Рішення

від 19.05.2023 по справі 904/4974/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4974/22

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТІР", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТІР" про стягнення заборгованості за теплопостачання в розмірі80 472, 94 грн, з яких: 39 975, 04 грн - основний борг, 20 431, 98 грн - інфляційні збитки, 6 071, 18 грн - 3 % річних та 13 994, 74 грн - пеня.

Ухвалою суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4974/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з неможливістю поштового відправлення через відсутність фінансування у Господарському суді Дніпропетровської області, ухвалу суду від 02.01.2023 фактично було направлено відповідачу 17.03.2023.

Оскільки на дату спливу встановленого законом шістдесятиденного строку для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у суду були відсутніми відомості стосовно належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та можливість подання до суду заяв по суті справи, судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

21.04.2023 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТІР" надійшов відзив на позовну заяву.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії № 040024 від 01.01.2005.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

ОСББ «Хутір» в частині суми основного боргу визнає позовні вимоги.

Відповідач просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних і інфляційних втрат та відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог.

Також ОСББ «Хутір» посилається на застосування до нарахування 3 % річних та інфляційних втрат положення постанови КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» щодо заборони в тому числі нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідач просить розстрочити на один рік рівними частинами виконання рішення суду про стягнення з ОСББ на користь Позивача заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01.01.2005 між Комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» Дніпропетровської міської ради (далі - енергопостачальна організація) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХУТІР" (далі відповідач, споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 040024 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов`язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягам які визначені в додатку 1; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості і відсутності акта звіряння розрахунків на початок опалювального сезону споживач до мереж тепло постачання підключений не буде (пункти 3.2.1 - 3.2.2 договору).

Згідно правил користування тепловою енергією, споживач зобов`язується встановити прилади обліку теплової енергії (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору, облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах опалення по пр. Кірова, 95 (ж/б), розрахунковим способом.

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (пункт 5.4. договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів. Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія 1 Гкал 63, 05 грн (пункти 6.1 62. договору).

Згідно з пунктом 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 (пункт 7.2 договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.4 договору встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до "01" січня 2008 року (пункт 11.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (11.4. договору).

Згідно з рішенням Дніпровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об`єктів і мереж теплопостачання, акту приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП «Теплоенерго» отримало засоби теплопостачання об`єктів відповідача.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про зміну енергопостачальної організації № 2555/776 від 05.10.2016, яким запропоновано укласти додаткову угоду до договору № 040024, предметом якої є зміна енергопостачальної організації і внесення відповідних змін до основного договору в частині його сторін та їх реквізитів, та направлено примірники додаткової угоди.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Зазначене кореспондується з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

На час звернення до суду додаткова угода до договору відповідача не підписана та на адресу позивача не повернута.

Відповідно до пункту 3.4. Додаткової угоди, у разі неотримання Новою Енергопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.

Тому, Додаткова угода до Договору вважається погодженою, а КП «Теплоенерго» набуло усіх прав та обов`язків сторони-виконавця за основним Договором.

Пунктом 2.1 додаткової угоди сторони передбачили, що згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енерге тики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 09.06.2016р. № 928 «Про встановлення тарифів на те плову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Теплоенерго», затверджено тариф на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається КП «Теплоенерго» теплова енергія 1 Гкал - 1121, 74 грн (без ПДВ), 1 346, 09 грн з ПДВ.

Ця Угода набуває чинності відповідно до ст. 631 ЦК України з «20» вересня 2016 р і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії (пункт 3.5 додаткової угоди).

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На виконання умов договору Комунальне підприємство "Теплоенерго" поставило відповідачу теплову енергію за період з грудня 2017 року по квітень 2019 року на загальну суму 91 841, 04 грн.

На підтвердження зазначеного факту позивачем суду надано наступні документи:

1) підписані сторонами в двосторонньому порядку акти прийому-передачі теплової енергії № 040024 (арк. с. 39 49):

- від 31.12.2017 на суму 7 917, 69 грн з ПДВ;

- від 31.01.2018 на суму 11 504, 19 грн з ПДВ;

- від 28.02.2018 на суму 10 247, 04 грн з ПДВ;

- від 31.03.2018 на суму 11 011, 36 грн з ПДВ;

- від 30.04.2018 на суму 804, 79 грн з ПДВ;

- від 30.11.2018 на суму 5 390, 10 грн з ПДВ;

- від 31.12.2018 на суму 11 186, 16 грн з ПДВ;

- від 31.01.2019 на суму 14 168, 41 грн з ПДВ;

- від 28.02.2019 на суму 10 608, 70 грн з ПДВ;

- від 31.03.2019 на суму 8 916, 45 грн з ПДВ;

- від 30.04.2019 на суму 86, 15 грн з ПДВ;

2) рахунки № 040024 (арк. с. 29-38):

- від 31.12.2017 на суму 7 917, 69 грн з ПДВ;

- від 31.01.2018 на суму 11 504, 19 грн з ПДВ;

- від 28.02.2018 на суму 10 247, 04 грн з ПДВ;

- від 31.03.2018 на суму 11 011, 36 грн з ПДВ;

- від 30.04.2018 на суму 804, 79 грн з ПДВ;

- від 30.11.2018 на суму 5 390, 10 грн з ПДВ;

- від 31.12.2018 на суму 11 186, 16 грн з ПДВ;

- від 31.01.2019 на суму 14 168, 41 грн з ПДВ;

- від 28.02.2019 на суму 10 608, 70 грн з ПДВ;

- від 31.03.2019 на суму 8 916, 45 грн з ПДВ;

- від 30.04.2019 на суму 86, 15 грн з ПДВ;

На підтвердження вручення відповідачу рахунків позивачем до матеріалів справи надані реєстри отримання рахунків нарахувань и актів виконаних робіт споживачами теплової енергії (арк. с. 50-60).

На виконання договірних зобов`язань відповідачем було здійснено ряд оплат:

- 06.06.2018 у сумі 804, 79 грн із зазначенням рахунку від 30.04.2018 в призначенні платежу. Платіж віднесено на погашення заборгованості за квітень 2018 відповідно до його призначення. Нарахування оплачено в повному обсязі, але з порушенням строку оплати;

- 03.07.2018 у сумі 11011, 36 грн із зазначенням рахунку від 31.03.2018 в призначенні платежу. Платіж віднесено на погашення заборгованості за березень 2018 відповідно до його призначення. Нарахування оплачено в повному обсязі, але з порушенням строку оплати;

- 03.12.2018 у сумі 11 504, 19 грн із зазначенням рахунку від 31.01.2018 в призначенні платежу. Платіж віднесено на погашення заборгованості за січень 2018 відповідно до його призначення. Нарахування оплачено в повному обсязі, але з порушенням строку оплати.

- 05.06.2019 у сумі 14 168, 41 грн із зазначенням рахунку від 31.01.2019 в призначенні платежу. Платіж віднесено на погашення заборгованості за січень 2019 відповідно до його призначення. Нарахування оплачено в повному обсязі, але з порушенням строку оплати.

- 28.11.2019 у сумі 10 608, 70 грн із зазначенням розрахункового періоду «лютий 2019 року» в призначенні платежу. Платіж віднесено на погашення заборгованості за лютий 2019 відповідно до його призначення. Нарахування оплачено в повному обсязі, але з порушенням строку оплати.

- 25.01.2022 у сумі 5 500 грн із «за лицевим рахунком 040024» в призначенні платежу. Таке призначення платежу зумовило віднесення суми на погашення заборгованості відповідно до календарної черговості її виникнення. За результатом віднесення заборгованість до заявлюваного періоду погашена в повному обсязі, а грудень 2017 року - частково на суму 3 768, 55 грн.

05.10.2021 на прохання відповідача, між Сторонами укладено Договір № 14 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 040024 від 01.01.2005. Відповідно до його положень, відповідач визнав заборгованість в повному обсязі та прийняв на себе обов`язок по її погашенню у відповідності до погодженого графіку.

Як вбачається із наведеного вище переліку оплат, відповідач знову не виконав прийнятих на себе обов`язків, що призвело до втрати чинності Договором № 14 в порядку його п. 7.

Для досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена досудова вимога б/н від б/д про сплату боргу за поставлену теплову енергію (арк. с. 66).

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач, окрім суми основного боргу в розмірі 39 975, 04 грн, просить суд стягнути з відповідача також пеню в розмірі 13 994, 74 грн, 3% річних у розмірі 6 071, 18 грн та інфляційних втрат у розмірі 20 431, 98 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За матеріалами справи судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, а саме - договором постачання теплової енергії.

Щодо суми основного боргу

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За нормами частини 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

З огляду на положення спірного договору та наявні в матеріалах справи докази отримання відповідачем рахунків позивача, відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії:

- за грудень 2017 року - отримано рахунок 10.01.2018, останній день для оплати -15.01.2018, порушення зобов`язання починається з 16.01.2018;

- за січень 2018 року - отримано рахунок 05.02.2018, останній день для оплати - 12.02.2018, порушення зобов`язання починається з 13.02.2018;

- за лютий 2018 року - отримано рахунок 05.03.2018, останній день для оплати - 12.03.2018, порушення зобов`язання починається з 13.03.2018;

- за березень 2018 року - отримано рахунок 10.04.2018, останній день для оплати - 16.04.2018, порушення зобов`язання починається з 17.04.2018;

- за квітень 2018 року - отримано рахунок 04.05.2018, останній день для оплати - 09.05.2018, порушення зобов`язання починається з 10.05.2018;

- за листопад 2018 року - отримано рахунок 06.12.2018, останній день для оплати - 11.12.2018, порушення зобов`язання починається з 12.12.2018;

- за грудень 2018 року - отримано рахунок 11.01.2019, останній день для оплати - 16.01.2019, порушення зобов`язання починається з 17.01.2019;

- за січень 2019 року - отримано рахунок 08.02.2019, останній день для оплати - 13.02.2019, порушення зобов`язання починається з 14.02.2019;

- за лютий 2019 року - отримано рахунок 06.03.2019, останній день для оплати - 11.03.2019, порушення зобов`язання починається з 12.03.2019;

- за березень 2019 року - отримано рахунок 04.04.2019, останній день для оплати - 09.04.2019, порушення зобов`язання починається з 10.04.2019;

- за квітень 2019 року - отримано рахунок 06.05.2019, останній день для оплати - 13.05.2019, порушення зобов`язання починається з 14.05.2019.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії виконав частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39 975, 04 грн за період з грудень 2017 року квітень 2019 року.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 39 975, 04 грн відповідачем відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 39 975, 04 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2.3. Договору Сторонами погоджено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1% . але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 994, 74 грн, з яких за період з 16.01.2018 по 16.07.2018 у розмірі 1 317, 16 грн, з 13.02.2018 по 13.08.2018 у розмірі 1 949, 72 грн, з 13.03.2018 по 13.09.2018 у розмірі 1 785, 51 грн, з 17.04.2018 по 02.07.2018 у розмірі 789, 80 грн, з 10.05.2018 по 05.06.2018 у розмірі 20, 24 грн, з 12.12.2018 по 12.06.2019 у розмірі 965, 79 грн, з 17.01.2019 по 17.07.2019 у ромірі 1 982, 56 грн, з 01.02.2019 по 06.06.2019 у розмірі 1 744, 46 грн, з 12.03.2019 по 12.09.2019 у розмірі 1 876, 72 грн, з 10.04.2019 по 10.10.2019 у розмірі 1 548, 04 грн, з 14.05.2019 по 14.11.2019 у розмірі 14, 74 грн.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені неправильно визначено початкову та кінцеву дату виконання відповідачем грошового зобов`язання за період з 01.02.2019 по 06.06.2019, оскільки останнім днем оплати є 13.02.2019, відповідно зобов`язання щодо нарахування пені наступає з наступного дня, а саме 14.02.2019. Крім того, відповідачем 05.06.2019 погашено заборгованість за січень 2019 року, отже день оплати не враховується, останнім днем нарахувань за відповідний період є 04.06.2019.

Отже, нарахування має відбуватися з 14.02.2019 по 04.06.2019.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 13 785, 90 грн. В частині стягнення пені в розмірі 208, 84 грн слід відмовити.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 20 431, 98 грн та 3% річних у розмірі 6 071, 18 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.2022 року установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 року № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 року № 2738-IX. Указом Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 року № 8419-IX.

Отже, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 20.05.2023 року.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 року нарахування 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання споживачами своїх зобов`язань з оплати комунальних послуг, в тому числі постачання теплової енергії, є необґрунтованим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради наведені вище обмеження щодо нарахування цих сум не враховано.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 5 223, 83 грн та інфляційних втрат в сумі 11 214, 54, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 847, 35 грн та інфляційних втрат в сумі 9 217, 44 грн позивачу належить відмовити.

Щодо строків позовної давності

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України.. Розпорядженням КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 23.12.2022 № 1423, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року.

Отже, карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 31.04.2023.

На момент введення карантину (12.03.2020) та дати набрання чинності Законом України № 540-ІХ (02.04.2020) строк позовної давності на пред`явлення позову не сплив.

Враховуючи вищевикладене, сплив строку позовної давності на момент подання цього позову не може застосовуватися, тому задоволення заяви відповідача-2 ро застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню

За таких обставин суд вказує, що строк позовної давності в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Отже, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконувати рішення суду протягом 12 місяців. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища ОСББ.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення відповідачем до суду також не надано.

Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Суд наголошує на тому, що заява про розстрочення виконання рішення суду може бути подана відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Позивачем при зверненні до суду за сумою його майнових вимог сплачено судовий у розмірі 2 481 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 529, 99 грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тож, з огляду на визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в частині суми основного боргу, наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 634, 27 грн, що становить 50% від суми сплаченого ним судового збору за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу. Питання повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 634, 27 грн підлягає вирішенню окремо шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХУТІР" (49034, м. Дніпро, пр-т Кірова, буд. 95; ідентифікаційний код 32441705 на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) 39 975, 04 грн суму основного боргу, 13 785, 90 грн пені, 5 223, 83 грн 3% річних, 9 217, 44 грн інфляційних втрат та 1 529, 99 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко