за актом від 31.01.2020 - 20.02.2020;

- за актом від 29.02.2020 - 20.03.2020;

- за актом від 31.03.2020 - 20.04.2020;

- за актом від 30.04.2020 - 20.05.2020;

- за актом від 30.11.2020 - 20.12.2020;

- за актом від 31.12.2020 - 20.01.2021;

- за актом від 31.01.2021 - 20.02.2021;

- за актом від 28.02.2021 - 20.03.2021;

- за актом від 31.03.2021 - 20.04.2021;

- за актом від 30.04.2021 - 20.05.2021;

- за актом від 30.11.2021 - 20.12.2021;

- за актом від 31.12.2021 - 20.01.2022;

- за актом від 31.01.2022 - 20.02.2022;

- за актом від 28.02.2022 - 20.03.2022;

- за актом від 31.03.2022 - 20.04.2022

Враховуючи, що сплата відповідачем не проводилася, сума заборгованості за теплову енергію складає 56 674 грн. 55 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 56 674 грн. 55 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.3 Договору за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію - сплата пені у розмірі 1% від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання забов`язання споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 5 790 грн. 42 коп. за загальний період з 21.12.2021 по 07.09.2022 та посилається на пункт 8.3. Договору.

Проте, пункт 8.3 Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

За викладеного, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 8 554 грн. 42 коп. за загальний період з січня 2020 по травень 2022, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 1 814 грн. 67 коп. за загальний період з 21.12.2019 по 07.09.2022.

Суд погоджується з сумами нарахування позивачем інфляційних та річних, які підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 283 грн. 76 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) до Приватного підприємства "ЮЕС" (49000, м. Дніпро, просп. Воронцова, буд. 73, кв. 404; ідентифікаційний код 30394753) про стягнення 72 834 грн. 06 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЮЕС" (49000, м. Дніпро, просп. Воронцова, буд. 73, кв. 404; ідентифікаційний код 30394753) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) 56 674 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 55 коп. - заборгованості, 8 554 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 42 коп. - інфляційних нарахувань, 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 67 коп. - 3% річних та 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 76 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

18.05.2023